07 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/2147/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними рішення та відмову, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить (з урахуванням ухвали суду від 18.03.2026):
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.2025 по 31.08.2025 та з 01.09.2025 по 30.09.2025 включно;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.2025 по 31.08.2025 та з 01.09.2025 по 30.09.2025 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 20.09.2025 відповідно до вимог Закону України №1058-IV;
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у здійсненні перерахунку пенсії на підставі Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.09.1992 по 30.06.2000 № 60-0037/97596 від 22.12.2025 року, виданої Національним банком України;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 4 статті 45 Закону України №1058- IV на підставі Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.09.1992 по 30.06.2000 № 60-0037/97596 від 22.12.2025 року, виданої Національним банком України;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до страхового стажу періодів навчання у Київському політехнічному інституті: з 01.09.1984 по 08.10.1984, з 11.06.1986 по 04.03.1992 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати період з 01.09.1984 по 08.10.1984 та період з 11.06.1986 по 04.03.1992 до страхового стажу та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням цих періодів, починаючи з дати призначення пенсії - 20.09.2025;
на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджувалося з доводами позивача викладеними у позові та просив відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що рішення про призначення пенсії за віком відповідно до заяви позивача від 22.08.2025 приймалося за принципом екстериторіальності спеціалістами іншої області. До страхового стажу було зараховано період навчання в Київському політехнічному інституті з 06.11.1986 по 04.03.1992, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 . У січні 2026 року документи електронної пенсійної справи позивача переглянуто та приведено у відповідність з 20.09.2025. До страхового стажу зараховано період навчання з 06.11.1986 по 15.02.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та диплому про навчання від 28.02.1992 НОМЕР_2 позивача з урахуванням пункту 27 Порядку № 637. Страховий стаж позивача становить 39 років 06 місяців 22 дні (врахований по 31.07.2025). Загальний розмір пенсійної виплати позивачу з 20.09.2025 становить 6033,01 грн, з 01.03.2026 - 6175,54 грн. Після приведення у відповідність за період з 20.09.2025 по 31.01.2026 виникла переплата пенсії сумі 54,50 грн, про що позивача повідомлено листом від 22.01.2026 за № 2500-0503-8/5594. Відповідач зазначив, що зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.08.2025 по 31.08.2025 та з 01.09.2025 по 30.09.2025 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.10.2025 відповідно до вимог Закону України №1058-IV, а також здійснити з 01.01.2026 перерахунок позивачу та виплату пенсії відповідно до частини 4 статті 45 Закону України №1058-IV на підставі Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.09.1992 по 30.06.2000 № 60 0037/97596 від 22.12.2025 року, виданої Національним банком України, Головне управління не вбачає підстав.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог у справі № 620/2147/26.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 20.09.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після призначення пенсії за віком та отриманні її останньому позивачем встановлено, що до його страхового стажу не зараховано період з 01.01.2025 по 30.09.2025, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із відповідним зверненням.
Відповідач листом від 05.11.2025 № 12882-12164/3-02/8-2500/25 повідомив, що за документами пенсійної справи страховий стаж позивача становить 39 років 11 днів (врахований по 31.12.2024). Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,39000. Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2024, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки і становить 15018,84 грн (15057,09 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки х 0,99746)- індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії з 20.09.2025 складає 5951,79 грн, а саме: 5857,35 грн- основний розмір пенсії (15018,84 грн х 0,39000); 94,44 грн - доплата за понаднормовий стаж 4 років (2361,00грн х 4%). За документами пенсійної справи пенсія призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства.
Зі змісту долучених до позовної заяви відомостей про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску встановлено, що позивачем сплачено суми єдиного внеску за період з січня 2025 по вересень 2025 року (включно) на загальну суму 15840,00 грн, а також подано податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця.
18.11.2025 позивач подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у відповідь на яке, відповідач листом від 15.12.2025 № 15349-14538/3-02/8-2500/25 повідомив, Відповідно до наданих позивачем документів (на дату звернення за призначенням пенсії) страховий стаж становив 39 років 11 днів (врахований по 31.12.2024). Розмір пенсії з 20.09.2025 становив 5951,79 грн. Відповідно до індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування 26.11.2025 позивачу проведено перерахунок пенсії, а саме, проведено допризначення пенсії згідно із сплатою страхових внесків з січня 2025 року. За документами електронної пенсійної справи загальний страховий стаж складає 39 років 07 місяців 11 днів (врахований по 31.07.2025). Загальний розмір пенсійної виплати з 20.09.2025 становить 6045,49 грн. Доплата різниці пенсії за період з 20.09.2025 по 31.12.2025 в розмірі 315,46 грн буде проведена через відділення поштового зв'язку в найближчий виплатний період.
Національним банком України на звернення позивача було видано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0037/97596 та довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0037/97596.
30.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0037/97596 та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0037/97596.
Відповідач, листом від 08.01.2026 № 2500-0210-8/1495 на заяву позивача повідомив, що до заяви долучені довідки про заробітну плату, видані Національним банком України без підтвердження довідок про заробітну плату для обчислення пенсії первинними документами. Після надходження акту зустрічної перевірки первинних документів, рішення буде переглянуто.
На звернення позивача від 12.02.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 11.03.2026 № 5041-3407/3-02/8-2500/26 повідомив, що рішення про призначення пенсії за віком відповідно до заяви позивача від 22.08.2025 приймалося за принципом екстериторіальності спеціалістами іншої області. До страхового стажу було зараховано період навчання в Київському політехнічному інституті з 06.11.1986 по 04.03.1992, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 . У січні 2026 року документи електронної пенсійної справи переглянуто та приведено у відповідність з 20.09.2025. До страхового стаж зараховано період навчання з 06.11.1986 по 15.02.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та диплому про навчання від 28.02.1992 НОМЕР_2 з урахуванням пункту 27 Порядку № 637. За документами електронної пенсійної справи страховий стаж становить 39 років 06 місяців 22 дні (врахований по 31.07.2025). Загальний розмір пенсійної виплати з 20.09.2025 становить 6033,01 грн, з 01.03.2026- 6175,54 грн.
Вважаючи вказані відмови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі також Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності;3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами частин першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Так, частинами першою та другою статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону № 1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення № 794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення № 794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.
Згідно з пунктом 7 Положення № 794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.
Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
У відповідності до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Так, статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі також Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України № 1788-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі по тексту також - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи 1 тривалості перерв.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477- ІV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».
Тобто виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Cуд звертає увагу, що за приписами частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п.п. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Отже, якщо поданих позивачем документів про призначення (перерахунок) пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин.
Такі висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Під час розгляду справи суд враховує норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до статті 8 зазначеного Закону, розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Водночас, згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувались страхові внески у сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.
З наведеного вбачається, що сплата єдиного внеску в розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок, є обов'язковою умовою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу.
У межах розгляду справи встановлено, що позивачем сплачено суми єдиного страхового внеску за період з 01.08.2025 по 30.09.2025, що підтверджується долученими до позовної заяви відомостями про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та квитанцією № 2 про прийняття податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця .
Таким чином, фактичні суми єдиного внеску, сплачені позивачем за вказані місяці. А відтак, у силу положень частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період з 01.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 30.09.2025 повинні бути зараховані до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у здійсненні перерахунку пенсії на підставі Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.09.1992 по 30.06.2000 № 60-0037/97596 від 22.12.2025 року, виданої Національним банком України та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 4 статті 45 Закону України №1058- IV на підставі Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.09.1992 по 30.06.2000 № 60-0037/97596 від 22.12.2025 року, виданої Національним банком України, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом раніше, Національним банком України на звернення позивача було видано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0037/97596 та довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0037/97596.
У довідках зазначено, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Довідки видана на підставі особових рахунків за 1992-1996 рр. та за 1996-2000 рр.
Підставою для відмови позивачу в перерахунку пенсії згідно наданих довідок було саме те, що вказані довідки не підтверджені первинними документами та підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 зазначив, що оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Суд звертає увагу, що довідки, видані Національним банком України про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи 1992 року по 2000 рік з розбивкою по місяцях, сформовані на підставі особових рахунків за 1992-1996 рр. та за 1996-2000 рр. В довідках вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок), підписані заступником директора департаменту-начальником управління обліку та розрахунків Департаменту бухгалтерського обліку та начальником відділу оплати праці та розрахунків з підзвітними особами.
Тобто, надані позивачем довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи 1992 року по 2000 рік містять інформацію про загальний розмір заробітної плати за відповідний період та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяцях, оскільки видані на підставі первинних документів, про що прямо зазначено в довідках, підписані заступником директора департаменту-начальником управління обліку та розрахунків Департаменту бухгалтерського обліку та начальником відділу оплати праці та розрахунків з підзвітними особами, з огляду на що, суд вважає, що довідки відповідають вимогам Порядку № 22-1.
Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи наявний акт № 2600-1003-1/429 від 05.02.2026 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в. м. Києві, відповідно до якого встановлено, що за результатами перевірки довідок про заробітну плату для призначення пенсії від 22.12.2025 № 60-0037/97596, виданих Національним банком України за період роботи з вересня 1992 року по червень 2000 року в Прилуцькому відділенні Чернігівської дирекції Банку «Україна» розбіжностей з даними первинних документів не встановлено.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутні законні підстави для неврахування вказаних довідок для проведення позивачу перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу періодів навчання у Київському політехнічному інституті: з 01.09.1984 по 08.10.1984, з 11.06.1986 по 04.03.1992 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача зарахувати період з 01.09.1984 по 08.10.1984 та період з 11.06.1986 по 04.03.1992 до страхового стажу та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням цих періодів, починаючи з дати призначення пенсії - 20.09.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 06.07.1983 встановлено, що позивач у період з 01.09.1984 по 08.10.1984 навчався у Київському ордені Леніна Політехнічний інститут ім. 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції, у період з 16.10.1984 по 21.10.1986 служба в радянській армії, у період з 06.11.1986 по 04.03.1992 навчався у Київському ордені Леніна Політехнічний інститут ім. 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі також Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки чи іншої документації, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
З огляду на положення наведених норм, до страхового стажу зараховуються періоди навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, які підтверджені дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Матеріалами справи встановлено, що позивачу зараховано період навчання з 06.11.1986 по 15.02.1992.
Однак суд звертає увагу, що відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 06.07.1983 встановлено, що позивач у період з 01.09.1984 по 08.10.1984 навчався у Київському ордені Леніна Політехнічний інститут ім. 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції, у період з 16.10.1984 по 21.10.1986 служба в радянській армії, у період з 06.11.1986 по 04.03.1992 навчався у Київському ордені Леніна Політехнічний інститут ім. 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції.
Період з 11.06.1986 по 06.11.1986 зарахуванню не підлягає, оскільки відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 06.07.1983 встановлено, що позивач продовжив навчання з 06.11.1986.
Тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню частково, а саме за період з 01.09.1984 по 08.10.1984, з 15.02.1992 по 04.03.1992.
Щодо прохання позивача зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк, то суд звертає увагу на наступне.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтями 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2129,92 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1750,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними рішення та відмову, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.2025 по 31.08.2025 та з 01.09.2025 по 30.09.2025 включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.2025 по 31.08.2025 та з 01.09.2025 по 30.09.2025 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 20.09.2025 відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.09.1992 по 30.06.2000 № 60-0037/97596 від 22.12.2025 року, виданої Національним банком України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 4 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з 01.09.1992 по 30.06.2000 № 60-0037/97596 від 22.12.2025 року, виданої Національним банком України.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01.09.1984 по 08.10.1984, з 15.02.1992 по 04.03.1992 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 08.10.1984, з 15.02.1992 по 04.03.1992 до страхового стажу та здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням вказаних періодів, починаючи з дати призначення пенсії - 20.09.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1750,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 . АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2026 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА