07 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/3493/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубіної М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
30.03.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій від 30.01.2026 про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій;
зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути надані ним документи та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій, як особі, яка фактично брала безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України;
зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій видати йому посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність рішення відповідача про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, оскільки він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, надав відповідачу всі необхідні документи передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 20.07.2014 №413 (далі - Порядок № 413), а орган державної влади не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення прийнято необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; рішення прийнято без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення; рішення прийнято з порушенням принципу рівності перед законом, без запобігання несправедливій дискримінації; рішення прийнято у порушення відомчих наказів.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М. М. від 02.04.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує на законність свого рішення, оскільки за результатами детального вивчення та об'єктивної оцінки поданих документів, Комісія дійшла обґрунтованого висновку, що в матеріалах недостатньо доказів (документів), які б беззаперечно підтверджували факт безпосередньої (особистої) участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в розумінні вимог Закону № 3551-XII та Порядку № 413; позивач помилково ототожнює виконання прямих службових обов'язків рятувальника в умовах воєнного стану із участю у бойових діях.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Полковник служби цивільного захисту Анікієнко А.М. - начальник Новгород-Сіверського районного відділу Головного управління ДСНС України у Чернігівській області звернувся до комісії з питань попереднього розгляду документів щодо встановлення статусу учасника бойових дій Головного управління ДСНС України в Чернігівській області для отримання статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Позивачем на розгляд комісії були надані наступні документи, які підтверджують факт захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України, а саме:
кoпію паспорта громадянина України; копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків;
витяг з наказу про призначення на посаду; рапорти ОСОБА_2 по факту безпосередньої участі у мінімізації та ліквідації надзвичайної ситуації (події), гасінні пожежі, проведенні аварійно рятувальних та інших робіт на території Чернігівської області під час повномасштабного вторгнення російської федерації за 04.04.2023, 28.04.2023, 02.05.2023, 06.06.2023, 30.08.2023, 11.09.2023, 30.04.2024, 18.09.2024, 25.09.2024, 01.10.2024, 02.10.2024, 02.10.2024, 27.08.2025;
копію наказу ГУ ДСНС України у Чернігівській області (з основної діяльності) «Про внесення змін до Положень про відділ організації профілактичної роботи та цивільного захисту Ніжинського районного управління та Новгород Сіверського районного відділу Головного управління ДСНС України у Чернігівській області» від 14.11.2022 № 500 «Про направлення сил та засобів» від 27.03.2025 № 109, від 17.04.2025 № 130, «Про виконання завдань з ліквідації наслідків збройної агресії» від 27.08.2025 №289;
положення про Новгород-Сіверськйй районний відділ Головного управління ДСНС України у Чернігівській області, затверджене наказом ГУ ДСНС України у Чернігівській області 02.09.2024 № 219;
рапорти ОСОБА_2 про деякі питання організації виплат додаткової винагороди від 01.05.2023 № 70 16 01-650/70 16, від 01.06.2023 № 70 16 01 785/70 16;
копії наказів ГУ ДСНС України у Чернігівській області (по особовому складу) «Про додаткову винагороду» від 08.05.2023 № 154, від 07.06.2023 № 197; рапорти про пожежі від 04.04.2023, від 28.04.2023, від 01.05.2023, від 02.05.2023, від 07.06.2023, від 30.08.2023, від 11.09.2023, від 30.04.2024, від 05.08.2024, від 18.09.2024, від 25.09.2024, від 01.10.2024, від 02.10.2024, від 02.10.2024, від 27.08.2025; акти про пожежі від 04.04.2023, від 28.04.2023, від 01.05.2023, від 02.05.2023, від 07.06.2023, від 30.08.2023, від 11.09.2023, від 30.04.2024, від 05.08.2024, від 18.09.2024, від 25.09.2024, від 01.10.2024, від 02.10.2024, від 02.10.2024, від 27.08.2025;
витяги з бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України № 17757; витяги із наказів (по стройовій частині) командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України від 28.03.2025 № 41, від 31.03.2025 № 42, від 19.04.2025 № 50, від 21.04.2025 № 51.
09.05.2025 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області позивачу, згідно додатку 6 Постанови №413, видано довідку №249 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та направлено до відповідача.
Окрім того, позивачем до суду надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15.10.2025 № 495, за формою згідно додатку 6 постанови №413.
Відповідно до витягу із протоколу від 30.01.2026 №47 засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку № 413 (відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій) відмовлено у наданні такого статусу.
Підставою відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій стала недостатність доказів (документів), що підтверджують факт безпосередньої (особистої) участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Суд враховує, що Конституційний Суд України висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України»; припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; «виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
У Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що «частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки» (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що «з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України)» (перше речення абзацу п'ятого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України зазначав, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016); статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлено військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус [друге речення абзацу десятого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019]; «статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров'я чи навіть загибелі під час виконання службових обов'язків під час захисту Вітчизни» [друге речення абзацу п'ятого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон №3551-XII.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Стаття 6 Закону №3551-XII визначає перелік осіб, які належать до учасників бойових дій.
Так відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII Учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб'єкта звернення (за наявності).
Відповідно до пунктів 19-21 та 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України постановою від 20.08.2014 № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» затвердив Порядок № 413, який визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 413 визначено, що надання статусу учасника бойових дій - це публічна (електронна публічна) послуга, що надається комісією (міжвідомчою комісією) за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, або на підставі документів, поданих командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу), за результатами розгляду якої (яких) приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413 визначено, що підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Тобто правовою підставою відповідно до вимог підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 для надання заявникам статусу учасника бойових дій є Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно із додатком № 6.
Додатком 6 до Порядку № 413 встановлено, що вказана довідка підписується командиром (начальником) відповідної військової частини.
У пунктах 6, 7 і 8 Порядку № 413 встановлено, що ця довідка подається для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники..
Таким чином, довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 надається:
по-перше, стосовно особи, яка брала безпосередню участь у бойових діях та інших відповідних заходах;
по-друге, виключно з метою надання такій особі правового статусу учасника бойових дій.
Із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що така довідка надається за наявності двох юридичних фактів:
безпосередньої участі особи, стосовно якої вона надається, у бойових діях та інших відповідних заходах;
відсутності в цієї особи правового статусу учасника бойових дій.
Пунктом 5 Порядку № 413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації (підпункт 1).
Для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7 (пункт 8 Порядку № 413).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається:
комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону;
міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.
Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджуються відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в підпункті 3 пункту 2 цього Порядку.
Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії включаються представники Міноборони, МВС, Мін'юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро. Також можуть включатися представники інших державних органів та громадських об'єднань.
Згідно із пунктом 20 Порядком № 413 комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.
Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.
Комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;
3) подання недостовірної інформації;
4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку (пункт 24 Порядку № 413).
Перелік підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, оскільки у позивача є всі наявні документи, що є підставою для надання статусу учасника бойових дій, у розумінні підпункту 4 пункту 4 Порядку 413 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно із додатком № 6, як правова підстава для надання відповідного статусу), у позивача є всі документи, що містять достатні докази безпосередньої участі у виконанні завдань із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України; позивачем надано достовірні дані його безпосередньої участі у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України та їх недостовірність ніким не оспорюється; не виявлено факту підроблення документів про безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України, надані позивачем документи непідроблені та дійсні; позивач не притягується та не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутній обвинувальний вирок суду; особам, які брали безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції, тому рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДСНС України від 30.01.2026 № 47 щодо відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій з мотивів відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.
У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов'язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, відповідач є адміністративним органом, а заява позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.
Згідно зі статтями 4, 6, 8, 13 та 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов'язаний:
діяти з дотриманням принципу верховенства права та забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи;
офіційно з'ясувати всі обставини справи, у тому числі шляхом витребування необхідних документів;
прийняти мотивоване рішення у розумний строк;
забезпечити належне інформування особи про результати розгляду заяви та про її права.
У контексті Закону №2073-IX відповідач, розглядаючи заяву позивача був зобов'язано, зокрема, офіційно з'ясувати всі обставини справи, включно з витребуванням необхідних документів, у разі сумнівів, та у разі потреби заслуховування пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків, та ухвалення мотивованого та оформленого рішення, яке може бути оскаржене.
Самоусунення від цих дій, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправну бездіяльність.
При цьому, судом констатовано, що у відповідача були наявні всі правові підстави для прийняття позитивного рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій, як особі, яка фактично брала безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України, проте йому було безпідставно відмовлено.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 413 посвідчення учасника бойових дій (за бажанням заявника) та нагрудний знак “Ветеран війни - учасник бойових дій» видаються відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302: заявникам з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, - Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Держспецзв'язку, ДСНС, Державним бюро розслідувань, Національним антикорупційним бюро.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також зважає на принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Крім того, ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд, обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, приходить до висновку про наявність підстав для його захисту в обраний позивачем спосіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, беручи до уваги встановлені у справі обставини та норми, якими врегульовані спірні правовідносини, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений вище судом спосіб.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 30.01.2026 № 47 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути надані ним документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка фактично брала безпосередню участь у захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України.
Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (адреса: вул. О.Гончара, буд. 55-А м. Київ 01601; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38516849).
Відповідач - Державна служба України з надзвичайних ситуацій (адреса: вул. О.Гончара, буд. 55-А м. Київ 01601; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38516849).
Суддя Марія ДУБІНА