Справа № 172/2772/25
Провадження 2/172/1214/25
Іменем України
07.05.2026 Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.09.2023 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до Умов та Правил клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Кредитор свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі, а позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії, пеню на умовах, передбачених договором. Однак останній, на порушення умов договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася загальна заборгованість за кредитом у сумі 185957,49 грн. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Суд встановив, що 07.09.2023 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що йому вони були надані для ознайомлення у письмовому вигляді.
Відповідно до довідки, наданої позивачем ОСОБА_1 була видана кредитна картка зі строком дії до 12/28 і починаючи з 07.09.2023 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., який 12.05.2024 року був збільшений до 5000,00 грн., 03.06.2024 року - до 40000,00 грн., 14.06.2024 року - до 45000,00 грн., 21.06.2024 року - до 65000,00 грн., 24.06.2024 року - до 70000,00 грн., і 24.06.2024 року зменшено на суму 70000,00 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 14.07.2025 року становить 185957,49 грн., яка складається із: 146560,77 грн. - заборгованість за кредитом; 39396,72 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
З виписки за договором від 07.09.2023 року вбачається, що позичальник ОСОБА_1 за весь час користування кредитною карткою здійснювала покупки в магазинах, перекази зі своєї картки на інші банківські картки, поповнення картки, оплату інших послуг. Таким чином відповідач активно користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення заборгованості за кредитом.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що на кредитній картці, виданій ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт, який неодноразово збільшувався. При цьому, найбільший розмір кредитного ліміту на картку був встановлений в сумі 70000,00 грн.
З виписки за договором від 07.09.2023 року також вбачається, що станом на 18.08.2024 року борг за тілом кредиту становить 69997,44 грн., а після вказаної дати банком лише нараховувалися та списувалися проценти, які у свою чергу були протиправно включені банком в суму тіла кредиту.
Віднесення заборгованості за відсотками до тіла кредиту суперечить вимогам чинного законодавства, так як ці кошти фактично не отримані боржником, а є платою за користування реально отриманих коштів як тіла кредиту.
Таким чином, суд вважає доведеним суму боргу за тілом кредиту 69997,44 грн., яку й слід стягнути з відповідача.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» слід задовольнити частково з підстав вказаних вище.
Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір за подання позову до суду.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 20200,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 2000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 525, 526, 549, 610, 611, 626, 628, 1054 ЦК України, -
1. Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором від 07.09.2023 року в сумі 109394 (сто дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 16 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 69997,44 грн., заборгованості за процентами - 39396,72 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1430,00 грн. та витрат з професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Битяк