Справа № 932/9102/23
Провадження № 2/932/2546/23
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
07 травня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Ярощук О.В.
за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.
представника позивача - Туманова С.Г.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2 до нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черновської Л.Г.
про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії -
У провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра знаходиться зазначена справа.
18 березня 2026 року до суду надійшла заява Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра про вступ прокурора у справу на захист інтересів держави (у порядку ст. 56 ЦПК України).
В обґрунтування заяви, прокурор зазначив, що Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42024042020000049 від 18.06.2024 року за ч. 4 ст. 190, ч.1 ст. 362, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України за фактом шахрайства та використання підроблених документів, що надають право на безпідставне набуття права власності на нерухоме майно, привласнення речових прав на нерухоме майно, що належить громадянам із незахищених верств населення.
Установлено, що 28.12.2022 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Черновської Л.Г. звернулась громадянка ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видано 15.11.2021 Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного межрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро).
Спадщина складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
У своїй заяві ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_3 залишила на ім'я останньої заповіт, який посвідчено 20.12.2018 секретарем виконкому Котовської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Андрушко Н.Г.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Черновська Л.Г. 28.12.2022 на підставі вищевказаної заяви завела спадкову справу № 317/2022.
У подальшому 14.09.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Черновською Л.Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки згідно листа відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №14/5-473 від 18.01.2023 на момент смерті ОСОБА_3 відсутні будь-які особи зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 .
Із урахуванням відсутності документів, які підтверджують факт прийняття спадщини у встановлений законодавством термін та відсутності державної реєстрації заповіту у встановлений чинним законодавством термін, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Також за інформацією комунального підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 08.02.2025 за №146 з'ясовано, що станом на 31.12.2012 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала 2 особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В матеріалах електронної реєстраційної справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.10.2016 серії НВА 767754 відповідно до якого ОСОБА_3 є спадкоємицею частини вищевказаної квартири у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Не погодившись із рішенням нотаріуса Шейко Л.Л. звернулась із позовною заявою до Шевченківського районного суду міста Дніпра про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16.11.2023 відкрито провадження у справі №932/9102/23.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальної громади міста, то визнання спадщини відумерлою та передача її територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради сприятиме зміцненню та поліпшенню її матеріальної основи.
Згідно статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Вжиття заходів з визнання спадщини відумерлою надасть змогу територіальній громаді міста реалізувати свій законний інтерес, а саме визнати житло відумерлою спадщиною та набути його у власність, а в подальшому на виконання своїх повноважень та завдань, передати її в користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади.
Отже, представництво прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради шляхом вступу у справу № 932/9102/23 зумовлено виключними та винятковими обставинами. Вступ прокурора у зазначену справу надасть можливість встановити наявність підстав для визнання спірної квартири відумерлою спадщиною, що буде відповідати інтересам держави в частині забезпечення потреби суспільства у житлі, що спричинено масовим й вимушеним внутрішнім переміщенням населення в умовах збройної агресії.
Таким чином, враховуючи положення статті 56 ЦПК України, статті 24 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 6.1. наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» право на підписання заяви про вступ у справу №932/9102/23, провадження у які відкрито не за позовом прокурора, належить керівнику Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра.
З урахуванням вищевикладеного, керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Кузьменко С.С. звернувся із зазначеною заявою про вступ у справу №932/9102/23.
У судовому засіданні представник позивача заперечував щодо участі прокурора у розгляді справи, представник відповідача - підтримав.
Суд протокольною ухвалою задовольнив заяву прокурора.
Так, пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Суд враховує, що інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.
У силу положень частин третьої, четвертої та п'ятої ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" від 31 березня 2005 року, заява №61517/00, пункт 27).
Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Ураховуючи викладене вище, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої ст.129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Так, відповідно до абзацу 1 частини третьої та абзаців 1,2 частини четвертої ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
У силу положень частини шостої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.
Частиною третьою ст.55 ЦПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Отже, законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справі, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для вступу прокурора до участі у даній цивільній справі в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
Вступ прокурора в інтересах держави у даній справі не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Вступ прокурора до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання.
Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Водночас, ч. 3 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог - Дніпровську міську раду, оскільки прийняте рішення у справі може вплинути на права та обов'язки останньої.
Керуючись ст.ст. 53, 56,57,268 ЦПК України, суд -
постановив:
Задовольнити заяву керівника Правобережної окружної прокуратури про вступ у справу в інтересах Держави в особі Дніпровської міської ради.
Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Дніпровську міську раду.
Відкласти підготовче засідання на 16 годину 00 хвилин 18 серпня 2026 року.
Роз'яснити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог, Дніпровській міській раді, що вона має процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Має право подати заяви та клопотання, пояснення суду із доказами на яких вони ґрунтуються, у строк не пізніше 15 днів із дня отримання ухвали. Копія процесуального документу та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) до суду .
Роз'яснити прокурору, що відповідно ч. 1 ст. 56 ЦПК України він має процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої він діє. Має право подати заяви та клопотання, пояснення суду із доказами на яких вони ґрунтуються, у строк не пізніше 15 днів із дня отримання ухвали. Копія процесуального документу та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) до суду .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали постановлено 07 травня 2026 року.
Суддя Оксана ЯРОЩУК