01 травня 2026 року справа № 580/1821/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
25.02.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2025 №0154293-2408-2305-UA71060170000092613.
Позов мотивовано тим, що спірним рішенням відповідач нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на будівлі сільськогосподарського призначення, які відповідно до вимог податкового законодавства не є об'єктами оподаткування.
Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Вказував, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який включає, зокрема, контору, клуб, будинок механізатора, підвал, дитячий садок, прибудови) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1385,8 кв. метрів.
Відповідно до п.266.7 ст.267 ПК України проведено обчислення сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий (звітний) період 2024 рік та сформовано ППР від 02.06.2025 №0154293-2408-2305-UA71060170000092613 на суму 98391,80 гривень.
Суми податку обчислені у порядку, визначеному пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, виходячи із загальної площі об'єкта нежитлової нерухомості та відповідно до ставки податку та пільг з податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, які встановлені рішенням Монастирищенської міської ради від 08.07.2021 №7-1/VIII «Про встановлення місцевих податків та зборів в межах Монастирищенської міської територіальної громади» (рішення чинне у 2024 році - ставка податку для нежитлових будівель: будівлі офісні (будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі для публічних виступів (клуб) становить 1,0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування).
В позовній заяві позивач стверджує, що нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1385,8 кв. метрів, який належить ОСОБА_1 , є будівлею сільськогосподарського призначення та не є об'єктом оподаткування відповідно до відповідно до пп.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, проте, на переконання відповідача, даний факт є не обґрунтованим та не відповідає дійсності.
Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому вказано, що контролюючий орган не проводив обстеження об'єкта; не дослідив фактичне використання будівель; зробив висновки виключно на підставі формальної назви приміщень.
Позивач зазначає, що визначальним є функціональне призначення та фактичне використання об'єкта, а не його назва. Крім того, позивач є засновником та головою СФГ «Чиста криниця», що підтверджується: рішенням №4-22 від 28.07.1995; статутом господарства; витягом з ЄДР.
Рішенням органу місцевого самоврядування позивачу надано земельну ділянку, до складу якої входить господарський двір площею 2,3 га, на якому вже знаходились відповідні будівлі. Також надано довідку старостинського округу, відповідно до якої: будівлі існують з 1949 року; з 1995 року використовуються у фермерському господарстві; не передаються в оренду. Будівлі використовуються таким чином: «Клуб» (Б1) використовується як складське приміщення (зберігання зерна, техніки); «Дитячий садок» (В1) використовується як склад (зберігання сіна, матеріалів); «Контора» (Д1) використовується як господарське приміщення (утримання тварин); «Комори» (А1, Е1) використовуються за прямим призначенням (зберігання продукції, техніки).
Таким чином, усі будівлі фактично є господарськими та використовуються у сільськогосподарській діяльності, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за відсутності об'єкта оподаткування.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг від 13.04.2023) позивач є власником нежитлових будівель. Тип об'єкта: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, об'єкт нежитлової нерухомості. Загальна площа: 1385,8 кв.м. Опис: Літера - АІ - комора - загальна площа - 374,5 кв.м.; літера - Б1 - клуб - загальна площа - 339 кв.м.; літера - 62 - вхід в підвал; літера - 63 - підвал; літера - В1 - дитячий садок - загальна площа - 228,7 кв.м.; літера - Г1 - будинок механізатора - загальна площа -184,8 кв.м.; літера - Д1 - контора - загальна площа -113 кв.м.; літера - Е1 - комора - загальна площа - 42,7 кв.м.; літера - е2 - прибудова; літера - еЗ - прибудова; літера - Є1 - комора - загальна площа - 41,5 кв.м.; літера - Ж1 - комора - загальна площа - 61,6 кв.м. Будівлі розташовані за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н, с. Теолин, вулиця Вишнева, будинок 77-А.
Стосовно вказаного об'єкта нерухомого майна відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.06.2025 №0154293-2408-2305-UA71060170000092613, яким нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік за об'єктом: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 1385,8 кв.м.), - на суму 98391,80 грн.
Не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.
Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
На підставі підп.266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пункт 266.5.1 ст.266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України).
Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів.
За змістом пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції станом на час прийняття спірного рішення) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Суд для вирішення спору враховує висновки Верховного Суду, зокрема у постанові від 04.02.2025 у справі №140/33208/23, в якій вказано, що застосування п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких:
власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою); друга:
об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Оцінюючи доводи сторін щодо віднесення вказаних вище об'єктів до переліку нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, відповідно до підп. «ж» 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України, суд врахував таке.
Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 затверджено національний класифікатор НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд", який призначений для застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, а також та іншими користувачами для вирішення таких завдань: - проведення робіт із перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; - проведення соціологічних досліджень із питань будівництва, благоустрою, забезпечення житлом і різними послугами населення України; - розроблення аналітичних показників і прогнозування інвестицій в економіку України; - розроблення державної офіційної статистичної інформації, зокрема щодо результатів будівельної діяльності, змін цін у будівництві тощо; - зіставлення національних статистичних даних із даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН, статистичних служб окремих країн.
Об'єктами класифікації в НК 018:2023 з кодом 1271 є Нежитлові сільськогосподарські будівлі, до яких віднесено будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Згідно з Розділом 4 Класифікатора НК 018:2023 поділ на класифікаційні одиниці в межах розділів виконується перш за все відповідно до технічних характеристик споруди, які обумовлюються призначенням споруди.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є, зокрема, правовий статус будівлі, технічні характеристики та призначення.
Верховний Суд (зокрема постанова від 16 жовтня 2025 року у справі №600/7751/23-а) неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості.
Суд встановив, що нежитлові будівлі, щодо яких нараховані спірні зобов'язання, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7123488800:02:002:0001 з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, площею - 17.8 га, яка перебуває в оренді у позивача.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 16.03.2026 №29/14/17-16, господарський двір площею 2,3 га розташований на земельній ділянці для ведення фермерського господарства площею 17,8 га, кадастровий номер 7123486800:02:002:0001, на якому знаходяться господарські будівлі та споруди, які були надані громадянину ОСОБА_1 рішенням Монастирищенської ради народних депутатів під № 4-22 від 28 липня 1995 року із земель запасу Теолннської сільської ради з цільовим призначенням (для ведення фермерського господарства) за адресою: Черкаська область Уманський район, село Теолин вул. Вишнева 77- А.
Будівлі та споруди збудовані в 1949 році на землях радгоспу «Теолинськнй», який проіснував до 1975 року. З цього моменту і до 1995 року ці будівлі під назвами: «Дитячий садок» (використовувався як складське приміщення); «Клуб» разом з пилорамою (використовувався комунальним господарством, як майстерня); «Будинок механізаторів» який складається з 6 квартир (використовувався для проживання колишніх працівників радгоспу) та інші споруди використовувались колишніми робітниками комунгоспу і радгоспу для ведення сільського господарства.
З 1995 року і по теперішній час зазначені будівлі використовуються ОСОБА_2 , який є головою фермерського господарства «Чиста криниця», для ведення сільськогосподарської діяльності і не здаються в оренду, лізинг, позичку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вищенаведені нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами НК 018:2023 віднесені до класу (код 1271) «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», що передбачає застосування пільги згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Стосовно другої умови - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, суд зазначає таке.
Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Положеннями статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18 грудня 2024 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п'ятий преамбули Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.
Саме на ці підходи Конституційного Суду України звернув увагу Верховний Суд у своїй подальшій практиці, а саме у постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 140/33208/23 та підкреслив, що у разі підтвердження засновником Фермерського господарства призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим Фермерським господарством, такий засновник не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22, від 26 червня 2025 року у справі № 400/1245/23.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є керівником та засновником Селянського (фермерського) господарства "Чиста криниця".
Види економічної діяльності СФГ "Чиста криниця" є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
При цьому, надані позивачем світлини із зазначенням геолокації свідчать, що нежитлові будівлі використовуються для зберігання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, сільськогосподарського інвентарю, утримання тварин.
З урахуванням цього у сукупності суд дійшов висновку, що наведені вище документи свідчать про те, що належні позивачу на праві власності, який є засновником СФГ "Чиста криниця", нежитлові будівлі використовуються для ведення фермерського господарства.
Положеннями частини 2 статті 77 КАС України визначено, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Разом з тим, у цій справі податковим органом не доведено, що будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, а останній - не є сільськогосподарським товаровиробником, що свідчить про не дотримання ним як суб'єктом владних повноважень частини 2 статті 2 КАС України при прийнятті спірного рішення.
Суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт “ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.06.2025 №0154293-2408-2305-UA71060170000092613.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ