05 травня 2026 року справа № 580/2028/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
03.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Черкаській області від 26.02.2026 №056750013904;
зобов'язати Головне управління ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.02.2026, зарахувавши до страхового стажу: період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1984 та періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.11.1984: з 01.08.1984 по 31.10.1986, з 10.03.1987 по 01.03.1991, з 09.03.1991 по 30.12.1992 та призначити з 18.03.2026 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до стажу позивача для обрахунку пенсії вищевказані періоди роботи та навчання, що підтверджується записами у трудовій книжці. Тому просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 09.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
25.03.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що pа результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви про призначення пенсії, встановлено, що страховий стаж становить 25 років 1 місяць.
До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від № 7020604 від 11.11.1984, оскільки записи внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ, МІОУ та МСЗНУ №58 від 29.07.1993 (на титульній сторінці зміна прізвища ОСОБА_2 здійснена невідповідним чином, відсутня дата видачі документа на основі якого робили зміну).
Стаж частково зараховано відповідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5);
Також не зараховано період навчання згідно диплому від 30.06.1984 серії НОМЕР_2 з 01.09.1981 по 30.06.1984, оскільки до звернення про призначення пенсії від 18.02.2026 долучено скановану копію ксерокопії навчання від 29.09.2009 №221.
Головним управлінням у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону № 1058-IV.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
18.02.2026 позивач подала до органу Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.02.2026 №056750013904 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (33 роки).
Встановлено, що страховий стаж позивача становить 25 років 1 місяць.
Підставою прийняття спірного рішення зазначено, що до страхового стажу не зараховано:
- період роботи згідно трудової книжки від № 7020604 від 11.11.1984, оскільки записи внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ, МІОУ та МСЗНУ №58 від 29.07.1993 (на титульній сторінці зміна прізвища ОСОБА_2 здійснена невідповідним чином, відсутня дата видачі документа на основі якого робили зміну). Стаж частково зараховано відповідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5);
- період навчання згідно диплому від 30.06.1984 серії НОМЕР_2 з 01.09.1981 по 30.06.1984, оскільки до звернення про призначення пенсії від 18.02.2026 долучено скановану копію ксерокопії повторного свідоцтва про шлюб від 22.05.1998 серії НОМЕР_3 ( ОСОБА_3 ). Довідка про навчання від 29.09.2009 № 221 надана в сканованій копії.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд врахував, що спірним у межах цієї справи є зарахування позивачу до страхового стажу, періодів навчання з 01.09.1981 по 30.06.1984 та роботи: з 01.08.1984 по 31.10.1986, з 10.03.1987 по 01.03.1991, з 09.03.1991 по 30.12.1992, - згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 11.11.1984.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.
Суд встановив, що згідно із записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 11.11.1984, копія якої наявна у матеріалах справи, позивач працювала зокрема такі періоди:
з 01.08.1984 по 31.10.1986 - в лікарні шахтоуправління «Знамя комунізму»;
з 10.03.1987 по 01.03.1991 - в санаторії-профілакторії «Донбас» шахти «Комсомолець Донбасу виробничого об'єднання Жовтеньвугілля»;
з 09.03.1991 по 30.12.1992 - в Кіровській центральній міській лікарні.
Суд встановив, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.
Суд зазначає, що підставою відмови у зарахуванні вказаного стажу у спірному рішенні зазначено, що записи внесені із порушенням, а саме: на титульній сторінці зміна прізвища ОСОБА_2 здійснена невідповідним чином, відсутня дата видачі документа на основі якого робили зміну.
Так, у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 11.11.1984 вказано про підставу зміни її прізвища, зокрема: прізвище на ОСОБА_4 змінено на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 . Прізвище на ОСОБА_5 змінено на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .
Отже, вищевказані підстави прийняття спірного рішення є необґрунтованими.
Також, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 05 березня 2020 року у справі №171/799/17(2-а/171/45/17), згідно з якою, певні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому, суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд для вирішення спору застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17, відповідно до яких не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1.
Таким чином, стаж роботи позивача з 01.08.1984 по 31.10.1986, з 10.03.1987 по 01.03.1991, з 09.03.1991 по 30.12.1992, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.11.1984 - підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Щодо зарахування до стажу позивача періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1984, суд зазначає таке.
На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, на підставі п. "д" ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 1 ст.38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (далі - Закон №103/98-ВР) визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Наявною у матеріалах справи копією диплому НОМЕР_6 від 30.06.1984 підтверджується навчання позивача у Первомайському філіалі Стаханівського медичного училища з 01.09.1981 по 30.06.1984.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 11.11.1984, позивач до влаштування на роботу в лікарню шахтоуправління «Знамя комунізму» навчалась у Стаханівському медичному училищі згідно диплому НОМЕР_6 від 30.06.1984.
Отже, час навчання позивача з 01.09.1981 по 30.06.1984 має бути зарахований у її страховий стаж.
Аналогічне застосування наведених норм викладене у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №569/15943/16-а.
Оцінюючи наявність у позивача права на пенсію за віком, суд врахував, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу - з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
Позивач досягла пенсійного віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, для призначення позивачу пенсії необхідний страховий стаж не менше 33 років.
Як установлено судом, за наслідками розгляду документів позивача відповідачем встановлено, що її страховий стаж становить 25 років 1 місяць.
Оскільки ст.26 Закону №1058 передбачає наявність страхового стажу для позивача для призначення пенсії 33 роки, а судом встановлено право позивача на зарахування до її страхового стажу періодів навчання з 01.09.1981 по 30.06.1984 та роботи: з 01.08.1984 по 31.10.1986, з 10.03.1987 по 01.03.1991, з 09.03.1991 по 30.12.1992 (10 років 10 місяців), суд дійшов висновку про наявність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії на підставі ст.26 Закону №1058.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.02.2026 №056750013904 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018 року у справі № 7-р/2018 цим судом зроблено висновок, що «...В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).
У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).
У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.
Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.
Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи».
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».
Нормативно-правовим актом, яким регулюються умови призначення пенсії є Закон №1058, зокрема ст.26.
Враховуючі визначені цією нормою підстави та умови призначення пенсії за віком, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії - вік та страховий стаж, суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тому, для повного захисту прав позивача, суд відповідно до ст.9 КАС України вирішив зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі ст.26 Закону №1058, зарахувавши у страховий стаж періоди навчання з 01.09.1981 по 30.06.1984 та роботи з 01.08.1984 по 31.10.1986, з 10.03.1987 по 01.03.1991, з 09.03.1991 по 30.12.1992.
Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.02.2026 №056750013904 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) періоди навчання з 01.09.1981 по 30.06.1984 та роботи з 01.08.1984 по 31.10.1986, з 10.03.1987 по 01.03.1991, з 09.03.1991 по 30.12.1992, а також прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 18.03.2026 пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ