06 травня 2026 рокусправа № 380/7980/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79000, м. Львів, пл. Шашкевича 1, ЄДРПОУ 45813957) про визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.04.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №73456602.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №380/8489/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 зазначене рішення скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області в частині визначення страхового стажу та розміру пенсії, а відповідача зобов'язано повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. На виконання постанови апеляційного суду Головне управління повторно розглянуло заяву позивача, витребувало необхідні документи, зокрема щодо періоду навчання, та 19.12.2023 прийняло рішення про перерахунок пенсії із зарахуванням відповідного періоду до страхового стажу. Водночас період підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2016 не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю підтвердження сплати єдиного соціального внеску, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону №1058. Зазначене також підтверджується даними державних реєстрів та рішенням суду від 03.11.2025 у справі №380/5767/25, яким у задоволенні аналогічних вимог відмовлено. Щодо обчислення розміру пенсії із врахуванням заробітку за роботу на територіях радіоактивного забруднення, відповідачем здійснено відповідний перерахунок відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону №796-ХІІ та ч. 2 ст. 27 Закону №1058. Водночас встановлено, що такий перерахунок призводить до зменшення розміру пенсії, у зв'язку з чим, згідно з Прикінцевими положеннями Закону №1058, виплата здійснюється у раніше встановленому розмірі. Про виконання судового рішення повідомлено державного виконавця листом від 01.04.2026. Таким чином, відповідач вважає, що рішення суду у справі №380/8489/22 виконано належним чином. За таких обставин підстави для накладення штрафу, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», відсутні, оскільки відсутній факт невиконання судового рішення без поважних причин. Відтак постанова державного виконавця про накладення штрафу є необґрунтованою та прийнятою без урахування всіх істотних обставин справи.
Ухвалою судді від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Львівське міжрегіональне управління міністерства юстиції України ( далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що державний виконавець діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження», забезпечуючи обов'язкове виконання судового рішення як завершальної стадії судового провадження. Відповідно до законодавства, виконавець зобов'язаний вживати всіх передбачених заходів для своєчасного і повного виконання рішення, у тому числі застосовувати заходи примусового характеру, зокрема накладення штрафу у разі невиконання рішення без поважних причин. При цьому виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та гарантується державою. У межах виконавчого провадження № 73456602 державним виконавцем було відкрито провадження, винесено необхідні процесуальні постанови, здійснено перевірку виконання рішення, надано боржнику строк для добровільного виконання та витребувано інформацію щодо його виконання. Попри це, рішення суду боржником у повному обсязі не виконано, зокрема без урахування висновків суду. З огляду на невиконання рішення без поважних причин, державний виконавець обґрунтовано застосував передбачений законом захід впливу - виніс постанову про накладення штрафу та встановив додатковий строк для виконання рішення, одночасно попередивши про можливу відповідальність. Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова прийнята правомірно, у межах наданих повноважень та з дотриманням вимог законодавства, а доводи позову є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №380/8489/22 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірним рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №380/8489/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року скасовано та ухвалено постанову, якою позов задовольнити частково; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133850005619 від 26 квітня 2022 року в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії з 11.05.2021; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2020 про призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11 травня 2020 року з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
17 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі № 380/8489/22.
4.12.2023 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання за вихідним № 36973, якою також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як боржника, виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
22.01.2024 отримано відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення суду.
29.01.2024 державний виконавець підготував та скерував вимогу державного виконавця про надання інформації про виконання рішення суду, з врахуванням висновків суду.
У відповідь на вимогу боржником повідомлено, що на виконання рішення у справі № 380/8489/22 Головне управління повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчиснення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийняло рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.05.2020 з врахуванням висновків суду.
12.11.2024 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/24080/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області , про скасування постанови - відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року у справі № 380/24080/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/24080/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною і скасовано постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан Оленою Олександрівною, від 12 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73456602.
13.11.2025 державний виконавець виніс постанову про відновлення виконавчого провадження, яку скерував сторонам та на адресу Львівського окружного адміністративного суду для направлення оригіналу виконавчого листа у справі № 380/8489/22.
3.12.2025 на адресу Відділу надійшов оригінал виконавчого листа у справі № 380/8489/22.
11.03.2026 на адресу Відділу надійшла скарга стягувача ОСОБА_1
23.03.2026 надано відповідь на скаргу.
23.03.2026 скеровано вимогу№ 4546 начальнику Головного управління ПФУ у Львівській області, в якій зобов'язано надати державному виконавцю інформацію про виконання рішення суду, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 № 380/24080/24.
Листом від 01.04.2026 за № 1300-0305-5/50551 боржник повідомив про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.203 у справі № 380/8489/22, та надано документальне підтвердження виконання.
10.04.2026 державний виконавець за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, яку скерував сторонам рекомендованою кореспонденцією за вихідним № 6427.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.04.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний принцип обов'язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.
Так, згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
А відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом абзацу першого частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктами 1 та 6 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця та націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин призводить до певних наслідків, установлених нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час ухвалення державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд вказує про те, що Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.04.2026 на позивача, як боржника, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду у справі № 380/8489/22.
Оцінюючи правомірність накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення у вказаній частині, з урахуванням наведених вище позицій сторін, суд ураховує таке.
Суд зауважує, що жодних зауважень, щодо виконання рішення суду оскаржувана постанова не містить.
Як встановлено судом, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №380/8489/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133850005619 від 26 квітня 2022 року в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії з 11.05.2021; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2020 про призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11 травня 2020 року з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
4.12.2023 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скерував сторонам до відома та виконання за вихідним № 36973, якою також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як боржника, виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Боржник повідомив, що на виконання рішення у справі № 380/8489/22 Головне управління повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчиснення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.05.2020 з врахуванням висновків суду.
12.11.2024 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року у справі № 380/24080/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/24080/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною і скасовано постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан Оленою Олександрівною, від 12 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73456602.
У вказаній постанові зазначено, що відповідачу слід витребувати від позивача та відповідних органів всі необхідні документи для обчислення розміру пенсії (щодо періоду навчання у технікумі і отримуваної стипендії, роботи адвокатом і сплати внесків), з'ясувати бажання ОСОБА_1 про період заробітку, який враховується для обчислення пенсії, і врахувати, що пенсія позивача призначена (згідно судового рішення, яке є чинним на час розгляду даної справи) з 11.05.2020, а отже, нарахування пенсії має бути здійснене з 11.05.2020".
13.11.2025 державний виконавець виніс постанову про відновлення виконавчого провадження, яку скеровано сторонам, та на адресу Львівського окружного адміністративного суду для направлення оригіналу виконавчого листа у справі № 380/8489/22.
Листом від 01.04.2026 за № 1300-0305-5/50551 боржник повідомив про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 380/8489/22, та надано документальне підтвердження виконання. Зазначено про те, що на виконання постанови апеляційного суду від 23.10.2023 у справі №380/8489/22 Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії, зокрема в частині визначення страхового стажу та обчислення її розміру, і прийнято рішення про призначення пенсії з 11.05.2020 з урахуванням висновків суду. У межах виконання рішення витребувано та отримано підтверджуючі документи про період навчання (1982- 1984 роки), який зараховано до страхового стажу, та проведено відповідний перерахунок пенсії рішенням від 19.12.2023. Щодо періоду 01.01.2011- 31.12.2016 встановлено, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак відомості про сплату єдиного внеску відсутні, що відповідно до Закону №1058-IV унеможливлює зарахування цього періоду до страхового стажу. Разом з тим, на виконання рішення суду у справі №380/3719/24 відповідачем здійснено повторний обрахунок пенсії з урахуванням спеціального заробітку за 1998- 1999 роки. Встановлено, що обчислений розмір є меншим за раніше призначений, у зв'язку з чим, відповідно до закону, виплата продовжується у попередньому (більшому) розмірі. Подальші судові рішення, зокрема у справі №380/5767/25, не змінили правової позиції щодо відсутності підстав для зарахування спірного періоду підприємницької діяльності до стажу.
Невиконання рішення суду не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, позаяк саме відсутність бюджетного фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Отже, державний виконавець зобов'язаний був провести перевірку виконання судового рішення боржником, перед прийняттям оскаржуваної постанови про накладення штрафу, однак останню винесено лише у зв'язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання.
Тобто, така постанова може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
А накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Суд встановив, що державний виконавець не провів перевірку виконання судового рішення боржником, не вивчив та не встановив обставин виконання рішення суду, а обмежився лише надходженням до Відділу скарги ОСОБА_1 від 11.03.2026.
Державний виконавець не вивчив та не встановив обставин, викладених у листі боржника від 1.04.2026 за № 1300-0305-5/50551, в якому боржник повідомив про виконання постанови суду.
Крім того, державний виконавець, виносячи спірну постанову не з'ясував і дав оцінку причин цього невиконання.
Таким чином, у межах спірних правовідносин відсутні обставини, які свідчать про невиконання позивачем без поважних причин вимог виконавчого листа №380/8489/22 виданого17 листопада 2023 року Львівським окружним адміністративним судом.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні, останню винесено лише у зв'язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання.
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу на позивача не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262, 287 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( 79000, м. Львів, пл. Шашкевича 1, ЄДРПОУ 45813957) про визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.04.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №73456602.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович