справа №380/23980/24
з питань визнання виконавчого документа таким,
що не підлягає виконанню
04 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові заяву Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала вказана справа.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року у справі №380/23980/24 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2024 року про оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні; зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 11, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 37831493) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 25.10.2024 року про оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 07.07.2025 року.
16.10.2025 року на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №380/23980/24.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.11.2025 року у ВП №79468513 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Постановою державного виконавця від 03.11.2025 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №380/23980/24 замінено відповідача (боржника) з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 37831493) на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ: 45870769).
Постановою державного виконавця від 31.03.2026 року у ВП №79468513 здійснено заміну сторони виконавчого провадження - боржника замінено на Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби.
Постановою державного виконавця від 31.03.2026 року постановлено стягнути з боржника витрати виконавчого провадження у розмірі 426,95 грн.
24.04.2026 року Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (далі - ЗМУ ДМС) звернулось до суду із заявою, у якій з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини від 27.04.2026 року просило визнати виконавчий документ - виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду №380/23980/24, виданий 16.10.2025 року, таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з добровільним виконанням боржником рішення суду.
В обґрунтування заяви ЗМУ ДМС посилається на те, що після заміни сторони боржника добровільно виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року у справі №380/23980/24. Зокрема, ЗМУ ДМС повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 року про оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні та листом від 10.04.2026 року №4601.8.3-5635/46.2-26 надало заявниці відповідь, у якій повідомлено про порядок та умови оформлення посвідки на тимчасове проживання, визначені Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 (далі - Порядок №322), а також про необхідність особистого прибуття для подання документів та проходження процедури ідентифікації особи із внесенням біометричних даних. 20.04.2026 року ОСОБА_1 особисто прибула до Відділу оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства №1 (м.Львів) та подала документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання, пройшла процедуру ідентифікації особи із внесенням біометричних даних до реєстру. Рішення за результатами розгляду поданої заяви буде прийняте уповноваженим органом у порядку, визначеному Порядком №322, у строки, встановлені для надання відповідної адміністративної послуги (15 робочих днів).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року призначено заяву ЗМУ ДМС до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників процесу.
01.05.2026 року від позивача (стягувача) ОСОБА_1 надійшли заперечення, у яких остання просила залишити заяву ЗМУ ДМС без розгляду. В обґрунтування заперечень посилалась на те, що рішення суду фактично боржником не виконане, посвідку на тимчасове проживання вона досі не отримала, а лист ЗМУ ДМС від 10.04.2026 року є черговою відпискою без розгляду питання по суті. Вказала, що з моменту набрання рішенням суду законної сили 07.07.2025 року і до подання нею документів 20.04.2026 року здійснювались лише відписки про неможливість виконання рішення суду; 25.08.2025 року вона повторно зверталась до ГУ ДМС у Львівській області із заявою про повторний розгляд її заяви про оформлення посвідки, відповіді на яку не отримала. Зазначила, що ЗМУ ДМС у листі від 10.04.2026 року маніпулює фактами, надаючи власне тлумачення рішення суду.
Вирішуючи заяву, суд враховує таке.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч.ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду).
Згідно з ч.1 ст.374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За приписами ч.3 ст.374 КАС України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно з ч.4 ст.374 КАС України, про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, належать обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав, зокрема внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.11.2020 року у справі №752/2391/17 (2а-14/09), у постанові від 24.06.2020 року у справі №520/1466/14-ц, у постанові від 09.02.2023 року у справі №824/85/21, у постанові від 21.12.2023 року у справі №824/2/22 та підтриманий у наступних постановах Верховного Суду.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з добровільним виконанням боржником рішення суду є встановлення факту повного виконання боржником саме того обов'язку, який покладений на нього судовим рішенням, в обсязі, у спосіб та у формі, визначених таким рішенням.
За резолютивною частиною рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року у справі №380/23980/24 на боржника покладено обов'язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 року про оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Порядком №322.
Із наведеного формулювання слідує, що обов'язок боржника складається з двох частин: повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 року та прийняти рішення в порядку та за формою, визначеною Порядком №322.
Згідно з п.1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Пунктом 16 Порядку №322 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
За змістом п.20, п.21 Порядку №322 розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення здійснюються територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС у визначеному порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2016 року №770 «Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 року №1180) затверджено Перелік адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартість, відповідно до якого оформлення посвідки на тимчасове проживання у строк протягом 15 робочих днів з дня прийняття документів є адміністративною послугою.
Виходячи з наведеного, рішенням, яке має бути прийняте у порядку та за формою, визначеною Порядком №322, є рішення про оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання або обґрунтоване рішення про відмову в її оформленні з підстав, передбачених цим Порядком, прийняте уповноваженим суб'єктом за результатами розгляду відповідної заяви-анкети.
Як слідує з матеріалів заяви, ЗМУ ДМС у виконання рішення суду листом від 10.04.2026 року №4601.8.3-5635/46.2-26 (а.с.88) повідомило ОСОБА_1 про порядок та умови оформлення посвідки на тимчасове проживання, визначені Порядком №322, та про необхідність особистого прибуття для подання документів. Цим же листом ЗМУ ДМС поінформувало заявницю, що її заява від 25.10.2024 року подана в порядку Закону України «Про звернення громадян», тобто з порушенням порядку, визначеного Порядком №322, що виключає можливість її розгляду по суті.
За наслідками такої відповіді 20.04.2026 року ОСОБА_1 особисто прибула до Відділу оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства №1 (м.Львів) Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЗМУ ДМС, де подала документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання та пройшла процедуру ідентифікації особи із внесенням біометричних даних до реєстру, що підтверджується службовою запискою начальника Відділу оформлення документів для іноземців та ОБГ №1 (Львів) УПТППІ ЗМУ ДМС від 22.04.2026 року №4601.8.3/11998-26 (а.с.91).
Рішення за результатами розгляду поданої 20.04.2026 року заяви ОСОБА_1 про оформлення посвідки на тимчасове проживання станом на час розгляду цієї заяви уповноваженим органом не прийняте.
Оцінюючи доводи ЗМУ ДМС про добровільне виконання рішення суду, суд враховує, що лист ЗМУ ДМС від 10.04.2026 року №4601.8.3-5635/46.2-26 за своїм змістом та правовою природою не є рішенням, прийнятим у порядку та за формою, визначеною Порядком №322. Цей лист має інформаційний характер та містить виклад роз'яснень щодо порядку оформлення посвідки на тимчасове проживання, а також пропозицію заявниці прибути для подання документів у встановленому порядку. Рішення, яке відповідає вимогам резолютивної частини рішення суду від 21.05.2025 року, тобто рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання або про відмову у такому оформленні, прийняте у порядку Порядку №322, на час розгляду цієї заяви боржником не прийняте.
Подання ОСОБА_1 20.04.2026 року нової заяви-анкети у порядку Порядку №322 та прийняття цієї заяви уповноваженим суб'єктом є початковим етапом окремої адміністративної процедури з надання адміністративної послуги, а не виконанням обов'язку боржника, покладеного судовим рішенням від 21.05.2025 року, оскільки таке рішення стосується саме повторного розгляду заяви від 25.10.2024 року.
Суд відхиляє посилання заявника на те, що обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з добровільним виконанням боржником рішення суду, як такий, що не підтверджується наявними у справі доказами. Сам факт направлення заявниці інформаційного листа з роз'ясненнями щодо порядку звернення за наданням адміністративної послуги, без прийняття рішення в порядку та за формою, передбаченою Порядком №322, за наслідками розгляду заяви від 25.10.2024 року, не свідчить про повне виконання боржником обов'язку, визначеного резолютивною частиною рішення суду.
Оскільки на час розгляду цієї заяви матеріальний обов'язок боржника, покладений рішенням суду від 21.05.2025 року у справі №380/23980/24, не припинений у повному обсязі через його добровільне виконання, передбачені ч.2 ст.374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа №380/23980/24, виданого 16.10.2025 року, таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Наявність відкритого виконавчого провадження ВП №79468513 та винесення державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн і витрат виконавчого провадження у розмірі 426,95 грн саме по собі не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Питання правомірності постанов державного виконавця підлягають вирішенню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII та ст.287 КАС України.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що заява Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.243, 248, 250, 256, 293-295, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання виконавчого документа - виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/23980/24, виданого 16.10.2025 року, таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.