Іменем України
07 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/467/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Пилюченко Інни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/467/26 за позовом адвоката Пилюченко Інни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа № 360/467/26 за позовом адвоката Пилюченко Інни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 22.04.2026 позов адвоката Пилюченко Інни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у неналежному розгляді заяви адвоката Пилюченко Інни Георгіївни від 05.02.2026, поданої в інтересах ОСОБА_1 , щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 19 березня 2022 року відповідно до інформації, що міститься в Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 19.03.2022;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву адвоката Пилюченко Інни Георгіївни від 05.02.2026, поданої в інтересах ОСОБА_1 , щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 19 березня 2022 року відповідно до інформації, що міститься в Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 19.03.2022;
у задоволенні решти позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_5 та у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) грн.
27.04.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій зазначено, що звертаючись до Луганського окружного адміністративного суду, позивач у адміністративному позові зазначив, що попередній розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 8 600 грн 00 коп., з яких: 8 600 грн становить підготовка та подача до Луганського окружного адміністративного суду цього адміністративного позову. Цей розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не є остаточним і може збільшитися у випадку збільшення обсягу надання адвокатом правничої допомоги, пов'язаної із розглядом Луганським окружним адміністративним судом справи.
28 січня 2028 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Ю.Р.С.П.», код за ЄДРПОУ 44445928 (надалі - Адвокатське об'єднання), було укладено Договір №б/н про надання правничої (правової) допомоги (надалі - Договір).
За Договором Адвокатське об'єднання відповідно до чинного законодавства України прийняло на себе зобов'язання надавати Клієнту - Громадянину України ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта ( ОСОБА_1 ) в обсязі та на умовах, встановлених Договором та за домовленістю Сторін.
Надання ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги за Договором Адвокатське об'єднання доручило адвокату Пилюченко Інні Георгіївні (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5329 від 28 вересня 2012 року, видане Київською міською КДКА) (пункт 1.5. Договору).
У матеріалах справи №360/467/26 міститься ордер серія АА № 1687392 від 11.03.2026, який підтверджує повноваження адвоката Пилюченко Інни представляти ОСОБА_1 як позивача в Луганському окружному адміністративному суді, Першому апеляційному адміністративному суді. Відповідно до п. 4.7. Договору за результатами надання Адвокатським об'єднанням (Адвокатом) Клієнту (Зяблову Є.Г.) правничої (правової) допомоги за цим Договором складається акт про надання правничої (правової) допомоги за Договором, що підписується Сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням (Адвокатом) правничої (правової) допомоги, фактичний час, витрачений Адвокатським об'єднанням (Адвокатом) на надання Клієнту правничої (правової) допомоги, її вартість та/або фактичні витрати. Акт надсилається Адвокатським об'єднанням (Адвокатом) Клієнту факсимільним зв'язком або на адресу електронної пошти Клієнта, зазначену в Договорі.
Пунктом 4.9. Договору встановлено, що Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню (Адвокату) Гонорар у день підписання Договору, а у випадку надання Адвокатським об'єднанням (Адвокатом) окремих етапів правничої (правової) допомоги, про що складаються відповідні акти, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання Сторонами Акту про надання окремого етапу правничої (правової) допомоги. 23 квітня 2026 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Ю.Р.С.П.» було підписано Акт про надання правничої (правової) допомоги до Договору, скан якого додається до цієї заяви, і в цей же день ОСОБА_1 сплатив Адвокатському об'єднанню «Ю.Р.С.П.» гонорар у розмірі 15 000,00 гривень за надання йому професійної правничої допомоги за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, копія якої додається до цієї заяви.
З огляду на вищевикладене, виходячи з обставин та складності справи №360/467/26, враховуючи характер наданої адвокатом Пилюченко Інною правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності витрат та їх розумності, значимості таких дій у справі, представник позивача вважає, що буде справедливим, якщо суд ухвалить додаткове рішення у справі №360/467/26 та стягне з ІНФОРМАЦІЯ_6 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати на оплату наданої йому адвокатом Адвокатського об'єднання «Ю.Р.С.П.» Пилюченко Інною професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
На підставі викладеного представник позивача просила ухвалити додаткове рішення у справі №360/467/26 та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2026 заяву адвоката Пилюченко Інни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/467/26 призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 07 травня 2026 року, запропоновано ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк до 06 травня 2026 року надати суду письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 правом надання відзиву на заяву про ухвалення додаткового судового рішення не скористались.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частиною сьомою, дев'ятою статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, зокрема, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат, тощо.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що аналогічні критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката суду надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 28.01.2026 № б/н, акт про надання правничої (правової допомоги) за договором про надання правничої (правової) допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 23.04.2026.
Відповідно до акту про надання правничої (правової допомоги) за договором про надання правничої (правової) допомоги Адвокатське об'єднання «Ю.Р.С.П» надало ОСОБА_1 правову (правничу допомогу) у вигляді:
складання (написання) адміністративного позову в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання протиправними дій/бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та подання його до Луганського окружного адміністративного суду (розмір гонорару адвокатського об'єднання 8600,00 грн);
складання (написання) відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_7 на позовну заяву у справі № 360/467/26 та подання її до Луганського окружного адміністративного суду (розмір гонорару адвокатського об'єднання 6400,00 грн).
Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 23.04.2026 адвокатським об'єднанням «Ю.Р.С.П.» прийнято від ОСОБА_1 суму 15000,00 грн на підставі надання правової допомоги згідно Договору № б/н від 28.01.2026.
Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2025 у справі № 640/17466/22 виснував, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 та інших.
Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 280/4115/20.
Ця ж позиція була викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з тим, критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, застосуванню підлягають також положення частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, часткове задоволення позовних вимог, обрання судом способу захисту порушеного права, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі на стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Керуючись статтями 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Пилюченко Інни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/467/26 за позовом адвоката Пилюченко Інни Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська