07 травня 2026 року Справа № 280/1026/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.07.2025 року про відмову у зарахуванні періоду роботи з вересня 1083 року по лютий 1986 року до страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати зазначений період до страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії з 30.06.2025 року з урахуванням зарахованого стажу та виплатити недоотримані суми.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що є одержувачем пенсії за віком з 30.05.2025, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після призначення пенсії у травні 2025 року пенсія за перший місяць була виплачена у повному обсязі. Проте, рішенням від 16.07.2025 відповідач 1 відмовив у зарахуванні періоду роботи позивачки з вересня 1985 року по лютий 1986 року до страхового стажу, мотивуючи відмову відсутністю наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, які не були передані до архіву, у зв'язку з ліквідацією підприємства. Покликається на те, що звернулася у Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із клопотанням про сприяння у підтвердженні стажу. Проте, відповідачем 2 були направлені запити до відповідних установ, однак зарахування стажу так і не здійснено. Вважає рішення та дії відповідачів протиправними. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем 1 не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву вх. № 14114 від 17.03.2026, де вказано, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви, відповідно до наданої позивачем довідки про навчання від 02.07.2025 №01/02-12/335 у Запорізькому національному університеті, зараховано період за денною формою навчання з 04.02.1991 по 22.06.1994. Також, зазначає, що відповідно до наданої довідки про стаж роботи від 04.07.2025 №07.01-19/10, зарахувати період роботи з вересня 1983 по лютий 1986 немає можливості, оскільки даний період не підтверджено наказами про прийняття та звільнення. Вказує, що враховуючи вищенаведені факти і обставини, було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії в частині зарахування періоду роботи з вересня 1983 року по лютий 1986 року до страхового стажу ОСОБА_1 . Вважає, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у позові.
Ухвалою суду 11.02.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1026/26. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 30.05.2026 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії із зарахування до страхового стажу періоду роботи з вересня 1985 року по лютий 1986 року.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.07.2025 №083850026189 відмовлено в перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з вересня 1985 року по лютий 1986 року та вказано, що відповідно до наданої довідки про стаж роботи від 04.07.2025 №07.01-19/10, зарахувати період роботи з з вересня 1983 по лютий 1986 немає можливості, оскільки даний період не підтверджено наказами про прийняття та звільнення.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача 1, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Закон №1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
За ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом .
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з вересня 1983 по лютий 1986 року, відповідно до наданої довідки про стаж роботи від 04.07.2025 №07.01-19/10, оскільки даний період не підтверджено наказами про прийняття та звільнення.
Аналізуючи такі обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що основним документом, який підтверджує періоди страхового стажу, є трудова книжка та записи в ній, а за їх відсутності такі періоди можуть підтверджуватися іншими документами, виданими за місцем роботи, навчання або архівними установами.
Згідно норм законодавства, чинного у спірний період роботи позивача, а саме: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162) було визначено порядок ведення трудових книжок.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.6 Інструкції № 58.
Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.9 Інструкції № 58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом вимоги встановлені в Інструкції № 58.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по-батькові, тощо) з посиланням на дату та номер цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по-батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку за необхідності вносяться зміни у відомостях щодо освіти, професії, спеціальності.
Аналогічні за змістом вимоги містяться в Інструкції № 58.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд зазначає, що як свідчить копія сторінок 1-3 трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 02.08.1983, трудова книжка містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу у період з 01.08.1983 по 17.02.1992, а саме:
01.08.1983 прийнята на посаду вихователя, Дитячий заклад № 130, м. Запоріжжя,
16.02.1986 звільнена із займаної посади за переведенням в д/у № 63 заводу ім. Войкова,
17.02.1986 прийнята на посаду вихователя на період декретної відпустки за переведенням в д/у № 63 заводу ім. Войкова. Записи містять посилання на відповідні розпорядження.
Тож, період роботи ОСОБА_1 з вересня 1983 року по лютий 1986 року підтверджується записами трудової книжки, з огляду на що суд вважає необґрунтованими доводи відповідача 1 про неможливість зарахування вказаного періоду згідно довідки.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд зауважує, що відповідачем 2 не ставиться під сумнів достовірність записів про роботу позивача у трудовій книжці.
Таким чином, спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1983.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.07.2025 №083850026189 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту прав позивача, суд зазначає, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як орган, визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з вересня 1983 року по лютий 1986 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1983, у зв'язку з чим провести з 30.05.2025 перерахунок пенсії.
Водночас, згідно пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, (далі - Порядок 22-1) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, виплату перерахованої пенсії має здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, де перебуває на обліку ОСОБА_1 .
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 1331,20 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.07.2025 №083850026189 про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 09.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25605, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з вересня 1983 року по лютий 1986 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1983, у зв'язку з чим провести з 30.05.2025 перерахунок пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) виплату перерахованої з 30.05.2025 пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25605, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.05.2026.
Суддя Л.Я. Максименко