07 травня 2026 рокуСправа №160/36918/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
26.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф -3883 51/62У від 17.02.2021р..
- Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційно-комунікаційної системи органу ДПС в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 37788,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -3883 51/62У від 17.02.2021 року, відповідно до якої позивачу нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн. На адресу ТОВ «ДЖЕЙ ЕНД УАЙ» на якому працює Позивач з 2025 року на посаді директора, надійшла Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, в рамках виконавчого провадження №68607998, відкритого державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одесса), на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3883-51/62у виданого 17.02.2021р. де стягувачем є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі Відповідач). Позивачу про відповідну постанову стало відомо лише на початку грудня 2025 року з бухгалтерії підприємства. Станом на момент звернення з відповідним позовом до суду виконавчою службою стягнуто з боржника (Позивача) суму стягнення в повному обсязі на користь Відповідача. Позивач зазначає, що у спірний період офіційно працевлаштований Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровські земельні ресурси» на посаді директора Роботодавцем щомісячно за позивача сплачувався ЄСВ з заробітної плати. Враховуючи те, що за позивача нараховує та сплачує роботодавець, то це виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем, у зв'язку з чим, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки), є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 31.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
12.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за даними інформаційно - комунікаційної системи органів ДПС України (далі ІКС), ОСОБА_1 , перебував на податковому обліку в ГУ ДПС Дніпровська ДПІ ( Шевченківський район м. Дніпра) з 09.04.2004 по 07.07.2021 як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування та відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону №2464 був платником єдиного внеску. Стан платника - 11 ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛIКУ (ІКП НЕ ПУСТI) Згідно системи «Податковий блок» у платника по єдиному внеску, за кодом бюджетної класифікації 71040000, станом на 31.01.2021 обліковувався борг (недоїмка) у сумі 37 788,74 грн, у зв'язку з чим ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 № Ф-3883-51-13-05/62, яку направлено на адресу ОСОБА_1 (податкова адреса - АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв'язку з рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернуто до ГУ ДПС 28.07.2021 із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання». У зв'язку з несплатою заборгованості, після процедури узгодження, ГУ ДПС по платнику сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 17.02.2021 № Ф-3883-51/62У на суму 37 788,74 грн, та передано її разом із заявою про примусове виконання до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі орган ДВС). На підставі поданої заяви органом ДВС 11.02.2022 відкрито виконавче провадження № 68607998. За період з 30.05.2023 по 30.11.2025 органом ДВС були стягнуті кошти в межах виконавчого провадження № 68607998 на загальну суму 37 788,74 гривень. 27.08.2025 в інтегрованій картці платника ГУ ДПС проведено зменшення щоквартальних нарахувань на суму 19 768,20 гривень
13.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти обставин, які викладені у відзиві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021р. по справі №160/9886/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу- задоволено. Судом було визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3883-51/51 від 12.11.2019р., визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3883-51/62 від 17.11.2020р..
Під час розгляду справи №160/9886/21 судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в 2004 році зареєструвався як фізична особа-підприємець, але припинив свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець в 2006 році, на підставі власного рішення, відповідна заява подавалась до відповідного податкового органу.
З 03.02.2010р. та по 18.12.2023р. Позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровські земельні ресурси» якій у 2019 році був перейменований на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод гумово-технічних виробів» на посаді директора, що також підтверджується відповідним записом у трудовій книжки.
19.05.2025 року позивач звернувся до відповідача з листом зверненням в якому просив надати відомості чи виносились ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно мене ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інші Вимоги про сплату боргу (недоїмки) після, чи в час розгляду адміністративної справи №160/9886/21, чи після скасовані та визнання протиправною вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3883-51/51 від 12.11.2019р. та №Ф-3883-51/62 від 17.11.2020р., за 2017, 2018, 2019, І.ІІ, III квартал 2020 року чи іншій період.
Відповідач листом 53349/6/04-36-13-05-10 від 04.07.2025, повідомив, що станом на 04.07.2025, у ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску за КБК 71040000 на суму 22 742,29 грн, та борг з земельного податку з фізичних осіб КБК 18010700 на суму 927,60 гривень.
Позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 17.02.2021 № Ф -3883-51/62У на загальну суму 37 788,74 грн., яка була сформована в автоматичному режимі по коду бюджетної класифікації 71040000 та була направлена до ДВС. Внести зміні даних ІКС по коду бюджетної класифікації 71040000 шляхом видалення облікованої заборгованості з єдиного соціального внеску за КБК 71040000 на суму 22 742,29 грн., повернути стягнуті грошові кошти в межах виконавчого провадження в розмірі 11 991,48 гривень, платіжне доручення № 8532 від 24.05.2023.
Відповідь відповідача на заяву позивача в матеріалах справи не міститься.
Матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2025 року державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одесса) відкрито виконавче провадження №68607998 з примусового виконання вимоги №Ф-3883-51/62у виданого 17.02.2021року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області кошти у розмірі 37788,74 грн.
Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію, згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До вказаного Закону №2464-VI Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. п. 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 (далі Інструкція №449).
Згідно п. 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 п. 2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно абз. 3 п. 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз. 3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.
Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Слід зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2021 рік
Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Також судом встановлено, що позивач у період з 2010 року по 18.12.2023 року був працевлаштований в ТОВ «Дніпровський завод гумово-технічних виробів», що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка міститься у матеріалах справи.
Крім того, згідно з довідок форми ОК-7, виданих Пенсійним фондом України, вбачається, що ТОВ «Дніпровський завод гумово-технічних виробів» з 2011 року по 2023 рік перераховувались єдині соціальні внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Верховний Судом за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19, 04.12.2019 року сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як встановлено судом, оскаржуваною вимогою позивачеві визначено суми зобов'язань зі сплати єдиного внеску із розміру мінімального страхового внеску за 2021 рік, тобто у період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, за який він мав обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.
Однак, у період, за який контролюючим органом донараховано недоїмку, ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, позивач у зазначені періоди був найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.
Відтак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф -3883 51/62У від 17.02.2021р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційно-комунікаційної системи органу ДПС в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 37788,74 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф -3883 51/62У від 17.02.2021 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційно-комунікаційної системи органу ДПС в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 37788,74 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко