05 травня 2026 рокуСправа №160/7952/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.
за участі:
представника позивача Левицької Н.М.,
представника відповідача Бабченко О.П.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/7952/26, -
31 березня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.12.2024 року № 16267/09/15/ РРО/3567209291/ДПС/ТД-ФС у розмірі 480 000 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.12.2024 року № 16246/09/15/ РРО/3567209291/ДПС/ТД-ФС у розмірі 720 000 грн.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанов відповідача, які є предметом оскарження.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/7952/26 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7952/26, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 травня 2026 року
05 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про забезпечення позову, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що спірні постанови є виконавчими документами, які вже пред'явлено до примусового виконання, розпочато виконавче провадження. З цих підстав позивач просить зупинити стягнення на підставі спірних постанов.
В підготовче судове засідання, призначене на 05 травня 2026 року, з'явились представники сторін.
Представник позивача подану заяву про забезпечення позову підтримав та просив її задовольнити, оскільк вже наявне виконавче провадження. Представник відповідача проти забезпечення позову заперечувала з підстав її необґрунтованості та безпідставності.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, заслухавши думку учасників справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення» визначає порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок).
За п. 11 Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.03.2025 року відкрито виконавче провадження №77482953 з примусового виконання постанови відповідача від 11.12.2024 року №16246/09/15/РРО/3567209291/ДПС/ТД-ФС.
Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.03.2025 року відкрито виконавче провадження №77483259 з примусового виконання постанови відповідача від 11.12.2024 року №16267/09/15/РРО/3567209291/ДПС/ТД-ФС.
Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.03.2026 року об'єднано виконавчі провадження №77482953, №77483259 у зведене виконавче провадження №80557309.
Таким чином, саме спірні у даній справі постанови вже пред'явлені відповідачем до примусового виконання, при цьому наразі існує відкрите виконавче провадження, яке створює для позивача додаткові правові наслідки.
Вказане свідчить про початок процедури примусового виконання спірних постанов, правомірність яких є предметом судового розгляду в цій справі. Відповідно, існує вплив цих правових актів на права і свободи позивача, при цьому судом наразі не вирішено спір про правомірність таких правових актів.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.10.2025 року у справі №380/9861/25 міститься наступний правовий висновок:
Систематизуючи судову практику та з метою формування єдиного підходу до застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне визначити такий алгоритм, якого суди мають дотримуватися при розгляді відповідних заяв:
- суд насамперед зобов'язаний встановити, чи надав заявник належні й допустимі докази існування реальних, а не гіпотетичних, ризиків, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Тягар доказування таких ризиків покладається виключно на заявника. Загальні посилання на можливі негативні наслідки без документального підтвердження (наприклад, фінансових документів, що свідчать про загрозу суттєвого погіршення майнового стану, чи доказів уже розпочатих дій з примусового виконання), не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням для вжиття заходів забезпечення;
- у разі встановлення наявності підстав для забезпечення позову суд обирає конкретний захід, який є найменш обтяжливим, але водночас достатнім для ефективного захисту прав. Як правило, у справах, де оскаржуваний акт передбачає примусове стягнення коштів, застосування зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (пункт 5 частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України) є доцільним, оскільки тимчасово захищає майновий інтерес заявника без втручання у чинність самого акта;
- зупинення дії індивідуального акта (пункт 1 частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України) є заходом, що потребує окремого обґрунтування. Його застосування допустиме лише тоді, коли заявник доведе, а суд визнає, що менш обтяжливі заходи не забезпечують належного захисту прав. У такому випадку суд має навести мотиви, чому саме цей захід є необхідним;
- незалежно від обраного заходу, суд зобов'язаний перевірити, чи користь від його застосування для позивача явно переважає потенційну шкоду, яку може бути завдано відповідачу або публічним інтересам. Забезпечення позову не повинно призводити до суттєвого дисбалансу між приватним інтересом заявника і тими інтересами, на захист яких спрямовано оскаржуваний акт.
За вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача про можливість настання для нього негативних наслідків в разі невжиття заходів забезпечення позову, що вказує на подальше істотне ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Вирішуючи питання співмірності заходу забезпечення позову суд виходить з того, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, правомірність якого є предметом судового розгляду в цій справі, не призведе до негативних наслідків, які були б більшими ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Вирішуючи питання адекватності заходу забезпечення позову суд враховує, що право (інтерес), захист якого буде здійснено за допомогою заходу забезпечення позову, не створює для відповідача будь-яких майнових чи інших наслідків, які б ускладнювали його діяльність, в зв'язку з чим захід забезпечення позову є адекватним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з чим заява позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/7952/26 - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі постанов Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.12.2024 року №16246/09/15/РРО/3567209291/ДПС/ТД-ФС та від 11.12.2024 року №16267/09/15/РРО/ НОМЕР_1 /ДПС/ТД-ФС з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні №80557309 - до набрання законної сили рішенням суду в справі №160/7952/26.
Стягувач: Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Боржник: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (49087, м. Дніпро, пров. Універсальний, буд. 12, код ЄДРПОУ: 44729283).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складений 06 травня 2026 року.
Суддя Н.В. Боженко