07 травня 2026 рокуСправа №160/30519/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Рищенко А.Ю. розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про винесення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 30.03.2026 року, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- відмовлено повністю.
До суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким вирішити позовні вимоги, які залишені судом без розгляду, а саме:
1. “Визнати протиправними дії Відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів у сумі 5179,59 грн - за затримку виплати пенсії Позивачки за кожен місяць періоду з 07.10.2009 по 30.06.2023, яка була виплачена із затримкою 06.10.2024 року, у порядку та спосіб, що не відповідають вимогам Закону України №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року. А саме:
- розрахунок здійснено не окремо за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 30.06.2023, як того прямо вимагають норми Закону, а шляхом визначення загальної суми боргу за весь період, що має разовий характер і суперечить суті поняття “щомісячний дохід»;
- при обчисленні компенсації застосовано індекс інфляції не за весь період невиплати доходу, тобто не з 07.10.2009 року, як того вимагають стаття 3 Закону №2050-III та пункт 4 Порядку №159, а з іншої, значно пізнішої дати, що призвело до заниження фактичного розміру виплати компенсації та порушення грошового зобов'язання встановленого в Законі.
2. Зобов'язати відповідача: нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 07.10.2009 по 30.06.2023, виплачені із затримкою 06.10.2024 року, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати у жовтні 2024 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача посилається на те, що у рішенні суду від 30.03.2026 року по справі 160/30519/25 судом надано правову оцінку лише вимозі щодо застосування положень частини другої статті 625 ЦК України, стосовно якої суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зазначивши: «Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні». Водночас суд не надав будь якої правової оцінки іншим самостійним позовним вимогам та доводам позивача, зокрема щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Фактично рішення суду не містить висновків щодо частини самостійних позовних вимог, що свідчить про їх невирішення у розумінні статті 252 КАС України. Зокрема, судом не вирішено позовні вимоги щодо визнання протиправності здійсненого відповідачем розрахунку компенсації та зобов'язання відповідача провести відповідний розрахунок у порядку та спосіб, визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Зважаючи на те, що рішення суду у даній справі винесено в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то і заяву про ухвалення додаткового рішення суд розглядає у письмовому провадженні.
Особливості ухвалення додаткового судового рішення визначені статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, пунктом 1 частини 1 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Відтак, законодавець допускає можливість ухвалення додаткового судового рішення, зокрема й у разі, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення.
Зі змісту поданої позивачем заяви слідує, що в резолютивній частині судового рішення не має висновків суду щодо визнання протиправності здійсненого відповідачем розрахунку компенсації та зобов'язання відповідача провести відповідний розрахунок у порядку та спосіб, визначені законом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що викладені заявником у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи 22.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 22.10.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів у сумі 5179,59 грн. за затримку виплати пенсії ОСОБА_1 за кожен місяць періоду з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року, яка була виплачена із затримкою 06.10.2024 року, у порядку та спосіб, що не відповідають вимогам Закону України №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року, а саме:
розрахунок здійснено не окремо за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року, як того прямо вимагають норми Закону, а шляхом визначення загальної суми боргу за весь період, що має разовий характер і суперечить суті поняття “щомісячний дохід»;
при обчисленні компенсації застосовано індекс інфляції не за весь період невиплати доходу, тобто не з 07.10.2009 року, як того вимагають стаття 3 Закону №2050-III та пункт 4 Порядку №159, а з іншої, значно пізнішої дати, що призвело до заниження фактичного розміру виплати компенсації та порушення грошового зобов'язання встановленого в Законі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року, виплачені із затримкою 06.10.2024 року, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати у жовтні 2024 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити суму компенсації втрати частини доходів з урахуванням індексу інфляції а також 3% річних за весь час прострочення виплати суми компенсації з жовтня 2024 року до моменту виконання судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 30.03.2026 року, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- відмовлено повністю.
Проте, при винесенні даного судового рішення судом не надано правової оцінки позовним вимогам про визнання протиправності здійсненого відповідачем розрахунку компенсації та зобов'язання відповідача провести відповідний розрахунок у порядку та спосіб, визначені законом.
Таким чином, дослідивши заяву представника позивача, перевіривши зміст ухваленого у справі судового рішення, суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволення.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, яка постійно проживає в Ізраїлі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі №214/6758/17 зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 21.05.2017 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі №160/15344/20 зобов'язано відповідача провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 року по 20.05.2017 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року у справі №160/9352/22 зобов'язано відповідача здійснити розрахунок та перерахунок пенсії позивачу з 07.10.2009, відповідно до вимог статей 27, 28, 33, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного понаднормового стажу, без застосування особливості “Не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд.розм. з 07.10.2009 по довічно», та виплатити суми донарахованої пенсії з урахуванням проведених платежів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 року у справі №160/7893/22 зобов'язано відповідача здійснити виплату пенсії позивачу, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок, відкритий у Bank Hapoalim B. M. Israel.
06.10.2024 року відповідачем здійснено виплату позивачу коштів у розмірі 24 6647,35 грн. Виплату компенсації втрати частини доходів громадян при цьому не здійснено.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 46 Закону №1058-IVнараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІсума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Пунктами 3 та 4 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).
Відповідно до частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відповідно до приписів Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Тотожного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.
Порядок обчислення суми компенсації, що встановлений Порядком №159 кореспондується зі статтею 3 Закону №2050-III, в якій зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
В ході судового розгляду справи встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі №160/7893/22, ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 та ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі 160/7893/22 відповідачем здійснено виплату позивачу загальної суми заборгованості в розмірі 246647,45 грн. за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 року.
Суд зазначає, недоотримання позивачем сум пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Здійснення відповідачем розрахунку заборгованості одним платежем на виконання судового рішення не змінює характер соціальних виплат як періодичних.
Таким чином, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати такого доходу є протиправною, тому з метою ефективного захисту та відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на встановлені у справі обставини вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача та ухвалити додаткове судове рішення по справі 160/30519/25.
З огляду на викладені обставини, суд робить висновок, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню тому суд зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 193, 241-246, 250, 251, 252, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про винесення додаткового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2023 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Суддя А. Ю. Рищенко