Справа № 749/1879/25
Номер провадження 2/749/151/26
05 травня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Чигвінцева М.С.
за участі секретаря Михалевич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу №749/1879/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8127721 шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором 038765 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», на умовах фінансового кредиту. За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 9 000 грн. із процентною ставкою 0,95 % строком на 30 днів шляхом зарахування коштів на вказаний ним банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 .
16 вересня 2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25 за яким TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» право грошової вимоги за кредитними зобов'язаннями, у тому числі і за кредитним договором № 8127721. Відповідно до реєстру прав вимоги № 19/11/25-01 від 19 листопада 2025 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 22833 грн., з яких: 9000 грн. - сума заборгованості за основою сумою боргу, 7780,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1552,50 грн. сума заборгованості за комісією. Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Сновського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач та його захисник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Захисник відповідача - адвокат Савоста І.М., до суду надала клопотання про розгляд справи без відповідача та його представника. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог за передчасністю звернення з вимогою про стягнення всієї суми «тіла» кредиту, врахувати статус відповідача як військовослужбовця та застосувати передбачені законодавством пільги та гарантії, вирішити питання щодо судових витрат відповідно до позиції відповідача викладеної у відзиві.
25.03.2026 представник відповідача - адвокат Савоста І.М. до суду надала відзив на позовну заяву, аргументуючи його тим, що вимога про стягнення тіла кредиту в сумі 9000,00 грн. є передчасною оскільки строк дії договору до 09.07.2026 року, тобто строк вимоги про повернення всієї суми кредиту не настав, а позивач не довів письмовими доказами чи має право на дострокове повернення кредиту. Відсотки у розмірі 7780,50 грн. не підлягають стягненню з позивача на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" : "Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави». Комісія в сумі 1552,50 грн. не конкретизована і не підлягає сплаті, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Водночас сама лише назва платежу як «комісія за надання кредиту» не є достатньою підставою для її стягнення. Умовами договору не конкретизовано, за які саме окремі послуги чи дії кредитодавця сплачується така комісія, не розкрито її економічної сутності, змісту та результату для споживача. Формулювання договору фактично лише дублює назву платежу та не дозволяє встановити, яку самостійну послугу було надано позичальнику саме понад основний обов'язок кредитодавця щодо видачі кредиту. Неустойка у розмірі 450 грн./день є незаконною, оскільки відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» розділ IV “Прикінцеві та перехідні положення», передбачено: у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення/скасування споживач не несе відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит; споживач звільняється від обов'язку сплати: неустойки (штрафу, пені), інших платежів, передбачених договором за прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення, підлягають списанню кредитодавцем. Витрати на правничу допомогу завищені, враховуючи малозначність справи, однотипність, тому розмір витрат є неспівмірним складності справи. Тому відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу до розміру одного прожиткового мінімуму доходів громадян.
На підставі вищевикладеного просила відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
26.03.2026 року Представник позивача до суду надав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 18333,00 грн., з яких: 9000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 7780,50 грн. сума заборгованості за процентами, 1552,50 грн. сума заборгованості за комісією та понесені судові витрати.
Крім того 26.03.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відзив аргументований тим, що з копій документів які долучено представником Відповідача, вбачається що Відповідач дійсно проходить, або проходив військову службу, проте не встановлює періоду проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів, а також не встановлює чи мобілізований Відповідач, чи проходить військову службу за контрактом. Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються. Згідно п. 6.2. договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. Договору. Отже, нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Щодо витрат на правничу допомогу то представник позивача вважає, що позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми. Зазначені докази відповідають вимогам ЦПК України, підтверджують реальність, обґрунтованість та співмірність витрат на правничу допомогу. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для Позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв'язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні. За таких обставин витрати Позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі. Крім того представник позивача вважає, що відзив представника відповідача ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України).
31.03.2026 року Представник відповідача - адвокат Савоста І.М., до суду надала заперечення (відповідь на відзив) та надала копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 10.01.2025 р. № 08/18. З довідки вбачається, що ОСОБА_1 , 29.08.2024, 03.10.2024, 26.10.2024, 27.10.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Заперечення аргументовано тим, що відповідач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням УБД. Наявність у відповідача посвідчення учасника бойових дій свідчить про те, що він належить до категорії інших військовослужбовців, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які під час дії особливого періоду брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Відповідно до вказаної норми закону, таким військовослужбовцям штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, віднесеного чи такого, що буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житловий будинок, квартира, майбутній об'єкт житлової нерухомості, об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на них), та/або автомобіля, який віднесений до основних засобів згідно із законодавством. Отже, нарахування позивачем процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій у період проходження відповідачем військової служби є таким, що суперечить прямій законодавчій забороні, а тому заявлені у цій частині вимоги не підлягають задоволенню.
Також зазначила, що позивач у своєму відзиві не обгрунтував своє право на дострокове стягнення всієї суми «тіла» кредиту ( 9000 грн.), оскільки не надав доказів, що відповідач отримав його попередню вимогу про дострокове погашення кредиту і з дня отримання такої вимоги до звернення до суду з позовом пройшло 30 днів; 2) комісія за надання кредиту не конкретизована послуга, тому що не зрозуміло за яку саме самостійну послугу було надано позичальнику понад основний обов'язок кредитодавця щодо видачі кредиту , тому і не підлягає сплаті; 3) неустойка 450 грн/день суперечить ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», тому є незаконною; 4) контррозрахунок не складався, оскільки відповідач має пільги відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а позовні вимоги про стягнення всієї суми кредитної заборгованості є передчасними оскільки позивач не дотримався процедури дострокового стягнення.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 15 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8127721, за умовами якого розмір позики складає 9 000 гривень, строк позики 30 днів, зі сплатою процентів в розмірі 0,95% в день, а також сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 17,25% та неустойку 450,00 грн.
Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 24.11.2025 року про здійснення 15 липня 2025 року транзакції на суму 9000 грн. на картку № НОМЕР_1 та платіжною інструкцією від 15 липня 2025 року.
Відповідно до п.2.1 договору, кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «кредит»), на погоджений умовами договору строк (надалі «строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 2.2 договору, сума кредиту становить 9000 грн., строк кредитування/строк договору 360 днів, процентна ставка 0,95%, комісія 17,25%.
Згідно пункту 2.3 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194,73%.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладений договір № 8127721 від 15 липня 2025 року, шляхом використання одноразового ідентифікатора 038765.
Згідно довідки № КД-00005035 ТОВ «Европейська платіжна система» від 24.11.20125, відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 року, укладеного між ТОВ «Европейська платіжна система» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 15.07.2025 перераховано кошти у розмірі 9000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 отримувач ОСОБА_2
16 вересня 2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25за яким TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» право грошової вимоги за кредитними зобов'язаннями, у тому числі і за кредитним договором № 8127721.
Відповідно до реєстру прав вимог № 19/11/25-01 від 19 листопада 2025 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 22833 грн., з яких: 9000 грн. - сума заборгованості за основою сумою боргу, 7780,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1552,50 грн. сума заборгованості за комісією та 4500 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Таким чином, судом достовірно встановлено факт порушення зобов'язання за договором позики в частині повернення кредитних коштів.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за кредитним договором в межах заявлених позивачем вимог, суд не вбачає підстави у їх задоволенні погоджуючись з доводами представника відповідача, з огляду на наступне.
Суд приймає аргументи представника відповідача проте, що він як військовослужбовець має пільги, встановлені частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021 року), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 № 426/4264/19 викладено наступний правовий висновок.
Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.
Так, відповідно до листа Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142 Міністерство інформує, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Також документами, які підтверджують призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Початком військової служби військовозобов'язаних є день призову на військову службу у районному військовому комісаріаті, а для резервістів - день зарахування до списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Закінченням військової служби для резервістів та військовозобов'язаних є день виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Закінчення особливого періоду в Україні здійснюється у відповідності до рішення Президента України про демобілізацію, що визначається Указом Президента України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Представником відповідача надано: копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 03.02.2025, видане адміністрацією державної прикордонної служби України, копію службового посвідчення молодшого сержанта ОСОБА_1 та копію військового квитка серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 29.05.2024 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 на посаді помічник гранатометника.
Разом з тим, з розрахунку суми заборгованості за Договором № 8127721 від 15.07.2025 року встановлено, що розмір заборгованості складає 18333,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 7780,50 грн. - сума заборгованості по відсоткам, 1552,50 грн. сума заборгованості за комісією.
Відсотки нараховані за період з 15.07.2025 року по 13.10.2025 рік.
Отже, за період з 15.07.2025 року по 13.10.2025 року не підлягають стягненню з відповідача відсотки так як відповідач є військовослужбовцем та має пільги, встановлені частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, встановлені частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.
З огляду на вищевикладене, відповідачем не були надані будь-які докази на підтвердження звернення до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з переліком документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142, для звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом і відмовою позивача у проведенні коригувань за кредитним договором.
Однак, у постанові КЦС Верховного Суд від 18.01.2023 у справі № 642/548/21 викладено висновок, що за наявності первісного позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення пільг на позичальника.
Оскільки позивачем надано документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема детальний розрахунок заборгованості позичальника, на підставі якого суд, з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», спроможний самостійно здійснити розрахунок заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» неправомірно здійснено нарахування процентів за період з 15.07.2025 по 13.10.2025, у розмірі 7750,50 грн.
З приводу нарахування та стягнення з відповідача комісії у розмірі 1552,50 грн., суд зазначає наступне.
Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч.1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі, необхідність внесення плати за надання та обслуговування кредиту передбачена умовами кредитного договору та заявкою.
При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.
Ураховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 с. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1552,50 грн.
З огляду на вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором у розмірі 9 000 грн..
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» при подачі позову до суду через систему «Електронний суд» було сплачено суму судового збору в розмірі 2422,40 грн. відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією № 579937289.1 від 18 грудня 2025 року.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини вимог, слід стягнути 1189,16 грн. судового збору (2422,40 грн. - сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви) х 49,09% - задоволено судом вимоги заявленого позову).
Також позивачем ставиться питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, копію витягу з Акта № 2-ДІЛ прийняття-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, копію акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579936562.1 від 11 грудня 2025 року, копію ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» адвокатом Ткаченко Ю.О., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
А тому з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини вимог, слід стягнути 2209,05 грн. витрат на правничу допомогу (4 500 грн. - сума витрат на правничу допомогу х 49,09% - задоволено судом вимоги заявленого позову).
Керуючись ст. 512, 514, 525, 526, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079,
1080, 1082 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором кредитної лінії № 8127721 від 15 липня 2025 року в розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. (заборгованість за тілом кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) 1189 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн. 16 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 2209 (дві тисячі двісті дев'ять) грн. 05 коп. витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Суддя М.С. Чигвінцев