07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 603/70/25
провадження № 61-392св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави у особі Монастириської міської ради Тернопільської області,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ»,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури на ухвалу Монастирського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Пасічника А. З., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів Храпак Н. М., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
1. У лютому 2025 року керівник Бучацької окружної прокуратури звернувся до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» (далі - ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ») з позовом про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
2. Монастириський районний суд Тернопільської області ухвалою від 17 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, закрив провадження в частині позовних вимог керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави у особі Монастириської міської ради Тернопільської області, пред'явлених до ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ».
3. 05 січня 2026 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Монастирського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року.
4. Ухвалою від 27 січня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
5. 17 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
6. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
7. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8. Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
9. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
10. Частиною першою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
11. Такий випадок визначено частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
12. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
13. Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
14. Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу буде призначено до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння призначити до розгляду.
Справу розглянути колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров