07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10158/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група "Ковальська" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Компанія "Divinereach Limited",
2) Компанія "CRH Eastern Europe B.V.",
3) Приватне акціонерне товариство "Віпцем"
4) Компанія CRH Ukraine B.V.,
Товариство 27.04.2026 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі № 910/10158/25 та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою для касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які скаржник наводить у скарзі, а також зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Також касаційна скарга містить посилання на підставу касаційного оскарження судового рішення, визначену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Разом з тим Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, з формулюванням викладеного у ній висновку про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;
у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права (пункт, частина, стаття), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття) стосовно якої відсутній висновок щодо її застосування, а також норму права щодо застосування якої висновки Верховного Суду не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак скаржник, зазначаючи про неправильне застосування судами норм права та неврахування відповідних висновків Верховного Суду, не конкретизував щодо застосування яких норм права (пункт, частина, стаття) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень, а також норм прав (пункт, частина стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Також подана касаційна скарга не містить обґрунтування порушених норм процесуального права з посиланням на відповідний пункт (пункти) з передбачених частинами першою та третьою статті 310 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену пунктом 4 частини другої вказаної норми.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, в якій уточнити наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу та на їх обґрунтування чітко зазначити порушені судами попередніх інстанцій норми права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений в наведених постановах Верховного Суду, не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а також норми права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, та обґрунтувати процесуальні порушення, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі з посиланням на відповідний пункт (пункти) з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група "Ковальська" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 зі справи № 910/10158/25 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група "Ковальська" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група "Ковальська", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова