07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/422/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Бенедисюка І. М. та Власова Ю. Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту; далі - Підприємство)
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026
за позовом Підприємства
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"
про стягнення грошових коштів по суднозаходу 04.-05.08.2020 буксиру НІБУЛОН-100 у загальній сумі 1 404,46 грн,
Підприємство 30.04.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.05.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л. та Бенедисюк І.М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.
Згідно з частинами п'ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі було подано у 2025 році, в якому відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року був визначений у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позовних вимог Підприємства у цій справі є стягнення 1 404,46 грн, з яких: 868,22 грн основний борг, 88,68 грн 3% річних; 447,56 грн збитків від інфляції по суднозаходу 04.-05.08.2020 буксиру НІБУЛОН-100, що виділені в самостійне провадження згідно з ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2025 про роз'єднання позовних вимог, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України (302 000 грн).
Так, згідно з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у цій у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник зазначає про необхідність перегляду справи Верховним Судом з посиланням на те, що справа має виняткове для нього значення, а її розгляд є необхідним з точки зору формування єдиного правового підходу, а саме щодо рівності суб'єктів всіх форм власності при здійсненні господарської діяльності в межах морського порту, віднесення суден портового оператора, які виконують перевезення у морський порт, до діяльності суден "Групи А" незалежно від власника вантажу чи у власності вантажного терміналу. Також скаржник зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі суперечать висновкам Верховного Суду, через що Підприємство внаслідок незначного розміру ціни позову, обмежене в праві на її касаційний перегляд, а залишення в силі оскаржуваних рішення та постанови призведе до отримання з боку ТОВ СП "Нібулон" необґрунтованих переваг у вантажних перевезеннях, експорті зернових порівняно з його конкурентами.
Крім того скаржник посилається на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді інших справ, які знаходяться у Господарському суді Миколаївської області справ з аналогічним предметом спору, вимоги по яким були також виділені в окреме провадження.
Тому, на думку скаржника, від правильного вирішення цієї справи залежить стягнення портових зборів по 3398 суднозаходам за 2020- 2021 роки, вирішення інших аналогічних справ, а також формування Методики розрахунку ставок портових зборів та ставок для суден внутрішнього плавання в морських портах Миколаїв, Херсон, Ольвія.
Наведене, на думку скаржника, підпадає під дію підпунктів "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.
Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
З огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Однак скаржник, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, не навів обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Разом з тим, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, щодо неможливості спростування обставин, встановлених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, відхиляються Судом як безпідставні, оскільки на підтвердження наявності випадку, передбаченого підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржником у скарзі не обґрунтовано, які саме обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої (якої саме) справи та як вони (обставини) вплинуть на вирішення спору у ній.
У зв'язку з наведеним зміст оскаржених судових рішень у цій справі також не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього Кодексу, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 зі справи № 915/422/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов