07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3181/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Власова Ю. Л. та Бенедисюка І.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПАСТОРАЛЬ" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026
за позовом Товариства
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "ЕТАЛОН"
про стягнення 944 748,00 грн пені та 148 932,00 грн штрафної санкції,
Товариство 22.04.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (повний текст складено 17.04.2026) в частині зменшення розміру пені та договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати), а справу № 922/3181/25 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.05.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л. та Бенедисюк І.М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України.
Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі було подано у 2025 році, в якому відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 944 748,00 грн пені та 148 932,00 грн договірної штрафної санкції (компенсаційної виплати) у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договору підряду, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000 грн).
Так, згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі позов Товариства задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна транспортна компанія "ЕТАЛОН" пеню у розмірі 472 374, 00 грн та штрафні санкції у розмірі 74 466, 00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 124, 16 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду від 08.04.2026, зокрема: рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у цій справі змінено в частині стягнення пені та штрафної санкції (компенсаційної виплати) з викладенням пункту другого резолютивної частини рішення від 21.01.2026 у цій справі в редакції, згідно з якою стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно транспортна компанія "Еталон" на користь Товариства 188 949, 60 грн пені, 29 786,40 грн штрафної санкції (компенсаційної виплати) та 3633, 60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В решті рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у цій справі залишено без змін.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.
Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство зазначає, що наявні підстави для перегляду справи Верховним Судом, оскільки справа має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, а саме щодо питання меж дискреції суду при зменшенні неустойки відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України та критеріїв "винятковості" такого зменшення.
Також за твердженням скаржника, при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій судами допущено істотні порушення норм процесуального права, зокрема статті 86 ГПК України, встановлено обставини справи встановлено на підставі неналежних доказів; не надано оцінки визначальним доводам позивача та сформовано підхід, відповідно до якого зменшення неустойки допускається за відсутності належних доказів виняткових обставин, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду.
Наведене, на думку скаржника, підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.
Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
З огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Проте наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже скаржником не наведено обґрунтованих доводів та не надано жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності/відсутності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Разом з тим посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права можуть бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 ГПК України, проте не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПАСТОРАЛЬ" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 зі справи № 922/3181/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов