07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/968/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Третьякова О.О.)
від 15.05.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.)
від 12.03.2026
у справі № 911/968/24
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу, Макарівської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко"
про стягнення 2 595 925,10 грн,
за участю представників учасників справи:
прокуратури - Набок Ю.В.
позивача 1 - не з'явилися
позивача 2 - не з'явилися
відповідача - Ганженко В.І., Долженко Ю.В.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - позивач-1) та Макарівської селищної ради (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко" (далі - відповідач) про стягнення 2 595 925,10 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12022110000000275 від 03.08.2022 на підставі матеріалів вказаного кримінального провадження встановлено факт спричинення відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок діяльності відповідача з вивезення відходів виробництва ТОВ "Червонослобідський спиртзавод" у вигляді післяспиртової барди з подальшим її розвантаженням (злиттям) без будь-яких дозвільних документів на земельні ділянки поруч із с. Червона Слобода Бучанського району. Прокурор посилається на те, що згідно з розрахунками спеціалістів Державної екологічної інспекції розмір збитків, заподіяних внаслідок забруднення цих земель поруч із с. Червона Слобода (семи земельних ділянок, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі, та однією незареєстрованої земельної ділянки, яка не перебуває у власності чи користуванні громадян) в результаті несанкціонованого розміщення відходів, становить 303 227,81 грн, розмір збитків внаслідок засмічення вказаних земельних ділянок становить 2 079 276,42 грн, розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, становить 49 151,72 грн та розмір збитків, заподіяних внаслідок використання відповідачем земельних ділянок не за цільовим призначенням під несанкціоноване розміщення відходів, становить 164 269,15 грн. Всього загальний розмір збитків, завданих внаслідок забруднення, засмічення, самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів і правил використання земельних ділянок несанкціонованим розміщенням відходів становить 2 595 925,10 грн, які прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Макарівської селищної ради.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі №911/968/24 у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що розраховані у межах кримінального провадження збитки внаслідок забруднення, засмічення, самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів і правил використання 8-ми земельних ділянок в сумі сукупно 2 595 925,10 грн були спричинені діями саме відповідача у цій справі. Також прокурором не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заявленими збитками в загальній сумі 2 595 925,10 грн.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі №911/968/24 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №911/968/24, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
3.2. Підставами касаційного оскарження Заступник керівника Київської обласної прокуратури визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Заступник керівника Київської обласної прокуратури підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; про те, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні; про те, що висновок експерта, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 Господарського процесуального кодексу України, тому останній може бути допустимим доказом.
Також зазначає, що судові рішення ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права, а саме статей 1, 4, 5, 40, 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1, 17, 33, 42, 43 Закону України "Про відходи", статей 35, 45, 46, 56 Закону України "Про охорону земель", статей 1, 167, 211 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України).
Крім того посилається на порушенням вимог процесуального законодавства та принципів здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін, а саме: на порушення: статей 2, 11, 13, 73-74, 76-80, 86, 91, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
3.6. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, коли суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу
При цьому посилається на висновки, Верховного Суду, викладені у постановах від 12.07.2023 у справі №910/5080/21, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 23.12.2020 у справі №757/28231/13, від 06.07.2022 у справі №910/6210/20, від 30.03.2023 у справі №905/2307/21 (905/496/22), від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, від 27.08.2020 у справі № 916/477/18, від 30.06.2023 у справі №916/1466/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, від 12.02.2020 у справі №910/21067/17.
3.7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти заявлених прокурором вимог та доводів заперечує, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Відзив мотивовано тим, що позивач не довів, що саме дії ТОВ "Слобода Ко" призвели до погіршення стану конкретних земельних ділянок. Висновок експерта від 20.09.2023 ґрунтується на припущеннях щодо можливого розвитку негативних змін, а не на прямому встановленні факту заподіяння шкоди саме діями відповідача. Наявність договірних відносин щодо перевезення барди та використання її як органічного добрива для підвищення врожайності зернових культур, не означає автоматичного заподіяння шкоди навколишньому середовищу. Твердження прокуратури, що екологічною інспекцією зроблено розрахунок шкоди, не відповідає дійсності, так як Державна екологічна інспекція не здійснювала перевірки та не вчиняла будь якого заходу контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12022000000000275 від 03.08.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 239 та частини третьою статті 240 Кримінального кодексу України.
Прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури надано уповноваженим працівникам прокуратури дозвіл на розголошення відомостей, що містяться в окремих матеріалах кримінального провадження №12022000000000275, копії яких долучено до позовної заяви прокурора у цій справі №911/968/24.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 21.02.2024, до зазначеного реєстру 12.10.2022 на підставі матеріалів правоохоронних органів внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками частини другої статті 239 Кримінального кодексу України. Коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначено: "На території Київської області розташований суб'єкт господарської діяльності, який здійснює забруднення земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, вказані дії створили небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, що спричинили тяжкі наслідки".
Із наданих прокурором до позову в якості доказів окремих матеріалів кримінального провадження за №12022000000000275, дозвіл на розголошення відомостей яких ним отримано, вбачається, що у межах вказаного кримінального провадження органами поліції проводились слідчі дії, зокрема, негласні слідчі (розшукові) дії - спостереження за особою, річчю або місцем з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, далі - НСРД, про що складені протоколи фіксації ходу проведення НСРД від 17.08.2022, від 17.08.2022, від 02.09.2022 та від 03.10.2022.
Відповідно до вказаних протоколів від 17.08.2022, від 17.08.2022, від 02.09.2022 та від 03.10.2022 старший уповноважений поліції в процесі проведення НСРД здійснив 08.08.2022, 10.08.2022, 29.08.2022 та 14.09.2022 візуальне спостереження за певними місцями у с. Червона Слобода Бучанського району та неподалік вказаного села. Під час спостереження ним було виявлено, зокрема: 1) дві труби, з яких зливають відходи з заводу; 2) трактор синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , з бочкою, який проводив загрузку відходів та прямував до місця вигрузки відходів; трактор червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив загрузку цистерни з відходами та з цистерною виїхав з території; іншу спецтехніку, яка здійснювала завантаження відходами.
Постановами слідчого від 12.09.2022 у вказаному кримінальному провадженні за №12022000000000275 залучено спеціаліста Державної екологічної інспекції Столичного округу та спеціаліста ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
Також, у межах вказаного кримінального провадження слідчим поліції був проведений огляд земельних ділянок поруч із с. Червона Слобода, про що складено протоколи огляду від 14.09.2022, від 15.09.2022 та від 15.09.2022.
Вказаний огляд земельних ділянок проводився на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2022 №759/10963/22. Із цієї ухвали слідчого судді від 06.09.2022 вбачається, що відповідно до даних досудового розслідування протиправна діяльність на вказаних земельних ділянках полягала у здійснення злиття відходів спиртової продукції, а також у здійсненні незаконного видобутку корисних копалин - торфу.
Відповідно до протоколу огляду від 14.09.2022 на усіх земельних ділянках на верхній частині ґрунту виявлено відходи виробництва коричневого кольору висотою приблизно 15 см із різким запахом гнилі та відібрано 5-ть зразків (проб) ґрунту у 5-ти місцях.
Також, на підставі звернення слідчого у межах вказаного кримінального провадження Державна установа "Київський міський центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України" листом від 28.09.2022 повідомила слідчого про виконання 27.09.2022 лабораторних досліджень проб ґрунту з 5-ти земельних ділянок та про те, що відповідно до виконаних лабораторних досліджень концентрація окремих хімічних речовин (нітратів) перевищує нормативну ГДК, що не відповідає вимогам "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів".
Також, у межах вказаного кримінального провадження за № 12022000000000275 органом досудового розслідування проводився допит свідків (про що складені протоколи допиту свідків від 14.09.2022, від 14.09.2022, від 14.09.2022, від 04.11.2022, від 06.12.2022, від 29.12.2022, від 04.01.2023), а також проводились інші слідчі дії (здійснення тимчасового доступу до речей та документів, огляд транспортних засобів тощо).
У матеріалах вказаного кримінального провадження № 12022000000000275 містяться також примірники (копії) документів про фінансово-господарську діяльність, зокрема:
- договору про надання транспортних послуг від 01.11.2021 №ТР-2/10.21, укладеного між ТОВ "Слобода Ко" в якості виконавця та ТОВ "Червонослобідський спиртзавод" в якості замовника;
- актів здачі-прийняття робіт до вказаного договору від 01.11.2021 №ТР-2/10.21, які підписані між ТОВ "Слобода Ко" в якості виконавця та ТОВ "Червонослобідський спиртзавод" в якості замовника.
Із вказаного договору від 01.11.2021 №ТР-2/10.21 разом з актами здачі-прийняття робіт вбачається надання відповідачем (ТОВ "Слобода Ко") в якості виконавця послуг по перевезенню (вивезенню) технологічних стоків замовника (ТОВ "Червонослобідський спиртзавод") у періоді з листопада 2021 по серпень 2022.
У відповідь на лист слідчого від 03.10.2022 щодо опрацювання копій наявних матеріалів досудового розслідування, Державна екологічна інспекція листом від 06.10.2022 надала розрахунки орієнтовних розмірів збитків, заподіяних внаслідок забруднення, засмічення, самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням 8-ми земельних ділянок (кадастрові номери 3222784500:02:011:0010, 3222784500:02:011:0011, 3222784500:02:011:0012, 3222784500:02:011:0013, 3222784500:02:011:0014, 3222784500:02:011:0017, 3222784500:02:011:0018 та однією незареєстрованої земельної ділянки КОАТУУ: " 3222784500", зона " 02", квартал 011") внаслідок несанкціонованого розміщення відходів (побутові відходи, промислові відходи, побічні відходи виробництва етилового спирту, в т.ч. відходи у вигляді післяспиртової барди), відповідно до яких:
- орієнтовний загальний розмір збитків, заподіяних внаслідок забруднення вказаних земельних ділянках становить сукупно 303 227,81 грн;
- орієнтовний загальний розмір збитків, заподіяних внаслідок засмічення вказаних земельних ділянок становить сукупно 2 079 276,42 грн,
- орієнтовний загальний розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття вказаних земельних ділянок становить сукупно 49 151,72 грн;
- орієнтовний загальний розмір збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням під несанкціоноване розміщення відходів виробництва спирту етилового, в т.ч. відходів у вигляді післяспиртової барди, становить сукупно 164 269,15 грн.
Також у межах вказаного кримінального провадження була проведена судова інженерно-екологічна експертиза. Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України В. Боровика від 20.09.2023 загальний розмір збитків, завданих внаслідок забруднення, засмічення, самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, порушенням режиму, нормативів і правил використання вказаних 8-ми земельних ділянок несанкціонованим розміщенням відходів підприємства ТОВ "Слобода КО", становить 2595925,10 грн.
Станом на момент розгляду судом цієї справи №911/968/24 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні №12022000000000275 не закінчено та триває - кримінальне провадження не закрито, обвинувальний акт чи клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності не складені.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що прокурор у позові підміняє порядок проведення перевірок дотримання природоохоронного законодавства; частина зазначених прокурором в позовній заяві земельних ділянок належить фізичним особам, які мають самостійну процесуальну дієздатність на пред'явлення позову; докази прокурора у вигляді лабораторного дослідження 5-ти проб ґрунту з 5-ти земельних ділянок не можуть підтверджувати обставину забруднення ґрунту на 8-мох земельних ділянках, а саме лабораторне дослідження не встановлює факт забруднення у вигляді перевищення природного фону, а відображає наявність або відсутність перевищення показників санітарних або гігієнічних норм, тому не є належним доказом забруднення; у висновку експертизи від 20.09.2023, на яку посилається прокурор і яка проведена на підставі матеріалів кримінального провадження, розмір збитків розрахований лише щодо відповідача, а не солідарно до всіх винних осіб; виконаний розрахунок експерта ґрунтується на припущенні щодо можливого розвитку негативних змін внаслідок внесення спиртової барди до земель сільськогосподарського призначення; відсутня передбачена Методикою визначення розміру шкоди, що затверджена постановою КМУ від 25.07.2007 №963, підстава для здійснення розрахунку розміру шкоди у вигляді акта перевірки, акта здійснення заходу державного нагляду або протоколу про адміністративне правопорушення; не встановлено факту вчинення правопорушення та особу, яка його вчинила, наявність її вини; згідно з долученим самим відповідачем експертним висновком Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" спиртова барда може використовуватись у землеробстві в якості добрива.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив на підставі, зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 та пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
5.4. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; про те, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні; про те, що висновок експерта, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 Господарського процесуального кодексу України, тому останній може бути допустимим доказом.
Також зазначає, що судові рішення ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права, а саме статей 1, 4, 5, 40, 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1, 17, 33, 42, 43 Закону України "Про відходи", статей 35, 45, 46, 56 Закону України "Про охорону земель", статей 1, 167, 211 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України).
Крім того посилається на порушенням вимог процесуального законодавства та принципів здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін, а саме: на порушення: статей 2, 11, 13, 73-74, 76-80, 86, 91, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України.
5.5. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходили з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди необхідно установити наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме:
1) протиправної поведінки заподіювача;
2) шкоди (збитків);
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою (збитками). Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 в справі №335/6977/22);
4) вини.
Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 918/203/18 та від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19 від 30.06.2022 у справі №916/1466/21 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із завданою шкодою.
Тому тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала збитків, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (постанови Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №569/20510/19, від 13.07.2022 в справі №753/15095/17, від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22).
Судами встановлено, що одним з наданих прокурором доказів є висновок судової інженерно-екологічної експертизи Київського НДЕКЦ від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД про розмір заподіяних навколишньому природному середовищу збитків в загальній сумі 2 595 925,10 грн, який ґрунтується на вихідній інформації, що була надана експерту в рамках кримінального провадження №12022000000000275 від 03.08.2022, про забруднення 8-ми земельних ділянок внаслідок несанкціонованого розміщення відходів (побутових відходів, промислових відходів, побічних відходів виробництва етилового спирту, в т.ч. відходів у вигляді післяспиртової барди).
Об'єктом дослідження вказаної інженерно-екологічної експертизи були не безпосередньо самі земельні ділянки, на яких були виявлені несанкціоновано розміщені відходи, та діяльність відповідних суб'єктів (заподіювачів шкоди) щодо несанкціонованого розміщення вказаних відходів, а лише матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини та наводяться в матеріалах кримінального провадження (стор.4 висновку від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД, розділ "Дослідження").
З огляду на що суди відзначили, що сам висновок від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД не встановлює та не доказує конкретну особу заподіювача шкоди (суб'єкта чи суб'єктів, які вчинили кримінальне правопорушення, та цивільного відповідача), спосіб (механізм) заподіяння шкоди та причинно-правовий зв'язок між діями вказаного заподіювача шкоди та завданою шкодою у розрахованому у цьому висновку розмірі в загальній сумі 2 595 925,10 грн.
Натомість, вказаний висновок є лише джерелом інформації про розмір завданої навколишньому природному середовищу шкоди в загальній сумі 2 595 925,10 грн, в той час як самі обставини вчинення кримінального правопорушення - обставини заподіяння шкоди як елемент об'єктивної сторони складу злочину та суб'єкт чи суб'єкти, які вчинили такий злочин (заподіювач шкоди), підлягають встановленню у вказаному кримінальному провадженні.
Також судами обох інстанцій відхилено посилання прокурора на відкрите кримінальне провадження №12022000000000275 від 03.08.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, частиною другою статті 239 та частиною третьою статті 240 Кримінального кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутній обвинувальний вироку суду, який набрав законної сили, тобто факт вчинення тієї чи іншою конкретною особою чи особами (заподіювачем шкоди) кримінального правопорушення та особа заподіювача шкоди у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.
Також суди вказали, що сам по собі факт ініціювання кримінального провадження №12022000000000275 від 03.08.2022 та наявність слідчої версії про причетність ТОВ "Слобода Ко" та його працівників до несанкціонованого розміщення на земельних ділянках відходів у вигляді післяспиртової барди не є доказами того, що саме ТОВ "Слобода Ко" (його працівники) є заподіювачами шкоди навколишньому природному середовищу на загальну суму 2 595 925,10 грн, яка розрахована у висновку експерта від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД.
Крім того суди встановили відсутність доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ "Слобода Ко" (його працівників) та завданою навколишньому природному середовищу шкодою на загальну суму 2 595 925,10 грн, яка розрахована у висновку експерта від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД.
Надані прокурором докази у вигляді протоколів НСРД, протоколів огляду, протоколів допиту свідків та інших матеріалів кримінального провадження можуть вказувати на причетність ТОВ "Слобода Ко" (його працівників) до несанкціонованого розміщення на тих чи інших земельних ділянках відходів у вигляді післяспиртової барди, однак ці докази самі по собі не доводять наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ "Слобода Ко" (його працівників) та завданою навколишньому природному середовищу шкодою на загальну суму 2595925,10 грн, яка розрахована у висновку експерта від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД, враховуючи що:
1) ТОВ "Слобода Ко" у цій справі заперечує свою причетність до несанкціонованого розміщення на земельних ділянках відходів у вигляді післяспиртової барди та одночасно заявляє зауваження щодо належності, допустимості та повноти складених протоколів НСРД, протоколів огляду та інших матеріалів досудового розслідування як доказів. При цьому такі зауваження ТОВ "Слобода Ко" щодо належності, допустимості та повноти зібраних у кримінальному провадженню доказів та самі вказані докази підлягають відповідно до статті 94 КПК України оцінці слідчим, прокурором, слідчим суддею, компетентним судом, що здійснюватиме розгляд кримінального провадження, для прийняття відповідного процесуального рішення, в той час як сам господарський суд у справі №911/968/24 не є компетентним судом для розгляду кримінального провадження, а саме кримінальне провадження не є закінченим, що вказує на те, що не всі криміналістичні версії були перевірені слідством;
2) як вбачається із наданих прокурором окремих матеріалів кримінального провадження, зокрема, ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2022 у справі №759/10963/22 про надання слідчому дозволу на проведення огляду, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12022000000000275 було встановлено, що на території Київської області розташований суб'єкт господарської діяльності, який здійснює виробництво органічних хімічних речовин та спиртової продукції (ТОВ "Червонослобідський завод") та який, за версією слідства, скидає надлишки продуктів переробки в навколишнє природне середовище, в т.ч. об'єкти водного та лісового фонду. Водночас, у поданому у справі №911/968/24 позові, який ґрунтується на вказаних матеріалах кримінального провадження, прокурор не стверджує про те, що заподіювачем шкоди є ТОВ "Червонослобідський завод", а визначив заподіювачем шкоди ТОВ "Слобода Ко" (відповідача у справі №911/968/24). При цьому у межах наданих прокурором у справі №911/968/24 доказів неможливо об'єктивно визначити, чи така шкода на загальну суму 2595925,10 грн, яка розрахована у висновку експерта від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД, була заподіяна діями лише самого ТОВ "Слобода Ко" із несанкціонованого розміщення відходів на земельних ділянках, чи діями самого ТОВ "Червонослобідський завод" із несанкціонованого розміщення відходів, чи діями інших осіб, чи спільними умисними діями ТОВ "Слобода Ко" та ТОВ "Червонослобідський завод", або ж вказані дії ТОВ "Слобода Ко" та ТОВ "Червонослобідський завод" із несанкціонованого розміщення відходів не були спільними та вчинялись вказаними суб'єктами в різний час, але полягали у злитті одних і тих самих відходів - післяспиртової барди на одних і тих самих земельних ділянках. Вказані обставини заподіяння шкоди та причинно-наслідкового зв'язку є істотними, оскільки від їх доказування залежить обсяг цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди, яким, як стверджує прокурор, є відповідач у справі, однак відповідні обставини прокурором належними та допустимими доказами суду у справі №911/968/24 не доведені;
3) у наданих прокурором в якості доказів висновку експерта від 20.09.2023 №СЕ-19/111-23/43834-ФХЕД та листа Державної екологічної інспекції від 06.10.2022, в якому наявні розрахунки орієнтовних розмірів збитків, заподіяних внаслідок забруднення, засмічення, самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням 8-ми земельних ділянок, несанкціоновано розміщеними відходами вказано не лише відходи у вигляді післяспиртової барди, а "побутові відходи, промислові відходи, побічні відходи виробництва етилового спирту, в т.ч. відходи у вигляді післяспиртової барди". Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" та статті 1 Закону України "Про управління відходами" до побутових відходів відносяться відходи домогосподарств, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках, і не відносяться відходи, пов'язані з виробничою діяльністю підприємств. Із цього випливає, що на спірних земельних ділянках наявні не лише відходи у вигляді післяспиртової барди, яку, за версією слідства, зливали туди працівники ТОВ "Слобода Ко" та/або ТОВ "Червонослобідський завод" та/або інші особи, а й інші відходи, наявність (несанкціоноване розміщення) яких також враховано у розрахунку збитків на загальну суму 2595925,10 грн, при цьому причетність ТОВ "Слобода Ко" (відповідача) до розміщення на спірних земельних ділянках побутових та інших відходів та заподіяння діями відповідача шкоди у зв'язку з цим суду у справі №911/968/24 належними та допустимими доказами також не доведена.
Крім того, відповідні протоколи огляду та допити не свідчать про наявність факту забруднення відповідачем навколишнього природного середовища, так як останні є лише підтвердженням здійснення відповідачем його господарської діяльності.
В контексті наведених обставин суди дійшли висновків, що прокурором не доведено заподіяння шкоди на загальну суму 2 595 925,10 грн саме діями відповідача та наявність відповідного причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою.
Також суди зазначили, що розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, може бути встановлений:
1) або в процесі розслідування та розгляду кримінального провадження як елемент об'єктивної сторони (заподіяння шкоди) певного кримінального правопорушення. Однак, станом на момент розгляду судом цієї справи №911/968/24 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022000000000275 не закінчено та триває - кримінальне провадження не закрито, обвинувальний акт чи клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності не складені, вирок суду також відсутній. Тобто повний склад кримінального правопорушення, в т.ч. розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, та особа, яка її заподіяла та вчинила відповідне кримінальне правопорушення у разі його вчинення, у визначеному кримінальним процесуальним законом порядку із закінченням досудового розслідування не встановлені;
2) або в процесі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Однак станом на момент розгляду судом цієї справи №911/968/24 захід державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у формі перевірки, ревізії, огляду, обстежень чи в інших формах, визначених законом, уповноваженим органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, не проведений. Відповідний акт перевірки із наданням суб'єкту господарювання (в даному випадку - відповідачу) можливості подати свої зауваження не складений.
При цьому суди відхилили наданий прокурором суду у справі №911/968/24 лист Державної екологічної інспекції від 06.10.2022 із розрахунками орієнтовних розмірів збитків, заподіяних внаслідок забруднення, засмічення, самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням 8-ми земельних ділянок, оскільки не може розцінюватись судом у справі №911/968/24 як розрахунок розміру шкоди, виконаний відповідно до пункту 7-1 Методики КМУ та пунктів 3 та 5.1 Методики Держекоінспекції, так як містить розрахунки лише орієнтовних розмірів збитків, які були заподіяні невстановленою особою та потребують фіксації із визначенням конкретного розміру та віднесенням на конкретного заподіювача чи заподіювачів, враховуючи, що акт за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо конкретної особи (в даному випадку - відповідача) не складений.
Отже, розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу діями відповідача щодо несанкціонованого розміщення відходів у вигляді післяспиртової барди, на момент розгляду справи №911/968/24 у визначеному законом порядку не встановлений ні в процесі розслідування кримінального провадження №12022000000000275, яке ще не закінчено, ні в процесі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, враховуючи відсутність оформленого акта здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо відповідача та/або інших осіб.
Відсутність належного документального підтвердження обставин порушення та розміру шкоди виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов'язкової умови для настання відповідальності. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 922/618/22.
5.6. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.
У справі №129/1033/13-ц було заявлено спір про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства, зобов'язання управління юстиції внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства та зобов'язання скасувати попередні записи про зміну керівників юридичної особи та зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників юридичної особи.
У справі №915/1456/15 предметом спору було стягнення збитків за неналежне виконання умов договору оренди державного рухомого майна, що призвело до пошкодження та часткового знищення окремих вузлів та агрегатів об'єкта оренди.
У справі №910/18036/17 предметом спору була вимога товариства до Банку про зобов'язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; а також визнання договору банківського рахунку припиненим.
У справі №917/1307/18 позивач звернувся з позовом про зобов'язання здійснити поставку і стягнення неустойки за порушення строків поставки. Спір стосувався різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки, з яким безпосередньо пов'язаний момент виникнення зобов'язання щодо поставки товару.
У справі №902/761/18 предметом спору було стягнення суми збитків, а саме упущеної вимоги, орендної плати та зобов'язання зі сплати земельного податку. Позов обґрунтовувався тим, що орендовані позивачем земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися відповідачем, у зв'язку із чим позивач був позбавлений можливості посіяти та реалізувати врожай соняшника, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу, а також у спірний період позивач поніс витрати зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок та земельного податку.
У справі №917/2101/17 заявлено позов про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач виступив майновим поручителем за виконання третьою особою кредитних зобов'язань перед відповідачем, передавши останньому в іпотеку нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель та споруд). Внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов'язань відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на нерухоме майно позивача. Спір між сторонами виник щодо ціни (вартості) набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки. Позивач заперечував достовірність проведеної відповідачем оцінки іпотечного майна, зазначаючи про те, що реальна ринкова вартість цього майна перевищує розмір кредитного боргу.
У справі №359/3373/16-ц предметом позову було визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, якими було припинено право державного підприємства на користування земельними ділянками та передано їх до земель запасу, щодо надання у власність земельних ділянок особам, визнання недійсними державних актів та свідоцтв на право власності на земельні ділянки, визнання недійними рішень приватного нотаріуса та управління про державну реєстрації права власності, визнання недійсними договорів іпотеки та витребування на користь держави з незаконного володіння земельних ділянок. Позов мотивований тим, що рішенням сільради здійснене вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, а також зміна її цільового призначення. В подальшому на підставі рішень сільради здійснена приватизація низки земельних ділянок, частина яких була згодом відчужена на користь інших фізичних та юридичних осіб. Позивач вважає, що власники земельних ділянок, які незаконно приватизували ці об'єкти нерухомого майна, не мали права відчужувати земельні ділянки та змінювати їх цільове призначення.
У справі № 461/3675/17 предметом позову було визнання недійсним договору іпотеки. Позовна заява мотивована тим, що колишній чоловік, використавши неправдиві відомості, уклав кредитний договір з Банком. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором він уклав з банком договір іпотеки, предметом якого є квартира, яка на підставі рішення суду є спільною сумісною власністю. Незважаючи на те, що квартира перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя, у договорі іпотеки зазначено, що дана квартира належить іпотекодавцю, тобто колишньому чоловіку. На думку позивача, дії банку та колишнього чоловіка щодо укладення спірного договору іпотеки були повністю узгодженими. Оскільки вона не давала згоду на укладення договору іпотеки і дізналася про такий після ознайомлення із матеріалами кримінальної справи у 2016 році, вказаний вище договір вважає недійсним.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування правових позицій, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, оскільки спірні правовідносини у цих справах є не подібними за предметом і підставами позову, обставинами, що зумовили їх виникнення, підлягають різній правовій кваліфікації та вимагають застосування різних правових норм для врегулювання спорів, що виникли між їх сторонами.
До того ж, зважаючи на загальний характер посилань скаржника на висновки, щодо застосування принципу змагальності та оцінки доказів, колегія суддів не вважає, що посилання на вказані вище висновки Верховного Суду у межах підстави касаційного оскарження дають підстави вважати про неврахування таких висновків судом апеляційної інстанції.
5.7. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не була належно обґрунтована та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
З огляду на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
5.8. Крім того, підставою касаційного оскарження господарство зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи його тим, що судами обох інстанцій не здійснено оцінки доказів у справі в їх сукупності.
Скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, в цьому випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів. До того ж із змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами надано оцінку заявленим вимогам.
Як зазначалося вище, під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тому посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не здійснено оцінки доказів у справі в їх сукупності є необґрунтованими.
При цьому, Верховний Суд в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.2. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.4. Згідно положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.5. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
6.6. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга в частині оскарження рішення місцевого суду і постанови суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №911/968/24, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №911/968/24 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко