07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/1950/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Коровниченко Олени Василівни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (головуючий суддя - Лічман Л.В., судді: Богатир К.В., Павленко Н.А.)
у справі №915/1950/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
до фізичної особи-підприємця Коровниченко Олени Василівни
про стягнення 13 244,55 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі також - ТОВ "Твій Газзбут") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця Коровниченко Олени Василівни (далі також - ФОП Коровниченко О.В.) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-28631-21 від 22.11.2021 у сумі 13 244,55 грн, з яких: 10 179,71 грн - заборгованість за договором; 435,77 грн - 3% річних; 2 629,07 грн - інфляційні втрати.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 30.12.2025 у справі №915/1950/23 у позові відмовив; стягнув з ТОВ "Твій Газзбут" на користь ФОП Коровниченко О.В. 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 06.04.2026 рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.12.2025 у справі №915/1950/23 скасував в частині відмови у позові про стягнення 9 294,71 грн заборгованості за договором, 417,98 грн 3% річних, 2 588,53 грн інфляційних втрат та розподілу судових витрат, понесених сторонами, та ухвалив нове рішення, яким відповідні позовні вимоги задовольнив, змінивши розподіл судових витрат. Стягнув з ФОП Коровниченко О.В. на користь ТОВ "Твій Газзбут" 9 294,71 грн заборгованості за договором, 417,98 грн 3% річних, 2 588,53 грн інфляційних втрат, 1 994,32 грн судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви. Стягнув з ТОВ "Твій Газзбут" на користь ФОП Коровниченко О.В. 213,60 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. В решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.12.2025 р. у справі № 915/1950/23 залишив без змін. Стягнув з ФОП Коровниченко О.В. на користь ТОВ "Твій Газзбут" 2 991,48 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги. Стягнув з ТОВ "Твій Газзбут" на користь ФОП Коровниченко О.В. 213,60 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
ФОП Коровниченко О.В. звернулася 27.04.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у цій справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів в розмірі 13 244,55 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (268 400 грн), а тому у розумінні ГПК справа №915/1950/23 є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження ФОП Коровниченко О.В. зазначає те, що судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Також скаржниця вказує на те, що касаційний перегляд даної справи зумовлений відсутністю правових висновків Верховного Суду у правовідносинах щодо допустимості Актів технічного огляду лічильника газу, яким зафіксовано відсутність фактичного споживання природного газу після закінчення строку дії договору, за відсутності додаткової угоди про продовження договору та умов такого продовження та за відсутності затверджених сторонами обсягів постачання природного газу (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК). Крім цього, скаржниця зазначає про наявність правових висновків, викладених в постановах Верховного суду, які не враховано судами у цій справі.
При цьому скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до: (1) заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.
Верховний Суд звертає увагу скаржниці, що посилання у касаційній скарзі на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Так у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність будь-якого обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Коровниченко О.В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у справі №915/1950/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Коровниченко Олени Василівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у справі №915/1950/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець