14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/803/23(916/2546/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025
та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУТАР ТРЕЙД"
про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача
в межах справи № 916/803/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БУТАР ТРЕЙД"
Учасники справи:
АТ "КБ "ПриватБанк": Труфанова О. С.;
Учасник ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" ОСОБА_1.: Лапін К. А.;
Арбітражний керуючий: Слостін А. Г. (ліквідатор);
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. Акціонерне товариство Комерційний банк (далі - АТ КБ) "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "БУТАР ТРЕЙД" про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.
1.2. Позов обґрунтований тим, що згідно із заявою відповідача про залік зустрічних однорідних вимог взаємні зобов'язання сторін за укладеним між сторонами договором фінансового лізингу є припиненими, що свідчить про відсутність у відповідача права вимоги до банку з повернення суми лізингових платежів, однак відповідачем така обставина не визнається.
2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2025, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача не відбулося, оскільки такі вимоги не носять безспірного характеру. Вимоги ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" до АТ КБ "ПриватБанк" про повернення лізингових платежів були предметом спору у іншій справі про стягнення заборгованості.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3.1. 01.07.2016 між АТ КБ "ПриватБанк" (Банк) та ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" (Лізингоодержувач) укладено Договір (фінансового лізингу) №4Б16053ЛИ, за умовами якого передбачено наступне:
- банк передає лізингоодержувачу нерухомоме майно, яке є власністю банку та яке зазначено у додатку № 1 до договору (надалі майно), а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (пункт 1.1);
- передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна, зазначеним у додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладення цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування (пункти 3.1, 3.3);
- на дату укладення цього договору вартість майна становить 538 565 432 грн (пункт 1.2);
- для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває: рахунок для сплати вартості предмета лізингу № 20713050000584 та рахунок для сплати винагород за лізингом № 20784050000870 (пункт 1.4);
- розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (пункт 2.1);
- протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (пункт 4.1);
- майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором (пункт 4.3);
- банк має право: вимоги повернення майна у випадку дострокового розірвання договору; відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд; договір є розірваним з дати, зазначеної банком у повідомленні про відмову від договору (підпункт 5.1.3 пункту 5.1);
- банк зобов'язується: після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором; прийняти майно від лізингоодержувача у випадку дострокового розірвання цього договору або у випадку закінчення терміну дії цього договору, якщо майно не буде викуплене лізингоодержувачем та не сплачено всі платежі за договором (підпункти 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2);
- лізингоодержувач зобов'язується сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; винагороду за користування майном, отриманим в лізинг; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором (пункт 6.2.11);
- на лізингоодержувача покладено обов'язок повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодування заподіяних цим збитків у строк, не пізніше дати розірвання цього договору (пункт 6.2.4);
- договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів, а також у випадку порушення строків сплати винагород за договором (підпункт 8.2.3 пункту 8.2).
3.2. 01.07.2016 на виконання умов Договору сторони склали акт № 1 прийому-передачі майна, згідно із яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування наступне майно:
- за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 40-а, загальною площею 228,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 940604051103, вартість майна - 375205771 грн;
- за адресою: Одеська обл., Фрунзівський р., смт. Затишшя, вул. Зелена, 5, загальною площею 939,8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 941672951252, вартість майна - 163 359 661 грн.
3.3. За період дії Договору ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" сплатило на користь Банку лізингові платежі, як сплату вартості об'єктів лізингу, на загальну суму 4 940 967,27 грн (01.07.2016 - 448 804,53 грн, 25.07.2016 - 4 492 162,74 грн).
3.4. У зв'язку з тим, що позивач прострочив більш ніж на 30 днів сплату відсоткової винагороди за користування майном, Банк направив ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" повідомлення від 31.05.2017 про розірвання Договору, а також запропонував сплатити наявну заборгованість та передати майно за актом прийому-передачі.
3.5. 15.06.2017 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом Договору.
3.6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18 позов Банку до ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" про стягнення заборгованості за Договором задоволено, стягнуто з позивача на користь відповідача 22622914,92 грн, з яких: 21812811,91 грн - заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 810103,01 грн - пеня).
3.7. ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" надіслало АТ КБ "ПриватБанк" вимогу №02 від 09.03.2023, у якій просило у 7-денний строк з моменту її отримання повернути шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" лізингові платежі як попередню оплату за отримане ним у майбутньому майно (об'єкт лізингу) на суму 4940967,27 грн.
3.8. 21.03.2023 ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" надіслало Банку заяву вих№03 про залiк зустрiчних однорiдних вимог, зазначивши про те, що на підставі цього документу припиняються наступні зустрічні грошові зобов'язання ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" та АТ КБ "ПриватБанк" за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016:
1) грошовi зобов'язання ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмiрi 22622914,92 грн по сплатi заборгованостi за відсотковою винагородою за користування майном;
2) грошовi зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" на суму 4940967,27 грн по сплатi заборгованостi за повернення сплачених лiзингових платежiв, як сплату частини вартості об'єкту лізингу.
3.9. Питання з припинення зобов'язань сторін за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вищенаведеною заявою вже було предметом дослідження в межах справи №916/803/23(916/2849/23) на стадії виконання рішення суду за заявою АТ КБ "ПриватБанк" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
3.10. АТ КБ "ПриватБанк" в обґрунтування поданої ним заяви про визнання наказу Господарського суду Одеської області у справі №916/803/23(916/2849/23) від 02.07.2024 таким, що не підлягає виконанню, зазначало про відсутність обов'язку щодо виконання цього виконавчого документу у зв'язку з його (обов'язку) припиненням з огляду на вчинення ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" на підставі статті 601 ЦК України одностороннього правочину, а саме заліку зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості з простроченого повернення АТ КБ "ПриватБанк" лізингових платежів, як сплати частини вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, на загальну суму 4940967,27 грн.
3.11. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23), яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025, відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суди встановили, що зобов'язання по сплаті заборгованості з повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об'єкту лізингу, про яке заявляло у позові ТОВ "БУТАР ТРЕЙД", не є безспірним, а відтак, умови застосування зустрічних однорідних вимог відсутні, тому обов'язок відповідача в частині оплати позивачу 1400000 грн не припинився.
3.12. АТ КБ "ПриватБанк" з моменту отримання заяви про залiк зустрiчних однорiдних вимог не вчинив жодних погоджувальний дій, які б достеменно свідчили про схвалення відповідного правочину про залік. Навпаки, як вбачається із змісту заяв по суті справи, пояснень наданих позивачем, а також висновків судів у справах № 916/803/23 (916/176/25) та № 916/803/23 (916/2849/23), АТ КБ "ПриватБанк" послідовно заперечував наявність заборгованості перед ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" та зазначав, що не має обов'язку з повернення відповідачеві лізингових платежів у сумі 4940967,27 грн. Тобто, Банк вдається до суперечливої поведінки у спірних правовідносинах.
4. Стислий зміст касаційної скарги
4.1. АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2025, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Судами першої та апеляційної інстанцій порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: статті 204, 598, 601 ЦК України, порушені норми процесуального права, зокрема, статті 74, 236 ГПК України.
5.2. При ухваленні оскаржуваних рішень судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наступних постановах:
- від 13.02.2025 у справі N 914/2693/23 (914/3476/23) - заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково;
- від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 - незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним; заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 - щодо презумпції правомірності правочину;
- від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19, від 28.07.2021 у справі № 661/2313/18, від 17.11.2021 у справі № 200/4037/19, від 15.12.2021 у справі № 757/51379/17, від 16.06.2022 у справі № 904/4137/20 (210/1218/20), від 07.07.2023 у cправі №910/11424/15, від 18.09.2024 у cправі №904/1710/23; від 25.10.2024 у cправі № 915/546/21 - нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".
6. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. Ліквідатор ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" арбітражний керуючий Слостін А. Г. у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення - без змін з огляду на таке:
- Південно-західним апеляційним господарським судом в межах справи №916/803/23 вже було надано оцінку питанню того, чи відбулося припинення зобов'язання сторін за Договором фінансового лізингу на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №03 вiд 21.03.2023;
- доводи скаржника щодо відсутності (припинення) у ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" права вимоги відносно повернення АТ КБ "Приватбанк" сплачених 4940967,27 грн лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи;
- доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судами норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є необґрунтованими;
- наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах законодавства;
- доводи касаційної скарги не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень та зводяться до переоцінки доказів у справі.
6.2. Учасник ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" ОСОБА_1. у відзиві також заперечував наведені у касаційній скарзі аргументи, вказуючи на їх необґрунтованість та невідповідність фактичним обставинам цієї справи, просив Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, звертаючи увагу на наступне:
- оспорювані банком зобов'язання вже є доведеними та визначеними у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 916/803/23(916/2849/23), в якій серед іншого зроблено висновки про неналежність заліку та не враховано даного факту, як підстави для припинення зобов'язання;
- банк ніколи не проводив залік за заявою від 21.03.2026 і такий залік не було враховано судом ані у справі про банкрутство ТОВ "БУТАР ТРЕЙД", ані у межах розгляду цього позовного провадження;
- у справі про банкрутство ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" визнано, зокрема, спірну суму 4940967,27 грн як вимоги АТ КБ "ПриватБанк", що вкотре доводить те, що жодного заліку між сторонами не відбулося;
- навіть після задоволення позовних вимог ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" у справі № 916/803/23(916/2849/23) залік зустрічних однорідних вимог за заявою №03 від 21.03.2023 є неможливим, як і за будь-якою іншою новою заявою про залік такої суми з огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2026 - 15:00. Крім того, витребувано з Господарського суду Одеської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/803/23(916/2546/25).
7.2. 20.02.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 916/803/23(916/2546/25).
7.3. 09.03.2026 та 12.03.2026 на адресу Верховного Суду від арбітражного керуючого Слостіна А.Г. та АТ КБ "ПриватБанк" надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.4. Ухвалами Верховного Суду від 09.03.2026 та від 16.03.2026 вказані клопотання було задоволено, вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю арбітражного керуючого Слостіна А.Г. та представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Іванової С. О. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
7.5. 16.03.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ "Приватбанк" про відкладення розгляду справи на іншу дату, в якому зазначено про те, що Верховним Судом 12.03.2026 було розглянуто спір у подібних правовідносинах у справі № 924/977/22 (924/531/24) і правові висновки у постанові Суду у названій справі підлягають врахуванню під час здійснення касаційного перегляду судових рішень у справі № 916/803/23(916/2546/25). Оскільки наразі повний текст постанови у справі № 924/977/22 (924/531/24) не виготовлено та не оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, АТ КБ "Приватбанк" просить відкласти розгляд справи, зазначаючи про необхідність надання письмових пояснень з урахуванням висновків про застосування норм права у вищезгаданій постанові.
7.6. В судовому засіданні 17.03.2026 представник АТ КБ "ПриватБанк" підтримав вищезгадане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату і просив Суд задовольнити це клопотання. Ліквідатор ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" арбітражний керуючий Слостін А. Г. залишив вирішення клопотання на розсуд Суду.
7.7. В судовому засіданні 17.03.2026 оголошено перерву до 31.03.2026 - 15:45.
7.8. 24.03.2026 до Верховного Суду від учасника ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" ОСОБА_1. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.9. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2026 вказане клопотання було задоволено та вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника учасника ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" ОСОБА_1. - адвоката Лапіна К. А. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
7.10. До визначеної дати судового засідання на адресу Верховного Суду надійшли:
- 30.03.2026 клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про відкладення розгляду справи на іншу дату, тотожне за змістом до попереднього клопотання (пункт 7.5 цієї постанови);
- 31.03.2026 заперечення учасника ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" ОСОБА_1 на клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату.
7.11. В судовому засіданні 31.03.2026 оголошено перерву до 14.04.2026 - 14:30.
7.12. В судовому засіданні 14.04.2026 представник АТ КБ "ПриватБанк" підтримала касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просила Суд скаргу задовольнити. Ліквідатор ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" арбітражний керуючий Слостін А. Г. та представник учасника ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" ОСОБА_1. заперечували проти касаційної скарги з викладених у відзивах мотивів, просили суд залишити скаргу без задоволення.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога про визнання відсутнім (припиненим) у відповідача права вимоги до позивача щодо повернення суми сплачених лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 4Е16055ЛИ від 01.07.2016.
8.2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відмовити у задоволенні позову.
8.3. Позивач заперечує висновки в ухвалених у цій справі судових рішеннях про відмову у позові, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (розділ 5 цієї постанови).
8.4. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.
8.5. За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
8.6. В статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
8.7. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено в статті 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
8.8. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
8.9. Тобто, вчинений правочин вважається правомірним, а відповідно таким, який породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили; в разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 911/3333/23, від 13.03.2026 у справі № 910/11432/25, від 04.02.2026 у справі № 927/730/25).
8.10. Згідно з встановленими у цій справі судами попередніх інстанцій обставинами:
- між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" (лізингоодержувач) було укладено Договір (фінансового лізингу) №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, на виконання умов якого банк передав ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" у платне володіння та користування нерухоме майно, а ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" сплатило на користь банку лізингові платежі, як сплату вартості об'єктів лізингу, на загальну суму 4940967,27 грн;
- в подальшому банк направив ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" повідомлення від 31.05.2017 про розірвання Договору та запропонував сплатити наявну заборгованість і передати майно за актом прийому-передачі;
- ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" повернуло АТ КБ "ПриватБанк" майно, яке виступало предметом Договору фінансового лізингу, про що сторонами було складено і підписано відповідний акт 15.06.2017;
- рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18 задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" заборгованості за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 та стягнуто кошти на загальну суму 22622914,92 грн (з них: 21812811,91 грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном та 810103,01 грн пені);
- у березні 2023 року ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" надіслало АТ КБ "ПриватБанк" вимогу №02 від 09.03.2023 про повернення лізингових платежів на суму 4940967,27 грн та заяву вих№03 від 21.03.2023 про залiк зустрiчних однорiдних вимог, за змістом якої припиняються зобов'язання ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмiрi 22622914,92 грн по сплатi заборгованостi за відсотковою винагородою за користування майном та зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" на суму 4940967,27 грн по сплатi заборгованостi за повернення сплачених лiзингових платежiв.
8.11. Заявляючи вимогу про визнання припиненим (відсутність) у ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" права вимоги щодо повернення АТ КБ "ПриватБанк" сплачених лiзингових платежiв у сумі 4940967,27 грн, банк покликається на те, що ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" було вчинено односторонній правочин, який не визнавався недійсним у судовому порядку, але при цьому вказане товариство не визнає правомірність, дійсність та правові наслідки вчиненого ним же правочину.
8.12. За висновком судів попередніх інстанцій у даному випадку не відбулося зарахування за вищезгаданою заявою, а відповідно і не припинилися зустрічні зобов'язання сторін, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
8.13. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права під час вирішення спору у цій справі, колегія суддів враховує наступне.
8.14. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
8.15. В частині п'ятій статті 202 ЦК України передбачено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
8.16. Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
8.17. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
8.18. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- безспірність вимог, які зараховуються.
8.19. Висновки Верховного Суду щодо такої умови для проведення зарахування в порядку статті 203 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та статті 601 ЦК України, як безспірність вимог, що зараховуються, сформовані, викладені (уточнені) у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
8.20. Згідно з цими висновками Верховного Суду (пункт 47 зазначеної постанови) безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
8.21. Як вбачається зі змісту оскаржуваних у цій справі АТ КБ "ПриватБанк" судових рішень, з'ясовуючи, чи відбулося зустрічне зарахування вимог сторін за заявою ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" вих№03 від 21.03.2023, суди врахували наступне:
- питання з припинення зобов'язань сторін за Договором фінансового лізингу 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зазначеною заявою було предметом дослідження в межах справи №916/803/23(916/2849/23) на стадії виконання рішення суду за заявою АТ КБ "ПриватБанк" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
- банк в заяві про визнання наказу Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 у справі №916/803/23 (916/2849/23) таким, що не підлягає виконанню, вказував про відсутність обов'язку щодо виконання цього виконавчого документу у зв'язку з припиненням такого обов'язку з огляду на вчинення ТОВ "БУТАР ТРЕЙД» на підставі статті 601 ЦК України одностороннього правочину, а саме заліку зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості з простроченого повернення АТ КБ "ПриватБанк" лізингових платежів, як сплати частини вартості об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, на загальну суму 4940967,27 грн;
- ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/803/23 (916/2849/23), яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025, відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому, суди встановили, що зобов'язання по сплаті заборгованості з повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об'єкту лізингу не є безспірним, тому умови для зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні і обов'язок банку в частині оплати позивачу 1400000 грн не припинився.
8.22. Колегія суддів враховує, що ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" було подано два позови про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у сумі 4940967,27 грн щодо повернення лізингових платежів, перерахованих товариством на користь банку як сплату частини вартості об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, за результатами розгляду яких були ухвалені рішення про задоволення позову, а саме:
- постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №916/803/23 (916/2849/23) скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 про відмову у позові ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, присуджено до стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" 1400000 грн лізингових платежів, сплачених в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016;
- вказана постанова апеляційного господарського суду у справі №916/803/23 (916/2849/23) залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.09.2024;
- рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 у справі №916/803/23 (916/176/25) задоволено позов, присуджено до стягнення АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" сплачені ним лізингові платежі в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 3540967,27 грн;
- зазначене рішення місцевого господарського суду у справі №916/803/23 (916/176/25) залишене без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та Верховного Суду від 25.02.2026.
8.23. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" у справах №916/803/23 (916/2849/23) та №916/803/23 (916/176/25) між тими ж сторонами про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" сплачених за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 платежів в рахунок оплати вартості об'єкта лізингу у загальній сумі 4940967,27 грн, суди встановили факт виникнення у ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" на підставі частини другої статті 693 ЦК України права на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості предмета лізингу за згаданим Договором фінансового лізингу у зв'язку з його розірванням та відповідно обов'язок АТ КБ "Приватбанк" повернути (сплатити) ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" відповідну суму коштів у загальному розмірі 4940967,27 грн.
8.24. Рішення у справах №916/803/23 (916/2849/23) та №916/803/23 (916/176/25) набрали законної сили, а тому є обов'язковими до виконання (статті 18, 326 ГПК України) і встановлені в цих судових рішеннях обставини не підлягають повторному доказуванню (частина четверта статті 75 ГПК України).
8.25. Наведене також свідчить про відсутність такої умови для проведення зарахування в порядку статті 601 ЦК України, як безспірність вимог, що зараховуються. Протилежного скаржником не доведено.
8.26. Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій при врахуванні висновків у судовому рішенні по справі №916/803/23 (916/2849/23) прийнято до уваги не преюдиційні факти, а оцінку заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відхиляються колегією суддів, оскільки у справах №916/803/23 (916/2849/23) та №916/803/23 (916/176/25) встановлено факт існування невиконаних зобов'язань АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" щодо повернення 4940967,27 грн сплачених лізингових платежів відповідно до частини другої статті 693 ЦК України. Відповідно, у справі, що переглядається, банк оспорює свої зобов'язання, які є доведеними та визначеними у судових рішеннях по вищезгаданим справам, які набрали законної сили.
8.27. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на тому, що за змістом заяв по суті справи та наданих пояснень у справах №916/803/23 (916/176/25) та №916/803/23 (916/2849/23) АТ КБ "ПриватБанк" послідовно заперечувало наявність заборгованості перед ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" та зазначало, що не має обов'язку з повернення лізингових платежів у загальній сумі 4940967,27 грн.
8.28. Тобто, одночасно заперечуючи наявність своїх зобов'язань, щодо суми яких подано заяву про залiк зустрiчних однорiдних вимог (повернення лізингових платежів у сумі 4940967,27 грн), та наполягаючи на припиненні цих зобов'язань на підставі статті 601 ЦК України через зазначену заяву про залiк зустрiчних однорiдних вимог, Банк вдається до суперечливої поведінки у спірних правовідносинах, оскільки і заперечуючи такі свої зобов'язання перед ТОВ "БУТАР ТРЕЙД", і наполягаючи на їх припиненні, Банк одночасно їх і визнає, і не визнає.
8.29. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
8.30. Зокрема, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
8.31. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України, аналогічно частина перша статті 44 ЦПК України) (висновки, сформульовані, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 (провадження № 12-33гс24)).
8.32. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 204, 598, 601 ЦК України як такі, що не знайшли свого підтвердження.
8.33. Відносно твердження в касаційній скарзі про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у питанні повноти дослідження доказів, надання оцінки наявним у справі матеріалам та встановленні обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів зазначає таке.
8.34. Наведені аргументи скаржника по своїй суті спрямовані на спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України,.
8.35. Втім, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.36. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
8.37. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
8.38. Незгода скаржника з наданою судом оцінкою не може свідчити про порушення судами норм процесуального права, відповідно бути підставою для скасування оскаржуваних рішень судів.
8.39. Відносно посилання скаржника на неврахування інших позицій Верховного Суду при ухваленні оскаржуваних у цій справі судових рішень (пункт 5.2 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне.
8.40. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.41. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.42. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
8.43. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
8.44. Натомість скаржником виокремлені висновки Верховного Суду у згаданих ним в касаційній скарзі постановах із контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються Судом як безпідставні.
8.45. Решта аргументів скаржника не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.
8.46. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.47. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для її задоволення.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
9.3. За результатами касаційного провадження у цій справі Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті зі з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тоді як доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення мають бути залишені без змін.
9.4. Зважаючи на відмову у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 у справі № 916/803/23(916/2546/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк