14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/1323/21 (922/2863/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025
та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025
у справі за позовом Акціонерне товариство "Полтаваобленерго"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний сервіс"
про визнання недійсним правочину
Учасники справи:
АТ "Полтаваобленерго": не з'явився;
ТОВ "Техностар": не з'явився;
Арбітражний керуючий: не з'явився;
ТОВ "Високовольтний сервіс": Бабич Ю. В.;
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. Акціонерне товариство (далі - АТ) "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Техностар" та ТОВ "Високовольтний сервіс" про визнання недійсним договору цесії (відступлення права вимоги) №170321 від 17.03.2021, укладеного між відповідачами.
1.2. Позовні вимоги нормативно обґрунтовані з посиланням на статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 16, 203, 215, 234 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, статті 1, 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Позивач вважає, що внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного правочину ТОВ "Техностар" відмовився від власник майнових вимог та було безпідставно змінено особу підрядника за договором підряду № 1443 від 12.04.2017, укладеним між АТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Техностар".
2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2025, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025, в задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що:
- позивачем не доведено зловживання відповідачами правом (стаття 13 ЦК України) при укладанні оспорюваного договору цесії;
- сам факт укладення відповідачами договору цесії не порушує майнових прав та інтересів позивача, адже цей правочин не змінив і не міг змінити того, що позивач є боржником, який заборгував 1 128 874,80 грн ТОВ "Високовольтний сервіс";
- позивачем не спростовано той факт, що з метою проведення розрахунків за договором підряду № 1443 від 12.04.2017 з ТОВ "Високовольтний сервіс" позивач передав вказаному товариству як новому кредитору простий вексель серія АА № 2097553 від 15.06.2021 на 1128874,80 грн. Наведені обставини встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 20.12.2021 у справі № 917/760/21 і за правилами статті 75 ГПК України не потребують повторного доведення;
- щодо посилання позивача на загальні норми цивільного законодавства України, то позивачем не визначено та не доведено конкретні факти порушення його майнових прав та інтересів укладенням оспорюваного договору відповідно до приписів статей 203-236 ЦК України;
- оспорюваний договір цесії не порушує вимоги Закону України "Про публічні закупівлі".
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3.1. В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/1323/21 про банкрутство ТОВ "Техностар".
3.2. 12.04.2017 між ТОВ "Техностар" (підрядник) та АТ "Полатваобленерго" (замовник) укладено договір підряду №1443, за умовами якого:
- ТОВ "Техностар" зобов'язався виконати та здати будівельні роботи: "Реконструкція ВРП 110 кВ на ПС 110/10 кВ "Супрунівка", а АТ "Полтаваобленерго" - прийняти і оплатити такі роботи (п.п.1.1, 1.2);
- на АТ "Полтаваобленерго" покладено обов'язок здійснити розрахунок протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідок про їх вартість (форми КБ-3) (п.4.1);
- розрахунок за виконані роботи замовник (ПАТ "Полтаваобленерго" - боржник) має право здійснити на свій вибір або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника у вказаний в договорі, або шляхом емісії простого векселя (векселів) (п.4.3).
3.3. На виконання договору ТОВ "Техностар" виконало підрядні роботи, за результатами чого відповідно до п.п.6.3.6 п.6.3 Договору підряду були складені та передані замовнику акти КБ-2в і довідки КБ-3. Усі документи підписані АТ "Полтаваобленерго'' без зауважень, що підтверджує прийняття виконаних робіт.
3.4. Загальна вартість прийнятих позивачем робіт, які підлягали оплаті до 29.12.2020, становила 1953685,26 грн, з яких 10.06.2020 сплачено двома платежами по 193538,46 грн.
3.5. Сума непогашеної заборгованості позивача як замовника перед ТОВ "Техностар'' за Договором підряду склала 1128874,80 грн.
3.6. Наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2020, протоколом про зарахування взаємних вимог від 16.11.2020, а також актами приймання виконаних робіт: КБ-2в №27 - 191666,40 грн; акт вартості устаткування до акта №27 - 5640 грн; КБ-2в №28 - 723524,40 грн; КБ-2в №29 - 449697,60 грн; КБ-2в №30 - 229514,40 грн; КБ-2в №31 - 4561,20 грн; КБ-2в №32 - 111368,40 грн; КБ-2в №33 - 44174,40 грн.
3.7. Строк дії Договору підряду згідно з п.10.1 визначено до 31.12.2019, однак заборгованість у розмірі 1128874,80 грн АТ "Полтаваобленерго'' не погасило.
3.9. 17.03.2021 між ТОВ "Техностар'' (цедент) та ТОВ "Високовольтний сервіс" (цесіонарій) укладено Договір цесії (відступлення права вимоги) №170321, відповідно до умов якого цедент відступив, а цесіонарій набув право вимоги до АТ "Полтаваобленерго'' щодо сплати вартості виконаних будівельних робіт за Договором підряду № 1443 від 12.04.2017 у сумі 1128874,80 грн.
3.10. За умовами Договору цесії передбачено наступне:
- цесіонарій набуває право вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору цесії, та з моменту його підписання стає кредитором у відповідному зобов'язанні замість цедента (п.2);
- в день укладення договору цедент передає цесіонарію всі документи, що підтверджують наявне зобов'язання боржника, а також усі права, що забезпечують виконання цього зобов'язання. Відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки така не передбачена ні законом, ні умовами договору підряду №1443 (п.п.4-6).
3.11. 17.05.2021 ТОВ "Високовольтний сервіс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з АТ "Полтаваобленерго" заборгованості за договором підряду №1443, зокрема основного боргу у сумі 1128874,80 грн, інфляційних втрат, 3% річних, пені та судових витрат.
3.12. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.05.2021 відкрито провадження у справі №917/760/21.
3.13. Після відкриття провадження у справі №917/760/21 АТ ,,Полтаваобленерго'' 15.06.2021 направило на адресу ТОВ "Високовольтний сервіс" лист, яким повідомило про передачу в рахунок погашення заборгованості простого векселя серії АА №2097553 від 15.06.2021 на суму 1128874,80 грн, емітованого на користь ТОВ ,,Високовольтний сервіс''.
3.14. У той же день АТ "Полтаваобленерго" подав до Господарського суду Полтавської області відзив у справі №917/760/21, в якому просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на здійснення розрахунку шляхом видачі простого векселя.
3.15. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2021 у справі №917/760/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, провадження у частині стягнення основного боргу у сумі 1128874,80 грн було закрито. При цьому судами встановлено, що ТОВ "Високовольтний сервіс" набуло статусу кредитора у зобов'язанні за Договором підряду №1443 на підставі Договору цесії №170321 від 17.03.2021, а видача АТ "Полтаваобленерго" простого векселя підтверджує виконання ним зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт. Водночас, погашення боргу за векселем станом на час розгляду справи не відбулося.
4. Стислий зміст касаційної скарги
4.1. АТ "Полтаваобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Суди дійшли помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову, не сприяли в реалізації позивачем прав, передбачених господарським процесуальним законодавством, буквально витлумачили позовні вимоги, формально підійшовши до розгляду справи, чим порушили право позивача на справедливий суд та неправильно застосували норми права, зокрема частину 1 статей 4 та 5 ГПК України, частину 1 та пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України.
5.2. Судами не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, згідно з якими позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України.
5.3. Суди не надали належної мотивованої оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам і доводам позивача, не дослідили відповідні обставини, не встановили наявність та причини порушення прав позивача та не визначили, який спосіб захисту прав позивача є ефективним, чим допустили порушення норм процесуального законодавства, а саме статті 2, 86, 210, 236, 237 ГПК України.
5.4. Суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14- 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)), згідно з якими будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. ТОВ "Високовольтний сервіс'' у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення у цій справі - без змін, зокрема, зазначаючи наступне:
- касаційна скарга не містить дійсних та обґрунтованих підстав для касаційного оскарження;
- наведена скаржником судова практика не є релевантною для цього спору;
- скаржник не належить до суб'єктів звернення з позовом про визнання правочину недійсним в межах справи про банкрутство у розумінні статті 42 КУзПБ, тобто є неналежним позивачем;
- скаржник взагалі не вказує які його права порушує оспорюваний правочин і яким чином визнання його недійсним призведе до поновлення і так непорушених прав;
- скаржник обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, адже визнання недійсним Договору цесії не призведе до жодних наслідків адже права скаржника не порушені, зобов'язання скаржника тепер існують лише за простим векселем, а свої заперечення щодо дійсності цього договору скаржник повинен був висувати у справі №917/760/21, в межах якої з нього стягувався борг, проте він цього не вчинив, що робить його вимоги у цьому спорі неефективними;
- скаржник добровільно емітував та передав ТОВ "Високовольтний сервіс" простий вексель серії АА №2097553 від 15.06.2021 на суму 1128874,80 грн, клопотав перед судом у справі №917/760/21 про закриття провадження у справі у зв'язку із здійсненням розрахунку векселем, демонструє очевидно суперечливу поведінку яка є неприпустимою, адже спрямована виключно на уникнення від розрахунку;
- правові та фактичні підстави для оспорювання Договору цесії у скаржника відсутні.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2026 касаційну скаргу АТ "Полтаваобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у цій справі залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом подання оригіналу документа на підтвердження сплати судового збору у сумі 4844,80 грн.
7.2. 20.01.2026 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучена платіжна інструкція про сплату судового збору.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Полтаваобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у цій справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2026 - 15:15. Крім того, витребувано у Господарського суду Харківської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 922/1323/21 (922/2863/25).
7.4. 20.02.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/1323/21 (922/2863/25).
7.5. 17.02.2026 та 18.02.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Високовольтний сервіс" та АТ "Полтаваобленерго" надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
7.6. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 вказані клопотання були задоволені, вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника ТОВ "Високовольтний сервіс" адвоката Бабича Ю.В. та представника АТ "Полтаваобленерго" адвоката Майєр В. І. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
7.7. 24.03.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку із тривалою повітряною тривогою, тому ухвалою від 24.03.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2026 - 14:45.
7.8. Представник АТ "Полтаваобленерго" не приєднався до відеоконференції, посилаючись на участь в судовому засіданні по іншій справі.
7.9. В судовому засіданні 14.04.2026 представник ТОВ "Високовольтний сервіс" заперечував проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві, просив Суд залишити скаргу без задоволення.
7.10. ТОВ "Техностар" явку свого представника у судове засідання 14.04.2026 не забезпечив, будь яких заяв з цього приводу не надходило.
7.11. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Предметом розгляду у цій справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору цесії №170321 від 17.03.2021.
8.2. Аналізуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
8.3. За змістом частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
8.4. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
8.5. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (відповідний висновок наведено у п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
8.6. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
8.7. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).
8.8. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чинного на час виникнення спірних правовідносин сторін та звернення позивача до суду.
8.9. Відповідно до частин першої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
8.10. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій:
- між ТОВ "Техностар" (підрядник) та АТ "Полтаваобленерго" (замовник) укладено договір підряду №1443 від 12.04.2017;
- на виконання Договору підряду ТОВ "Техностар" виконало підрядні роботи, про що були складені та передані АТ "Полтаваобленерго" відповідні акти форми КБ-2в і довідки КБ-3, які в свою чергу прийняті та підписані АТ "Полтаваобленерго'' без зауважень;
- загальна вартість виконаних ТОВ "Техностар" та прийнятих АТ "Полтаваобленерго" робіт, які підлягали оплаті до 29.12.2020, становила 1953685,26 грн;
- 10.06.2020 АТ "Полтаваобленерго" перерахувало на користь ТОВ "Техностар" кошти лише у сумі 193538,46 грн;
- залишок несплаченої АТ "Полтаваобленерго" вартості виконаних та прийнятих підрядних робіт склав 1128874,80 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору підряду актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2020, протоколом про зарахування взаємних вимог від 16.11.2020, а також актами приймання виконаних робіт;
- до закінчення визначеного у Договорі підряду строку його дії (до 31.12.2019), вищевказану заборгованість АТ "Полтаваобленерго'' не погасило;
- 17.03.2021 між ТОВ "Техностар'' (цедент) та ТОВ "Високовольтний сервіс" (цесіонарій) було укладено Договір цесії (відступлення права вимоги) №170321, за умовами якого цедент відступив, а цесіонарій набув право вимоги до АТ "Полтаваобленерго'' щодо сплати вартості виконаних будівельних робіт за Договором підряду №1443 від 12.04.2017 у сумі 1128874,80 грн;
- в подальшому 17.05.2021 ТОВ "Високовольтний сервіс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з АТ "Полтаваобленерго" вищезгаданої заборгованості за Договором підряду, а також нарахованих на неї інфляційних втрат, 3% річних та пені (справа № 917/760/21).
8.12. АТ "Полтаваобленерго" вважає укладений між ТОВ "Техностар'' та ТОВ "Високовольтний сервіс" Договір цесії таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки цей правочин порушує права позивача як боржника у зобов'язанні за Договором підряду, він є фраудаторним та безоплатним, суперечить положенням Закону України "Про публічні закупівлі'', статей 512- 516 ЦК України та має ознаки фіктивності.
8.13. Суди попередніх інстанцій відмовили у позові, зазначивши серед іншого про відсутність правових підстав для визнання укладеного між відповідачами Договору цесії недійсним та про не доведення порушення прав позивача внаслідок укладення спірного правочину.
8.14. Колегія суддів погоджується з цими висновками та вважає їх такими, що відповідають наявним у справі матеріалам та вимогам законодавства, виходячи з наступного.
8.15. За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
8.16. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
8.17. Відповідно до статті 512 ЦК України однією з підстав для заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
8.18. Положення статті 514 ЦК України визначають, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.19. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
8.20. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи позивач є боржником за Договором підряду №1443 від 12.04.2017, укладеним з ТОВ "Техностар".
8.21. За умовами оспорюваного Договору цесії передбачено заміну особи кредитора у зобов'язанні щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт за Договором підряду №1443 від 12.04.2017. При цьому жодних умов щодо зміни обсягу або змісту зобов'язань боржника Договір цесії не містить, як і не створює для боржника додаткових обов'язків порівняно з тими, які існували до відступлення права вимоги, про що слушно зазначили суди в оскаржуваних рішеннях.
8.22. Вказуючи про порушення своїх прав як боржника у зобов'язанні, позивач не наводить, в чому ж саме виявилося погіршення його правового становища або можливість реалізувати свої права у зобов'язанні внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного Договору цесії.
8.23. Поміж тим, колегія суддів враховує, що згідно з встановленими у іншій справі обставинами, які були прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у справі, що переглядається, АТ "Полтаваобленерго" було вчинено дії, які свідчать про визнання ним як нового кредитора, так і самої заборгованості у розмірі 1128874,80 грн.
8.24. Так, у справі № 917/760/21 Господарським судом Полтавської області розглядався позов ТОВ "Високовольтний сервіс" про стягнення з АТ "Полтаваобленерго'' заборгованості за Договором підряду №1443 від 12.04.2017 у сумі 1128874,80 грн та нарахованих на вказану суму боргу інфляційних втрат, 3% річних і пені.
8.25. 15.06.2021 після відкриття провадження у справі №917/760/21 АТ "Полтаваобленерго'':
- направило на адресу ТОВ "Високовольтний сервіс" лист, яким повідомило про передачу в рахунок погашення заборгованості простого векселя серії АА №2097553 від 15.06.2021 на суму 1128874,80 грн, емітованого на користь ТОВ "Високовольтний сервіс'';
- подало до Господарського суду Полтавської області відзив, за змістом якого просило суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на здійснення розрахунку шляхом видачі простого векселя.
8.26. Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення від 20.12.2021 у справі № 917/760/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, згідно з яким закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1128874,80 грн основного боргу. При цьому судами встановлено, що ТОВ "Високовольтний сервіс" набуло статусу кредитора у зобов'язанні за Договором підряду №1443 від 12.04.2017 на підставі Договору цесії №170321 від 17.03.2021, а видача АТ "Полтаваобленерго" простого векселя підтверджує виконання ним зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт. Водночас, погашення боргу за векселем станом на час розгляду справи № 917/760/21 не відбулося.
8.27. Відповідно до положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
8.28. Доводи скаржника щодо невідповідності оспорюваного Договору цесії положенням Закону України "Про публічні закупівлі" відхиляються колегією суддів з огляду на таке.
8.29. Згідно з наведеним у позові обґрунтуванням Договір підряду №1443 від 12.04.2017 було укладено між АТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Техностар" за результатами проведення відкритих торгів у процедурі публічних закупівель щодо Будівельно-монтажних робіт (Реконструкція ВРП-110 кВ ПС 110/10 кВ "Супрунівка"), виконання яких частково передбачено Інвестиційною програмою ПАТ "Полтаваобленерго" на 2017 рік.
8.30. За встановленими у цій справі обставинами вищезгаданий Договір підряду був виконаний ТОВ "Техностар" у повному обсязі, тобто передбачені умовами договору підрядні роботи були виконані та прийняті позивачем як замовником цих робіт і в подальшому частково оплачені. Відповідно, перехід права вимоги на оплату виконаних робіт за оспорюваним Договором цесії не впливає на умови Договору підряду, порядок його виконання чи зміст зобов'язання замовника.
8.31. Положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" врегульовано порядок укладення та виконання договорів про закупівлі, поряд з цим названий Закон не встановлює обмежень щодо подальшого обігу вже існуючого грошового зобов'язання чи переходу права вимоги за таким договором, як і не містить заборони щодо відступлення права вимоги у після тендерних розрахунках, адже такі дії не змінюють суті договору про закупівлю, про що слушно зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних у цій справі рішеннях.
8.32. Зазначаючи про невідповідність укладеного між відповідачами Договору цесії Закону України "Про публічні закупівлі", позивач серед іншого посилався на норми частини четвертої статті 41 цього Закону, яка передбачає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
8.33. Однак наведена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, адже факт укладення між відповідачами Договору цесії не змінює умов Договору підряду, його предмету чи ціни, а стосується лише переходу права вимоги в частині невиконаного зобов'язання замовника щодо оплати вартості виконаних і прийнятих без жодних зауважень підрядних робіт.
8.34. Зважаючи на вищенаведене, аргументи скаржника щодо невідповідності оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства, зокрема, статтям 512- 516 ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а також порушення цим правочином прав позивача як боржника у зобов'язанні за Договором підряду не знайшли свого підтвердження.
8.35. Відносно заявленої скаржником підстави недійсності укладеного між відповідачами Договору цесії в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) як фраудаторного правочину, колегія суддів зазначає наступне.
8.36. Господарським судом Харківської області розглядається справа № 922/1323/21 про банкрутство ТОВ "Техностар", провадження в якій відкрито ухвалою від 13.05.2021.
8.37. Положення частини першої статті 42 КУзПБ визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
8.38. За приписами частини другої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
8.39. Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
8.40. На відміну від вимог ЦК України та ГК України (в період чинності), законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду у справі № 925/964/24 (925/967/25) від 26.03.2026).
8.41. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
8.42. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
8.43. Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.
8.44. За встановленими у цій справі обставинами АТ "Полтаваобленерго" у спірних правовідносинах виступає не кредитором відносно ТОВ "Техностар", а боржником за Договором підряду. Крім того, АТ "Полтаваобленерго" не є учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Техностар" у статусі кредитора, тому не наділений правом вимагати визнання правочинів боржника недійсними з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ.
8.45. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій скаржником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що укладення між відповідачами Договору цесії призвело до зменшення майна ТОВ "Техностар" або спричинило шкоду будь-яким кредиторам.
8.46. Судами під час розгляду цієї справи не встановлено ознак безоплатного характеру оспорюваного правочину чи будь-яких дій сторін, які могли б свідчити про намір ухилитися від виконання зобов'язань або штучно змінити склад кредиторів. Навпаки, право вимоги було реалізоване у звичайний спосіб, а подальші дії сторін, зокрема, видача АТ "Полтаваобленерго" простого векселя, лише підтверджують фактичне виконання зобов'язання новому кредитору.
8.45. Позивач не довів, що внаслідок укладення відповідачами Договору цесії йому була завдана шкода або що відповідачі діяли з наміром ухилитися від виконання зобов'язань чи іншим чином зловживали цивільними правами.
8.46. Та обставина, що спірний Договір цесії був не лише укладений, а й фактично реалізований, підтверджується також рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2021 у справі №917/760/21, про яке зазначалося вище (пункти 8.24-8.26). Під час розгляду справи № 917/760/21 АТ "Полтаваобленерго" визнало ТОВ "Високовольтний сервіс" як нового кредитора та здійснило розрахунок шляхом видачі простого векселя.
8.47. Наведене підтверджує реальне настання правових наслідків, передбачених оспорюваним Договором цесії, та спростовують твердження скаржника про фіктивний характер цього правочину як підстави для визнання його недійсним.
8.48. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про невідповідність оспорюваного Договору цесії вимогам статей 203, 215, 234 ЦК України та про його фіктивність як такі, що не знайшли свого підтвердження.
8.49. Твердження в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій не сприяли в реалізації позивачем прав, передбачених господарським процесуальним законодавством, буквально витлумачили позовні вимоги, формально підійшовши до розгляду справи, чим порушили право позивача на справедливий суд та неправильно застосували норми права, зокрема частину першу статей 4 та 5 ГПК України, частину 1 та пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України, не відповідають наявним у справі матеріалам та змісту оскаржуваних у цій справі судових рішень.
8.50. Як зазначалося вище, відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій зазначали про недоведеність позивачем порушення його прав внаслідок укладення відповідачами спірного правочину як передумови для застосування такого способу захисту як визнання правочину недійсним. Відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
8.51. Посилання скаржника на те, що суди не надали належної мотивованої оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам і доводам позивача, не дослідили відповідні обставини, а тому допустили порушення норм процесуального законодавства (пункт 5.3 цієї постанови), відхиляються Суд з огляду на таке.
8.52. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76- 79 ГПК України, та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.
8.53. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам статей 73-80, 86 ГПК України.
8.54. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.55. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
8.56. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
8.57. Незгода скаржника з наданою судом оцінкою не може свідчити про порушення судами норм процесуального права, і відповідно бути підставою для скасування оскаржуваних рішень судів.
8.58. Відносно посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункти 5.2, 5.4 цієї постанови), колегія суддів зазначає наступне.
8.59. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.60. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.61. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
8.62. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
8.63. Натомість скаржником виокремлені висновки Верховного Суду у згаданих ним в касаційній скарзі постановах із контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються Судом як безпідставні.
8.64. Решта аргументів касаційної скарги не спростовує висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
8.65. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.66. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
9.3. Верховний Суд дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення прийняті зі з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення мають бути залишені без змін.
9.4. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі № 922/1323/21 (922/2863/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк