05 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5735/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Кролевець О. А.,
розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025
(суддя Іванова Т. В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026
(головуючий - Мартинюк С. В., судді: Фещенко Ю. В., Соп'яненко О. Ю.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича
про стягнення заборгованості за договором № 5052/жб від 01.11.2021 у загальному розмірі 43 522,55 грн,
1. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за типовим індивідуальним договором № 5052/жб від 01.11.2021.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії для будинку № 8 по вулиці Катеринівській (колишня вулиця Мануйлова) у місті Кривому Розі; з 01.11.2021 між сторонами діють правовідносини на підставі публічного типового індивідуального договору приєднання; у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з нього основний борг, плату за абонентське обслуговування, 3% річних, інфляційні втрати та пеню на загальну суму 43 522,55 грн.
3. 22.12.2025 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 36 878,29 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025, 200,16 грн плати за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025, 1 154,31 грн - 3% річних, 3 883,83 грн - інфляційних витрат, 658,26 грн - пені та 2 967,44 грн - судових витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовив.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на спростування даних показань приладу обліку, що зазначені позивачем у рахунках за спірний період, так само, як і не надав контррозрахунку заявленої до стягнення суми. При перевірці господарським судом розрахунку заявлених 3% річних, інфляційних втрат та пені, що заявлена позивачем до стягнення, суд виявив порушення обчислення, тому частково задовольнив заявлені вимоги.
5. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
6. 20.04.2026 відповідач надіслав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Позов у зазначеній справі подано у 2025 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
12. Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
13. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
14. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.
15. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
16. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
17. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) та відповідач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді інших справ і справа має для відповідача виняткове значення (підпункти "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
18. Скаржник зазначає, що 2021 року позивачем у справі було укладено договори про надання послуг з теплопостачання з кожним з власників приміщення по вул. Катеринівська, 8 в м. Кривий Ріг окремо, а отже вирішення питання стосується не тільки відповідача у цій справі, а й інших власників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Водночас у провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу знаходяться аналогічні справи за позовами Товариства до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання (№ 214/11557/25 та № 214/11721/25), а тому вирішення вказаного спору судом касаційної інстанції є фундаментальним та значущим у вирішення даних правовідносин власників нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Скаржник зазначає, що інші власники приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які не були залучені у цій справі, як заінтересовані особи, адже вирішення даного питання впливає на їхні права та обов'язки, позбавлені можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді справ в Саксаганському суді м. Кривого Рогу за аналогічними спорами до них, як до фізичних осіб, в яких судом розглядається питання не сплати заборгованості за теплопостачання за той же період, але іншої частки приміщення, що перебуває в їхній частковій власності.
19. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
20. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
21. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
22. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
23. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.
24. Верховний Суд також зауважує, що норма права про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що скаржник до касаційної скарги має додати докази на підтвердження зазначених обставин, а саме наявності інших справ за його участі.
25. Твердження скаржника, що власники приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 будуть позбавлені можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді справ за їх участі з Товариством Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, не можуть слугувати підставою для висновку про те, що саме скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи. При цьому, питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог вирішується судом у кожній конкретній справі на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.
26. Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
27. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
28. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
29. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
30. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
31. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
32. Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 43 522,55 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
33. Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 293 ГПК України).
34. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/5735/25 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Кролевець