18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 травня 2026 року м.Черкаси Справа № 925/189/26
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш", м.Полтава, вул.Хмельницького Богдана,11 кв.808
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат", м.Черкаси, вул.Олексія Панченка,15 кв.512
про стягнення 983282,61 грн штрафних санкцій та обтяжень боргу за договором,
без участі повноважних представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" про стягнення 983282,61 грн штрафних санкцій за договором поставки від 18.02.2025 №39887, зокрема: 375083,78 грн штрафу, 467787,50 грн пені, 64789,13 грн інфляційних втрат, 75622,20 грн - 5% річних, а також про відшкодування судових витрат.
Ухвалами суду: від 17.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та проведення судового засідання призначено на 18.03.2026; від 18.03.2026 залишено без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш" від 18.03.2026 (вх.суду №4538/26 від 18.03.2026) про участь його представника у засіданні суду в режимі відеоконференці.
До дня судового засідання від відповідача надійшли такі документи:
17.03.2026 за вх.суду №4460/26 відзив на позовну заяву від 17.03.2026, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі;
17.03.2026 за вх.суду №4491/26 клопотання про відкладення (перенесення розгляду справи від 17.03.2026 №7).
Ухвалою суду від 17.02.2026 участь представників сторін у судовому засіданні визнано обов'язковою.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, однак участі повноважних представників у судове засідання не забезпечили.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, сформованою Комп'ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.176, 250 (Відкриття СпрощПровадж)" від 17.02.2026 у справі №925/189/26 було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 18.02.2026 о 16:01 год.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, сформованою Комп'ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.176, 250 (Відкриття СпрощПровадж)" від 17.02.2026 у справі №925/189/26 було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 18.02.2026 о 15:52 год.
Оголошення про виклик відповідача у судове засідання було розміщено на офіційному вебсайті судової влади України 18.02.2026 (а.с.52).
Проведення судового засідання 18.03.2026 було відкладено на 14.04.2026.
14.04.2026 суд перейшов до стадії підготовки та проголошення рішення з проведенням судового засідання 04.05.2026.
За результатами судового розгляду 04.05.2026 приєднано до справи вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України - без їх проголошення.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
18.02.2025 між сторонами укладено письмовий договір поставки №39887, викладений у формі єдиного документу, де ТОВ "Айсберг-Фіш" (позивач) виступає постачальником, виконавцем, кредитором, стягувачем, а ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" (відповідач) виступає замовником, покупцем, отримувачем, платником та боржником.
За умовами договору за замовленням відповідача позивач виконав постачання товару - рибоморепродукцію в асортименті, що підтверджено видатковими накладними:
№Пд-0009853 від 01.09.2025 на суму 2563869,78 грн зі строком оплати до 08.09.2025;
№Пд-0009854 від 02.09.2025 на суму 1186968 грн зі строком оплати до 09.09.2025;
Оплата відповідачем проведена частково, з межами погодженого строку - 200000 грн лише 10.10.2025. Сума основного боргу складає 3550837,78 грн. У зв'язку з ухиленням відповідача від виконання грошового зобов'язання позивач звернувся з позовом в Господарський суд Черкаської області до відповідача про стягнення основного боргу. Рішенням суду від 08.01.2026 у справі №925/1368/25 вимоги задоволенні повністю, присуджено до стягнення 3550837,78 грн основного боргу та судовий збір. Рішення суду набрало законної сили.
Оцінка відносинам сторін дана в рішенні суду від 08.01.2026. Суд повторно не оцінює ці відносини та обставини справи - приписи п. 4 ст. 75 ГПК України. Рішення суду є преюдиційним щодо відносин між цими ж сторонами з цих же підстав.
Оскільки рішення суду виконано не було, заборгованість відповідачем не погашена, позивач звернувся з позовом в суд про стягнення неустойки та обтяжень боргу.
Позивач нараховує 375083,78 грн штрафу на підставі п. 7.4 договору - як разове стягання 10% від суми невиконаного грошового зобов'язання (а.с. 3).
Позивач нараховує до стягнення з відповідача 467787,50 грн пені за період з 09.09.2025 по 09.02.2026 по двох партіях постачання товару, оплата по яких прострочена, з урахуванням періоду прострочення, облікової ставки НБУ та суми боргу - з посиланням на п. 7.3. договору (а.с. 3 зворот).
Позивач нараховує до стягнення 64789,13 грн інфляційних втрат з посланням на приписи ст. 625 ЦК України за період з 09.09.2025 по 09.02.2026 (а.с. 4) - з посиланням на дві партії прострочення, встановлені індекси інфляції в Україні.
Позивач нараховує до стягнення 75622,20 грн - 5% річних за користування чужими грошовими коштами з посланням на п. 7.2 договору та приписи ст. 625 ЦК України за період з 09.09.2025 по 09.02.2026 (а.с. 4 зворот) - з посиланням на дві партії прострочення, встановлені індекси інфляції в Україні.
Ухилення відповідача від проведення повного та належного розрахунку за отриманий товар стало причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області з позовом за захистом свого порушеного права на своєчасний та повний розрахунок та примусового стягнення обтяжень боргу і санкцій з відповідача.
Представник позивача вимоги підтримав.
Відповідач вимоги заперечив письмово у відзиві та просить в позові відмовити - вх.суду №4460/26 від 17.03.2026 (а.с. 55-57).
Інших доказів не подано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку постачання продуктів харчування та супутніх послуг, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 983282,61 грн обтяжень боргу та санкцій за поставлений відповідно до умов договору поставки №39887 від 18.02.2025 товар (море рибопродукти - продукти харчування). Сума основного боргу присуджена до стягнення за рішенням Господарського суду Черкаської області №925/1368/25 від 08.01.2026. Рішення суду не виконано, борг відповідачем не погашено, в зв'язку з чим на суму заборгованості нараховані обтяження та санкції і позивач вимушений звернутися в Господарський суд Черкаської області з новим позовом.
Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору поставки продукції від 18.02.2025 №39887 (а.с. 30-32); договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України).
Договір відповідає положенням глави 54 Цивільного кодексу України - поставка товару як різновид відносин "купівлі-продажу".
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (чинний на момент спірних відносин).
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ст.599. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
ст.610. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
ст.611. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами;
ч.1, 2 ст.712. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;
ч.1 ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;
ч.1 ст.663. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу;
ч.1 ст.692. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки морепродукції від 18.02.2025 №39887 здійснено поставку відповідачу товару (продуктів харчування) окремими партіями з видачею відповідних рахунків на оплату, що підтверджується видатковими накладними: №Пд-0009853 від 01.09.2025, №Пд-0009854 від 02.09.2025 (а.с. 33-34), та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 35-36), на загальну суму 3750837,78 грн (з ПДВ). Спору по кількості та вартості майна немає.
Відповідачем оплата проведена лише частково на 200000 грн - 10.10.2025, що враховано позивачем при зверненні з позовом.
Чинність господарської операції та наявність заборгованості перед позивачем підтверджена рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.01.2026 у справі №925/1368/25 і повторно не підлягає доказуванню відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
Доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги чи провести обумовлений розрахунок відповідачем не подано; вимоги позивача не спростовано в належний спосіб. Станом на день розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості до суду не подано, незважаючи на вже проведений частковий розрахунок з позивачем на умовах договору. Відповідач у відзиві на позов (вх.суду №4460/26 від 17.03.2026, а.с. 55-57) вказав, що подані позивачем документи не дозволяють задовольнити позов, договірні умови про санкції не відповідають положенню ст. 614 ЦК України, неможливо визначити точних механізм нарахування санкцій. Просить в позові відмовити з мотивів недоведеності та безпідставності вимог.
Суд критично оцінює доводи та заперечення відповідача проти позову, та не враховує їх при прийнятті рішення, оскільки товар відвантажувався позивачем на замовлення відповідача, відповідач письмово підтвердив отримання майна своїми відмітками в накладних та ТТН перевізника та провів з позивачем частковий розрахунок за отриманий у позивача товар (продукти харчування), що не спростовано відповідачем та свідчить про визнання господарського зобов'язання, а заперечення відповідача - не ґрунтуються на вимогах закону чи договору.
Невиконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання у строки, встановлені п.6.1 договору поставки від 18.02.2025 №39887 та невиконанні рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2026 у справі №925/1368/26 є правовою підставою для стягнення заявленої позивачем обтяження основного боргу та санкцій у примусовому порядку. Суд вважає, що строк виконання грошового зобов'язання відповідачем є таким, що настав.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат (розрахунок а.с. 4).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданих позивачем у позовній заяві розрахунків, розміри інфляційних втрат за порушення строків розрахунків складають відповідно:
з суми прострочення 2563869,78 грн за період прострочення з 09.09.2025 по 10.10.2025 - інфляційні втрати 7691,61 грн;
з суми прострочення 2363869,78 грн за період прострочення з 11.10.2025 по 09.02.2026 - інфляційні втрати 1186968 грн, з урахуванням періоду прострочення оплати, встановлених індексів інфляції в державі та проведеного часткового розрахунку відповідачем в окремі періоди.
з суми прострочення 2363869,78 грн за період прострочення з 10.09.2025 по 09.02.2026 - інфляційні втрати 21492,74 грн, з урахуванням періоду прострочення оплати, встановлених індексів інфляції в державі.
Розрахунки позивача перевірені судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунки позивача за вказані ним періоди є правильними, не перевищують суми можливого нарахування і відповідачем не оспорюються.
Вимоги про стягнення з відповідача 64789,13 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення.
Щодо стягнення пені як забезпечення виконання зобов'язання (розрахунок а.с. 3 зворот).
За невиконання грошового зобов'язання відповідно до п.7.3 договору (а.с. 31), позивач (постачальник) має право на стягнення з відповідача (покупця) пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Договір про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені укладено в письмовому виді відповідно до приписів ст.ст.546, 547, 549 Цивільного кодексу України (як різновид неустойки).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені з відповідача у відповідні періоди прострочення:
1- з суми заборгованості 2563869,78 грн за 32 дні прострочення (з 09.09.2025 по 10.10.2025) - 69681,06 грн пені;
2- з суми заборгованості 2363869,78 грн за 111 днів прострочення (з 11.10.2025 по 29.01.2026) - 222851,39 грн пені;
3- з суми заборгованості 233869,78 грн за 11 днів прострочення (з 30.01.2026 по 09.02.2026) - 21371,97 грн пені;
4- з суми заборгованості 1186968 грн за 142 дні прострочення (з 10.09.2025 по 29.01.2026) - 143151,59 грн пені;
5- з суми заборгованості 1186968 грн за 11 днів прострочення (з 30.01.2026 по 09.02.2026) - 10731,49 грн пені;
Суд самостійно оцінює розрахунок пені позивача та застосовує для перевірки математичного розрахунку калькулятор санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунок позивачем виконано вірно, з зазначенням сум боргу в окремі періоди, з застосуванням облікової ставки НБУ у спірні періоди, з дотриманням можливих скорочених строків нарахування пені, які обмежені вимогами ЦК України.
Стягненню підлягає 467787,50 грн пені за спірний період (183 дні прострочення).
Щодо стягнення штрафу 10% (розрахунок а.с. 3).
Заявлена позивачем вимога про примусове стягнення з відповідача 10% штрафу від суми прострочення 3750837,78 грн - 375083,78 грн.
В розрахунку вимоги позивачем наведено санкцію у виді штрафу (а.с. 3), яка передбачена умовами договору №39887 від 18.02.2025.
Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді штрафу укладено в письмовому виді відповідно до вимог ст.ст. 546, 549 ЦК України - п. 7.2-7.3 договору, а.с. 31.
Вимога про стягнення штрафу виконана математично вірно - 375083,78 грн як 10% штрафу від суми прострочення в 3750837,78 грн. Оскільки доказів повного та належного розрахунку з позивачем відповідач не надав, вимога позивача про стягнення 375083,78 грн штрафу з відповідач на свою користь - підлягає до задоволення.
Щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами (розрахунок а.с. 4 зворот).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням збільшених відсотків річних, якщо інший розмір процентів встановлений договором.
Відповідно до наданих позивачем у позовній заяві розрахунків, розміри відсотків за користування грошовими коштами складають відповідно:
з суми прострочення 2563869,78 грн за період прострочення з 09.09.2025 по 10.10.2025 - 5% річних складають 50744,65 грн;
з суми прострочення 1186968 грн за період прострочення з 10.09.2025 по 09.02.2026 - 5% річних складають 24877,55 грн, з урахуванням періоду прострочення оплати та проведеного часткового розрахунку відповідачем в окремі періоди.
Розрахунки позивача перевірені судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунки позивача за вказані ним періоди є правильними, не перевищують суми можливого нарахування і відповідачем не оспорюються.
Вимоги про стягнення з відповідача 75622,20 грн -5% річних підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання до суду належного відзиву чи й доказів проведення розрахунку з позивачем.
Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.
Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем доведено порушення свого права відповідачем, яке підлягає захисту судом.
Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов'язання перед позивачем у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача за договором поставки продукції від 18.02.2025 №39887 на користь позивача заборгованість в сумі 983282,61 грн штрафних санкцій, зокрема: 375083,78 грн штрафу, 467787,50 грн пені, 64789,13 грн інфляційних втрат, 75622,20 грн - 5% річних.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі повного задоволення позову покладаються на відповідача повністю. Відтак, належить стягнути на користь позивача 14749,24 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
1.1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат", м.Черкаси, вул.Панченка Олексія,15, кв.512, код ЄДРПОУ 44785285, номер рахунку в банку невідомий
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш", м.Полтава, вул.Хмельницького Богдана,11 кв.808, код ЄДРПОУ 35863179, номер рахунку в банку невідомий
983282,61 грн штрафних санкцій та обтяжень за договором поставки від 18.02.2025 №39887, зокрема: 375083,78 грн штрафу, 467787,50 грн пені, 64789,13 грн інфляційних втрат, 75622,20 грн - 5% річних, 14749,24 грн судового збору.
1.2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 07.05.2026.
Суддя Г.М.Скиба