8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4156/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Харківобленерго"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача: адвокат Грачов Є.О.;
відповідача: адвокат Коновалов М.І.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківобленерго" в якій просить суд стягнути:
- інфляційні втрати в сумі 542 421,17 грн;
- 3 % річних в сумі 714 838,95 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 145,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем погоджених умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 р. № 0524-02041-ПП, а саме - допущеним простроченням оплати послуг з передачі електричної енергії, у зв'язку з чим позивач нарахував компенсаційні втрати в сумі 1 257 260,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2025 позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду докази сплати судового збору у сумі 15 087,12 грн.
05.12.2025, на виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки, які слугували підставою для залишення позовної заяви без руху шляхом подання заяви про усунення недоліків (вх.№ 28398).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу №922/4156/25 визнано малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
18.12.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (вх.№ 29640), в якій виклав заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтуванні посилається на ціну позову, зазначає, що справа не є малозначною та має великий обсяг доказів, наданих тільки однією стороною. Також відповідач зазначив про потенційну можливість подання клопотання про призначення судової експертизи.
Водночас, відповідач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в обґрунтуванні якого посилався на непередбачувані та критичні умови воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2025 продовжено відповідачу строк на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 18.12.2025 включно; задоволено заяву відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (від 18.12.2025 за вх.№ 29640); вирішено перейти до розгляду справи №922/4156/25 за правилами загального позовного провадження та розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання на 14.01.2026 о 13:00.
22.12.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 30023), в якому зазначає про неправильність визначення позивачем періодів нарахування 3 % річних. На думку відповідача, відповідно до умов Договору, зокрема пункту 6.4, остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуг здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а тому прострочення грошового зобов'язання не може обчислюватися раніше цієї дати. Відповідач вказує, що позивач здійснив нарахування 3 % річних як на планові (декадні) платежі, так і повторно - за підсумками розрахункового періоду за фактичним обсягом послуг, що, на його переконання, призвело до подвійного та надмірного нарахування процентів. Крім того, відповідач стверджує про неправильне визначення кількості днів прострочення, що, на його думку, спричинило завищення розміру заявлених до стягнення сум. На підтвердження наведеного відповідачем подано власний контррозрахунок. Також, відповідач посилається на порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору. Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до пункту 12.1 Договору спори між сторонами мають вирішуватися шляхом переговорів, а також сторони мають право звернутися до НКРЕКП для врегулювання розбіжностей. За твердженням відповідача, позивач не довів здійснення заходів з мирного врегулювання спору та не звертався до регулятора, що, на думку відповідача, свідчить про передчасність звернення до суду та недотримання умов договору. Крім цього, відповідач наголошує на непропорційності заявлених до стягнення компенсаційних виплат наслідкам порушення зобов'язання. Посилаючись на положення статті 233 Господарського кодексу України, відповідач зазначає, що розмір нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат є надмірним порівняно з можливими наслідками прострочення, а тому підлягає зменшенню. У зв'язку з цим відповідач просить суд у разі задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій на 95 відсотків.
30.12.2025 позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№ 30552), в якій зазначає, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії є типовим договором та договором приєднання, укладеним на виконання вимог Закону України “Про ринок електричної енергії», до умов якого відповідач приєднався добровільно, підтвердивши ознайомлення з його змістом та прийняття всіх положень у повному обсязі. Позивач наголошує, що за умовами договору на відповідача покладено обов'язок здійснювати як поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, на думку позивача, прострочення грошового зобов'язання виникає у разі порушення будь-якого з установлених договором строків оплати, а тому твердження відповідача про можливість нарахування процентів виключно після 15 числа наступного місяця є помилковим.
Позивач також зазначає, що рахунки та акти приймання-передачі послуг направлялися відповідачу в установленому порядку, акти підписані обома сторонами, що свідчить про підтвердження обсягів та вартості наданих послуг. Крім того, позивачем направлялася вимога про виконання умов договору, чим, на його переконання, спростовуються доводи відповідача щодо недотримання порядку досудового врегулювання спору.
30.12.2025 відповідач подав до суду клопотання про продовження строку на надання заперечень (вх.№ 30604), в якому просив продовжити йому процесуальний строк для подання до суду заперечень.
07.01.2026 до суду від відповідача надійшли Заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№ 441), в яких вказує, що позивач у відповіді на відзив не надав належних пояснень щодо правильності визначення періоду нарахування 3 % річних та не спростував твердження про їх подвійне нарахування. На думку відповідача, позивач здійснив нарахування 3 % річних спочатку на планові (декадні) платежі, які мають характер попередньої оплати, а згодом - повторно за фактичний обсяг послуг за підсумками розрахункового періоду, що призвело до необґрунтованого збільшення суми нарахувань. З цих підстав стверджує, що позивач неправомірно визначив момент виникнення прострочення та, відповідно, періоди нарахування 3 % річних, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства. Крім цього, просить поновити процесуальний строк встановлений судом та долучити до матеріалів справи заперечення.
14.01.2026 відкладено підготовче засідання у зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в місті Харкові та ухвалою суду повідомлено про наступну дату підготовчого засідання - 04.02.2026 об 11:30.
Ухвалою від 05.02.2026 в порядку ст. 120-121 ГПК України сторони було повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 04.02.2026 об 11:30 судом не проводилось (було знято з розгляду) задля забезпечення здоров'я учасників процесу у зв'язку з суттєвим погіршенням погодних умов та різким зниженням температури повітря, зокрема у Харківській області (ІІІ рівень небезпеки - червоний), беручи до уваги наслідки надзвичайної ситуації державного рівня воєнного та техногенного характеру в електроенергетичних системах, відсутністю теплопостачання, води та комунікацій каналізації в приміщені суду протягом декількох днів та про відкладення підготовчого засідання на 10.02.2026 о 12:15.
Протокольною ухвалою від 10.02.2026 на підставі статті 182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.03.2026 о 14:00.
Розгляд справи по суті, призначений на 04.03.2026 о 14:00, судом не відбувся, оскільки його було знято з розгляду у зв'язку з оголошенням на території України, зокрема у місті Харкові та Харківській області, сигналу повітряної тривоги з високим рівнем небезпеки, спричиненого військовою агресією Російської Федерації.
Ухвалою суду від 05.03.2026 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті у даній справі відбудеться 18.03.2026 року о 15:15.
Протокольною ухвалою від 18.03.2026 поновлено відповідачу процесуальний строк на подання до суду заперечень (на відповідь на відзив) (вх.№ 441 від 07.01.2026); у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Харкові в судовому засіданні 18.03.2026 оголошено перерву.
Ухвалою суду від 18.03.2026 повідомлено сторін про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.04.2026 о 13:00.
01.04.2026 відповідач надав до суду аргументовані письмові доводи, міркування та заперечення щодо ймовірної можливості переходу зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження (вх.№ 7705).
01.04.2026 позивачем подані до суду пояснення по справі (вх.№ 7767) в яких вказує, що між сторонами відсутній спір щодо факту існування договірних правовідносин, факту надання послуг з передачі електричної енергії та виникнення грошового зобов'язання, оскільки такі обставини відповідачем не заперечуються. Відтак, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідні обставини не потребують доказування. Щодо доводів відповідача про так зване “подвійне нарахування» 3 % річних позивач зазначає, що такі твердження є безпідставними, оскільки нарахування здійснюється не двічі на одне й те саме зобов'язання, а щодо різних грошових зобов'язань, які виникають у межах договору. Зокрема, мова йде про окремі зобов'язання щодо сплати планових (декадних) платежів та остаточного розрахунку за фактичний обсяг послуг, що мають різні строки виконання, а відтак і різні періоди прострочення. Крім того, позивач наголошує, що поданий відповідачем контррозрахунок сам по собі не свідчить про невірність його розрахунку, оскільки останній ґрунтується на первинних документах, відповідач не спростував належними та допустимими доказами вихідні дані такого розрахунку і не довів наявність арифметичних або методологічних помилок, які б впливали на його результат.
Протокольною ухвалою від 01.04.2026 на підставі статті 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 15.04.2026 о 12:30.
Ухвалою від 10.04.2026 судом повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 15.04.2026 о 12:30 судом проводитись не буде (знято з розгляду) у зв'язку з перебуванням у відрядженні головуючого судді у період з 15 до 19 квітня 2026 року відповідно до Наказу Голови суду №19-вд від 09.04.2026 "Про службове відрядження судді Мужичук Ю.Ю.". Розгляд справи по суті відкладено на 22.04.2026 року о 15:00 год.
У судовому засіданні 22.04.2026 представник позивача наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2026 заперечував проти позову та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Протокольною ухвалою від 22.04.2026 відповідно до ст. 219 ГПК України після судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. Орієнтовний час проголошення рішення - 29.04.2026 об 11:15.
У судовому засіданні 29.04.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому неодноразово строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.
Відповідно до статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі викладеного вище, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд неодноразово відкладав розгляд справи на іншу дату у зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги 14.01.2026, 04.03.2026, 18.03.2026, а також знімав судові засідання з розгляду: 04.02.2026 - задля забезпечення здоров'я учасників процесу у зв'язку з істотним погіршенням погодних умов та різким зниженням температури повітря, зокрема у Харківській області (ІІІ рівень небезпеки - червоний), та 15.04.2026 - у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні у період з 15 по 19 квітня 2026 року відповідно до наказу голови суду № 19-вд від 09.04.2026 “Про службове відрядження судді Мужичук Ю.Ю.». Окрім того, у період з 16.02.2026 по 20.02.2026 суддя перебувала у щорічній відпустці та з 23.02.2026 по 27.02.2026 на щорічному навчанні у Національній школі суддів.
У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Відтак, суд зазначає, що у цій справі судовий розгляд здійснено упродовж розумного строку відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Суд вчиняв процесуальні дії без невиправданих зволікань, забезпечуючи реалізацію сторонами процесуальних прав і ефективний судовий захист, у зв'язку з чим перевищення строку, визначеного статтею 195 ГПК України, за обставин цієї справи є об'єктивно зумовленим та не призвело до порушення права сторін на справедливий суд.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке:
01.01.2024 між НЕК "Укренерго" та Акціонерним товариством “Харківобленерго»було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0524-02041-ПП (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого передбачено, що даний договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою - приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
З моменту акцептування заяви-приєднання до Договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (із змінами) (далі - КСП), Користувач набуває всіх прав та зобов'язань за Договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору, КСП та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Згідно з п. 2.1. Договору, ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб- сайті https://ua.enerqy/.
Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середньомісячним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, за розрахунковий період надання послуги.
До моменту підтвердження ENTSO-E нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ENTSO-E нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов'язаний повідомити Користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ENTSO- E. Користувач зобов'язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.
Відповідно до п. 4.2. Договору, при розрахунку вартості наданої послуги застосовується:
- для Користувачів-підприємств “зеленої» електрометалургії, а також електропостачальників, що здійснюють постачання електричної енергії підприємству “зеленої» електрометалургії - тариф на послуги з передачі електричної енергії для підприємств “зеленої» електрометалургії (у випадку підтвердження цим підприємством відповідного статусу та встановлення для ОСП відповідного тарифу згідно з чинним законодавством);
- для Користувачів, що здійснюють експорт/імпорт електричної енергії до/з країн периметру у період після приєднання ОСП до ІТС механізму - ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру;
- для інших Користувачів - тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств “зеленої» електрометалургії).
Згідно з п. 4.3. Договору, ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Відповідно до п. 5.1. Договору, для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.
Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.
Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Відповідно до п. 5.2. Договору, вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії в точках комерційного обліку Користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов'язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Згідно з п. 5.3. Договору, кожна зі Сторін має право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електроенергії спільно з представниками відповідних Постачальників послуг комерційного обліку.
Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Згідно з п. 6.2. Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.3. Договору, у разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу.
Згідно з п. 6.4. Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання- передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання- передачі Послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
Відповідно до п. 6.5. Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої Послуги відображаються в Акті коригування.
Відповідно до п. 6.6. Договору, у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
Відповідно до п. 7.1. Договору, ОСП має право: отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, тощо.
Згідно з п. 7.2. Договору, Користувач має право: отримувати від ОСП Послугу з дотриманням установлених показників якості надання цих Послуг відповідно до глави 2 розділу XI КСП, тощо.
Відповідно до п. 9.1. Договору, при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України.
Згідно з п. 9.2. Договору, ОСП зобов'язується: 1) забезпечувати надання Послуги з дотриманням установлених показників якості надання цих Послуг відповідно до глави 2 розділу XI КСП; 2) складати та надавати Користувачу акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в главах 6 та 10 цього Договору; 3) повідомляти Користувача про зміну тарифу на передачу електричної енергії у терміни та у порядку, що визначені у главі 6 цього Договору, тощо.
Відповідно до п. 9.3. Договору, Користувач зобов'язується: 1) підписувати зі свого боку акти приймання-передачі Послуги, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги та повертати ОСП; 2) здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором, тощо.
Згідно з п. 10.1. Договору, ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої Послуги та в строк до З0 числа місяця, наступного за звітним кварталом, відповідно до форми, наведеної у додатку 3 до цього Договору, надсилає його Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані зі своєї сторони.
Користувач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої Послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує та повертає один примірник ОСП.
У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між Сторонами Користувач має право протягом 3 робочих днів з моменту отримання акта звірки розрахунків наданої Послуги відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його ОСП. Якщо Сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 цього Договору.
Відповідно до п. 10.3. Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання - передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
- Електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу “Доставлено» у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 10.4. Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: http://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 10.5. Договору, для забезпечення електронного документообігу Сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені.
Згідно з п. 10.6. Договору, при підписанні документів електронним підписом використовується сертифікат, виданий кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 10.7. Договору, Сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних Сторони, є такими, що підписані цією Стороною (уповноваженою нею особою).
Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що відповідачем було порушено вимоги укладеного договору та допущено прострочення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується копіями Актів приймання-передачі наданих послуг за розрахункові періоди з січня 2024 року по вересень 2025 року, копіями Актів коригування до актів приймання-передачі наданих послуг за січень 2024, лютий 2024, березень 2024, квітень 2024, травень 2024, вересень 2024, жовтень 2024, грудень 2024, січень 2025, лютий 2025, квітень 2025, травень 2025, червень 2025, липень 2025 та рахунками на оплату за відповідні періоди.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою за надані послуги позивач було нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 542 421,17 грн. за період листопад 2024 року - вересень 2025 року, та 3% річних у розмірі 714 838,95 грн. за період з 16.11.2024 року по 28.09.2025 року.
20.08.2025 року позивач направляв відповідачу вимогу № 01/50916 від про виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії 0524- 02041-ПП, в якій запропоновав останньому невідкладно погасити заборгованість та попередив про намір звернення до суду в разі невиконання договірних зобов'язань. Проте, вказана вимоги була залишена відповідачем без задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом судового розгляду даної справи є наявність або відсутність правових підстав для стягнення 3 % річних у розмірі 714 838,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 542 421,17 грн.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач у своїх запереченнях проти позову посилається на неправильність визначення позивачем періодів прострочення та, як наслідок, завищення суми 3 % річних. На думку відповідача, відповідно до пункту 6.4 Договору остаточний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання виникає лише після складання акта приймання-передачі послуг та настання строку остаточного розрахунку - до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відтак, на переконання відповідача, нарахування 3 % річних за періоди до настання цього строку є безпідставним, а нарахування на планові (декадні) платежі фактично призводить до подвійного обчислення процентів. На думку відповідача, планові платежі мають характер попередньої (авансової) оплати, яка підлягає коригуванню за результатами фактичного обсягу послуг, а тому прострочення не може визначатися окремо щодо кожного з таких платежів.
Судом встановлено, що згідно п. 5.1. Договору, для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.
Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.
Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
що складають три планові платежі, які він зобов'язаний сплатити у строки визначені умовами п. 6.2 Договору.
Пунктом 6.2 Договору встановлено конкретні календарні строки сплати трьох планових (декадних) платежів у межах розрахункового місяця. Згідно з п. 6.2. Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Отже, кожен плановий платіж є грошовим зобов'язанням із визначеним строком виконання.
Таким чином, несплата планового платежу у строки, визначені пунктом 6.2 Договору, сама по собі утворює прострочення незалежно від подальшого складання акта приймання-передачі послуг.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за результатами розрахункового місяця складається акт приймання-передачі послуг, а до 15 числа наступного місяця сплачується різниця між фактичною вартістю послуги та сумою сплачених планових платежів. Тобто, акт приймання-передачі послуги за календарний місяць підсумовує обсяг та вартість наданої послуги за відповідний місяць та включає в себе 3 планових платежів, а оплаті підлягає різниця між сумою зазначеною в акті за мінусом оплачених планових платежів.
Така конструкція не скасовує та не замінює обов'язку своєчасної сплати планових платежів, а лише визначає остаточний баланс взаємних розрахунків сторін за відповідний період.
Отже, правова природа планових платежів полягає у попередній (авансовій) оплаті послуги з визначеним строком виконання, тоді як остаточний платіж має характер донарахування або коригування за підсумками фактичного обсягу. Невиконання обов'язку щодо сплати планового платежу у встановлений строк утворює прострочення у розумінні статті 612 ЦК України, яке не припиняється автоматично складанням акта приймання-передачі.
Викладене дає підстави для висновку, що при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21).
Доводи відповідача про те, що прострочення може виникати виключно після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, ґрунтуються на ототожненні планового та остаточного платежів і фактично ігнорують самостійний характер строків, визначених пунктом 6.2 Договору, відтак- судом відхиляються.
Зі змісту Договору вбачається наявність декількох окремих строків виконання грошового зобов'язання, недотримання кожного з яких породжує правові наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.
Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданої послуги.
Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
У вказаних висновках суд звертається до правових висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21 та від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22.
Позивач у позовній заяві на підтвердження обставин порушення відповідачем вимог укладеного договору та прострочення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії посилається на Акти приймання-передачі наданих послуг за розрахункові періоди з січня 2024 року по вересень 2025 року та акти коригування до актів приймання-передачі наданих послуг за січень 2024, лютий 2024, березень 2024, квітень 2024, травень 2024, вересень 2024, жовтень 2024, грудень 2024, січень 2025, лютий 2025, квітень 2025, травень 2025, червень 2025, липень 2025 та рахунки на оплату за відповідні періоди.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 ГПК України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (статті 78 ГПК України).
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем додано акти приймання-передачі послуг та акти коригування.
Разом з тим, на стадії дослідження доказів встановлено, що частина зазначених документів складена за іншим договором, а саме - за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0524-03041-ПД, у зв'язку з чим суд висновує, що такі документи не стосуються предмета доказування у даній справі, є неналежними доказами та не беруться судом до уваги.
З цього приводу Суд вважає слід зазначити, що під час розгляду справи по суті 18.03.2026 у судовому засіданні були присутні представники сторін, які надали пояснення по суті спору та чітко визначилися зі своїми правовими позиціями.
Відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд з'ясував, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Представники сторін повідомили про відсутність будь-яких клопотань, заяв, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 18.03.2026.
Таким чином, судом було створено всі належні процесуальні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, зокрема щодо подання доказів, заявлення клопотань та заперечень. При цьому клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для долучення належних доказів позивачем заявлено не було.
При цьому суд зазначає, що відповідачем у справі подано відзив на позовну заяву, в якому доводи відповідача зосереджені переважно на запереченнях щодо правильності визначення періодів прострочення, методики нарахування 3 % річних, а також на твердженнях про їх завищення. Також відповідачем подано до відзиву контррозрахунок суми боргу АТ “Харківобленерго» за Договором npo надання послуг з передачі електричної енергії від 10.05.2019 № 0524-02041-ПП з детальним розрахунком 3% річних та інфляційних втрат. В детальному розрахунку 3% річних серед іншого відповідачем вказано дати виставляння рахунків за послуги з передачі електричної енергії, суми боргу за цими рахунками, суми, здійсненої ним фактичної оплати та дати цих оплат.
Відповідно до частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Вказане дає підстави для висновку суду, що обставини, вказані у контррозрахунку, що є додатком до відзиву на позовну заяву, є визнаними відповідачем і не підлягають доказуванню. Під час судового розгляду судом не встановлено обставин, що давали б обґрунтовані підстави вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом
Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснено, виходячи із сум заборгованості, які, за твердженням позивача, сформовані на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з урахуванням проведених відповідачем оплат та визначених позивачем періодів прострочення гідно з умовами договору.
Також судом встановлено, що у наданому відповідачем контррозрахунку 3 % річних за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0524-02041-ПП суми, які визначені як база для нарахування 3 % річних, у переважній більшості випадків співпадають із сумами заборгованості, наведеними позивачем у своєму розрахунку.
У матеріалах справи також наявні акти коригування, складені в межах договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0524-02041-ПП, а саме:
- Акт коригування № ПРА_К-0012436 до Акта приймання-передачі послуги № ПРА-0009201 від 31.03.2025, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг за березень 2025 року після коригування становить 42 946 538,95 грн.
- Акт коригування № ПРА_К-0012723 до Акта приймання-передачі послуги № ПРА-0012183 від 31.08.2025, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг за серпень 2025 року після коригування становить 33 797 974,67 грн.
Пунктом 6.4 Договору обумовлено, що оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання- передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Із поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат вбачається, що по Акту № ПРА-0009201 від 31.03.2025 нараховання позивачем здійснено на залишок боргу:
На суму 19 549 919,99 грн за період з 16.04.2025 по 21.04.2025 нараховано 9 641,06 грн 3 % річних;
Після часткової оплати 22.04.2025 у розмірі 13 300 000,00 грн на залишок заборгованості 6 249 919,99 грн за період з 22.04.2025 по 29.04.2025 нараховано 4109,54 грн 3 % річних.
Загальний розмір 3 % річних за вказаним актом становить 13 750,60 грн. Інфляційні втрати позивачем за цим актом не нараховувались.
За Актом приймання-передачі послуги № ПРА-0012183 від 31.08.2025 позивачем нараховано 3 % річних на суму 33 779 489,28 грн за період з 16.09.2025 по 23.09.2025 у розмірі 22 211,17 грн, на суму 26 680 098,72 грн за 24.09.2025 у розмірі 2 192,88 грн та на суму 18 180 098,72 грн за період з 25.09.2025 по 28.09.2025 у розмірі 5 977,02 грн.
Загальний розмір 3 % річних за вказаним актом становить 30 381,07 грн. Інфляційні втрати позивачем за цим актом не нараховувались.
Судом встановлено, що нарахування 3 % річних за актами № ПРА-0009201 від 31.03.2025 та № ПРА-0012183 від 31.08.2025, визначені позивачем за відповідні періоди прострочення, також відображені у поданому відповідачем контррозрахунку.
Наведене свідчить про відсутність спору між сторонами щодо факту надання послуг, розміру основної заборгованості та строку її винекнення у цій частині, за винятком окремих сум, а саме: 4 739 760,31 грн та 4 029 084,87 грн за грудень 2024 року, а також 25 091 475,63 грн за липень 2025 року, які не збігаються у розрахунках позивача та відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, формуючи власний контррозрахунок на підставі зазначених сум, фактично визнав їх розмір, строк винекнення та, відповідно, підтвердив обставини, вказані позивачем в позові та наданих розрахунках в зазначеній частині.
Отже, усні твердження відповідача стосовно невизнання відповідних сум заборгованості, які слугували базою нарахування 3% річних та інфляційних є суперечливими та спростовуються його ж власними розрахунками.
З урахуванням викладеного, суд вважає встановленими обставини щодо факту надання позивачем послуг з передачі електричної енергії та розміру заборгованості з виключенням окремих сум, зокрема за грудень 2024 року - 4 739 760,31 грн та 4 029 084,87 грн, а також за липень 2025 року - 25 091 475,63 грн, оскільки спір між сторонами зводиться виключно до правильності визначення розміру та періодів нарахування компенсаційних витрат.
З огляду на те, що заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 542 421,17 грн підтверджуються відповідачем наданими розрахунками, суд дійшов висновку про обґрунтованість таких нарахувань у відповідній частині.
Таким чином, суд перевіривши розрахунок позивача, не виходячи за межі визначених ним періодів нарахування встановив, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 318 991,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 542 421,17 грн.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє, оскільки ці суми не вказані в контррозрахунку, а між розрахунками сторін, що стосуються розміру заборгованості, зокрема за грудень 2024 року - 4 739 760,31 грн та 4 029 084,87 грн, а також за липень 2025 року - 25 091 475,63 грн, які визначені відповідачем як база для нарахування 3 % річних, є розбіжності та вони не відповідають розмірам, зазначеним позивачем. Відтак, за відсутності у матеріалах справи належних первинних документів (актів приймання-передачі послуги, актів корегування, рахунків) суд не може встановити правильність визначення бази нарахування, а також періоди прострочення, що унеможливлює перевірку обґрунтованості відповідних нарахувань.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору, передбаченого пунктом 12.1 Договору, зокрема не вжито заходів щодо мирного врегулювання спору шляхом переговорів та не направлено відповідних заяв або вимог щодо сплати компенсаційних виплат, які є предметом цього судового провадження, суд виходить з наступного.
Пунктом 12.1 Договору передбачено, що усі суперечки та розбіжності, що виникають з цього Договору або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його укладення, дії, виконання, припинення, Сторони мають вирішувати шляхом переговорів, якщо інше не передбачено цим Договором.
Суперечки та розбіжності, що виникають з цього Договору або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його укладення, дії, виконання, змін, доповнень, припинення, що не можуть бути вирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню у судовому порядку.
З метою вирішення спору Сторони також мають право звернутися до НКРЕКП. Рішення НКРЕКП, прийняте відповідно до порядку розгляду скарг та вирішення спорів, є обов'язковим для виконання Сторонами цього Договору.
Наявність спору, що виникає у зв'язку з цим Договором, не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.
При цьому умовами Договору, у тому числі п.12.1 не встановлено обов'язкового претензійного порядку як умови звернення до суду.
У зв'язку з викладеним суд відхиляє заперечення відповідача щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору.
Відносно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 95 %.
Суд зазначає, що відповідальність передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов'язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов'язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов'язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов'язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18.
Оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24.
Згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24, якою конкретизований висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Судом встановлено, що в договорі між НЕК "Укренерго" та Акціонерним товариством “Харківобленерго» про надання послуг з передачі електричної енергії № 0524-02041-ПП від 01.01.2024 сторони не збільшували відсотки річних за ст. 625 ЦК України. До стягнення позивачем заявлено саме 3% річних, що є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником.
Відтак, заявлений позивачем до стягнення розмір процентів річних, який становить три проценти річних, не підлягає зменшенню судом.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд висновує, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м.Харків.,вул.Плеханівська (Г.Тарасенка), 149; код ЄДРПОУ 00131954) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 318 991,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 542 421,17 грн. та витрати по сплаті судового збору 10 336,96 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "07" травня 2026 р.
СуддяЮ.Ю. Мужичук