8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1812/24 (922/504/26)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАН ЦЕНТР" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 20, ЄДРПОУ 44109533) арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Дніпро-1" (49005, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 20, офіс 136, ЄДРПОУ 41204120)
про визнання недійсним правочину в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАН ЦЕНТР"
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан центр" (позивач) звернувся до Господарському суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Дніпро-1" (відповідач), в якій просить суд визнати недійсним Договір № 2002-1 спонсорської допомоги від 20.02.2022, укладений між ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" та ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1".
Суд зазначає, що в межах справи 922/1812/24 ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мідан Центр"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ "Укрнафта" до боржника - ТОВ "Мідан Центр" у розмірі 254804 776,12 грн (з яких: 231055332,30 грн - основний борг, 23749443,82 грн - неустойка), 30280,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ТОВ "Мідан Центр"; розпорядником майна ТОВ "Мідан Центр" призначено арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.; призначено попереднє засідання суду на 06.08.2024.
24.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство № 73481.
Постановою Господарського суду Харківської області від 14.11.2024, крім іншого, визнано ТОВ "Мідан Центр" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ "Мідан Центр" арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.
18.11.2024 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури № 74620.
Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство передана на розгляд судді Усатому В.О.
Ухвалою суду від 19.02.2026 прийнято позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан центр" Кучерявого Д.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Дніпро-1" до розгляду в межах справи №922/1812/24 про банкрутство ТОВ "Мідан центр". Відкрито провадження у справі №922/1812/24 (922/504/26). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 250 ГПК України. Встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами надсилання (надання) її відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на цю відповідь разом із доказами надсилання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України.
Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронних кабінетів ЄСІТС ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1" та отримано останнім 19.02.2026 о 16:38 год.
Отже, ухвала суду від 19.02.2026 отримана відповідачами 19.02.2026, з огляду на що строк на подачу відзиву на позовну заяву - до 06.03.2026 включно.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.
Так, згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Враховуючи, що відповідач зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України ухвала суду від 19.02.2026 вручалась йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету останнього. Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 19.02.2026 була доставлена останньому 19.02.2026 о 16:38 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи перебування с. Усатим В.О. на лікарняному з 17.04.2026 по 23.04.2026 включно, а також з 27.04.2026 по 06.05.2026 включно у відпустці, рішення у даній справі ухвалено у перший робочий день судді, а саме 07.05.2026.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мідан Центр"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ "Укрнафта" до боржника - ТОВ "Мідан Центр" у розмірі 254804 776,12 грн (з яких: 231055332,30 грн - основний борг, 23749443,82 грн - неустойка), 30280,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ТОВ "Мідан Центр"; розпорядником майна ТОВ "Мідан Центр" призначено арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.; призначено попереднє засідання суду на 06.08.2024.
24.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство № 73481.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 постановлено, крім іншого, до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан Центр" включити визнані судом вимоги, а саме вимоги:
- ПАТ "Укрнафта" у розмірі 292985799,07 грн (з яких: 269236355,25 грн - основний борг, 23749443,82 грн - неустойка), 36336,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 72000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому;
- Головного управління ДПС у Харківській області в розмірі 72928,28 грн податкового боргу (з яких: 10056,49 грн - пеня, 62871,79 грн - штрафні санкції) та 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору;
- Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в розмірі 19234550,25 грн основного боргу та 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Господарського суду Харківської області від 14.11.2024, крім іншого, визнано ТОВ "Мідан Центр" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ "Мідан Центр" арбітражного керуючого Кучерявого Д.В.
18.11.2024 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури № 74620.
Одним із заходів спрямованих на задоволення вимог кредиторів та повноважень ліквідатора, відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), визначено право ліквідатора подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
На виконання наданих ліквідатору повноважень, останній, відповідно до приписів ст. 7 КзПБ, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору № 2002-1 спонсорської допомоги від 20.02.2022, укладений між ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" та ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1", на підставі якого ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" було перераховано ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1" суму у загальному розмірі 19 063 637,00 грн.
Позивач позовну заяву обґрунтовує ст. 42 КУзПБ та, крім іншого, зазначає, що Договір № 2002-1 спонсорської допомоги від 20.02.2022, укладений між ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" та ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1", на підставі якого ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" було перераховано ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1" кошти у загальному розмірі 19 063 637,00 грн., був вчинений з метою зменшення розміру ліквідаційної маси, а отже з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторний правочин), що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним.
Судом встановлено, що між ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" (Спонсор) та ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1" (Набувач) було укладено Договір № 2002-1 спонсорської допомоги від 20.02.2022 (далі Договір).
Відповідно до умов Договору з метою популяризації футболу, як виду спорту в Україні та м. Дніпро, Спонсор надає Набувачу добровільну спонсорську безповоротну допомогу (далі - Спонсорська допомога) згідно умов цього Договору (п.1.1. Договору).
Спонсорська допомога надається у вигляді грошових коштів. За додатковою домовленістю Сторін можливе надання Спонсорської допомоги в інших, ніж грошова, формах (п.1.2. Договору).
Загальний розмір Спонсорської допомоги на момент укладення цього Договору складає 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень 00 копійок (п. 1.3. Договору).
Спонсор перераховує Спонсорську допомогу на поточний рахунок Набувача частинами на підставі окремих заявок Набувача не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів від дня отримання відповідної заявки Набувача на надання конкретної частини Спонсорської допомоги (п. 1.4 Договору).
Договір містить підписи уповноважених осіб та скріплений печатками сторін.
Ліквідатор вказує, що на виконання вищезазначеного Договору ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" було перераховано ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1" суму у загальному розмірі 19 063 637,00 грн.
В підтвердження зазначеного ліквідатором долучено до матеріалів справи інформацію, надану Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", про рух коштів по рахунку ТОВ "МІДАН ЦЕНТР".
Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025, крім іншого, відкрито провадження у справі №904/937/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Шахтар" (Донецьк)" (ідентифікаційний номер юридичної особи 00169816) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Дніпро-1" (ідентифікаційний номер юридичної особи 41204120) про визнання банкрутом.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2026, крім іншого, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Дніпро-1" ( ідентифікаційний номер юридичної особи 41204120) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 23.04.2027.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 КУзПБ.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 КУзПБ).
Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника (п. 25 постанови Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 906/43/22 (906/366/22)).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) висловила наступні висновки.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
У контексті цього спору, слід також звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб'єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб'єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 917/2041/20 зазначив, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.
Слід також зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 по справі №926/2179/20 дійшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав при поданні ліквідатором позовної заяви про визнання недійсним правочину, укладеного банкрутом, є поєднання такої вимоги із вимогою про застосування наслідків недійсності правочину:
57. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають зобов'язальний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.
58. Таку ситуації, коли майно передане власником за правочином, який є оспорюваним, ефективним способом захисту може бути, зокрема, позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулювала уточнюючий висновок щодо застосування норм ч. З ст. 215, ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, а саме:
"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.
Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".
Судом встановлено, що ліквідатор у позовній заяві вказує, що на виконання умов Договору № 2002-1 спонсорської допомоги від 20.02.2022 ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" було перераховано ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1" суму у загальному розмірі 19 063 637,00 грн. В підтвердження зазначеного ліквідатором долучено до матеріалів справи інформацію, надану Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", про рух коштів по рахунку ТОВ "МІДАН ЦЕНТР".
З урахуванням вищезазначеного, оскільки ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан центр" у цій справі не заявляв до суду вимогу про застосування наслідків виконання недійсного правочину, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26.05.2023 у справі №905/77/21, від 15.03.2024 у справі №904/192/22, від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до відновлення титульного володіння позивача грошовими коштами у загальному розмірі 19 063 637,00 грн.
Вищевикладене в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан центр" щодо визнання недійсним Договору № 2002-1 спонсорської допомоги від 20.02.2022, укладений між ТОВ "МІДАН ЦЕНТР" та ТОВ "Спортивний клуб "Дніпро-1, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДАН ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44109533, місцезнаходження: 61001, Харківська обл., місто Харків, пр. Гагаріна, будинок 20).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Дніпро-1" (49005, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 20, офіс 136, ЄДРПОУ 41204120).
Повне рішення складено та підписано 07.05.2026.
СуддяВ.О. Усатий