вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" травня 2026 р. Справа№ 910/3868/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Линник А.М.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.05.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М."
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 15.04.2026
у справі № 910/3868/26 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М."
до 1) Міністерства юстиції України,
2) ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування наказу
Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." 04.04.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 670/5 від 16.03.2026 "Про задоволення скарг". Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Міністерства юстиції України № 670/5 від 16.03.2026 "Про задоволення скарг» задоволено скаргу ОСОБА_1 від 30.01.2026; визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовані рішення від 29.04.2025 №№ 78630057, 78629656, 78629296, 78628687, від 30.04.2025 №№ 78641164, 78639921, 78641491, від 02.05.2025 №№ 78686522, 78688662, 78686707, 78687300, 78687657, 78687865, 78688089, 78688413, 78688983, 78686883, 78687113, 78687483 державного реєстратора Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Онуфрій Наталії Вікторівни. Тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Онуфрій Наталії Вікторівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці.
Зазначений наказ Міністерством юстиції України був прийнятий на підставі Висновку Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Міністерства юстиції України від 26.02.2026 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.01.2026, зареєстрованих у Міністерстві юстиціїУкраїни 03.02.2026 за № № СК - 452 - 26, СК - 449 - 26.
Позивач вважає, що Міністерство юстиції України порушило процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, визначену Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, а також вийшло за межі своїх повноважень вирішивши спір про право, у зв'язку із чим Висновок складений за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 , а також наказ від 16.03.2026 «Про задоволення скарг» виданий на його підставі, не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." про забезпечення позову у справі № 910/3868/26 повернуто на підставі частини 7 статті 140 ГПК України
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам, державному підприємству "Національні інформаційні системи" та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 16.03.2026 № 670/5, в тому числі анулювати рішення від 29.04.2025 №№ 78630057, 78629656, 78629296, 78628687, від 30.04.2025 №№ 78641164, 78639921, 78641491, від 02.05.2025 №№ 78686522, 78688662, 78686707, 78687300, 78687657, 78687865, 78688089, 78688413, 78688983, 78686883, 78687113, 78687483 державного реєстратора Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Онуфрій Наталії Вікторівни.
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України передбачає скасування записів про право власності позивача на нерухоме майно і виконання цього наказу призведе до автоматичного поновлення попередніх реєстраційних записів або відкриє можливість для вчинення нових реєстраційних дій щодо спірного майна на користь ОСОБА_1 .
У разі виконання наказу до вирішення справи по суту спору, об'єкти нерухомого майна можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових процесів для повернення майна.
Оскільки наказ стосується 19 об'єктів нерухомості, його реалізація суттєво ускладнить або зробить неможливим відновлення становища позивача навіть у разі задоволення позову.
Позивач зазначає, що між вимогою про вжиття заходів забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв'язок, при цьому вжиття таких заходів спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у разі задоволення позову.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/734/25 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." про забезпечення позову відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності правових обставин, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про ускладнення ефективного захисту або поновлення оспрюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову. Крім того, суд дійшов висновку, що твердження позивача щодо можливого подальшого відчуження відповідачем-2 спірного нерухомого майна не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України № 670/5 від 16.03.2026 передбачає скасування записів про право власності позивача на нерухоме майно. Виконання цього наказу призведе до автоматичного поновлення попередніх реєстраційних записів або відкриє можливість для нових реєстраційних дій щодо спірного майна на користь відповідача-2.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована наступним:
1. Ризик невиконання рішення суду.
Оскаржуваний Наказ передбачає скасування записів про право власності Позивача на нерухоме майно. Виконання цього Наказу призведе до автоматичного поновлення попередніх реєстраційних записів або відкриє можливість для нових реєстраційних дій щодо спірного майна на користь Відповідача 2.
2. Запобігання подальшим спорам.
У разі виконання наказу до вирішення справи по суті, об'єкти нерухомості можуть бути відчужені третім особам, що змусить позивача ініціювати нові судові процеси для повернення майна. Крім того не вжиття таких заходів призведе до оскарження в судовому порядку, зокрема реєстраційних дій, вчинених на підставі наказу. До того ж, оскільки наказ стосується 19 об'єктів нерухомості, його реалізація суттєво ускладнить або зробить неможливим відновлення становища позивача навіть у разі задоволення позову.
На переконання позивача існує висока вірогідність того, що в ході розгляду справи оскаржуваний наказ буде виконаний, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, виходячи з того, що предметом спору є вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу. Крім того, у разі не вжиття вказаних способів забезпечення позову позивачу доведеться в судовому порядку оскаржувати відповідної реєстраційні дії, які здійснені (проведенні) на підставі незаконного наказу.
Апелянт вважає, що між обраними позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв'язок, а через невжиття заходів до забезпечення позову виконання рішення за його позовом, може бути утруднене або порушене його право отримати ефективний захист, та зумовити необхідність здійснення ним інших судових проваджень. Тобто вжиття заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
На переконання апелянта, суд першої інстанції не врахував всі обставини, що призводять до вказаних незворотніх наслідків та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник відповідача-2 05.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про те, що всі реєстраційні дії щодо майна ОСОБА_1 здійснено на підставі підроблених документів, такі реєстраційні дії є незаконними, отже апеляційна скарга ТОВ «Є.В.М.» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/3868/26 не підлягає задоволенню.
Представник відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу законною та обґрунтованою, а вжиття заходів забезпечення позову надмірним способом захисту.
Явка представників сторін у судове засідання
Відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідка про доставку 22.04.2026 ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до електронного кабінету учасника справи у підсистемі "Електронний суд".
Представником відповідача-2 адвокатом Овсепян К.А. 05.05.2026 через систему «Електронний суд» було надано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та відкласти розгляд справи на іншу дату з врахуванням необхідного часу для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки адвокату стало відомо лише 05.05.2026 про розгляд справи.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вислухавши думку позивача та відповідача-1, враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що відповідач-2 своєчасно отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду та мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, явка представників обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія відхиляє клопотання представника відповідача-2 адвоката Овсепян К.А. про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача -2 за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
З метою забезпечення позову 14.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надіслав заяву про забезпечення позову, на обґрунтування якої вказано, що оскільки оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України передбачає скасування записів про право власності позивача на нерухоме майно, то виконання цього наказу призведе до поновлення попередніх реєстраційних записів або для вчинення нових реєстраційних дій щодо спірного майна на користь ОСОБА_1 . Відтак, об'єкти нерухомого майна можуть бути відчужені на користь третіх осіб, що призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових процесів для повернення майна.
З огляду на наведене, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Офісу протидії рейдерству, усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам, державному підприємству "Національні інформаційні системи" та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 16.03.2026 № 670/5, в тому числі анулювати рішення від 29.04.2025 №№ 78630057, 78629656, 78629296, 78628687, від 30.04.2025 №№ 78641164, 78639921, 78641491, від 02.05.2025 №№ 78686522, 78688662, 78686707, 78687300, 78687657, 78687865, 78688089, 78688413, 78688983, 78686883, 78687113, 78687483 державного реєстратора Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Онуфрій Наталії Вікторівни.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що необхідність забезпечення позову обумовлена ризиком виконання наказу, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, виходячи з того, що предметом спору є вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 670/5 від 16.03.2026 "Про задоволення скарг". Крім того, не вжиття таких заходів призведе до оскарження в судовому порядку, зокрема реєстраційних дій, вчинених на підставі оспорюваного наказу.
За вказаних обставин, позивач просить вжити заходи забезпечення позову відповідно до його заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/3868/26 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності правових підстав, з якими чинне законодавство пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, а також обставин, які б свідчили про можливе ускладнення чи неможливість ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача щодо можливого подальшого відчуження відповідачем - 2 спірного нерухомого майна самі по собі не є достатніми та безумовними підставами для вжиття заходів забезпечення позову
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного конкретного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі № 911/2930/17.
Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 670/5 від 16.03.2026 «Про задоволення скарг», тобто з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Окрім того, засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову вмотивована: ризиком невиконання рішення суду, оскільки оскаржуваний наказ передбачає скасування записів про право власності позивача на нерухоме майно. Виконання цього наказу призведе до автоматичного поновлення попередніх реєстраційних записів або відкриє можливість для нових реєстраційних дій щодо спірного майна на користь відповідача-2; запобіганням подальшим спорам, оскільки у разі виконання наказу до вирішення справи по суті, об'єкти нерухомості можуть бути відчужені третім особам, що змусить позивача ініціювати нові судові процеси для повернення майна. Крім того не вжиття таких заходів призведе до оскарження в судовому порядку, зокрема реєстраційних дій, вчинених на підставі наказу. До того ж, оскільки наказ стосується 19 об'єктів нерухомості, його реалізація суттєво ускладнить або зробить неможливим відновлення становища позивача навіть у разі задоволення позову.
Колегія погоджується з доводами позивача про те, що між обраними позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв'язок, а також через невжиття заходів до забезпечення позову виконання рішення за його позовом, може бути утруднене або порушене його право отримати ефективний захист, та зумовити необхідність здійснення ним інших судових проваджень.
При цьому, накладення арешту на об'єкт нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, оскільки носить тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду справи по суті спору.
Однак суд першої інстанції залишив вказане позаувагою, внаслідок чого прийняв оскаржуване судове рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/1056/21.
Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції залишив поза увагою те, що сама по собі відсутність на теперішній час будь-яких доказів, які би підтверджували наміри відповідача - 2 здійснити відчуження спірного нерухомого майна, не спростовує наявності в останнього потенційної можливості відчуження такого майна в будь-який час, якщо не вжити заявлені заходи забезпечення позову. Тим більше, що в разі фактичного вчинення правочину щодо відчуження спірного майна нівелюється передбачена статтею 136 ГПК України превентивна мета вжиття таких заходів - запобігання істотному ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту, або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №910/16225/24.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, вважає їх обґрунтованими, оскільки виправданим, ефективним та співмірним заходом забезпечення позову у даному випадку.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає виправданими та співмірними позовним вимогам заявлені позивачем заходи забезпечення позову.
Місцевий господарський суд не звернув уваги на всі обставини справи та можливість відповідача-2 в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача-2 в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний висновок викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 .
Доводи відповідача-1 про те, що оскаржуваний наказ не може бути виконаний у зв'язку з обтяженням на майно, вжитим ухвалою Господарського суду Закарпатської обалсті від 27.02.2026 у справі № 907/229/26 до уваги колегією суддів не приймається, оскільки арешт накладено в межах розгляду іншої справи.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." про забезпечення позову, оскільки вказані заходи забезпечення позову є співмірними із предметом позовних вимог. Запропонований позивачем вид забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямований на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Вжиття заходу забезпечення позову у даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору. На переконання суду, запропоновані заходи не призведуть до порушення майнових прав відповідачів.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.
За змістом ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги при перевірці в апеляційному порядку знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про відмову у забезпеченні позову. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/3868/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 269, 255, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/3868/26 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 910/3868/26 скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." про забезпечення позову у справі № 910/3868/26 задовольнити.
Заборонити Міністерству юстиції України (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622), посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальним органам, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, нотаріусам, Державному підприємству "Національні інформаційні системи", державним реєстраторам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 16.03.2026 № 670/5, в тому числі анулювання рішення від 29.04.2025 №№ 78630057, 78629656, 78629296, 78628687, від 30.04.2025 №№ 78641164, 78639921, 78641491, від 02.05.2025 №№ 78686522, 78688662, 78686707, 78687300, 78687657, 78687865, 78688089, 78688413, 78688983, 78686883, 78687113, 78687483 державного реєстратора Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Онуфрій Наталії Вікторівни до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 05.05.2029.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Є.В.М." (89622, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Іванівці, вулиця Зелена, 5, ЄДРПОУ 45667367).
Боржник1: Міністерство юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622).
Боржник-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Матеріали оскарження № 910/3868/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська