вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3125/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД» (вх.№4034 від 05.05.2026) про забезпечення позову у справі 911/3125/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД»
40022, Сумська область, місто Суми, вулиця Троїцька, будинок 17, код ЄРДПОУ 44430602
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОСНОВА АГРО»
08423, Київська область, Бориспільський район, село Соснова, провулок Центральний, будинок 3, код ЄДРПОУ 03753450
про стягнення заборгованості за договором поставки
встановив:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/3125/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОСНОВА АГРО» про стягнення заборгованості за договором поставки.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки сільськогосподарської продукції №02\05-24-001 від 02.05.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2024 відкрито провадження у справі № 911/3125/24 за правилами загального позовного провадження.
Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД» (вх.№4034 від 05.05.2026) про забезпечення позову, згідно з якою заявник заявляє про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно в сумі 13619049,79 грн, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СОСНОВА АГРО» (ЄДРПОУ 03753450, 08423, Бориспільський район, Київська область, село Соснова.
Забезпечення позову обґрунтовано уникненням можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процессу.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД» (вх.№4034 від 05.05.2026) подано після відкриття провадження у справі.
Заявник зазначає, що між Приватним підприємством «Соснова» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетхаус Україна» як покупцем укладений договір від 02.05.2024 №02/05-24-001 на постачання насіння соняшника врожаю 2023 року, за рахунками №26 від 03.06.2024 та №22 від 02.05.2024 позивачем сплачено відповідачу 10000001,63 грн та 3186400 грн відповідно, проте, продукція, на час звернення позивача з позовом до суду - не поставлена.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2026 враховні нове найменування та адресу місцезнаходження заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД» (Україна, 40022, Сумська область, місто Суми, вулиця Троїцька, будинок 17, ЄДРПОУ 44430602).
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору щодо спірної у справі поставки - базіс поставки DAP - склад продавця за обумовленою адресою.
Позивач вказує, що відповідно до пункту 7 вказаного договору право власності на товар підтверджується видатковою накладною, проте, позивач не надавав реєстр автомобілів для вивозу продукції та не підписував видаткові накладні, не приймав товар.
Враховуючи те, що у договорі (пункт 5) визначено строк поставки до 31.05.2024, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 17.09.2024, на яку відповідач не відповів, у зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач прострочив договір та вимагає стягнення з відповідача сплачених коштів попередньої оплати.
Позивач вважає, що прострочення поставки відбулось з 31.05.2024 відповідно до пункту 5 договору.
При розгляді питання забезпечення цього позову, судом враховане, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, зокрема, зазначається таке:
«Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20)».
З огляду на викладене вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.
Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується:
- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;
- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками.
За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД» (вх.№4034 від 05.05.2026) про забезпечення позову, суд зазначає, що заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також жодних аргументів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, щоб суд зміг оцінити їх обгрунтованість.
Суд зазначає, що матеріали позову та долучені до заяви про забезпечення позову додатки не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на приховування своїх коштів або про такі його дії у минулому з метою невиконання рішень судів, натомість, арешт майна в межах такої значної суми може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, а доводи про протилежне, що вказані заявником: про відсутність негативних наслідків вжиттям заходів забезпечення позову шляхом накладанням арешту на нерухоме майно - у зв'язку з тим, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача - носять формальний характер та не враховують, що наявність у суб'єкта господарювання нерухомого майна об'єктивно пов'язана із здійсненням поточної господарської діяльності, забезпеченням виробничих та організаційних процесів, розміщенням основних засобів, зберіганням майна, здійсненням сільськогосподарської діяльності, веденням обліку, забезпеченням діяльності працівників та виконанням інших господарських функцій.
Загальне посилання заявника на наявність зобов'язання зі сторони відповідача, тобто наявність спору між сторонами, не створює підстав для задоволення відповідної заяви про накладення арешту на нерухоме майно, оскільки наявність спору щодо предмету позову - необхідна умова для розгляду правовідносин у господарському суді, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як загальна, кваліфікуюча, ознака господарсько-процесуальних правовідносин не може бути сама по собі підставою для забезпечення позову, оскільки застосування даних заходів має виключний характер і потребує доведення на загальних умовах наявності відповідних підстав.
При цьому спір про право відбувається з дотриманням принципу змагальності сторін господарського процесу відповідно до частини 3 статті 2 та статті 13 Господарського процесуального кодексу України, а встановлення наявності чи відсутності права на предмет спору здійснюється судом під час розгляду справи по суті та відображається у резолютивній частині судового рішення. Відтак застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту усього або значної частини майна боржника без належного обґрунтування необхідності такого втручання та доведення ризиків невиконання рішення суду не відповідатиме принципам співмірності, збалансованості інтересів сторін та змагальності господарського процесу
Також суд зазначає, що практика Верховного Суду, що зазначена заявником на підтвердження свої заяви, не релевантна спірним правовідносинам сторін, оскільки у правовідносинах, що переглядав Верховний Суд, йшлося про існування реальної загрози зупинення або припинення господарської діяльності відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення його фінансового стану та платоспроможності, тоді як у спірних правовідносинах заявником не тільки не надаються докази такого, а про таке навіть не стверджується.
Позивач у цій справі вже звертався із заявою про забезпечення позову (вх. № 9346/24 від 26.11.2024) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову - 13619049,79 грн, за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2024 у задоволенні заяви (вх. № 9346/24 від 26.11.2024) було відмовлено повністю.
Позивач у цій справі вже звертався із заявою про забезпечення позову (вх.№10984/25 від 15.12.2025) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову - 13619049,79 грн, за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2025 у задоволенні заяви (вх.№10984/25 від 15.12.2025) було відмовлено повністю.
Позивач у цій справі вже звертався із заявою про забезпечення позову (вх.№3551 від 23.04.2026) шляхом шляхом накладання арешту на нерухоме майно відповідача в сумі 16236997 грн, за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2026 заяву про забезпечення позову (вх.№3551 від 23.04.2026) повернуто заявнику.
При цьому, нових фактичних обставин, які б виникли після постановлення попередніх ухвал суду та могли свідчити про зміну ризиків невиконання рішення суду, а, відтак - зміну висновків суду, заявником не наведено та доказами не підтверджено. Подана заява переважно ґрунтується на тих самих доводах та обставинах, які вже були предметом оцінки суду під час попереднього вирішення аналогічних заяв про забезпечення позову, за результатом яких постановлені судові рішення, які набрали законної сили.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що доводи заявника про утруднення відновлення і захисту його порушених прав, в розрізі зазначених вище обставин, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін.
За результатами дослідження та оцінки матеріалів заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявником не доведено належними доводами і доказами імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі у разі невжиття таких заходів забезпечення позову і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також зважаючи на неспівмірність заходів до забезпечення позову та доказів, що підтверджують їх необхідність, збалансованості інтересів обох сторін.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви (вх.№4034 від 05.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЛТД» про забезпечення позову у справі №911/3125/24 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 06.05.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.
Суддя С.О. Саванчук