ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2026Справа №910/6782/25
За позовом Першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі 1. Бориспільської міської ради 2. Північного офісу Держаудитслужби
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" 2. Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування"
про визнання недійсним договору та стягнення коштів у розмірі 2 349 285,98 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від прокуратури:Галась О.М.
від позивача-1:не з'явився
від позивача-2:не з'явився
від відповідача-1:не з'явився
від відповідача-2:не з'явився
У травні 2025 року Перший заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", в якому просить суд:
1) визнати недійсним Договір підряду №22/184 від 05.08.2022, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Комунальним некомерційним підприємством "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" за результатами публічної закупівлі №UA-2022-07-15-004166-a;
2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" на користь Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" кошти у розмірі 2 349 285,98 грн, а одержані останнім за рішенням суду кошти у розмірі 2 349 285,98 грн стягнути в дохід держави.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що рішенням Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/125-р/к від 29.08.2024 у справі №312/6093-рп/к.23 було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" під час участі у процедурі закупівлі №UA-2022-07-15-004166-a діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, внаслідок чого було спотворено результати проведених торгів.
Відтак прокуратура вважає, що укладений відповідачами Договір підряду №22/184 від 05.08.2022 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а сплачені відповідачем-2, як замовником за спірним правочином, відповідачу-1, як підряднику, кошти у розмірі 2 349 285,98 грн підлягають стягненню на користь Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" з подальшим їх стягненням в дохід держави.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 відкрито провадження у справі №910/6782/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; призначено у справі підготовче засідання на 01.07.2025.
05.06.2025 Бориспільською міською радою сформовано в системі "Електронний суд" заяву, в якій позивач-1 вказав, що вважає обґрунтованим позов прокуратури та просив суд розглядати справу без участі його представника.
18.06.2025 через систему "Електронний суд" від Північного офісу Держаудитслужби надійшли пояснення щодо позову, в яких позивач-2 вказує, що Північний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення моніторингу публічних закупівель у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі". При цьому позивач-2 вказує, що Північним офісом Держаудитслужби моніторинг процедури закупівлі UA-2022-07-15-004166-a не проводився.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 відкладено підготовче засідання на 19.08.2025.
03.07.2025 через систему "Електронний суд" від Північного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 провадження у справі №910/6782/25 зупинено до завершення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 поновлено провадження у справі №910/6782/25; призначено підготовче засідання у справі №910/6782/25 на 27.01.2026; запропоновано учасникам справи надати пояснення по справі з урахуванням постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 - до початку засідання, яке призначено на 27.01.2026.
21.01.2026 через систему "Електронний суд" від Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" надійшла заява, в якій відповідач-2 просить суд розглянути справу №910/6782/25 без участі його представника.
26.01.2026 через систему "Електронний суд" від Бориспільської міської ради надійшло клопотання, в якому позивач-1 вказує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, щодо необхідності доведення додаткових умов не можуть нівелювати дію імперативних норм закону, порушення яких тягне недійсність правочину незалежно від наявності чи відсутності негативних наслідків. Також позивач-2 зазначає, що правовідносини у цьому провадженні виникли раніше нової позиції Верховного Суду, а застосування нового підходу Верховного Суду у цій справі фактично призведе до легалізації правочину, укладеного з порушенням публічного порядку, що є неприпустимим.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 встановлено прокуратурі строк для надання пояснень - до наступного засідання; відкладено підготовче засідання на 12.02.2026.
09.02.2026 через систему "Електронний суд" від Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" надійшла заява, в якій відповідач-2 просить суд розглянути справу №910/6782/25 без участі його представника.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 закрито підготовче провадження у справі №910/6782/25; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/6782/25 по суті на 05.03.2026.
04.03.2026 засобами електронного зв'язку від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання, в якому прокурор просить суд повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №910/6782/25 та зупинити провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/20111/23. В обґрунтування даного клопотання прокурор зазначає, що справа №910/6782/25 є аналогічною зі справою №910/20111/23 за суб'єктним складом учасників, предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, нормами права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. При цьому в межах справи №910/20111/23 Велика Палата Верховного Суду вирішить виключну правову проблему та розв'яже складне правове питання щодо правильного застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 відкладено судове засідання на 31.03.2026.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 відкладено судове засідання на 16.04.2026.
В судове засідання 16.04.2026 з'явилась прокурор, повідомила про те, що підстави для зупинення провадження, які вказані нею у клопотанні від 04.03.2026, відпали, надала пояснення по суті спору, за змістом яких прокуратура позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Сторони явку свого представника в жодне судове засідання не забезпечили, Бориспільська міська рада, Північний офіс Держаудитслужби та Комунальне некомерційне підприємство "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" просили суд здійснювати розгляд справи №910/6782/25 без участі їх представників, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" про причини неявки свого представника у засідання суд не повідомило, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6782/25 та про місце дату та час засідань повідомлялось належним чином, що підтверджується наступним.
Так, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/6782/25 та всі послідуючі ухвали суду направлялись відповідачу на адресу місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01004, м. Київ, вул. Сковороди Григорія, буд. 19), рекомендованими листами з повідомленням про вручення, що підтверджується відтисками печаток про відправлення на зворотному боці ухвал.
Однак поштові відправлення не були вручені відповідачу-1 та були повернуті до суду з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 викладено висновки, відповідно до яких, виходячи зі змісту пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б), від 07.09.2022 №910/10569/21, від 19.12.2022 №910/1730/22, від 01.03.2023 №910/18543/21, від 30.03.2023 №910/2654/22, від 06.06.2023 №922/3604/21, від 09.11.2023 у справі №Б-39/02-09 (№922/3286/21).
В пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).
Таким чином, судом було вжито достатніх заходів для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" про розгляд справи №910/6782/25 та, зокрема про призначене на 16.04.2026 судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на приписи ст.ст. 120, 202, 242 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи відсутність від відповідача-1 жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, в той час як позивачі та відповідач-2 просили суд здійснювати розгляд справи за відсутності їх представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Бориспільської міської ради, Північного офісу Держаудитслужби, Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування".
Щодо поданого прокуратурою клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження, то з огляду на подання даного клопотання не у встановлений законодавством спосіб (не в паперовому вигляді та не через систему "Електронний суд", а електронною поштою) та визнання прокурором у судовому засіданні 16.04.2026, що вказані у даному клопотанні підстави для зупинення провадження відпали, суд залишає дане клопотання без розгляду.
В судовому засіданні 16.04.2026 судом завершено розгляд справи №910/6782/25 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Комунальним некомерційним підприємством "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" проведено процедуру електронних торгів на закупівлю за предметом "Реконструкція системи (мережи) киснепостачання Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (операційний блок) за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського,1", ідентифікатор в системі - UA-2022-07-15-004166-a. Очікувана вартість 2 380 100,00 грн.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі у процедурі закупівлі №UA-2022-07-15-004166-a свої тендерні пропозиції надали Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атисбуд".
За результатами проведення електронного аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" запропонувало ціну для участі у процедурі закупівлі 2 371 302,86 грн, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" - 2 380 000,00 грн.
Найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1".
Відтак 05.08.2022 між Комунальним некомерційним підприємством "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" (підрядник) укладено Договір підряду №22/184 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи по об'єкту: "Реконструкція системи (мережи) киснепостачання Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (операційний блок) за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 1 (ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи).
У пункті 2.1 Договору вказано, що загальна вартість робіт по даному договору складає - 2 371 302,86 грн в т.ч. ПДВ (20%) - 395 217,14 грн і визначається договірною ціною та узгоджується протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №1).
В подальшому Додатковою угодою від 29.11.2022 сторонами було зменшено вартість робіт по Договору до 2 349 285,98 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 391 547,66 грн.
За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору підрядник розпочинає роботи за цим Договором на наступний робочий день після його підписання сторонами, роботи по Договору виконуються згідно з Календарним графіком виконання робіт (Додаток 5). Роботи вважаються закінченими після їх прийняття замовником умов Договору. Термін виконання робіт: до 31.12.2022.
Згідно п. 13.1 Договору розрахунок за дійсним договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт протягом 30 календарних днів, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок підрядника на підставі підписаних актів за формою КБ-2в. довідки форми КБ-3 з відстрочкою платежу до 40 банківських днів, з моменту отримання замовником підстави, а саме: підпису та печатки відповідальної сертифікованої особи, яка здійснює технагляд.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, в тому числі гарантійних зобов'язань підрядника (п. 18.1 Договору).
На виконання своїх зобов'язань за Договором Комунальним некомерційним підприємством "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" кошти у розмірі 2 349 285,98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 10.08.2022 на суму 293 424,22 грн, №3 від 10.08.2022 на суму 768 737,99 грн, №4 від 09.09.2022 на суму 540 464,14 грн, №6 від 19.09.2022 на суму 746 659,63 грн.
Зважаючи на оплату відповідачем-1 вартості всіх робіт за Договором (хоча п. 13.1 Договору передбачено післяоплату) ще у вересні 2022 року, суд дійшов висновку що відповідачем-1 було своєчасно та в повному обсязі виконано підрядні роботи за спірним договором. При цьому ні прокуратура, ні сторони не зазначали у своїх заявах / клопотаннях про зворотне.
Рішенням Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/125-р/к від 29.08.2024 у справі №312/60/93-рп/к.23, зокрема (пункти 13-15 резолютивної частини рішення) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі "Реконструкція системи (мережи) киснепостачання Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (операційний блок) за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 1", яка проводилась Комунальним некомерційним підприємством "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", ідентифікатор в системі - UA-2022-07-15-004166-a; за порушення, яке викладене в пункті 13 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" штраф у розмірі 68 000,00 грн; за порушення, яке викладене в пункті 13 резолютивної частини цього рішення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями прокуратури про недійсність Договору підряду №22/184 від 05.08.2022, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Комунальним некомерційним підприємством "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" за результатами публічної закупівлі №UA-2022-07-15-004166-a, оскільки останній вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому до даного правочину підлягають застосуванню особливі правові наслідки недійсності, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Прокурор вказує, що оскільки рішенням Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/125-р/к від 29.08.2024 у справі №312/6093-рп/к.23 було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" під час участі у процедурі закупівлі №UA-2022-07-15-004166-a діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, внаслідок чого було спотворено результати проведених торгів, то це зумовлює завідому суперечність правочину інтересам держави та суспільства.
Частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі 6-1528цс15 зазначив, що положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Подібний спір було вирішено об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23, а суд за клопотанням прокурора зупиняв провадження, чекаючи результатів вирішення даного спору судом касаційної інстанції.
У постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 касаційний суд уточнив (п. 105) свій попередній висновок таким чином: "при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.".
З урахуванням викладеного правового висновку суд вирішує даний спір та висновує, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.
Закон України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі в редакції чинній на момент проведення спірної процедури закупівлі), установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до статті 3 цей Закон застосовується:
- до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;
- до замовників, визначених пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень;
- до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частин другої, третьої і сьомої цієї статті.
Замовниками у відповідності до положень даного Закону є, зокрема, але не виключно - юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Відтак, відповідач-2 в силу положень даного Закону у редакції станом на момент проведення торгів був позбавлений можливості здійснити відповідну закупівлю без здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі у випадках, передбачених цим Законом).
Частина 6 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відміняє тендер у разі: відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг; неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, з описом таких порушень, які неможливо усунути. Тендер автоматично відміняється електронною системою закупівель у разі: 1) подання для участі: у відкритих торгах - менше двох тендерних пропозицій; у конкурентному діалозі - менше трьох тендерних пропозицій; у відкритих торгах для укладення рамкових угод - менше трьох тендерних пропозицій; у кваліфікаційному відборі першого етапу торгів з обмеженою участю - менше чотирьох пропозицій; 2) допущення до оцінки менше двох тендерних пропозицій у процедурі відкритих торгів, у разі якщо оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону, а в разі застосування конкурентного діалогу, другого етапу торгів із обмеженою участю або здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох тендерних пропозицій; 3) відхилення всіх тендерних пропозицій згідно з цим Законом. Про відміну тендеру з підстав, визначених у частинах першій та другій цієї статті, має бути чітко зазначено в тендерній документації. Тендер може бути відмінено частково (за лотом). Замовник має право визнати тендер таким, що не відбувся, у разі: якщо здійснення закупівлі стало неможливим внаслідок дії непереборної сили; скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт чи послуг. Замовник має право визнати тендер таким, що не відбувся частково (за лотом).У разі відміни тендеру замовником або визнання тендеру таким, що не відбувся, замовник протягом одного робочого дня з дня прийняття відповідного рішення зазначає в електронній системі закупівель підстави прийняття рішення. У разі відміни тендеру з підстав, визначених частиною другою цієї статті, електронною системою закупівель автоматично оприлюднюється інформація про відміну тендеру.
Відтак, законодавством передбачені підстави для відміни та визнання торгів такими, що не відбулися, на стадії проведення торгів, а не після укладання договору з визначеним переможцем торгів, встановлення відповідності пропозиції учасника вимогам тендерної документації та вимогам Закону.
Така правова позиція щодо застосування вказаних норм Закону висловлена, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/6861/17.
В той же час, Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у рішенні №60/125-р/к від 29.08.2024 у справі №312/6093-рп/к.23 було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" під час участі у процедурі закупівлі №UA-2022-07-15-004166-a діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, внаслідок чого було спотворено результати проведених торгів.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
При цьому ч. 5 ст. 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтею 1 акону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями, зокрема визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Перед судом постало питання чи завжди визнання антиконкурентними узгодженими діями (спотворенням результатів торгів у формі, викладеній в рішенні АМКУ щодо відповідача) учасниками публічних закупівель є підставою для недійсності укладеного за результатами торгів правочину з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.
Таке питання виникло у зв'язку із специфікою проведення публічних закупівель та тим, що для їх проведення на базі системи Prozorro необхідна участь як мінімум двох учасників. Відтак, участь одного учасника призводить до нівелювання таких торгів, що негативно впливає на діяльність замовника закупівлі.
Іншими словами як учасник, так і замовник мають інтерес до участі у торгах як мінімум двох учасників для того, щоб торги відбулися.
Суд не погоджується із твердженням прокурора про те, що домовленість двох учасників призвела до "усунення конкуренції", адже ніщо не забороняло будь-якому учаснику (необмеженій кількості учасників) зареєструватися та взяти участь у торгах.
Навіть у справах про оскарження торгів, що проводяться за "голландським аукціоном" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб із формування багатомільярдного лоту і значним початковим внеском, стабільна судова практика та позиція Фонду, що обмежень на участь будь-кого немає.
Даний спір змусив суд замислитися над важливим питання публічних закупівель та виснувати про недосконалість передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" інструментів проведення закупівлі, за яких замовник, знаючи про ринкову ціну товару чи робіт, змушений обирати переможця серед осіб, що взяли участь у закупівлі. Зрозуміло, що за певних обставин замовник наділений правом скасувати закупівлю, проте як бути із ситуацією коли товар, робота, послуга потрібні терміново, і де гарантія того, що у наступній закупівлі візьмуть участь інші учасники.
Або інший варіант, який на думку суду є більш вірогідний у даному випадку - виконання ремонтних робіт об'єкту соціальної інфраструктури - лікарні на незначну суму - 2 млн грн, особливо в умовах війни, коли значно скоротилася кількість працівників підрядних організацій (як в силу мобілізації, так і міграції працівників в країни Європи або навіть ухилення чоловіків від призову та їх переховування від ТЦК). У цьому випадку саме лікарня є більш зацікавленою у тому щоб знайти хоч когось для виконання робіт, а законодавство висновує вимоги про наявність як мінімум двох учасників (хоча в дійсності знайти хоч одного може бути проблемою).
Прикро, що за певних обставин, законодавець не наділив добросовісного замовника публічної закупівлі правом прямої закупівлі товару/роботи за умови досягнення значної економії державних коштів, а мінімальний поріг закупівлі давно застарів через значну інфляцію та реально потребує оновлення.
Наведені тези підсилюють впевненість суду у власному висновку про те, що сама по собі змова для участі в торгах може бути націлена на те, щоб торги відбулися, не обтяжена наміром надмірно збагатитися на державі, а лікарня одержала бажані підрядні роботи з метою належного виконання соціально місії
Тому суд не зміг себе переконати у тому, що одного факту змови Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" достатньо для висновку про порушення публічного порядку та що така змова якимось чином вплинула на бездіяльність необмеженої кількості суб'єктів господарювання на участь у спірних торгах.
Разом із цим, для відповіді на поставлене питання та чіткого розуміння обставин за яких суд може робити висновок про суперечність закупівлі інтересам держави, варто дослідити законодавство та зрозуміти у чому ж проявляються такі інтереси держави.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі".
За приписами ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Системний аналіз положень закону дає підстави для висновку, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, або дотримання передбачених у законі процедур, а в першу чергу для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.
Тобто метою проведення публічної закупівлі є найефективніше витрачання державних коштів, по-простому: придбання товару, роботи, послуги найдешевше.
Сутність механізмів та інструментів закупівлі лише забезпечують досягнення вказаної мети, та саме по собі не становить інтерес держави. Тут мова йде не про інтерес держави у дотриманні будь-якої норми закону, а звуженого економічного інтересу держави, для захисту якого запроваджені публічні закупівлі.
Суд наводить прості приклади, які сторонньому спостерігачу дозволить зрозуміти логіку суду. Приклад №1: ринкова ціна робіт з ремонту лікарні становить 3 млн грн, а учасники в силу змови запропонували виконати ці роботи за 2-3 млн грн, і приклад №2: при ринковій ціні робіт у 3 млн грн учасники змови перемогли з пропозицією у 6 млн грн.
В обох випадках, мало місце порушення деяких механізмів закупівлі та узгодженість дій, проте така узгодженість не в обох варіантах суперечила б меті публічної закупівлі, адже у варіанті №1 мала б наслідком придбання робіт за цінами не дорожче ринкових, а у варіанті №2 - призводила б до порушення мети законодавства про закупівлю - перевитрати державних коштів.
Таким чином, порушення умов закупівлі (навіть встановлені органами АМКУ) без аналізу співвідношення ціни закупленого товару, роботи, послуги з ринковими цінами, не є достатньою підставою для висновку про суперечність правочину інтересам держави і суспільства.
Перше за все суд визнає, що мета господарської діяльності будь-якого суб'єкта підприємництва націлена на одержання прибутку.
А відтак, кожен суб'єкт господарювання, який бере участь у закупівлі має мету одержати прибуток, а у даному випадку включити до складу пропозиції вартість матеріалів, оплату власних працівників, адміністративні витрати, податки та певний прибуток.
В аспекті вирішення даного спору, на думку суду, важливим є, рівень маржі (прибутковості) ТОВ "Атіс+1" від даного правочину, тобто чи переслідував учасник торгів мету збагатитися.
Таким чином, для правильного вирішення спору, безвідносно до викладених висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №322/3456/23, входить співвідношення ціни спірної угоди за наслідком торгів із ринковою ціною таких робіт.
Тільки за умови значного перевищення ціни спірної угоди (збагачення переможця за рахунок держави обтяженого порушенням механізмів торгів) над ринковими цінами можна вести мову про порушення публічного порядку (в частині такого перевищення), а доведення цих обставин покладається на особу, яка звернулася із позовом.
У зв'язку із цим, суд після поновлення провадження запропонував прокурору надати докази перевищення ціни договору над ринковими цінами виконаних робіт, але прокурор не скористався наданою можливістю додатково надати докази на підтвердження такої розбіжності, клопотання про призначення експертизи виконаних робіт не заявляв.
За приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд дійшов висновку, що прокуратурою не доведено, що антиконкурентні узгоджені дії Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атисбуд" під час публічної закупівлі №UA-2022-07-15-004166-a призвели до значного перевищення ціни спірного договору над ринковими цінами вартості закуплених робіт, тобто до перевитрати державних коштів.
За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про порушення економічних інтересів держави та публічного порядку, і як наслідок - відсутні підстави для висновку про недійсність чи нікчемність оспорюваного Договору.
Натомість вимога прокуратури про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" на користь Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" коштів у розмірі 2 349 285,98 грн є похідною від вимоги про визнання недійсним Договору, а відтак також не підлягає задоволенню з огляду на відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин позов Першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради та Північного офісу Держаудитслужби задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір покладається на Київську обласну прокуратуру (платник судового збору за звернення до господарського суду із даним позовом) з огляду те, що у позові судом відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 21; ідентифікаційний код 0290999622) в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 72; ідентифікаційний код 04054903) та Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18; ідентифікаційний код 40479560) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС+1" (01004, м. Київ, вул. Сковороди Григорія, буд. 19; ідентифікаційний код 39757481) та Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 1; ідентифікаційний код 01994132) про визнання недійсним договору та стягнення коштів у розмірі 2 349 285,98 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати прокуратури на оплату судового збору покласти на Київську обласну прокуратуру.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 07.05.2026.
Суддя Роман БОЙКО