ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.05.2026Справа № 910/2033/26
За позовом Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" м. Києва
про відшкодування збитків, ціна позову 1149799 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у лютому 2026 року Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" звернулася в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним і відповідачем був укладений договір № 189-24 від 14 жовтня 2024 р., згідно з яким відповідач зобов'язався передати йому товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а він - прийняти та оплатити вартість одержаного товару на умовах договору.
24 грудня 2024 року він в рахунок оплати переданого йому товару за цим договором перерахував відповідачу 6898794 грн. з урахуванням 1149799 грн. ПДВ.
Також вказував, що відповідно до даних квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27 грудня 2025 р. відповідачу реєстрацію податкової накладної № 5 від 22 грудня 2024 р. на загальну суму 6898794 грн. з урахуванням ПДВ було зупинено.
У подальшому відповідно до даних квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29 січня 2025 р. Комісією регіонального рівня прийнято рішення № 12430068/36857810 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 22 грудня 2024 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатом розгляду скарги № 9021420105 від 7 лютого 2025 р. Комісією регіонального рівня прийнято рішення № 8303/36857810/2 від 13 лютого 2025 р. про задоволення скарги та скасування вищевказаного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 22 грудня 2024 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас відповідач при складанні та реєстрації податкової накладної № 5 від 22 грудня 2024 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначив дату 22 грудня 2024 р., тобто до дати виникнення податкового зобов'язання 23 грудня 2024 р. (дата передачі товару).
Відповідач належним чином не оформив та не зареєстрував податкову накладну за правилом "першої події" (за фактом постачання товару 23 грудня 2024 р.) в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило його права на віднесення суми сплаченого податку на додану вартість по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 1149799 грн.
За таких обставин позивач на підставі ст. 201 ПК України, ст. 22 ЦК України просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на його користь заподіяні збитки у розмірі 1149799 грн., а також покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував посилаючись на недоведеність факту заподіяння збитків позивачу з його вини. Вказував, що він склав податкову накладну № 5 від 22 грудня 2024 р. та 27 грудня 2024 р. направив її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами автоматичної перевірки контролюючим органом сформовано квитанцію від 27 грудня 2024 р. до податкової накладної № 5 від 22 грудня 2024 р. про зупинення реєстрації із зазначенням підстави - обсяг постачання товару/послуги 8517, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано надати пояснення та документи. Після цього ним були вжиті заходи до розблокування податкової накладної. Рішенням № 8303/36857810/2 від 13 лютого 2025 р. Державна податкова служба України задовольнила його скаргу та зареєструвала податкову накладну № 5 від 22 грудня 2024 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України право позивача на податковий кредит у сумі 1149799 грн. виникло та існує в силу самого факту реєстрації податкової накладної та не потребує будь-якого іншого підтвердження.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли відносини з договору № 189-24 від 14 жовтня 2024 р., згідно з яким відповідач зобов'язався передати позивачу товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити вартість одержаного товару на умовах договору.
На підставі платіжної інструкції № 3690 від 24 грудня 2024 р. позивач сплатив відповідачу 6898794 грн. в рахунок оплати переданого йому на підставі видаткової накладної № 26 від 23 грудня 2024 р. товару за вищевказаним договором.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями указаних документів.
Як слідує з викладених у позовній заяві пояснень позивача, відповідач всупереч вимог ст. 201 ПК України податкову накладну на указану господарську операцію не оформив належним чином та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що унеможливило віднесення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Зокрема, як стверджує позивач, відповідач склав податкову накладну № 5 не за правилом "першої події" за фактом постачання товару 23 грудня 2024 р., а на день раніше 22 грудня 2024 р.
Заявлені вимоги стосуються відшкодування позивачу 1149799 грн. збитків у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту.
Відповідно до вимог п. 14.1.181 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно вимог абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений кодексом термін.
Відповідно абз. 1, 2, п. 201.10. ст. 201 Закону при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом указаних положень чинного законодавства належні до відшкодування втрати повинні носити об'єктивний, не залежний від суб'єктивної поведінки потерпілої особи характер, бути невідворотними.
Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2021 р. у справі № 904/982/19, від 21 липня 2021 р. у справі № 910/12930/18, від 21 вересня 2021 р. у справі № 910/1895/20, від 18 жовтня 2022 р. у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем.
Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
З матеріалів справи слідує, що відповідач склав податкову накладну № 5 від 22 грудня 2024 р. на операцію постачання позивачу товару на загальну суму 6898794 грн., 27 грудня 2024 р. направив її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами автоматичної перевірки контролюючим органом сформовано квитанцію від 27 грудня 2024 р. до податкової накладної № 5 від 22 грудня 2024 р. про зупинення реєстрації із зазначенням підстави - обсяг постачання товару/послуги 8517, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано надати пояснення та документи.
Зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість податковим органам упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.
Рішенням № 8303/36857810/2 від 13 лютого 2025 р. Державна податкова служба України задовольнила скаргу позивача та зареєструвала податкову накладну № 5 від 22 грудня 2024 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9394491117 від 27 грудня 2024 р., від 29 січня 2025 р., № 9394491117 від 13 лютого 2025 р.
Таким чином, відповідачем був виконаний обов'язок зі складення податкової накладної за наслідками операції з продажу товару позивачеві, її реєстрації.
Факт надання такої накладної позивачеві останнім не заперечується.
Та обставина, що вищевказана податкова накладна помилково датована відповідачем 22 грудня 2024 р., тоді як така мала бути складена за фактом поставки товару 23 грудня 2024 р., не спростовує факту її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних після дослідження контролюючим органом суті та документального оформлення господарської операції між сторонами.
Згідно Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 1 січня 2015 р. в Україні запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ).
Чинний порядок СЕА ПДВ регламентовано статтею 2001 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України №569 від 16 жовтня 2014 р. "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість".
Відповідно до п. 2001.1 ст. 2001 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 2001.3 ст. 2001 ПК України, п. 9 Порядку складовою формули щодо суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), є показник - SНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За рахунок сум податкового кредиту за отриманими податковими накладними збільшується показник - SНакл, тобто - сума реєстраційного ліміту, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН. Відповідно до абзаців другого, третього та одинадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Зібраними у справі доказами не доводиться факт втрати позивачем права на формування податкового кредиту за податковою накладною № 5 від 22 грудня 2024 р., що зумовило б виникнення у порушника обов'язку з відшкодування таких втрат.
Враховуючи викладене у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
у позові Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар