ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 910/16211/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Київ",
до відповідача: Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської",
про стягнення 391 900,02 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" про стягнення основного боргу в сумі 391 900,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №28/04/2025 33БК-К від 28.04.2025 в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
20.01.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» скерувало до суду клопотання про долучення доказів та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
28.04.2025 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Київ», як постачальником, був укладений договір поставки № 28/04/2025 ЗЗБК-К (далі - Договір).
За умовами пункту 1.1-1.4 договору Постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність Покупця фанера (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та оплачувати його ціну на умовах, визначених цим Договором. Постачання Товару здійснюється окремими партіями. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна Товару що поставляється, визначаються на підставі Специфікації та/або рахунку-фактури Постачальника, погодженої(го) Покупцем, які є невід'ємною частиною даного Договору. Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України. Якщо інше прямо не погоджено Сторонами в Заявках на поставку кожної партії Товару та/або в Специфікаціях та/або в рахунках-фактурах, місцем поставки Товару є: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрїі, 7.
Відповідно до пункту 2.1-2.2 Договору загальна ціна Договору визначається як сума ціни всіх партій Товару, поставлених Постачальником відповідно до специфікацій та/або рахунків-фактури, погоджених Сторонами протягом строку дії даного Договору. Орієнтовна ціна Договору 4 000 000 ((чотири мільйони) грн. 00 коп., разом з ПДВ. Оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України (гривні), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі погоджених Сторонами Специфікаціях та/або рахунках-фактури до цього Договору.
Згідно з пунктом 4.1-4.6 та пунктом 4.9 Договору поставка товарів здійснюється Постачальником протягом строку дії цього Договору відповідно до попереднього Замовлення (Заявки) Покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), а також вказується спосіб, місце і час поставки товару. Замовлення (Заявка) може передаватися Покупцем Постачальнику шляхом листування, телеграмою, через телефонний зв'язок, по електронній пошті (е-таіі) або надаватися через представника Постачальника. Замовлення (Заявка) Покупця на поставку Товару є обов'язковим для Постачальника. Протягом 1 (одного) робочого дня, після надходження замовлення від Покупця, Постачальник повинен підтвердити Покупцю, будь-яким способом, вказаним у п. 4.1. цього Договору, наявність в нього Товару необхідної кількості, асортименту та номенклатури. Після чого, Сторонами підписується Специфікація, та/або оформлюється Постачальником рахунок-фактура на поставку відповідної партії Товару. Ціна Товару в оформленому рахунку-фактурі має бути обов'язково погоджена Покупцем. Строк поставки Товару - протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідної Специфікації та/або оформленням Постачальником рахунку-фактури. Поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом по реквізитам Покупця, якщо інше не вказано в Заявках на поставку кожної партії Товару та/або в Специфікаціях. За домовленістю Сторін, поставка Товару може здійснюватися транспортом Покупця (конкретизується в Заявках до Договору). Датою поставки Товару є дата передачі Товару Постачальником Покупцю, зазначена в підписаній обома Сторонами видатковій накладній на поставлений Товар. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі-приймання Товару в місці поставки та підписання Сторонами видаткової накладної, з цього ж моменту всі ризики загибелі/випадкового псування/пошкодження/втрати переходить до Покупця.
Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію Товару, що поставляється йому за цим Договором, на умовах 100 (сто) % оплати по факту поставки Товару. Оплата здійснюється на підставі рахунку Постачальника в строк, що не перевищує 14 календарних днів, після фактичної поставки Товару Покупцю, в порядку передбаченому цим Договором, але в будь-якому випадку після здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Днем платежу вважається день списання коштів з поточного рахунку Покупця (пункт 5.1.-5.2 Договору).
На виконання умов укладеного Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 391 900,02 грн на підставі видаткової накладної № 3352 від 15.10.2025 на суму 9700,02 грн, видаткової накладної № 3354 від 15.10.2025 на суму 382 200,00 грн, товарно-транспортної накладної № Р3354 від 15.10.2025, товарно-транспортної накладної № Р3352 від 15.10.2025, підписаних та скріплених печатками обох сторін.
У порушення умов укладеного Договору відповідач не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару, що зумовило звернення ТОВ «ТС Київ» із даним позовом до суду про стягнення 391 900,02 грн заборгованості.
Відповідач у свою чергу звернувся до суду із клопотання про долучення документів, а саме платіжної інструкції № 60 від 16.01.2026 на суму 100 000,00 грн, проте відповідної копії вказаного платіжного документу до клопотання долучено не було.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір поставки № 28/04/2025 ЗЗБК-К від 28.04.2025 за своєю правовою природою є договором поставки.
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 Цивільного кодексу України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У межах даного позову між сторонами відсутній спір щодо факту поставки товару, його кількості та асортименту.
Частино 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Судом встановлено, що товар був поставлений та відповідно прийнятий 15.10.2025, а тому в розумінні пункту 5.1 строк оплати такого товару є таким, що настав 29.10.2025.
Приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки вищезазначена сума боргу підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем на момент прийняття рішення не надано документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ТС Київ» про стягнення з відповідача 391 900,02 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Київ», а саме про стягнення заборгованості в розмірі 391 900,02 грн.
Згідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Київ" до Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" про стягнення 391 900,02 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, Україна, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05523398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Київ" (08205, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Київська, будинок 53 офіс 1032; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44978512) заборгованості в розмірі 391 900,02 грн та судовий збір в розмірі 5 878,50 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 07.05.2026.
Суддя В.В. Князьков