ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 910/475/26
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, місто Харків, вулиця Безлюдівська, будинок 1, ідентифікаційний код 03359500)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (03134, місто Київ, проспект Корольова Академіка, будинок 1, ідентифікаційні код 37401646)
простягнення 245 709 грн 34 коп.
Представники сторін:не викликались
19.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про стягнення 245 709 грн 34 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виконання оплачених робіт, у зв'язку з чим відповідач не набув право на кошти сплачені авансом, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 227 100 грн 47 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 5 842 грн 39 коп. 3 % річних та 12 766 грн 48 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 відкрито провадження у справі № 910/475/26, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
09.02.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов на 30 календарних днів.
11.02.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення про продовження строку для подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про продовження строку на подання відзиву на позов, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" строк на подання відзиву на позов до 23.02.2026 включно.
24.02.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява (відзив по позовну заяву).
02.03.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшов відзив на позовну заяву.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.06.2022 між Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (відповідач у справі, виконавець за договором) укладено договір про здійснення технічного нагляду на будівництві № 38S610-5343-22, предметом якого є надання послуг зі здійснення технічного нагляду (далі - послуги) за виконанням будівельних робіт на будівництві об'єктів системи газопостачання, що розташовані в зоні ліцензійної діяльності замовника, та зазначені у додатку до цього договору (далі - об'єкти), які виконавець у межах повноважень зобов'язується падати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх у порядку та на умовах, визначених цим договором.
21.11.2022 між сторонами підписано додаткову угоду № ДУ-1/38S610-5343-22S610-5343-22 відповідно до якої внесено зміни та доповнення до договору про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22.
Згідно пункту 1.4 договору перелік, обсяги та вартість робіт, що виконуються на об'єктах, визначаються за проектною документацією, затвердженою Замовником
Відповідно до пункту 2.1 та 2.3 договору початок та закінчення надання послуг визначається сторонами. Закінченням надання послуг вважається дата підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг зі здійснення технічного нагляду.
У відповідності до пункту 3.1 договору ціна послуг, що надається виконавцем за договором, визначається за згодою сторін відповідно до зведеною розрахунку договірної ціпи надання послуг зі здійснення технічного нагляду (додаток 3)
Замовник перераховує на поточний рахунок виконавцю кошти в розмірі 100% від загальної вартості послуг протягом 5 банківських днів з дня підписання договору. За згодою сторін може складатися план фінансування, який узгоджується сторонами в залежності від особливостей об'єктів, необхідних обсягів фінансування (пункт 3.2 договору).
Пунктом 3.5 договору визначено, що остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі акта приймання-передачі наданих послуг зі здійснення технічного нагляд) протягом 10 календарних днів з дати його підписання сторонами. Сторони домовились, що обмін Актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc", при цьому документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної із сторін.
Відповідно до пункту 7.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У відповідності до пункту 7.3 договору внесення змін до договору здійснюється шляхом підписання між сторонами додаткових угод, які є невід'ємними частинами договору.
Згідно пункту 9.6 договору договір не може бути розірваний в односторонньому порядку.
Пунктом 9.8 договору визначено, що сторони повідомляють одна одне про зміну місцезнаходження, статус платника податків, зміни електронної адреси, поштової, юридичної адреси або банківських реквізитів у строк не пізніше 10 календарних днів з дані таких змін.
Як додаток 3 до договору сторонами підписано зведений розрахунок договірної ціни надання послуг зі здійснення технічного нагляду, відповідно до якого сторонами визначено об'єкти будівництва (проектна назва) та ціну послуг, відповідно до якого загальна вартість послуг за договором складає 391 667 грн 32 коп.
У відповідності до додаткової угоди № ДУ-1/38S610-5343-22S610-5343-22 від 21.11.2022 до договору про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22 сторонами викладено зведений розрахунок договірної ціни надання послуг зі здійснення технічного нагляду в новій редакції, відповідно до якої загальну вартість послуг за договором визначили в розмірі 164 566 грн 85 коп.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем на виконання умов договору про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22 позивачем відповідно до платіжного дорученню від 22.07.2022 № 11182 було перераховано на розрахунковий рахунок виконавця кошти у сумі 391 667 грн 32 коп.
Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено наданими позивачем доказами, що відповідачем на виконання зобов'язань за договором було надано позивачу послуги на суму 164 566 грн 85 коп., що підтверджується підписаним між сторонами актами надання послуг № РЕЯ72000825 від 29.12.2022 на суму 70 659 грн 90 коп., № РЕЯ7200827 від 29.12.2022 на суму 83 463 грн 71 коп., № РЕЯ7200843 від 30.12.2022 на суму 5 266 грн 62 коп., № РЕЯ7200845 від 30.12.2022 на суму 5 176 грн 62 коп.
25.08.2023 позивач, листом від 24.08.2023 № 2790, на адресу відповідача, зазначену в договорі, направив на підписання додаткову угоду про розірвання договору про здійснення про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22.
Доказів підписання між сторонами додаткової угоди про розірвання договору про здійснення про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22 суду не надано.
29.01.2025 позивач, листом від 23.01.2025 № 61, на адресу відповідача, зазначену в договорі, направив вимогу про повернення переплати за договором у розмірі 227 100 грн 47 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку.
04.04.2025 позивач, листом від 04.04.2025 № 443, на адресу відповідача, зазначену в договорі, направив вимогу про повернення переплати за договором у розмірі 227 100 грн 47 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку.
Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення невикористаних коштів в розмірі 227 100 грн 47 коп., отриманих в якості авансу. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за загальний період прострочення з 22.02.2025 по 31.12.2025 нараховано 5 842 грн 39 коп. 3 % річних та 12 766 грн 48 коп. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема статті 693 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту зменшення сторонами ціни договору, а сума сплаченої попередньої оплати перевищує нову ціну послуг за договором та ціну фактично наданих послуг, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 227 100 грн 47 коп. передплати (авансу) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 842 грн 39 коп. 3 % річних та 12 766 грн 48 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення повернення суми авансу з 22.02.2025 по 31.12.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, відповідач зазначає про позивачем не надано належних та допустимих доказів звернення до відповідача з вимогами про повернення коштів, оскільки останні направлені на адресу, яка не відповідає адресі місцезнаходження відповідача.
Суд зазначає, що з урахуванням підписаної між сторонами додатковою угоди № ДУ-1/38S610-5343-22S610-5343-22 до договору про здійснення технічного нагляду на будівництві від 01.06.2022 № 38S610-5343-22 сторонами встановлено 100 % попередню оплату та зменшено ціни договору, а сума сплаченої позивачем попередньої оплати перевищує нову ціну послуг за договором, таким чином в результаті зменшення ціни послуг за договором виконавець мав розуміти протиправність дій з неповернення коштів, у сумі що перевищує ціну послуг, встановлену у договорі.
Отже, з моменту погодження між сторонами нової ціни послуг виконавець вже мав грошове зобов'язання повернути замовнику суму попередньої оплати з наступного дня після узгодження нової ціни послуг.
Вказане доводить, що дата, від якої має нараховуватись господарська санкція за невиконання грошового зобов'язання (неповернення передплати) на підставі частини 2 статті 625 ЦК, не залежить від факту (і дати) звернення до боржника з претензією, листом, вимогою - повернути кошти передплати на користь позивача.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача, на виконання пункту 9.8 договору, про зміну адреси місцезнаходження відповідача, у зв'язку з чим, суд приймає надані позивачем копії описів вкладення у цінний лист та фіскальних чеків, як допустимі та належні докази направлення на адресу відповідача листів від 23.01.2025 № 61 та від 04.04.2025 № 443 про повернення переплати за договором.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині 3 % річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір пені та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 842 грн 39 коп. 3 % річних та 12 766 грн 48 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 22.02.2025 по 31.12.2025, підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання судового рішення.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом частина 1 статті 2 Господарського кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 5 Господарського кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування частини 10 статті 238 Господарського кодексу України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів та пені, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (03134, місто Київ, проспект Корольова Академіка, будинок 1, ідентифікаційні код 37401646) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, місто Харків, вулиця Безлюдівська, будинок 1, ідентифікаційний код 03359500) 227 100 (двісті двадцять сім тисяч сто) грн 47 коп. заборгованості, 5 842 (п'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн 39 коп. 3 % річних, 12 766 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 48 коп. та 2 948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн 51 коп. судового збору.
Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва по цій справі в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з дати набрання даним рішенням суду законної сили до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (03134, місто Київ, проспект Корольова Академіка, будинок 1, ідентифікаційні код 37401646) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, місто Харків, вулиця Безлюдівська, будинок 1, ідентифікаційний код 03359500).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька