ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/354/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/354/26 за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта" до Косівського районного підприємства "Райагроліс" про стягнення збитків у розмірі 21 666,67 грн.
Суть спору.
Акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Косівського районного підприємства "Райагроліс" про стягнення збитків у розмірі 21 666,67 грн, завданих невиконанням обов'язків щодо реєстрації податкової накладної.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані завданими позивачу збитками у вигляді податкового кредиту, які виникли в результаті порушення відповідачем податкового законодавства, яким передбачено обов'язок останнього зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2026 для розгляду справи № 909/354/26 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою від 18.03.2026 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/354/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву.
Копію ухвали від 18.03.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 18.03.2026 о 18:14; представника позивача 18.03.2026 о 18:20.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
02.04.2025 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі також - сервітуарій, позивач) та Косівським районним підприємством "Райагроліс" (далі також-землекористувач, відповідач) укладено договір № 01002/82/25-ІН про встановлення земельного сервітуту (а.с. 11-13).
Даним договором встановлено строковий, платний земельний сервітут терміном на три роки відносно земельної ділянки, на якій встановлюється земельний сервітут, користувачем якої є Землекористувач, площею 1,1745 га, в межах зони сервітуту (п. 1.2 Договору).
Характеристики земельної ділянки, щодо частини якої встановлено земельний сервітут, наведено у п. 1.1 Договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що плата за встановлення права сервітутного користування земельною ділянкою становить 130 000 грн в рік, в тому числі ПДВ 21 666,66 грн.
На виконання умов вказаного договору позивач сплатив Косівському районному підприємству "Райагроліс" 130 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 21 666,67 грн, авансу за встановлення права сервітутного користування землею, що підтверджується платіжною інструкцією № 34351УГ25 від 22.04.2025 (а.с.17).
У позовній заяві позивач покликається на те, що станом на 13.03.2026 у Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" сформувався податковий кредит, по якому від Косівського районного підприємства "Райагроліс" не надійшла податкова накладна на суму 21 666,67 грн.
Договором № 01002/82/25-ІН від 02.04.2025 про встановлення земельного сервітуту встановлено відповідальність сторін, в даному випадку відповідача, за невиконання або належне оформлення і реєстрацію податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України (розділ 7 договору).
Як зазначає позивач, даний податковий кредит виник у зв'язку з тим, що відповідач, який є платником ПДВ згідно даних Реєстру платників ПДВ, отримавши оплату згідно платіжної інструкції № 34351УГ25 від 22.04.2025 на суму 130 000,00 грн, у тому числі ПДВ 21 666,67 грн за встановлення земельного сервітуту земельної ділянки площею 1,1745 га, на підставі договору № 01002/82/25-ІН від 02.04.2025, не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних і не надав її позивачу, чим порушив вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Також позивач разом з ПДВ-деклараціями (звітами) за квітень 2025 подав до ДФС України додаток №6 "Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування" в якій зазначено дані про платника податку, на якого подається скарга - Косівське районне підприємство "Райагроліс", індивідуальний податковий номер 136584809080, дату операції (22.04.2025), обсяг поставки (108 333,33 грн без ПДВ), суму податку на додану вартість (21 666,67 грн) та опис допущених порушень (продавець не зареєстрував в ЄРПН і не надав покупцеві податкову накладну) (а.с. 9); вказана заява отримана офісом великих платників ДФС (а.с. 9 на звороті).
З огляду на те, що Косівське районне підприємство "Райагроліс", отримавши від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" вищевказані оплати, не зареєструвало податкову накладну в ЄРПН і не надало її платнику, позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 12.02.2026 № 01/01/09/25/04/01-02/01/181 про компенсацію втраченого податкового кредиту в сумі 21 666,67 грн (а.с. 18).
Відтак, зазначена вище претензія залишена без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, надавши їм належну правову оцінку господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.
Під час розгляду справи про стягнення збитків необхідним є доведення того, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення.
Предметом заявленого позову є стягнення 21 666,67 грн збитків, які позивач зазнав внаслідок не виконання відповідачем обов'язку з реєстрації податкових накладних, в зв'язку з чим позивач зазнав втрат на суму 21 666,67 грн у вигляді неотриманого податкового кредиту.
Таким чином, до обставин які підлягають доведенню у справі слід віднести обставини існування правовідносин між сторонами, встановлення правопорушення та його елементів, наявність або відсутність вчинення позивачем та відповідачем всіх правомірних дій для недопущення порушення прав та інтересів сторін, в т.ч. щодо отримання податкового кредиту на суму 21666,67 грн.
У спірних правовідносинах вимоги позивача обґрунтовано посиланням на наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням стороною відповідача установленого порядку здійснення господарської операції, зокрема, в частині оформлення та реєстрації податкової накладної, з неможливістю включення позивачем відповідної суми податку на додану вартість до свого податкового кредиту та, відповідно, завданням такою бездіяльністю відповідача збитків на суму ПДВ.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий помер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); ґ) виключено; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціпа постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; ї) виключено; й) індивідуальний податковий номер.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
За наведеного, відповідач був зобов'язаний складати податкові накладні щодо кожного факту надання послуг за угодою, укладеною з позивачем.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, здійснюється з урахуванням таких граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
За п. 14.1.181 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18).
У спірних правовідносинах є наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:
1. Протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання);
2. Шкідливого результату такої поведінки - збитків;
3. Причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
4. Вини особи, яка заподіяла шкоду.
Має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю відповідача щодо виконання обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ у розмірі 21666,67 грн до податкового кредиту позивача та зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка є збитками позивача.
Згідно приписів ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, сума ПДВ по спірній господарській операції мала бути додана позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку. Такі дії з боку позивача можливі лише за наявності належно оформлених та зареєстрованих відповідачем податкових накладних.
Приписами ст. 13-14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов'язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов'язків інших осіб.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 224, 225 ГК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування передбаченої ч. 1 ст. 623 ЦК України, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
Отже, не вчинення відповідачем дії по реєстрації податкової накладної позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту на суму 21 666,67 грн та є збитками (втраченою вигодою, яка полягає у неможливості зменшити податкові зобов'язання та призвела до перерахування до бюджету понаднормових платежів).
Тобто, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. При цьому вина відповідача презюмується.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 22363УГ26 від 24.02.2026 (а.с. 16), тобто у передбаченому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2662,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Укрнафта" до Косівського районного підприємства "Райагроліс" про стягнення збитків у розмірі 21 666,67 грн задовольнити.
Стягнути з Косівського районного підприємства "Райагроліс" (78607, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Смодна, вул. Незалежності, буд. 48б; ідентифікаційний код юридичної особи: 13658480) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код юридичної особи: 00135390) 21 666 (двадцять одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн 67 коп. збитків та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І. Є. Горпинюк