майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
про повернення позовної заяви
07 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/423/26
Господарський суд Житомирської області у складі судді Шніт А.В.,
перевіривши матеріали позовної заяви
Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос"
до Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича
про стягнення 1 406 220грн,
Приватне підприємство "Інвестиційна компанія "Плутос" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Свінціцького Віктора Павловича про стягнення 1 406 220грн неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з серпня 2020 року по квітень 2026 року.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди №05/2019 від 01.01.2019 в частині щодо повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії вказаного договору.
В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу та строку їх усунення. Зокрема, вказаною ухвалою суд постановив Приватному підприємству "Інвестиційна компанія "Плутос" протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду разом із заявою про усунення недоліків: - доказів, що підтверджують відправлення відповідачу копій позовної заяви і доданих до неї документів; - доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі; - інших доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та які в позовних матеріалах відсутні.
04.05.2026 за вх.№5466 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" про усунення недоліків, до якої долучено:
- докази відправлення позовної заяви на адресу відповідача (опис вкладення, поштова накладна, фіскальний чек);
- копія витягу з договору оренди №02/2018 від 01.01.2018 (першої та останньої сторінок);
- копія акту приймання - передачі приміщення від 01.01.2018 до договору оренди №02/2018 від 01.01.2018;
- копія договору оренди №05/2019 від 01.01.2019 та додаток №1 від 01.07.2019 до вказаного договору;
- копії листів №70/19 від 13.12.2019, №75/19 від 30.12.2019, №15/2020 від 01.03.2020, №28/2020 від 30.04.2020 та доказів їх надсилання відповідачу (описи вкладення, поштові накладні, фіскальні чеки).
В заяві про усунення недоліків наявне клопотання позивача про відстрочку на певний строк сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю змоги здійснити оплату судового збору у визначеному розмірі через відсутність грошових коштів, що викликане відсутністю доходів внаслідок загальної ситуації в державі, а головне внаслідок того, що ФОП Свінціцький Віктор Павлович (відповідач, Орендар ) не виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди зі сплати орендної плати за користування об'єктом оренди та не повертає його із оренди, тим самим, залишаючи позивача можливості на отримання грошей (доходу), які йому належать.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору, дослідивши всі подані до нього докази, з урахуванням матеріалів позову, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" (№3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Таким чином, аналіз вище наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
Суд зазначає, що норми ст.8 Закону України "Про судовий збір" є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20, в ухвалі Верховного Суду від 22.09.2025 у справі №924/517/24.
Тобто, право відстрочити сплату судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір". Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №904/5502/25.
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням його майнового стану, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Судом враховується, що особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, підтвердити вказані обставини належними та допустимими доказами, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
За змістом ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення сплати судового збору є тимчасовим заходом, що діє виключно до ухвалення судового рішення, проте позивачем не долучено до заяви про усунення недоліків жодних доказів на підтвердження його можливості у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі, і не вказано, до якої конкретної дати позивач просить суд відстрочити сплату судового збору.
Також заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Наведені доводи щодо відсутності грошових коштів не підтверджені жодними доказами та не свідчать про відсутність у нього реальної можливості здійснити відповідний платіж.
Виходячи з положення ст. 129 Конституції України, а також ст.5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" про відстрочку сплати судового збору, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин, які перешкоджають сплаті судового збору в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Так як недоліки позовної заяви у встановлений строк (в частині сплати судового збору) позивачем не усунуті, це є підставою для її повернення заявнику.
Згідно з ч.8 ст.174 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Водночас, суд зазначає, що оскільки позовна заява з доданими документами подана до суду в електронному вигляді шляхом надсилання її через систему "Електронний суд", то фізично позовна заява не повертається судом заявнику. Даною ухвалою вирішується питання про повернення позовної заяви процесуально.
Керуючись ч.4 ст.174, ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" від 04.05.2026 про відстрочку сплати судового збору.
2. Повернути Приватному підприємству "Інвестиційна компанія "Плутос" позовну заяву і додані до неї документи.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Шніт А.В.
Надіслати: 1 - позивачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"