61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
04.05.2026 Справа №905/213/25
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго», м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сіноліцина Ігоря Анатолійовича, м. Краматорськ Донецької області
про стягнення 679 573,00грн
без виклику учасників справи,
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» м. Львів звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сіноліцина Ігоря Анатолійовича, м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 679573,00грн, з яких: 553302,08грн - сума попередньої оплати (авансу), 33652,90грн - 3% річних, 92618,02грн - інфляція.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на виконання умов договору №4700-ЗЭ-ЛаТЭС від 20.09.2021 сплачено попередню оплату у розмірі 848354,54грн, однак послуги за договором відповідачем надано лише частково, залишок суми авансу у розмірі 553302,08грн не повернуто, строк дії договору закінчився, а тому у позивача є підстави вимагати повернення невідпрацьованого авансу, а також нарахувати інфляційні втрати і три відсотки річних.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/213/25; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору, заперечень та доказів.
Порядок повідомлення та викликів учасників справи визначено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.
За приписами ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Відповідно до вищенаведених приписів законодавства копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була надіслана до Електронного кабінету позивача та згідно довідки, сформованій у системі "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 18.03.2025 року.
Станом на момент відкриття провадження у справі та винесення рішення у справі відповідач не зареєстрував власний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час порушення провадження у справі та винесення рішення у справі місцезнаходження відповідача значиться за наступною адресою: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дністровська, буд.11.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про фізичну особу-підприємця, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження, інформація для здійснення зв'язку, а саме телефон, адреса електронної пошти (п. 5, п.8 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Копія ухвали суду від 17.03.2025 була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до положень ст.242 ГПК України засобами поштового зв'язку на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі, однак поштове відправлення було повернуто оператором поштового зв'язку Укрпошта на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Будь-яких відомостей щодо зміни реєстрації місцезнаходження відповідача господарському суду не надходили.
Суд не зобов'язаний розшукувати учасника справи, а керується тільки адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відповідно у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (близький за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у cправі № 926/1739/24, від 01.08.2025 у справі № 910/13511/22).
За змістом ч.6 ст.120 ГПК суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
У Єдиному державному реєстрі міститься інформація щодо наявності у відповідача номеру телефонного зв'язку - 0991261610. З огляду на викладене, судом були вжиті також додаткові заходи для належного інформування відповідача про розгляд справи шляхом спроби направлення телефонограми за вказаним номером, однак зв'зок не був встановлений.
Додатково копія ухвали суду від 17.03.2025 надсилалася відповідачу на вказану позивачем у позовній заяві електронну адресу - promalp45@ukr.net, відповідно до довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", документ доставлено до електронної скриньки 17.03.2025.
Судом також розміщено відповідне оголошення для відповідача на сторінці Господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів процесуальний документ по справі був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальним документом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/213/25.
Станом на день ухвалення рішення відзив на позов, заяви чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходили.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
За приписами ч.2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Судове рішення складено з перевищенням встановлених процесуальним законом строків з об'єктивних причин, пов'язаних із триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (в тому числі дистанційний режим роботи суду), періодична відсутність енергопостачання у приміщенні суду, перебуванням судді у відпустці. Окрім того, на строк розгляду справи виплинула також і необхідність вчинення судом додаткових дій, направлених на належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд становив наступне:
20 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (далі - замовник, позивач) і фізичною особою підприємцем Сіноліциним Ігорем Анатолійовичем (далі - виконавець, відповідач) було укладено договір №4700-3Э-ЛаТЭС (далі - договір), на умовах якого виконавець зобов'язався у 2021-2022 році надати замовнику послуги з ремонту ущільнення будівлі головного корпусу Відокремленого підрозділу «Ладижинська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», а замовник - прийняти та оплатити такі послуги згідно п. 1.2 договору.
Так, сторонами договору у п.1.2. визначено найменування послуг: Закупівля послуг з ремонту ущільнення будівлі головного корпусу «ДТЕК Ладижинська ТЕС (далі - послуги), код згідно ДКПП 41.00 Будівлі та будування будівель. Місце надання Послуг (Об'єкт): 24321, Вінницька область, м.Ладижин, вул. Наконечного, 173.
Відповідно до п.2.1. договору виконавець повинен надати замовнику послуги, передбачені цим договором, які мають бути виконанні чітко відповідно до технічного завдання, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (Додаток № 1).
Сума договору становить 1413924,23грн та підтверджується Додатками № 2,3 до цього договору (Договірна ціна та Локальний кошторис). У випадках, передбачених законодавством України, замовник при сплаті виконавцю зазначеної суми утримує з неї шляхом її зменшення та сплачує за рахунок виконавця суму необхідних податків (п.3.1. договору).
За умовами п.3.2 договору сума цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, що оформлюється підписанням додаткової угоди.
Відповідно до п.3.3. договору вартість послуг цього договору не підлягає індексації у зв'язку з інфляцією.
У п.4.1. договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за цим договором здійснюються замовником за попередньою оплатою у розмірі 60% від ціни договору, що становить 848354,54грн. Оплата відбувається поетапно:
Перший етап: протягом жовтня місяця 2021 сума сплати становить 250000грн.;
Другий етап: протягом листопада місяця 2021 сума сплати становить 250000грн.;
Третій етап: протягом грудня місяця 2021 сума сплати становить 348354,54грн.
Другий та третій етап можуть корегуватися за взаємною згодою. Оплата виконання та прийняття послуг здійснюється шляхом оплати замовником наданих виконавцем замовнику послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з 15 календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п.5.1 договору строк (період/графік) надання послуг 2021-2022р.
За приписами п.6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги; прийняти надані послуги згідно з актом прийому-передачі наданих послуг та вимогами цього договору не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі наданих послуг.
Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 6.3.4 договору своєчасно (не пізніше 5 (п'яти) робочих днів до здачі обсягів наданих послуг) повідомляти замовника про готовність до здачі обсягів наданих послуг, що є предметом цього договору.
Відповідно до п.6.4. договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Згідно п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, законами та цим договором.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.06.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань (п.11.1 договору).
За умовами п.12.1 п.п.12.1.1, 12.1.2, 12.1.3 договору замовник має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) у випадку невиконання зобов'язань виконавцем, що виражається хоча б однією з наступних обставин: систематичне (три и більше разів) повне або часткове невиконання зобов'язань по договору виконавцем; систематичне (три и більше разів) порушення виконавцем строків усунення недоліків та/або дефектів у наданих послугах по цьому договору; передання виконавцем своїх прав та/або обов'язків по договору без необхідного письмового погодження замовника.
За змістом п.12.3 та п.п 12.3.1, 12.3.2 у випадку розірвання договору з підстав, що вказані в даному розділі, сторони зобов'язані провести остаточний розрахунок, враховуючи при цьому наступне: замовник компенсує виконавцю вартість фактично наданих і неоплачених послуг станом на дату надіслання виконавцем письмового повідомлення про розірвання договору, за виключенням випадків, коли компенсація не здійснюється замовником в силу закону або цього договору; у випадку розірвання договору відповідно до п.11.1. цього договору, виконавець зобов'язаний повернути замовнику матеріали замовника, які були передані замовником по договору протягом 3 (трьох) днів з дати направлення від замовника письмового повідомлення про розірвання договору.
Відповідно до п.13.6 договору у разі зміни поштових та/або банківських реквізитів однією зі сторін, остання зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону протягом 5 (п'яти) днів з дня такої зміни і бути ініціатором укладення додаткової угоди. Сторони погодились, що документи, якщо вони відправлені рекомендованим листом, вважаються надісланими з дати їх відправлення однією стороною іншій за адресою, зазначеною у цьому договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої сторони, виключно у разі укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Сторони погодились, що документи, надіслані рекомендованим листом, вважаються отриманими виконавцем на 10 (десятий) календарний день з дати реєстрації замовником рекомендованого листа у відділені поштового зв'язку або в день особистого вручення виконавцю, зазначений в документах.
За змістом п.14.1 договору невід'ємними частинами цього договору є: Додаток №1 - Технічне завдання; Додаток №2 - Договірна ціна; Додаток №3 - Локальний кошторис.
Договір підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
В матеріалах справи наявне технічне завдання до договору (Додаток №1) від 18.06.2021; Договірна ціна до договору (Додаток № 2) від 06.09.2021; локальний кошторис до договору (Додаток №3) від 06.09.2021; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1; довідка про вартість виконання будівельних робіт та витрати за листопад 2021 року від 01.11.2021 на суму 115626,84грн.
Позивачем на виконання умов п.4.1. договору була перерахована відповідачу попередня оплата у розмірі 60% від ціни договору у розмірі 848354,54грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:
- №2233170 від 08.10.2021 на суму 250000грн. (призначення платежу: попередня оплата за договором №4700-ЗЭ-ЛаТЭСвід 20.09.2021);
- №2271735 від 04.11.2021 на суму 140955,60грн. (призначення платежу: попередня оплата за договором №4700-ЗЭ-ЛаТЭСвід 20.09.2021);
- №2299152 від 25.11.2021 на суму 109044,40грн. (призначення платежу: попередня оплата за договором №4700-ЗЭ-ЛаТЭСвід 20.09.2021);
- №2329243 від 09.12.2021 на суму 348354,54грн. (призначення платежу: попередня оплата за договором №4700-ЗЭ-ЛаТЭСвід 20.09.2021).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 295052,46грн., про що свідчать наступні акти приймання виконаних будівельних робіт: №1 від 01.11.2021на суму 115626,84грн.; №2 від 24.12.2021 на суму 179425,62грн.
Акти підписано сторонами та скріплено печатками, з боку замовника директором «ДТЕК Лажижинська ТЕС» - Снегіним І.П. та підрядником ФОП Сіноліцин І.А.
Позивач стверджує, що після приймання виконаних робіт за актами №1 та № 2 відповідач припинив виконання своїх зобов'язань за договором.
Різниця між сумою сплаченою позивачем на виконання умов договору в якості попередньої оплати та вартістю фактично наданих відповідачем послуг становить 553302,08грн.
Посилаючись на те, що відповідач надав лише частину послуг за договором, в свою чергу строк надання послуг і строк дії договору завершились, позивач звернувся до відповідача із претензією №22-1897 від 26.12.2022, у якій вимагав протягом семи календарних днів з моменту її отримання повернуту частину попередньої оплати у розмірі 553302,08грн.
На підтвердження направлення претензії рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивач надав копію поштового конверта з відбитком календарного штемпеля датованого 28.12.2022 з довідкою оператора поштового зв'язку про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
06.01.2025 позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача претензію (вимогу) №22-1968 від 31.12.2024 з вимогою про сплату коштів у розмірі 669518,04грн., з них: 553302,08грн сума попередньої оплати, 32515,97грн. 3% річних, 83699,99грн. інфляційні втрати. На підтвердження направлення позивач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно роздруківки трекінгу Укрпошти, відправлення повернулось позивачу 29.01.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач стверджує, що станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув кошти у розмірі 553302,08грн., вказані обставини стали підставою для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення суми попередньої оплати (авансу) у розмірі 553302,08грн, 3% річних у розмірі 33652,90грн та інфляційні втрати у розмірі 92618,02грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Правочином є дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст.202 ЦК України).
Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правовою природою укладений між сторонами договір №4700-ЗЭ-ЛаТЭСвід 20.09.2021 є договором підряду, оскільки результат його виконання є матеріалізований - виконання ремонту з ущільнення будівлі, предмет договору передбачає отримання конкретного результату, що не споживається в процесі виконання.
Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток. Сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів робіт, а також ціною, строками виконання робіт та строку договору.
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з положеннями ст.854 ЦК України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.
Відповідно до частин 1, 2 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підписавши договір, відповідач погодив всі істотні його умови, враховуючи строк його дії та у п. 5.1 договору терміни виконання визначених договором робіт, а саме протягом періоду 2021 - 2022 рік.
Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.
Як встановив суд, позивач (замовник) виконав свої зобов'язання сплативши на користь відповідача 60% від ціни договору у розмірі 848354,54грн у якості попередньої оплати за договором, що відповідає положенням п.4.1 договору. Відтак, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання виконати роботи у визначений у п.5.1 договору строк.
Відповідач виконав послуги за договором лише на загальну суму 295052,46грн.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт продовження виконання відповідачем передбачених договором послуг з ремонту, відповідно до п.6.3.4 договору відсутні докази повідомлення замовника про готовність до здачі інших обсягів послуг.
Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України в разі якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Тобто авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе у випадку невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Станом на дату вирішення спору належні та допустимі докази виконання робіт на залишок суми авансу у розмірі 553302,08грн в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази повернення цих коштів.
Главою 62 ЦК України не врегульовано можливість повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Частиною 2 статті 849 ЦК не передбачено права замовника на повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за договором підряду у випадку не виконання робіт, а передбачено саме право замовника відмовитися від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків.
Позивач протягом дії договору не скористався своїм правом, визначеним п.12.1 договору, в односторонньому порядку достроково відмовитись від договору (розірвати договір) у випадку часткового невиконання зобов'язань виконавцем (відповідачем).
В матеріалах справи відсутні докази розірвання з ініціативи позивача договору чи то відмови від нього, яка не є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим договором коштів з відповідача як це передбачається ч.2 ст.849 ЦК України.
Водночас позивач обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що станом на час звернення з даним позовом строк дії договору №4700-3Э-ЛаТЭС закінчився.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).
В свою чергу, відповідно до п.11.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.06.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Тобто договір передбачав момент його припинення - 30.06.2022, водночас лише в частині виконання фінансових зобов'язань сторін договір діє до повного їх виконання. Відповідач після вказаного терміну не виконував роботи за договором, що свідчить про відсутність продовження відповідних відносин, припинення дії договору в частині виконання робіт.
За правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.
Тому у такому разі розірвання договору після закінчення строку його дії на підставі частин 2,4 статті 849 ЦК України є фактично неможливим.
Відповідно до положень частин 2-3 ст.6 ЦК сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
За умовами розділу 12 договору замовник має право достроково в односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) у випадку обставини невиконання зобов'язань виконавцем, що виражається в тому числі у частковому невиконанні зобов'язань по договору відповідачем. У разі наявності таких обставин сторони зобов'язані провести остаточний розрахунок.
Тобто договір передбачає обов'язок здійснення розрахунків між сторонами у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного договору, фінансові зобов'язання сторін не є припиненими до повного їх виконання (обов'язок замовника оплатити виконані роботи, обов'язок обох сторін провести остаточний розрахунок) як це погоджено сторонами у п.11.1 договору.
Оскільки розірвання договору після закінчення строку його дії є фактично неможливим, водночас обставина невиконання зобов'язань з боку відповідача з виконання послуг (робіт) зумовлює здійснення остаточного розрахунку між сторонами, враховуючи припинення дії договору 30.06.2022 в частині виконання робіт, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок щодо повернення суми невідпрацьованої частини авансу, отриманого від позивача.
Згідно з статтями 598, 599 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 3 частиною 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази виконання робіт на залишок попередньої оплати у розмірі 553302,08грн, як і докази повернення цих коштів позивачу, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 33652,90грн. та інфляційних втрат у розмірі 92618,02грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 виснувала про те, що за змістом, зокрема, статті 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання чи є зобов'язання з повернення попередньої оплати грошовим зобов'язанням та, відповідно, чи є відповідач боржником, зобов'язаним на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, дійшла висновку, що таке зобов'язання є грошовим.
Отже, правовідношення, в якому виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Зобов'язання зі сплати відсотків річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов'язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника відсотків річних та інфляційних втрат закріплено у частині 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач 28.12.2022 на юридичну адресу відповідача надіслав претензією №22-1897 від 26.12.2022 з вимогою повернути суму сплаченої попередньої оплати за вирахуванням суми фактично наданих послуг, а саме повернути грошові кошти у розмірі 553302,08грн. за договором №4700-ЗЭ-ЛаТЭСвід 20.09.2021 протягом 7 календарних днів з моменту отримання.
Направлення претензії рекомендованим листом з повідомленням підтверджується поштовим конвертом з відбитком календарного штемпеля датованого 28.12.2022, однак відправлення не було отримано адресатом, причини повернення відправнику «за закінченням терміну зберігання».
У п.13.6 договору сторони дійшли згоди, що документи, надіслані рекомендованим листом, вважаються отриманими виконавцем на 10 (десятий) календарний день з дати реєстрації замовником рекомендованого листа у відділені поштового зв'язку або в день особистого вручення виконавцю. Таким чином, враховуючи реєстрацію поштою відправлення 28.12.2022, претензія №22-1897 від 26.12.2022 вважається отриманою відповідачем 07.01.2023, та враховуючи встановлений строк повернення коштів у претензії 7 календарних днів, строк повернення попередньої оплати до 14.01.2023 (включно) та з 15.01.2023 почалось прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем за період з 15.01.2023 по 25.01.2025 на суму 553302,08грн у розмірі 33652,90грн.
Період нарахування 3% річних є правомірним, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3% річних встановив, що заявлений розмір не перевищує розмір який може бути нарахований, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 33652,90грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 92618,02грн.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
ЦК України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 20.11.2020 по справі №910/13071/19, від 26.06.2020 у справі №905/21/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, Об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем на суму боргу у розмірі 553302,08грн з використанням індексів інфляції з лютого 2023 по грудень 2024, що є правомірним.
За наслідками перевірки розрахунку судом встановлено, що підрахунок є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сіноліцина Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, місто Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) суму попередньої оплати у розмірі 553302,08грн., 3% річних у розмірі 33652,90грн., інфляційні втрати у розмірі 92618,02грн. та судовий збір у розмірі 8154,88грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.
Згідно із статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2026.
Суддя Ю.В. Макарова