вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
07.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1653/26
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка"
про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка", с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам", м. Дніпро
про стягнення 2 318 000,00 грн.
Суддя Колісник І.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 2 318 000,00 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним безпідставно, за відсутності договірних відносин, було перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 2 318 000,00 грн, на підтвердження чого посилається на платіжні інструкції № 1994 від 20.03.2026 на суму 2 200 000,00 грн, № 1995 від 20.03.2026 на суму 118 000,00 грн та на рахунок на оплату № 126 від 20.03.2025 на суму 2318000,00 грн, виставлений відповідачем не позивачу, а ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат".
Ухвалою суду від 02.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.04.2026 з викликом представників сторін.
Ухвалою суду від 28.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2026.
29.04.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" (код ЄДРПОУ 41624008) на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах України, у межах суми позовних вимог - 2318000,00 грн.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано обставинами, покладеними в основу позову.
30.04.2026 від відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до господарського суду надійшли пояснення, в яких останній заперечує проти забезпечення позову; вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про ймовірність ухилення ТОВ "Дісам" від виконання рішення; зазначає про те, що ним вживаються заходи для повернення коштів, а тому розмір його заборгованості фактично становить 1 018 000,00 грн, на підтвердження чого ним надано платіжні інструкції на загальну суму 1300000,00 грн, а саме: від 28.04.2026 № 97 на суму 380 000,00 грн, № 98 на суму 450 000,00 грн, № 2643 на суму 300 000,00 грн, № 2644 на суму 20 000,00 грн, від 29.04.2026 № 2646 на суму 150 000,00 грн.
Ухвалою суду від 01.05.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
06.05.2026 позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" (код ЄДРПОУ 41624008) на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах України, у межах позовних вимог у сумі 1018000,00 грн.
Узагальнені доводи заявника в обгрунтування поданої ним заяви зводяться до такого.
1. Залишок невиконаного зобов'язання - 1 018 000,00 грн є значною сумою. Часткова сплата відповідачем боргу свідчить лише про визнання ним факту безпідставного отримання коштів, однак не означає добровільного та повного виконання зобов'язання. За відсутності будь-яких гарантій повного повернення залишку ризик неотримання позивачем належних йому коштів залишається вкрай високим.
2. Сам факт часткового повернення коштів підтверджує, що відповідач усвідомлює безпідставність утримання коштів. Подальша добросовісність відповідача щодо повернення залишку боргу викликає обґрунтовані сумніви, оскільки відповідач вчинив лише часткову оплату після тривалого ухилення, що свідчить про відсутність намірів добровільно виконати зобов'язання в повному обсязі.
3. Часткова оплата може бути зумовлена не добросовісним наміром повного розрахунку, а прагненням уникнути або ускладнити накладення арешту на рахунки. Такі дії є характерною тактикою боржників з метою штучного зменшення суми, на яку може бути накладено арешт, або створення видимості добросовісної поведінки.
4. Відповідач здійснив часткову сплату без будь-якого судового примусу та без укладення угоди про розстрочення або відстрочення виконання. Це означає, що відповідач в будь-який момент може припинити добровільні виплати, оскільки відсутні будь-які юридично обов'язкові гарантії продовження розрахунків. Виконавча процедура за відсутності арешту може виявитись неефективною, якщо до моменту набрання рішенням суду законної сили відповідач розпоряджатиметься залишком коштів на власний розсуд.
5. З урахуванням часткового погашення боргу позивач просить накласти арешт на кошти відповідача в межах залишку спірної суми за позовом - 1018000,00 грн, що повністю відповідає принципу співмірності та не порушує майнових прав відповідача більше, ніж це обґрунтовано предметом спору.
Підсумовуючи, заявник стверджує, що часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 1 300 000,00 грн не усуває необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а навпаки - підтверджує існування заборгованості та демонструє нестабільність виконання зобов'язань відповідачем.
Правовою підставою заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" зазначає статті 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також численну практику Верховного Суду.
За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).
У постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23 викладено висновок про те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Використана Верховним Судом конструкція речення із словами "може" та "тощо" означає можливість, а не обов'язковість чи то певну винятковість перелічених ним дій відповідача. Тобто вчинення відповідачем дій, що свідчать про ухилення від виконання зобов'язання, може проявлятися в різних формах, яким суд має надати оцінку з урахуванням обставин справи, відповідно до вимог чинного законодавства та в межах своєї дискреції.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (п. 23).
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 зазначив, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (п. 32).
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо діяльності та фінансового стану товариства (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності товариства, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки товариства та проведені за ними операції) у розумінні статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, тобто інформацією з обмеженим доступом, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі про задоволення позову в разі невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми (п. 33).
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (п. 34).
За змістом статей 2, 13 ГПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 170 ГПК України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.
За змістом частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Оцінюючи наведені заявником обставини в обгрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Не надаючи оцінки обгрунтованості позовних вимог, суд доходить висновку, що за обставинами справи на цей час, з урахуванням поведінки сторін, убачається спір між сторонами щодо залишку коштів у сумі 1 018 000,00 грн, які за твердженням позивача були помилково перераховані відповідачу 20.03.2026 у складі загальної суми коштів - 2 318 000,00 грн та безпідставність отримання яких відповідачем не оспорюється, а навпаки - визнається, що підтверджується частковим поверненням цих коштів у сумі 1 300 000,00 грн протягом 28-29 квітня 2026 року.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Очевидно, що добросовісність поведінки у спірних правовідносинах передбачає безумовне та невідкладне повернення безпідставно перерахованих коштів їх отримувачем.
Часткове ж повернення безпідставно отриманих коштів може свідчити або про відсутність такої фінансової можливості через попереднє їх повне витрачання, або про небажання, що в будь-якому випадку не є свідченням добросовісності і ставить позивача у залежність від волі відповідача.
Отже, враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності юридичної особи-відповідача, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, застосовуючи принципи розумного сумніву та розсуду, суд доходить висновку, що неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах майбутнього заявленого предмета позову.
Тому обраний позивачем захід забезпечення позову до вирішення судом спору по суті суд вважає прийнятним і таким, що відповідає критеріям співмірності, розумності, обґрунтованості та адекватності.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233 - 235 ГПК України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка"
про вжиття заходів забезпечення позову про стягнення коштів - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" (ЄДРПОУ 41624008), відкритих у банківських установах України, у межах суми позову - 1 018 000,00 грн (Один мільйон вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.).
Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" (ідентифікаційний код № 45288314; місцезнаходження: 19601, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Геронимівка, пров. Крайній, буд. 1).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісам" (ідентрифікаційний код № 41624008; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22 приміщення 242).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 07.05.2026.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 08.05.2029 включно.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Суддя І.І. Колісник