вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
07.05.2026м. ДніпроСправа № 904/2555/26
за заявою Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до особи, яка може отримати статус учасника справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН", м. м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
Суддя Назаренко Н.Г.
Дніпровська міська рада через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 40695167), а саме, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 12120040812101) (в РПВН 5705830) розташоване за адресою: вулиця Князя Ярослава Мудрого, 64, у місті Дніпро та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 40695167), в межах суми стягнення в розмірі 558 590,38 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.
Свою заяву Дніпровська міська рада обґрунтовує тим, що за наслідками обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:06:104:0037 встановлено: «Доступ до земельної ділянки: обмежений, територія частково огороджена металевим парканом. Земельна ділянка знаходиться по фактичному розміщенню автозаправної станції. Заїздів/виїздів на територію земельної ділянки - 2. Праворуч при в'їзді зі сторони вул. Княгині Ольги знаходиться автогазозаправочний пункт з колонкою та надземною ємністю для зберігання зрідженого газу. На земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю операторської та тимчасову будівлю - намет. Перед будівлею операторської встановлено навіс на металевих опорах, під яким розміщено 4 паливороздавальні колонки. На території земельної ділянки розміщено: навіси, металеві підземні паливні резервуари, опри освітлення. Заїзд здійснюється зі сторін вул. Княгині Ольги та вул. Князя Ярослава Мудрого. Під земельною ділянкою проходить підземний електрокабель високої напруги, на якому знаходиться навіс та будівля-намет. Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що стела та цінове табло «Авіас» розташовані поза межами кадастру земельної ділянки 1210100000:06:104:0037 та за межами визначених червоних ліній на землях загального користування. Покриття земельної ділянки - асфальт, тротуарна плитка, частково ґрунт, де наявні зелені насадження. Площа земельної ділянки становить 0,1791 га.». Вищезазначена інформація міститься в акті обстеження земельної ділянки від 14.11.2024 № 14/11/24-Л1.
Заявник вказує, що, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з'ясовано, що на земельній ділянці за адресою: вул. Князя Ярослава Мудрого, 64 (кадастровий номер 1210100000:06:104:0037) розташована автозаправна станція: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 12120040812101) (в РПВН 5705830): автозаправна станція, в тому числі Будівля операторської літ. А-1 загальною площею 38,6 кв.м.; Навіс літ. Б; Пункт заміни мастил (тимч.) літ. В; Навіс літ. Д; Навіс літ. Є; Навіс літ. Ж; № 1-огорожа; № 2-огорожа; № 3-майданчик; № 4- Паливно-роздавальна колонка; № 5-Паливно-роздавальна колонка; № 6-Паливно-роздавальна колонка; № 7-Паливно-роздавальна колонка; № 8-Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; № 9-Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; № 10-Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; № 11-Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; № 12-Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; № 13-Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод; № 14-Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод; № 15-Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод; № 16-Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод; № 17-Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод; № 18-Блискавковідвід; № 19-Блискавковідвід; № 20-Цінове табло; № 21- Покажчик «В'ЇЗД»; № 22-Покажчик «ВИЇЗД»; № 23-Колонка газороздавальна; № 24- Ємність для зберігання зріджених вуглеводневих газів; № 25-Блискавковідвід; № 26- Стела; І-замощення; ІІ-замощення; III-замощення; IV-замощення; V-замощення розташовані за адресою: вулиця Князя Ярослава Мудрого, 64, у місті Дніпро власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» на підставі акта прийому-передачі, серія та номер: 1647, 1648, виданого 28.03.2017.
Заявник зазначає, що ТОВ «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» з 28.03.2017 року по теперішній час користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:06:104:0037, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти нерухомості.
Дніпровською міською радою встановлено, що ТОВ «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН», безпідставно користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Князя Ярослава Мудрого, 64 в м. Дніпрі. Отже, останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки. Внаслідок цього вбачається спір між Дніпровською міською радою та ТОВ «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН», оскільки останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.
Предметом позову є вимога Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» коштів набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
Ураховуючи викладене, Дніпровська міська рада вважає за доцільне застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та кошти на рахунках відповідача в межах суми стягнення, до набрання рішенням по справі законної сили в межах суми стягнення, до набрання рішенням по справі законної сили.
Заявник зазначає, що сума коштів підтверджується розрахунком, який затверджений протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 24.04.2026 та складається з суми орендної плати, яка не сплачена відповідачем за відповідний період.
Даний розрахунок Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок здійснений на підставі: акту Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 14.11.2024 № 14/11/24-Л1, складеного за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:06:104:0037 з додатками; витягу № НВ - 9966553142025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.06.2025 відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає за 2025 рік - 16 430 745,52 грн.; витягу № НВ - 9954360422026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 25.02.2026 відповідно до якого розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає за 2026 рік - 17 743 880,99 грн.
Крім того, Дніпровська міська рада зазначає, що за інформацією ДПС наявна часткова сплата за користування землею, що було враховано під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.
Заявник зазначає, що ціна забезпечення позову складається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки в розмірі 558 590,38 грн.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності з частиною 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини 3 ст. 13 ГПК України ).
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, і на нього послався суд апеляційної інстанцій у цій справі.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі 910/6287/23, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Суд враховує, що обраний заявником вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав майбутнього відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (майбутнього відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява Дніпровської міської ради підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 558590,38 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать майбутньому відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 558590,38 грн. доцільно буде накласти арешт на майно майбутнього відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Верховний Суд у постанові № 918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів та баланс інтересів будуть порушені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
При цьому, суд звертає увагу на наступне.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ТОВ «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 40695167), перебуває 59 об'єктів нерухомого майна в різних областях України.
При цьому, заявник просить накласти арешт на індивідуально визначене майно «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 40695167), а саме, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 12120040812101) (в РПВН 5705830) розташоване за адресою: вулиця Князя Ярослава Мудрого, 64, у місті Дніпро, обґрунтовуючи це лише тим, що зазначене майно знаходиться на спірній земельній ділянці.
Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги необхідність дотримання співмірності та пропорційності заходів забезпечення майбутнього позову, за умови неможливості станом на дату розгляду заяви встановити достатність грошових коштів, що належать майбутньому боржнику і знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах для задоволення вимог про стягнення 558 590,38 грн., відсутності будь-яких даних про вартість нерухомого майна, на яку заявник просить суд накласти арешт; приймаючи до уваги, що нерухоме майно за адресою: вулиця Князя Ярослава Мудрого, 64, у місті Дніпро не є предметом майбутнього спору, суд вважає за доцільне накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН», в межах суми стягнення в розмірі 558 590,38 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статті 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 40695167), та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 40695167), в межах суми стягнення в розмірі 558 590,38 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.
Стягувачем за даною ухвалою є: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514).
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» (50074, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Травнева,
будинок 35, код ЄДРПОУ 40695167).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 07.05.2026.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 08.05.2029.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.Г. Назаренко