вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1447/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів"
до відповідача-1: В-1 Дніпровського державного технічного університету (ДДТУ)
В-2 Удод Андрія Миколайовича
третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"
відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро
третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість", м. Київ
про визнання договору недійсним, стягнення збитків
та
за зустрічним позовом: Дніпровського державного технічного університету, м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів", м. Дніпро
про стягнення 539 000грн
за зустрічним позовом Дніпровський державний технічний університет (ДДТУ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів"
про стягнення 539 000 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просить:
1. Визнати недійсним в частині прав та обов'язків позивача договір від 01.09.2023 №204/23 на підготовку аспіранта на контрактній основі (за кошти юридичної особи) вчинений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 125 181грн.
2. Визнати недійсним договір від 01.05.2023 №271/23 на виконання науково- дослідної роботи вчинений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 210 000грн.
3. Визнати недійсним договір від 01.11.2023 №1720123 вчинений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 100 000грн.
4. Визнати недійсним договір від 27.11.2023 №250/23 вчинений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 240 000грн.
5. Визнати недійсним договір від 27.06.2024 №250/24 вчинений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 240 000грн.
6. Визнати недійсним договір від 28.10.2024 №360/24 вчинений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 175 000 грн.
7. Визнати недійсним договір від 08.01.2025 №250/25 вчинений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та стягнути з відповідачів солідарно збитки у розмірі 120 000грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 справу №904/1447/26 передано на розгляд судді Юзікову С.Г.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 №285 у зв'язку із невірним визначенням категорії спору, відповідно до пункту п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх. № 4-1144/26 справи 904/1447/26.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 справу №904/1447/25 передано на розгляд судді Манько С.Г.
Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.04.2026.
16 квітня 2026 року до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява Дніпровського державного технічного університету, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів" 539 000грн, в тому числі суму основного боргу в розмірі 175 000грн, пені за несвоєчасну оплату за період з 09.01.2026 по 15.04.2026 включно в сумі 339 500грн, штрафу в сумі 24 500грн.
Ухвалою суду від 20.04.2026 постановлено прийняти зустрічну позовну заяву Дніпровського державного технічного університету для спільного розгляду з первісним позовом.
З 21.04.2026 підготовче засідання відкладено на 06.05.2026.
28 квітня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут елестомерних матеріалів і виробів", адвоката Коршун С.В. надійшла заява про відвід судді Манько Г.В.
В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що суддя Манько Г.В. в судовому засіданні 21.04.2026 повідомив учасникам про прийняття зустрічного позову ухвалою від 20.04.2026. Однак, представник позивача, адвокат Коршун С.В., який має електронний кабінет та через який подано первісний позов, не отримав від зустрічного позивача зустрічний позов, і від суду, до сьогодні, не отримав ухвалу про прийняття зустрічного позову. Суддя Манько Г.В. не перевірив вказані обставини та не надав їм належної оцінки. Наведене не свідчить про незгоду сторони з процесуальними рішеннями судді, а вказує на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, в тому числі з урахуванням Бангалорських принципи поведінки суддів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 №347 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи для розгляду заяви про відвід судді Манько Г.В.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 справу №904/1447/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Надії Михайлівни для вирішення питання про відвід судді Манько Г.В.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут елестомерних матеріалів і виробів" про відвід судді Манько Г.В. від розгляду справи №904/1447/26, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано має здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
В пунктах 49, 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9 листопада 2006 року зазначається, що:
- відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним і об'єктивним критерієм. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суд неупередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого, inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28, 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42 рішення ЄСПЛ 2000-12). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу і ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. Рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" від 10 червня 1996 року, пункт 38);
- стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Реалізації гарантій, встановлених статтею 6 Конвенції, слугує запровадження у національному законодавстві процедур, що забезпечують безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, передбачені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі судді в розгляді справи (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Так суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, перелік обставин, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу є вичерпним, а тому виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Відповідно до частини третьої ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Відповідно до частин першої другої ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (ч.8 ст. 39 ГПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді відповідач зазначає те, що представник позивача, адвокат Коршун С.В., який є учасником справи, має електронний кабінет, через який подано первісний позов, не отримав від зустрічного позивача зустрічний позов, і від суду, до сьогодні, не отримав ухвалу про прийняття зустрічного позову, а суддя Манько Г.В., не перевірив вказані обставини та не надав їм належної оцінки.
Отже, мотиви заявленого відводу фактично зводяться до незгоди відповідача із процесуальними рішеннями судді Манько Г.В., пов'язаними з прийняттям зустрічного позову до розгляду разом із первісним позовом.
Водночас, приймаючи ухвалу від 20.04.2026 про об'єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, суд дійшов висновку щодо необхідності прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом в одне провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу).
Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (ч. 7 ст. 42 ГПК України).
Водночас, наведені положення процесуального законодавства не містять вимог про надсилання заяв адвокату (представнику) іншої сторони.
У якості доказу направлення зустрічної позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут елестомерних матеріалів і виробів", позивачем за зустрічним позовом надано до суду квитанцію №6728776 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (дата, час доставки: 20.04.2026 17:09) (а.с. 162 том 2).
Отже, суд визнав зустрічну позовну заяву такою, що відповідає вимогам, встановленим ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвалу суду від 20.04.2026 (про об'єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом) в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут елестомерних матеріалів і виробів" 21.04.2026 (о 12:27год) та адвоката Коршун Сергія Володимировича 06.05.2026 (о 17:04), що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до частин першої, другої ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Адвокат як представник бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов'язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов'язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки (саме) для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.
Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.
Слід зазначити, що ухвала суду від 20.04.2026 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про доступ до судових рішень"), та відповідач за зустрічним позовом мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов'язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголошено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії").
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Суд зауважує, що внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає чіткий спосіб захисту прав особи, яка не погоджується з процесуальними рішеннями судді. Так, заявник, у випадку незгоди з процесуальними рішеннями суду має право або оскаржити відповідні ухвали, що підлягають самостійному оскарженню, або заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включити до апеляційної скарги на рішення суду. Однак така незгода не є підставою для відводу судді.
В силу вимог частини четвертої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді Манько Г.В., безпосередньо та однозначно не вказують на його особисту небезсторонність, упереджене ставлення чи особисту прихильність до того чи іншого учасника справи.
Таким чином, оцінивши доводи заяви представника позивача за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут елестомерних матеріалів і виробів") Коршун С.В. про відвід судді Манько Г.В. від розгляду справи №904/1447/26, суд не вбачає об'єктивних обставин, які викликають сумніви в неупередженості або безсторонності судді.
Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом (Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут елестомерних матеріалів і виробів") Коршун С.В. про відвід судді Манько Г.В. у справі №904/1447/26.
Ухвала набирає законної сили - 07.05.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н.М. Євстигнеєва