пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 квітня 2026 року Справа № 903/1151/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Шум М.С. за участю секретаря судового засідання Сосновської Ю.П., розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом: Приватного акціонерного товариства “ЗЕРНОПРОДУКТ МХП»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Волинська фондова компанія»
про стягнення 547494грн 03коп
Представники сторін:
від позивача: Сєркова С.Г.
від відповідача: н/з
встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 31.03.2026 у справі №903/1151/25 у позові Приватного акціонерного товариства “ЗЕРНОПРОДУКТ МХП до Приватного акціонерного товариства "ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ" про стягнення 547 494,03 грн. вирішено відмовити.
До суду від Приватного акціонерного товариства "ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ" надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Приватного акціонерного товариства “ЗЕРНОПРОДУКТ МХП» 50 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 10.04.2026 прийнято та призначено до розгляду заяву ПрАТ"ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення на 28 квітня 2026 року на 10:20 год.
07.04.2026 представник позивача подав заперечення, у якому просить суд відмовити в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі50 000 грн., а у випадку, задоволення просить зменшити витрати на правову допомогу до 5000 грн.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Між Адвокатським бюро «Дзюрило Анастасії» (адвокатське бюро) та Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія» (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги за № 04/02/25 від 04.02.2025.
Згідно умов п. 1.1. договору визначено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правничої допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та всі фактично понесені адвокатським бюро витрати у зв'язку з виконанням даного договору.
Згідно п.п. 1.2. договору визначено сторонами, що адвокатське бюро за даним договором бере на себе зобов'язання надати необхідну правничу допомогу клієнту зміст якої викладений в додаткових угодах до даного договору.
Відповідно до п.п 4.1. договору сторони визначили, що гонорар є формою винагороди адвокатського бюро за надання правничої допомоги клієнту.
Пунктом 4.2 - 4.3 договору встановлено, що на визначення розміру гонорару адвокатське бюро впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та обґрунтованого розміру гонорару. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, встановлюється у відповідній додатковій угоді до даного договору.
Згідно п.п. 4.6 договору встановлено, що на підтвердження факту надання адвокатським бюро клієнту правничої допомоги відповідно до умов даного договору адвокатським бюро складається акт наданих послуг (правничої допомоги), який направляється або вручається під розписку клієнту.
26.12.2025 Адвокатським бюро «Дзюрило Анастасії» (адвокатське бюро) та Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія» (клієнт) укладено додаткову угоду №10 до договору про надання правової (правничої) допомоги за № 04/02/25 від 04.02.2025 відповідно до п. 1 додаткової угоди сторонами визначено, що надання правничої допомоги щодо представництва інтересів клієнта у Господарському у суді Волинської області у справі №903/1151/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “ЗЕРНОПРОДУКТ МХП до Приватного акціонерного товариства "ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ" про стягнення 547 494,03 грн., становить 50 000.00 грн.
Згідно ордеру серії АС №1162824 від 07.11.2025 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №330 від 24.04.2007 видане Волинською обласною КДКА на підставі рішення №5/18 від 02.04.2007) Дзюрило Анастасії Ростиславівни є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність у Адвокатському бюро «Дзюрило Анастасії».
Згідно акту №75 наданих послуг від 31.03.2026 та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги по судовій справі №903/1151/25 адвокат надав клієнтові наступну професійну правничу допомогу
Відповідно до платіжної інструкції від 01.04.2026 за №000002496 ПрАТ «Волинська фондова компанія» оплатила за надані послуги по договору №04/02/25 від 04.02.2025 на суму 20 000 грн.
На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір у даному випадку не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Між тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У свою чергу, у кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення різних видів робіт, які поглинають або виключають чи дублюють одну і ту саму роботу і мають як наслідок аналогічні результати і при цьому має місце зазначення адвокатом надміру затраченого часу на такі роботи, суд вважає протиправними та вчиненими на шкоду іншій стороні.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Враховуючи заперечення позивача щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, суд дійов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн за рахунок позивача.
Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ЗЕРНОПРОДУКТ МХП» (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1 код ЄДРПОУ 32547211) на користь Приватного акціонерного товариства "ВОЛИНСЬКА ФОНДОВА КОМПАНІЯ" (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Мирослава Скорика, 16, код ЄДРПОУ 13356951) 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 05.05.2026.
Суддя Шум М.С.