вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" травня 2026 р. Cправа № 902/252/26
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" (вул. Скалецького Р., буд. 15Б, м. Вінниця, 21018)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009)
про стягнення 144 759,49 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" про стягнення 144 759,49 грн заборгованості, з яких 114 245,83 грн основного боргу, 4 550,53 грн інфляційних втрат, 25 963,13 грн пені за договором поставки №191223 від 19.12.2023.
Ухвалою суду від 04.03.2026 відкрито провадження у справі №902/252/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання заяв по суті спору.
21.04.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" надійшла заява (б/н від 21.04.2026) (вх.канц. № 01-43/16/26 від 21.04.2026) про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 23.04.2026 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" (б/н від 21.04.2026) (вх.канц. №01-43/16/26 від 21.04.2026) про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ - 44796564), що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських та інших фінансових установах у межах ціни позову в розмірі 144 759,49 грн. Відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (б/н від 21.04.2026) (вх.канц. №01-43/16/26 від 21.04.2026) в іншій частині вимог.
Суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2026 направлено позивачу та відповідачу в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Згідно довідки про доставку електронних листів, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 04.03.2026 надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" та доставлено до електронних кабінетів.
Отже, сторони завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (Покупець) укладено договір поставки №191223.
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність у зумовлений строк другій стороні - Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.
Найменування товару: макаронні вироби в асортименті (п. 1.2 Договору).
Загальна кількість товару в заліковій вазі складає: згідно накладних (п. 1.3 Договору).
Ціна за одну тонну (з урахуванням ПДВ) товару: згідно накладних (п. 1.5 Договору).
Загальна вартість (з урахуванням ПДВ) товару: згідно накладних (п. 1.6 Договору).
Вид поставки: згідно накладних (п. 1.7 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється Постачальником на підставі заявок, що надходять віл Покупця на адресу Постачальнику у письмовій або усній формі. У такий самий спосіб, як надійшла відповідна заявка, Постачальник має її погодити або відхилити.
Строк поставки товару - 1-10 календарних днів з моменту отримання Постачальником заявки від Покупця (п. 2.3 Договору).
Поставка товару здійснюється на умовах: склад Постачальника або склад Покупця. Якщо сторони погодили вид поставки "склад Покупця", то ціна товару включає вартість доставки Постачальником відповідної партії до товару на склад Покупця. Сторони можуть визначити інші умови поставки, про що укладається відповідна додаткова угода (п. 2.4 Договору).
Приймання передача проводиться за кількістю згідно товарно-супровідних документів, а за якістю - згідно із відповідним посвідченням якості товару (п. 2.5 Договору).
За змістом п. 3.1 Договору Покупець зобов'язаний здійснювати 100% оплати за товар на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.
За прострочення оплати (п. 3.1 Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення (п. 5.3 Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 7.1 Договору).
На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних позивачем було здійснену поставку товару на загальну вартість 720 279,24 грн.
Відповідачем частково проведено розрахунок за поставлений товар в сумі 606 033,41 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 114 245,83 грн (720 279,24 грн - 606 033,41 грн), згідно видаткових накладних №Д000000016 від 11.11.2025 на суму 20 123,04 грн, №П000000057 від 04.08.2025 на суму 18 747,00 грн, №Т000000044 від 04.06.2025 на суму 20 498,40 грн, №Т000000010 від 12.05.2025 на суму 24 996,00 грн, №Б000000049 від 07.04.2025 на суму 25 748,40 грн, №С000000009 від 10.01.2024 на суму 4 132,99 грн.
Також, в підтвердження заборгованості до матеріалів справи додано скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2023 по 29.01.2026.
03.02.2026 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №3 з вимогою погашення заборгованості.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за товар поставлений позивачем, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 114 245,83 грн основного боргу, 4 550,53 грн інфляційних втрат, 25 963,13 грн пені.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача 114 245,83 грн основного боргу з оплати поставленого товару підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення пені в розмірі 25 963,13 грн за період з 11.11.2025 до 02.03.2026 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
П. 5.3 Договору передбачено, за прострочення оплати (п. 3.1 Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, наданого позивачем, суд зазначає, що заявлена до стягнення пеня у сумі 25 963,13 грн є такою, що нарахована вірно.
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 4 550,53 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перевірці розрахунку судом, в системі "Ліга Закон", за період зазначений позивачем інфляційних втрат судом встановлено, що розмір інфляційних втрат нараховано вірно, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню у заявленому до стягнення позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" позовну заяву (б/н від 02.03.2026) та заяву про забезпечення позову (б/н від 21.04.2026) (вх.канц. № 01-43/16/26 від 21.04.2026) зареєстровано в електронній формі через систему "Електронний Суд".
Таким чином, позивачем при зверненні до суду, повинно було бути сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 662,40 грн (144 759,49 грн * 1,5%) х 0,8) та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 331,20 грн (1 664,00 грн х 0,8)
При цьому, позивачем сплачено згідно платіжних інструкцій №250 від 02.03.2026 - 3 328,00 грн та №378 від 21.04.2026 - 1 664,00 грн.
Надмірно сплачений судовий збір становить 998,40 грн (665,60 грн (надмірно сплачений судовий збір за позовною заявою) + 332,80 грн (надмірно сплачений судовий збір за заявою про вжиття заходів забезпечення позову), який може бути повернений позивачу на підставі відповідного клопотання.
З урахуванням викладеного витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, а також понесені судові витрати за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову в сумі 1 331,20 грн (за ставкою 0,8) підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009, код - 44796564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька макаронна фабрика" (вул. Скалецького Р., буд. 15Б, м. Вінниця, 21018, код - 30453593) 114 245,83 грн - основного боргу за договором поставки №191223 від 19.12.2023, 4 550,53 грн - інфляційних втрат, 25 963,13 грн - пені, 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору та 1 331,20 грн - судових витрат за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Роз'яснити, що заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.04.2026 у справі №902/252/26 продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 07 травня 2026 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи