вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2026 р. Cправа № 902/139/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21100)
до: Приватного підприємства "Апекс-Сервіс" (вул. Олега Августюка, буд 22, с. Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область, 23202)
про стягнення 105 710,82 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 01/00/011/4835 від 03.02.2026 (вх. № 154/26 від 03.02.2026) Вінницької міської ради з вимогами до Приватного підприємства "Апекс-Сервіс" про стягнення коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 105 710,82 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач після припинення дії Договору оренди земельної ділянки від 15.08.2008 без правових підстав користувався земельною ділянкою, у зв'язку з чим безпідставно зберіг кошти, еквівалентні орендній платі, які підлягають стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за період з 26.09.2024 по 08.10.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/139/26 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 03.03.2026, про що 06.02.2026 було постановлено відповідну ухвалу.
У подальшому підготовче засідання було відкладено на 31.03.2026, про що 03.03.2026 постановлено відповідну ухвалу.
Надалі, виконавши завдання підготовчого провадження, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026, про що 31.03.2026 постановлено відповідну ухвалу.
28.04.2026 до суду надійшла заява представниці позивача Заярної Н.О. № б/н від 28.04.2026 (вх. № 01-30/4170/26 від 28.04.2026) про розгляд справи за відсутності представника Вінницької міської ради.
Позивач правом участі у судовому засіданні не скористався. Водночас суд враховує зазначену заяву щодо здійснення розгляду справи за відсутності представника Вінницької міської ради.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу від 31.03.2026, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі вважається днем вручення відповідачу судового рішення.
Згідно із ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Водночас, місцезнаходження відповідача суду відоме і на таку адресу направлено ухвалу господарського суду у даній справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 наголошує, що відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем ухвали суду у цій справі та її повернення до суду з відповідною відміткою є наслідком дій (бездіяльності) самого відповідача, який не забезпечив належного отримання судової кореспонденції та не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження, що свідчить про настання таких наслідків з його власної волі.
Крім того, суд зазначає, що ухвали у справі № 902/139/26 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є цілодобовим та безоплатним.
Також судом 09.04.2026 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/139/26 по суті, у якій відповідачем є Приватне підприємство "Апекс-Сервіс".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 28.04.2026 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
15.09.2008 між Вінницькою міською радою (позивач, за Договором - Орендодавець) та Приватним підприємством "Апекс-Сервіс" (відповідач, за Договором - Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, предметом якого відповідно до пункту 1 є земельна ділянка площею 0,3982 га, розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Гната Мороза, 103.
Згідно пунктів 3-4 Договору в оренду надається земельна ділянка площею 0,3982 га (площею 0,0094 га під капітальною забудовою, площею 0,1402 га під спорудами, площею 0,1219 га під проїздами/проходами, площадками, площею 0,1267 га під зеленими насадженнями) для виробничих потреб у такому якісному стані без техногенної забрудненості. На земельній ділянці є в наявності об'єкти нерухомого майна.
Пунктом 8 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для виробничих потреб (виробництво дротів).
Згідно пункту 9 Договір укладається терміном на 10 (десять) років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації та діє до 23.05.2018 р.
23.03.2009 Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040900200020. Того ж дня земельну ділянку передано Приватному підприємству "Апекс-Сервіс" за актом приймання-передачі.
12.08.2025 Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Вінниця, вул. Юрія Іллєнка, 103 (кадастровий номер 0510136300:01:027:0003), за результатами якого складено акт № 43.
Встановлено, що ПП "Апекс-Сервіс" використовує зазначену земельну ділянку площею 0,3982 га на підставі Договору оренди від 15.09.2008, строк дії якого закінчився 23.05.2018, без оформлення правовстановлюючих документів та без сплати плати за землю.
Земельну ділянку орендодавцю не повернуто, клопотання щодо оформлення прав на неї не подавались, вимоги органу місцевого самоврядування залишені без виконання.
Листом Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 13.08.2025 № 37/00/010/50089 зазначений акт обстеження було направлено на адресу ПП "Апекс-Сервіс". Вказане поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою оператора поштового зв'язку про невручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Надалі на адресу відповідача направлено вимогу Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 13.08.2025 № 37/00/010/50111, якою вимагалося:
- вжити заходів щодо оформлення права користування або права власності на земельну ділянку у порядку, визначеному статтями 123, 128 Земельного кодексу України, та забезпечити державну реєстрацію відповідного речового права;
- відшкодувати збитки, завдані територіальній громаді (у вигляді безпідставно збережених коштів), у зв'язку з використанням земельної ділянки площею 0,3982 га (кадастровий номер 0510136300:01:027:0003), розмір яких підлягає визначенню Комісією, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.03.2005 № 596 (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету від 10.12.2020 № 2714), з урахуванням періоду, не охопленого рішеннями Господарського суду Вінницької області;
- забезпечити використання земельної ділянки та прилеглої території з дотриманням вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою Вінницької міської територіальної громади, затверджених рішенням міської ради від 22.05.2020 № 2254 (зі змінами).
Про виконання зазначених вимог зобов'язано повідомити Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради у письмовій формі до 01.09.2025. Поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою оператора поштового зв'язку про невручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
24.09.2025 Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради на адресу відповідача направлено повідомлення № 37/00/010/58511 про виклик на засідання Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зазначене поштове відправлення також повернулося відправнику з відміткою оператора поштового зв'язку про невручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
08.10.2025 Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Вінницької міської ради складено акт про визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів).
Відповідно до зазначеного акта, земельна ділянка площею 0,3982 га, кадастровий номер 0510136300:01:027:0003, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Юрія Іллєнка (Гната Мороза), 103, використовується ПП "Апекс-Сервіс" з порушенням вимог земельного законодавства, без оформлення у встановленому порядку речового права на земельну ділянку, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади від 12.08.2025 № 43, складеним Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради.
У акті зазначено, що рішеннями Господарського суду Вінницької області від 12.10.2023 у справі № 902/844/23 та від 28.02.2025 у справі № 902/1346/24 задоволено позовні вимоги Вінницької міської ради та вирішено стягнути з підприємства кошти у загальному розмірі 393 865,58 грн за використання комунальної земельної ділянки у період з 14.03.2020 по 25.09.2024.
Відповідно до пункту 3 акта про визначення збитків, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з інформацією, наданою Відділом № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (лист від 01.10.2025 № 5134/475-25), становить:
- за 2024 рік - 3 135 351,41 грн;
- за 2025 рік - 3 510 179,14 грн.
У пункті 4 акта зазначено, що станом на дату засідання Комісії до бюджету Вінницької міської територіальної громади за кодами доходів 18010500 (земельний податок з юридичних осіб) та 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) протягом періоду, за який визначено розмір збитків, кошти від ПП "Апекс-Сервіс" не надходили.
У пунктах 5-7 акта визначено, що період, за який нараховано збитки, становить з 26.09.2024 по 08.10.2025 (період, не охоплений судовими рішеннями, до дати засідання Комісії).
Цільове (функціональне) використання земельної ділянки 11.02 для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
Розмір збитків (безпідставно збережених коштів), заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради, розраховано за 377 днів (з 26.09.2024 по 08.10.2025) як орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 105 710,82 грн, згідно із розрахунком Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 08.10.2025.
Згідно із пунктом 8 акта, сума збитків, що підлягає відшкодуванню, становить 105 710,82 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.10.2025 № 2500 зазначений акт про визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів) затверджено, та вирішено зобов'язати, зокрема ПП "Апекс-Сервіс", відшкодувати визначені збитки в повному обсязі у строк не пізніше 30 днів з дня прийняття цього рішення.
21.10.2025 Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради на адресу відповідача направлено повідомлення № 37/00/010/64668 з пропозицією здійснити у добровільному порядку сплату нарахованої суми збитків (безпідставно збережених коштів). До зазначеного повідомлення додано рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.10.2025 № 2500 та акт про визначення розміру збитків від 08.10.2025. Вказане поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою оператора поштового зв'язку про невручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
З огляду на несплату відповідачем безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3982 га, кадастровий номер 0510136300:01:027:0003, розташованою за адресою: м. Вінниця, вул. Юрія Іллєнка (Гната Мороза), 103, без правовстановлюючих документів, у сумі 105 710,82 грн за період з 26.09.2024 по 08.10.2025, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Згідно пунктів 274.1, 274.2 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
Положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Згідно із статтями 122 - 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, Верховним Судом у постановах від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20
Як убачається з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, сформованої 22.01.2026 о 15:21, земельна ділянка з кадастровим номером 0510136300:01:027:0003, цільове призначення якої - 11.02: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема з енергогенеруючим блоком, площею 0,3982 га, розташована за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Гната Мороза, 103, на праві власності належить Вінницькій міській раді.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 0510136300:01:027:0003 площею 0,3982 га сформована у встановленому законом порядку та є об'єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру.
Отже, спір у даній справі стосується сформованої земельної ділянки, яка має визначені площу та нормативну грошову оцінку.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.09.2008 між Вінницькою міською радою та ПП "Апекс-Сервіс" укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,3982 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Гната Мороза, 103, зі строком дії до 23.05.2018.
Після закінчення строку дії Договору оренди земельна ділянка орендодавцю не повернута.
З матеріалів справи також вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди від 15.09.2008 між сторонами не укладалося нових договорів оренди щодо зазначеної земельної ділянки, а також не зареєстровано відповідного права користування.
Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою ПП "Апекс-Сервіс" у спірний період.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач у спірний період фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 0510136300:01:027:0003 без належного оформлення правовстановлюючих документів.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.
Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок є обов'язковою.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (при передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки).
Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю та технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виготовлену компетентним органом.
Із матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0510136300:01:027:0003 за період 2024-2025 років становила 3 135 351,41 грн та 3 510 179,14 грн відповідно.
Відповідно до пункту 7 Акта про визначення розміру збитків, розмір безпідставно збережених коштів за період з 26.09.2024 по 08.10.2025, розрахований виходячи з 3% нормативної грошової оцінки, становить 105 710,82 грн.
Суд, перевіривши зазначений розрахунок, дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність матеріалам справи, оскільки доказів його спростування відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Апекс-Сервіс" на користь Вінницької міської ради безпідставно збережених коштів за період з 26.09.2024 по 08.10.2025 у розмірі 105 710,82 грн за користування земельною ділянкою площею 0,3982 га, кадастровий номер 0510136300:01:027:0003, розташованою за адресою: м. Вінниця, вул. Юрія Іллєнка (Гната Мороза), 103, без правовстановлюючих документів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе частково їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Апекс-Сервіс" (вул. Олега Августюка, буд 22, с. Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область, 23202; код ЄДРПОУ 34143468) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, буд. 59, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 25512617) 105 710 грн 82 коп - безпідставно збережених коштів за користування у період з 26.09.2024 по 08.10.2025 земельною ділянкою площею 0,3982 га, кадастровий номер 0510136300:01:027:0003, розташованою за адресою: м. Вінниця, вул. Юрія Іллєнка (Гната Мороза), 103 та 2 662 грн 40 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати позивачу - до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 07 травня 2026 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Олега Августюка, буд 22, с. Гавришівка, Вінницький район, Вінницька область, 23202)