07.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/3598/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 (суддя Дроздова С. С., м. Запоріжжя) у справі № 908/3598/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; адреса для листування: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014)
до відповідача-1 Фермерського господарства "ОМЕГА" (вул. Воротинцева, буд. 73, с. Новоспаське, Приазовський район, Запорізька область, 72412, ідентифікаційний код юридичної особи 20480999)
до відповідача-2 ОСОБА_1
про стягнення 108 537 грн 51 коп.,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Фермерського господарства "ОМЕГА" та ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором про надання овердрафту № 015/11190/549938 від 23.04.2019 в розмірі 108 537 грн 51 коп., з яких: 72 043 грн 11 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 494 грн 40 коп. сума заборгованості за відсотками.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі № 908/3598/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до Фермерського господарства "ОМЕГА" задоволено.
Стягнуто з Фермерського господарства "ОМЕГА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості за Договором про надання овердрафту № 015/11190/549938 від 23.04.2019 в розмірі 108 537 грн 51 коп., з яких: 72 043 грн 11 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 494 грн 40 коп. сума заборгованості за відсотками, 3 028 грн 00 коп. судового збору.
У позові до ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами існують належним чином оформлені кредитні правовідносини, Кредитор свої зобов'язання виконав, натомість Позичальник допустив порушення умов договору щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка належними доказами підтверджена та не спростована. Щодо відповідача ОСОБА_1 , місцевий господарський суд зазначив, що не наступив строк виконання поручитилем грошового зобов'язання, а тому в цій частині відмовив у позові.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі №908/3598/25, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі № 908/3598/25 та ухвалити нове рішення, яким вимоги позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до Фермерського господарства "ОМЕГА" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту № 015/11190/549938 від 23 квітня 2019 в розмірі 108 537,51 грн та суму судового збору у розмірі 3028,00 грн задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Відповідачів на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеність висновків суду та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що між первісним кредитором - АТ "Райффайзен Банк" - та ФГ "ОМЕГА" був укладений кредитний договір, за яким позичальнику надано овердрафт, а останній зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти та інші платежі. Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, тоді як позичальник допустив прострочення виконання грошових зобов'язань, унаслідок чого утворилась заборгованість.
Апелянт наголошує, що на підставі договору відступлення права вимоги він набув усіх прав первісного кредитора щодо стягнення заборгованості, у тому числі й прав за договором поруки. Відтак, ТОВ "ФК "ЄАПБ" є належним кредитором і має право звертатися до суду з вимогою про стягнення боргу.
Апелянт підкреслює, що поручитель ( ОСОБА_1 ) відповідно до договору поруки несе солідарну відповідальність разом із позичальником у повному обсязі за виконання кредитних зобов'язань. Отже, вимоги про солідарне стягнення є правомірними.
Апелянт вважає помилковим висновок суду щодо недотримання досудового порядку звернення до поручителя. Зазначається, що закон не встановлює обов'язку кредитора мати підтвердження отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги; неповідомлення боржника не звільняє його від обов'язку виконання зобов'язання (позиція Верховного Суду); відсутність направлення вимоги поручителю обумовлена об'єктивними причинами - перебуванням відповідачів на тимчасово окупованій території та відсутністю дієвих засобів зв'язку.
Апелянт наголошує, що ним було вжито всіх можливих заходів для комунікації з відповідачами, однак: поштовий зв'язок із окупованою територією відсутній; телефонні номери, зазначені у реєстрах, не обслуговуються; інші засоби зв'язку (електронна пошта тощо) сторонами не погоджувалися. Отже, неможливість направлення вимоги поручителю не може бути поставлена у провину кредитору та не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що відповідачі не були позбавлені можливості виконати зобов'язання, оскільки могли здійснити оплату на рахунки первісного кредитора, що відповідало б вимогам ст. 516 ЦК України. Однак жодних дій щодо погашення заборгованості вчинено не було.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував належним чином докази наявності заборгованості та фактично здійснив їх неправильну оцінку, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, на думку апелянта, суд неповно з'ясував фактичні обставини справи; дійшов висновків, які не відповідають матеріалам справи; неправильно застосував норми матеріального права.
У зв'язку з цим апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідачі 1, 2 не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.
Згідно з ч.1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі № 908/3598/25. Витребувано матеріали справи №908/3598/25 у Господарського суду Запорізької області, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом обставини справи.
23.04.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (Кредитор), та Фермерським господарством "ОМЕГА" (Позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 015/11190/549938, відповідно до якого Кредитор надав Позичальнику можливість користування кредитними коштами в межах встановленого ліміту, а Позичальник зобов'язався повернути отримані кошти, сплачувати проценти та виконувати інші зобов'язання у строки та на умовах, визначених договором.
Умовами договору передбачено максимальний ліміт овердрафту у розмірі 201 000,00 грн, із встановленням поточного ліміту, який на момент укладення договору становив 67 000,00 грн та визначався залежно від надходжень на рахунки Позичальника. Строк користування овердрафтом встановлено до 23.04.2022 включно, з обов'язком повного погашення заборгованості не пізніше цієї дати.
Проценти за користування кредитними коштами встановлені у розмірі 22 % річних, а у випадках, передбачених договором (зокрема при скасуванні ліміту), - 40 % річних. Нарахування процентів здійснюється щоденно на фактичний розмір заборгованості.
Кредитор виконав свої зобов'язання за договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи. Водночас Позичальник належним чином зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 30.07.2024 утворилась заборгованість у загальному розмірі 108 537,51 грн, з яких 72 043,11 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 36 494,40 грн - заборгованість за процентами.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23.04.2019 між Кредитором та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 015/11190/549938/П, відповідно до якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником у повному обсязі за виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором. Строк дії поруки встановлено 5 років з моменту настання строку виконання відповідного зобов'язання.
24.07.2024 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, за яким Новий кредитор набув право грошової вимоги до Позичальника та Поручителя за вказаним кредитним договором і договором поруки.
Відповідно до реєстру боржників від 30.07.2024 до Нового кредитора перейшло право вимоги до Фермерського господарства "ОМЕГА" у розмірі 108 537,51 грн. Умови кредитного договору після відступлення права вимоги не змінювалися, додаткові нарахування Новим кредитором не здійснювалися.
Позичальник свої зобов'язання не виконав, заборгованість не погасив, у зв'язку з чим Новий кредитор звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з Позичальника та Поручителя у зазначеному розмірі.
За результатами розгляду спору судом першої інстанції ухвалено рішення, яке є предметом оскарження у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі № 908/3598/25, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до Фермерського господарства "ОМЕГА" задоволено.
Стягнуто з Фермерського господарства "ОМЕГА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості за Договором про надання овердрафту № 015/11190/549938 від 23.04.2019 в розмірі 108 537 грн 51 коп., з яких: 72 043 грн 11 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 36 494 грн 40 коп. сума заборгованості за відсотками, 3 028 грн 00 коп. судового збору.
У позові до ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як визначено в ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Колегія суддів констатує, що ключовою умовою виникнення обов'язку поручителя є пред'явлення кредитором вимоги, якщо така умова прямо передбачена договором поруки. Відповідно до пунктів 2.1-2.2 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати забезпечене зобов'язання протягом 10 банківських днів саме з моменту отримання вимоги кредитора. Таким чином, юридичним фактом, з яким сторони пов'язали виникнення обов'язку поручителя, є не факт порушення основного зобов'язання боржником, а саме отримання відповідної вимоги кредитора.
Апелянт не заперечує, що така вимога поручителю фактично не направлялась. Водночас відсутність її направлення означає, що строк виконання зобов'язання поручителем не настав (ч. 1 ст. 530 ЦК України), а отже, відсутній і факт прострочення (ст. 612 ЦК України). За таких умов правові підстави для покладення відповідальності на поручителя відсутні.
Доводи апелянта про об'єктивну неможливість направлення вимоги є необґрунтованими та обґрунтовано відхилені судом першої інстанції. Договір поруки передбачає альтернативні способи комунікації між сторонами (письмові повідомлення, електронні засоби зв'язку, телефонний зв'язок тощо). Крім того, у відкритих державних реєстрах містилися контактні дані поручителя та пов'язаного з ним фермерського господарства, які могли бути використані для комунікації.
Апелянтом не надано жодних належних доказів вжиття будь-яких заходів для направлення вимоги, що свідчить про невиконання ним свого обов'язку щодо належного досудового повідомлення поручителя.
Посилання на розташування поручителя на тимчасово окупованій території не змінює умов договору і не звільняє кредитора від обов'язку дотримання передбаченої договором процедури. Навіть за наявності таких обставин позивач не був позбавлений можливості використати альтернативні способи зв'язку, передбачені договором. Сам факт окупації не створює автоматичного виникнення обов'язку поручителя і не замінює необхідності направлення вимоги.
Колегія суддів погоджується що, суд обґрунтовано відмежував поняття пред'явлення вимоги від пред'явлення позову. Вимога кредитора є елементом матеріальних правовідносин і умовою виникнення обов'язку поручителя, тоді як позов є процесуальним способом захисту вже порушеного права. Отже, подання позову не може замінити передбачену договором вимогу і не тягне автоматичного настання відповідальності поручителя.
Доводи щодо відступлення права вимоги та належного повідомлення боржника не впливають на правову оцінку зобов'язань поручителя. Перехід прав кредитора відповідно до статей 512-516 ЦК України не змінює умов договору поруки і не скасовує обов'язку нового кредитора дотриматися встановленої договором процедури пред'явлення вимоги поручителю.
Твердження апелянта про відсутність реальних засобів комунікації є безпідставними, оскільки договір прямо передбачає декілька альтернативних каналів зв'язку. Навіть у разі неможливості використання окремих із них кредитор мав можливість здійснити направлення за останніми відомими реквізитами, що відповідає загальним засадам добросовісності виконання зобов'язань.
Натомість апелянт не довів здійснення жодних спроб направлення вимоги, що виключає можливість покладення відповідальності на поручителя.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування принципу contra proferentem, відповідно до якого неоднозначні умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх сформулювала. Оскільки умови договору поруки були розроблені кредитором, саме на ньому лежить ризик їх тлумачення. Відтак відсутність направлення вимоги не може тлумачитися на користь кредитора як підстава для виникнення відповідальності поручителя.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи та не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, передбачених статтею 277 ГПК України як підстав для скасування рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі № 908/3598/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2026 у справі № 908/3598/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО