ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 квітня 2026 року Справа № 902/1732/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Новак С.Я
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.03.26р. у справі №902/1732/25, ухвалене суддею Маслієм І.В., повне рішення складене 30.03.26р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АГРОПРОДІНВЕСТ"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича
про стягнення 580 664,25 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АГРОПРОДІНВЕСТ" до Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича про стягнення 580 664,25 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.03.2026р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АГРОПРОДІНВЕСТ" 580 664,25 грн збитків та 6 967,97 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.03.2026р. Фізична особа-підприємець Чубатюк Роман Захарович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 18.03.2026 року у справі №902/1732/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.03.26р. у справі №902/1732/25. Витребувано у Господарського суду Вінницької області матеріали справи №902/1732/25. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АГРОПРОДІНВЕСТ" надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 27.04.2026 р..
14.04.2026р. матеріали справи №902/1732/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "30" квітня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
30.04.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення від представника Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича.
У судове засідання, що відбулося 30.04.2026 року, позивач та відповідач не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Позивач про причини неявки суд не повідомив.
Натомість, представник відповідача 30.04.2026 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник не може з'явитися в судове засідання за станом здоров'я.
Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав на те, що відповідач не виконав вимог ст.201 ПК та Порядку про зупинення, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних. У зв'язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання. Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, встановивши наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків у справі внаслідок неправильного визначення правової природи спірних правовідносин, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного рішення.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що помилкою суду є те, що він визнав положення п. 4.6 договору джерелом цивільно-правового зобов'язання відповідача перед позивачем та поклав на відповідача відповідальність за його порушення, тоді як відповідні відносини мають публічно-правову природу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.02.2026 у справі №904/2953/24, обов'язок щодо складання та реєстрації податкової накладної є обов'язком платника податку у відносинах з державою, а не перед контрагентом за договором. Включення такого обов'язку до договору не змінює його правової природи та не трансформує його у цивільно-правове зобов'язання.
Отже, положення п. 4.6 договору саме по собі не створює цивільно-правового обов'язку відповідача перед позивачем і не може бути правовою підставою для застосування цивільно-правової відповідальності.
Натомість суд першої інстанції фактично підмінив публічно-правові відносини приватноправовими, штучно сконструювавши цивільне зобов'язання там, де воно відсутнє. Така помилка у правовій кваліфікації є істотною, оскільки саме вона зумовила подальше неправильне застосування статей 22, 611 ЦК України та статей 224, 225 ГК України і, як наслідок, ухвалення незаконного рішення.
За відсутності цивільно-правового зобов'язання між сторонами у відповідній частині, відсутня і правова підстава для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати збитки, що саме по собі виключає можливість задоволення позову.
Крім того, навіть за умови гіпотетичного застосування до спірних правовідносин норм цивільного права, у справі відсутній склад цивільного правопорушення.
Суд першої інстанції не врахував, що відсутність реєстрації податкової накладної у даному випадку є наслідком рішення контролюючого органу, правомірність якого встановлена судовими рішеннями адміністративних судів, що набрали законної сили. Відповідно до статті 75 ГПК України ці обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню.
За таких умов саме рішення контролюючого органу є безпосередньою та самостійною причиною ненастання у позивача права на податковий кредит, що виключає наявність прямого причинного зв'язку між діями відповідача та заявленими збитками.
Матеріали справи підтверджують, що відповідач вжив усіх передбачених законом заходів для належного виконання своїх обов'язків: склав податкову накладну, подав її на реєстрацію, після зупинення реєстрації подав пояснення та необхідні документи, а також оскаржив рішення контролюючого органу в судовому порядку.
Отже, відсутні підстави вважати поведінку відповідача протиправною або винною. Відповідно до статей 614 ЦК України та 218 ГК України відсутність вини виключає застосування відповідальності.
Водночас суд першої інстанції, дійшовши висновку про неналежне виконання відповідачем обов'язків, не встановив, які саме норми податкового законодавства були порушені відповідачем, які конкретні дії він не вчинив або вчинив неналежно, які документи не подав, а також яким чином це вплинуло на прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА АГРОПРОДІНВЕСТ" (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Чубатюком Романом Захаровичем (Постачальник) укладено договір поставки №А1.2.3.4.0006.
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець - оплатити й прийняти цукор-пісок, жом сирий, мелясу (Товар).
Найменування, кількість Товару, що поставляється, вказуються у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).
Постачальник зобов'язаний поставити (передати), а Покупець прийняти весь об'єм (кількість) готової продукції (цукру-піску, жому сирого, меляси), виробленої після переробки цукрового буряку, згідно Договору переробки на давальницьких умовах цукрових буряків для виробництва цукру № Г1.2.3.2.00035 від 14,11,2022 р. (Договір переробки), за мінусом 73 (Сімдесят три кілограма) кг цукру-піску з кожної 1 (однієї) тони переробленого цукрового буряку при базисній цукристості 16% (п. 1.3 Договору).
Ціна Товару зазначається в Специфікаціях до цього Договору (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 2.2 Договору загальна вартість Товару за цим Договором становить сукупність вартості всіх поставлених партій Товару, що підтверджується Специфікаціями та видатковими накладними до цього Договору за весь період дії цього Договору.
Строк поставки Товару визначається в Специфікаціях. У разі ухилення Постачальником від підписання Специфікації(ій) до цього Договору строк поставки становить - 15 календарних днів з дати підписання кожного окремого Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за Договором переробки (п. 3.1 Договору).
Строк оплати за Товар визначається в Специфікаціях (п. 3.2 Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця (п. 3.3 Договору).
Місце поставки визначається в Специфікаціях (п. 3.4 Договору).
За змістом п. 3.5 Договору дата підписання Покупцем видаткової накладної є датою відвантаження та переходом права власності на Товар до Покупця.
Відповідно п. 5.5 Договору сторони погоджуються з тим, що невиконання однією з Сторін вимог Податкового кодексу України та підзаконних актів стосовно складання та реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних (далі - ПН/РК) у зв'язку із здійсненням операцій за цим договором або невчинення Стороною належних дій після зупинення контролюючим органом реєстрації ПН/РК, призводить до виникнення збитків у іншої Сторони в розмірі нестриманого права на податковий кредит або на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ (далі - податкові збитки).
Договір набуває чинності з дати підписання й діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 7.1 Договору).
23.09.2024 між сторонами погоджено Специфікацію від 23.09.2024, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу мелясу бурякову, жом свіжий та цукор білий кристалічний з цукрових буряків загальною вартістю 3 483 985,50 грн, в т.ч. ПДВ 580 664,25 грн.
Товар, зазначений в Специфікації від 23.09.2024, поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №11 від 23.09.2024.
В свою чергу, позивач сплатив вартість поставленого товару, що підтверджується платіжними інструкціями №502700011 від 10.02.2025, №505600003 від 26.02.2025, №510800015 від 18.04.2025, №514000007 від 20.05.2025, №514600004 від 26.05.2025, які наявні в матеріалах справи.
За фактом поставки товару, що підтверджується видатковою накладною №11 від 23.09.2024, відповідачем подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 23.09.2024, у реєстрації якої відмовлено.
Разом з тим реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено контролюючим органом відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України.
Після зупинення реєстрації податкової накладної відповідач подав до контролюючого органу пояснення та документи щодо підтвердження реальності господарської операції.
Незважаючи на це, комісією Головного управління ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №11963443/АА085922 від 28.10.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 23.09.2024.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу, відповідач реалізував передбачене законом право на судовий захист та звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування відповідного рішення податкового органу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі №120/15834/24 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 зазначене рішення залишено без змін.
Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області вказуючи на те, що відповідач отримавши кошти у повному обсязі, не зареєстрував у порядку, передбаченому чинним в Україні законодавством податкову накладну, що спричинило виникнення збитків для позивача, як покупця в сумі 580 664,25 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.03.2026р. позов задоволено повністю.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини 3 статті 6 ЦК України).
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегія суддів наголошує, що при заявленні вимог про стягнення збитків позивач повинен довести факт порушення відповідачем зобов'язання, наявність і розмір збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
Водночас суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок у встановлені строки скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Такий обов'язок формує у покупця обґрунтовані очікування щодо належного виконання контрагентом зазначеного зобов'язання, оскільки лише суми податку, підтверджені належним чином зареєстрованими податковими накладними або розрахунками коригування до них, можуть бути віднесені до податкового кредиту.
Як встановлено судами, відповідач у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не забезпечив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом постачання позивачу товару за договором поставки №А1.2.3.4.0006 від 01.03.2023, що підтверджується видатковою накладною №11 від 23.09.2024.
Хоча відповідачем і було подано на реєстрацію податкову накладну №7 від 23.09.2024, її реєстрацію було зупинено.
Водночас, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, що саме по собі не звільняє платника податку від обов'язку вжити всіх необхідних заходів для забезпечення її реєстрації.
Відповідно 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, який був чинний станом на момент ухвалення ДФС відповідних рішень про зупинення (далі - Порядок про зупинення), податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:
1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;
2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;
3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, Р
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.6 Порядку про зупинення).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації та містить в тому числі пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН відповідно до переліку, визначеного п.14 Порядку про зупинення (пункти 12-14 зазначеного Порядку).
Відповідно до п.21 Порядку про зупинення підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: (і) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; (іі) ненадання платником податку копій документів відповідно до пп.4 п.13 цього Порядку; (ііі) надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Пунктом 27 Порядку про зупинення передбачено, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
В подальшому рішенням комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11963443/АА085922 від 28.10.2024 у реєстрації податкової накладної №7 від 23.09.2024 було відмовлено.
Зазначене рішення було оскаржене відповідачем у судовому порядку, однак рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі №120/15834/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Колегія суддів враховує, що процедура зупинення реєстрації податкової накладної, а також подання платником податків відповідних пояснень і документів є складовою процесу її реєстрації, спрямованою на підтвердження реальності господарської операції. Водночас належне виконання цього обов'язку покладається саме на платника податків.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не забезпечив подання належних пояснень та підтверджуючих документів, що фактично призвело до прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
За таких обставин саме бездіяльність відповідача щодо належного виконання покладених на нього обов'язків стала підставою для неможливості реєстрації податкової накладної, що, у свою чергу, позбавило позивача права на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Відповідач не виконав вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, що призвело до відмови у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв'язку з цим позивач був позбавлений можливості включити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту та реалізувати право на зменшення податкового зобов'язання.
Колегія суддів наголошує на тому, що оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21.
Апеляційний суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/19, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання покладеного на нього законом обов'язку з реєстрації податкових накладних та неможливістю включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відтак - і зменшення податкового зобов'язання на відповідну суму, яка фактично становить його збитки.
З урахуванням викладеного, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, встановивши наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Посилання скаржника на відсутність цивільно-правового зобов'язання не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки правовідносини сторін ґрунтуються на укладеному між ними договорі, виконання якого передбачає дотримання вимог чинного законодавства, у тому числі податкового. Невиконання відповідачем передбачених законом обов'язків, що призвело до негативних майнових наслідків для позивача, є підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Доводи апелянта про відсутність складу цивільного правопорушення спростовуються встановленими у справі обставинами, які свідчать про наявність усіх його елементів, а саме: протиправної поведінки відповідача, шкоди (збитків), причинно-наслідкового зв'язку між ними та вини.
Щодо посилань на преюдиційність рішень адміністративних судів, колегія суддів зазначає, що встановлена такими рішеннями правомірність дій контролюючого органу не спростовує обов'язку відповідача вжити всіх передбачених законом заходів для реєстрації податкової накладної та не виключає його відповідальності перед позивачем. Навпаки, рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у цій адміністративній справі встановлені обставини неналежного виконання відповідачем вимог податкового органу, зокрема неподання належних пояснень та документів, стало підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.
За таких обставин твердження про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача є необґрунтованими, оскільки саме поведінка відповідача перебуває у прямому причинному зв'язку з неможливістю формування позивачем податкового кредиту.
Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги та відхиляє їх.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.03.26р. у справі №902/1732/25 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чубатюка Романа Захаровича на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.03.26р. у справі №902/1732/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №902/1732/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повна постанова складена "01" травня 2026 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.