вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"07" травня 2026 р. Справа№ 920/1655/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тищенко О.В.
Спаських Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 (повне рішення складено 20.04.2026)
у справі № 920/1655/25 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Фермерського господарства «Віконт»
до Держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській област
про стягнення 5 225 290,60 грн,
Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1655/25 позов Фермерського господарства «Віконт» до відповідача: Держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про стягнення 5 225 290,60 грн задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Віконт» 5 225 290,60 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області 27.04.2026 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1655/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1655/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Спаських Н.М.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Названою статтею встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Так, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі ? застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що скаржник подав апеляційну скаргу через систему "Електронний суд", та оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, судовий збір за подання апеляційної скарги має бути сплачено в сумі 94 055,23 грн ((78 379,36 грн (5 225 290,60 * 1,5%) * 150%) * 0,8).
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив, що доказів сплати судового збору за її подання до апеляційної скарги у визначеній сумі не надано.
Натомість скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1655/25 до моменту вирішення справи по суті.
В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник посилається на недостатність коштів на рахунку Головного управління, з якого здійснюється сплата судового збору. Також, на підтвердження неможливості сплатити судовий збір, до апеляційної скарги додано виписку з рахунка за 24.04.2026 та лист-вимогу Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 11.03.2026 вих. № 21-799/0/1-26 щодо необхідності вжиття боржником заходів.
Вирішуючи клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Тобто, з аналізу зазначеної статті доцільно зробити висновок, що правом на відстрочення або розстрочення сплати судового збору наділяються фізичні особи за наявності певних умов, а також юридичні особи за наявності підстав, зазначених у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Заявником даної апеляційної скарги є юридична особа (Головне управління Держгеокадастру у Сумській області).
Водночас, враховуючи те, що предметом розгляду в даній справі є стягнення 5 225 290,60 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, колегія суддів зауважує, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров'ю, вказана справа не є такою, що пов'язана з банкрутством.
Колегія суддів звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, в якому зазначено, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
У вказаній постанові Велика Палат Верховного Суду звернула увагу, що:
« 70. У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ «Скайсіті-груп» у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб'єктного складу норми.».
Колегія суддів зауважує що, подані Головним управлінням Держгеокадастру виписка з казначейського рахунку та лист-вимога не є належними та достатніми доказами неможливості сплати судового збору, оскільки відображає лише стан рахунку на певну дату та не підтверджує відсутності бюджетних асигнувань чи неможливості їх перерозподілу.
Виписка з рахунку, довідка органу Казначейства або інші документи щодо залишку коштів є лише одним із доказів майнового стану заявника та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами. Сам по собі факт відсутності коштів на рахунку не є безумовною та самодостатньою підставою для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 916/2189/17).
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору (правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19).
Скаржник є суб'єктом владних повноважень та бюджетною установою, а тому повинний довести не лише тимчасову відсутність коштів на окремому рахунку, а й неможливість отримання відповідного бюджетного фінансування, перерозподілу асигнувань чи здійснення платежу в інший спосіб.
При цьому скаржником не надано жодних належних і допустимих доказів ані щодо відсутності фінансування станом на час звернення до суду, ані щодо вжиття заходів для отримання відповідних асигнувань, ані щодо реальної можливості сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками розгляду даної апеляційної скарги.
Крім того, у заявленому клопотанні не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про наявність підстав для відстрочення, розстрочення, звільнення чи зменшення розміру судового збору є правом суду (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08. 2022 у справі № 910/19043/21).
За змістом положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Крім того, «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Слід зауважити і на тому, що потреба сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, що визначає однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02) наголошується, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі «Kreuz v. Poland» (заява №28249/95) зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (пункт 60).
Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування поважності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
Згідно ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, скаржнику слід у строк, визначений цією ухвалою подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 94 055,23 грн.
Враховуючи вищевикладене та приписи Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України.
За приписами ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо заявником не будуть усунуті недоліки в строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Північний апеляційний господарський суд,
1. У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1655/25 відмовити.
2. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 15.04.2026 у справі № 920/1655/25 залишити без руху.
3. Роз'яснити скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржник має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 94 055,23 грн, шляхом подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків.
4. Попередити скаржника, якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана в зазначений строк, то у господарського суду апеляційної інстанції будуть відсутні підстави прийняти таку апеляційну скаргу до розгляду та остання буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.В. Тищенко
Н.М. Спаських