вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"07" травня 2026 р. Справа№ 910/14659/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
без виклику представників сторін,
розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" Заверюхи К.О. про ухвалення додаткового рішення
при розгляді апеляційної скарги заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 (повний текст складено 19.02.2026)
за заявою заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави про забезпечення позову
у справі № 910/14659/25 (суддя Людмила Шкурдова)
за позовом заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави
до 1) Державної служби геології та надр України,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі"
про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами, застосування наслідків недійсності правочину,
Короткий зміст і підстави заявлених вимог.
22.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» Заверюха К.О. (далі - Товариство) сформував у системі «Електронний суд» клопотання про ухвалення додаткового рішення, у якому просить стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства витрати на правову допомогу в сумі в сумі 17 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що у судовому засіданні 20.04.2026 його представник до закінчення судових дебатів зробив заяву про розподіл судових витрат та подання відповідного клопотання з відповідними доказами протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у справі.
Так, під час розгляду апеляційної скарги заступника Генерального прокурора Адвокатське об'єднання «Правові технології» в особі адвоката (керуючого партнера) Заверюхи К.О., яке здійснювало представництво інтересів Товариства, подало відзив на апеляційну скаргу та забезпечило участь в 1 (одному) судовому засіданні.
АО «Правові технології» в особі адвоката (керуючого партнера) Заверюхи К.О. надало правничу допомогу Товариству на суму 17 000,00 грн, які Товариство має сплати на користь АО «Правові технології» на підставі п. 4.4 договору про надання правничої допомоги протягом 30 календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі наданих послуг.
Заявник зазначив, що ця сума підтверджена договором про надання правничої допомоги від 09.12.2025 та актом приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2026.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 23.04.2026 клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14659/25 передано колегїї у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 прийнято до розгляду клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14659/25. Розгляд клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14659/25 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Запропоновано позивачу надати свої заперечення щодо клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14659/25.
Позиції учасників справи.
Заступник Генерального прокурора надав заперечення (клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу) проти поданого Товариством клопотання, у якому просить відмовити Товариству у повному обсязі у стягненні з Офісу Генерального прокурора витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 17 000,00 грн.
Офіс Генерального прокурора не погоджується з обґрунтуваннями Товариства щодо розподілу судових витрат та вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг), їх обсягом; розмір витрат на правову допомогу, який заявник просить стягнути, не відповідає критеріям реальності (їх дійсності та необхідності) та розумності.
Щодо невідповідності розміру витрат на правову допомогу критеріям реальності та розумності, його неспівмірності та завищення Офіс Генерального прокурора зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу, складеному 30.06.2026, Товариство не зазначило попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у зв'язку з апеляційним переглядом ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у цій справі. До заяви про розподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції долучено копію договору від 09.12.2025 про надання правничої допомоги, укладений між Товариством та АО «Правові Технології», п. 4.5 якого визначено вартість послуг, зокрема, участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції - 7 000,00 грн, складання відзиву на апеляційну скаргу - 10 000,00 гривень.
Отже, попри відомий для відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він уже поніс станом на час подання відзиву на апеляційну скаргу, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у суді апеляційної інстанції перша заява по суті спору, подана апеляційному суду, не містить.
Тому незазначення Товариством у відзиві на апеляційну скаргу відповідного розрахунку не дозволяє виконати процесуальну функцію, забезпечення виконання якої зумовлюється вимогами ч. 1 ст. 124 ГПК України, - дотримання принципу змагальності сторін як засади господарського судочинства.
Товариство надало акт приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2026 за договором від 09.12.2025 про надання правничої допомоги, зі змісту якого вбачається, що Товариству надані такі послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу - 10 000 грн; участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції - 7 000,00 грн. Таким чином, зазначений опис наданих послуг містить лише види наданих адвокатом послуг, їх обсяг і вартість.
Проте у порушення принципу змагальності господарського судочинства вказаний опис наданих послуг узагалі не підтверджує кількість часу, витрачену адвокатом на їх надання. Таких відомостей не містять й інші надані Товариством докази.
За наведених підстав Офіс Генерального прокурора вважає, що Товариство не деталізувало відповідного опису з тією мірою, з якою можливо досягти його функціонального призначення - визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При цьому аналіз процесуальних документів, підготовлених і поданих до суду Товариством, засвідчує, що заявлена до стягнення їх вартість вочевидь не може визнаватися співмірною з кількістю часу, витраченого на їх підготовку, та складністю справи.
Так, Товариство під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції подало лише один процесуальний документ - відзив на апеляційну скаргу у цій справі, вартість якого згідно з договором від 09.12.2025 про надання правничої допомоги та актом від 21.04.2026 приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору склала 10 000,00 грн.
Проте зазначена заява по суті справи викладена на 6 сторінках, із яких перша - із зазначенням складу учасників справи, остання - містить один підсумковий абзац, прохальну частину відзиву, а також сформовані системою «Електронний Суд» автоматично перелік додатків та підпис. Таким чином, зміст відзиву на апеляційну скаргу викладено на 4 сторінках. Крім того, суд апеляційної інстанції справу №910/14659/25 переглянув лише у частині процесуального питання - законності ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 про відмову у забезпеченні позову. Тобто апеляційний перегляд по суті справи №910/14659/25 не здійснював.
З огляду на зазначене, ціна цього процесуального документа в сумі 10 000,00 грн (2,5 тис. грн за 1 сторінку тексту) має визнаватися неспівмірною зі складністю справи та кількістю витраченого часу.
Водночас згідно з протоколом судового засідання від 20.04.2026 №6280581 розгляд апеляційної скарги заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14659/25, яке відбулося у Північному апеляційному господарському суді, тривав з 14 год 02 хв по 14 год 15 хв, тобто 13 хвилин.
Проте заявлена до стягнення з Офісу Генерального прокурора вартість указаного засідання визначена у сумі 7 000,00 грн, що є несумісним із принципами співмірності з витраченим адвокатом часом на представництво інтересів Товариства під час розгляду справи.
Тому наданий ТОВ «СОБІ» детальний опис робіт містить лише абстрактну інформацію.
Водночас Офіс Генерального прокурора вважає, що неподання Товариством детального опису робіт, який деталізовано з тією мірою, з якою можливо досягти його функціонального призначення, тобто визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, є невиконанням процесуального обов'язку, передбаченого ч. 3 ст. 126 ГПК України.
Наведене, на думку Офісу Генерального прокурора, узагалі унеможливлює розподіл витрат на професійну правничу допомогу та є підставою для відмови у відшкодуванні цих витрат у повному обсязі.
Ураховуючи наведене, заявлений до стягнення розмір судових витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 17 000,00 грн Офіс Генерального прокурора вважає таким, що не відповідає критерію реальності та розумності, оскільки в порушення п. п. 2, 3 ч. 4 ст. 126 ГПК України надані Товариством докази не підтверджують співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката з часом, витраченим на надання таких послуг, і їх обсягом.
Зважаючи на обставини справи №910/14659/25, з огляду на той факт, що процесуальне питання про забезпечення позову не є новим (висновки Верховного Суду щодо застосування норм права з такого процесуального питання є сталими та численними), то загальна вартість наданих адвокатом послуг з професійної правничої допомоги в сумі 17 000,00 грн не є співмірною зі складністю справи та наданим адвокатом загальним обсягом таких послуг.
Разом із тим, платіжною інструкцією №557 від 25.02.2026 за подання апеляційної скарги заступника Генерального прокурора було сплачено 3 328,00 грн. Отже, розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які Товариство просить покласти на Офіс Генерального прокурора, складає понад 500% суми судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
На думку Офісу Генерального прокурора, з наведеного вбачається, що Товариство прагне не стільки задовольнити відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу, скільки створити фінансові перепони для реалізації передбаченої п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основної засади судочинства із забезпечення права на апеляційний перегляд справи (у разі прийняття прокуратурою рішення про наявність підстав і необхідність апеляційного оскарження рішення суду).
Підсумовуючи викладене, Офіс Генерального прокурора зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений ТОВ «СОБІ» з метою їх розподілу, не відповідає критеріям реальності та розумності (оскільки такий розмір не співмірний зі складністю справи та наданим адвокатом загальним обсягом послуг). При цьому покладення визначеного відповідачем розміру витрат на правову допомогу в сумі, еквівалентній близько 500% сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору, призведе до негативного впливу на реалізацію конституційної функції прокуратури із захисту інтересів держави, в якій введено воєнний стан.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд забезпечити позов шляхом: заборони Товариству повністю або частково відчужувати права на користування надрами ділянки Східна Копачівського-1 родовища, надані спеціальним дозволом на користування надрами від 09.12.2021 №6595, іншій юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю шляхом укладення договору купівлі-продажу таких прав або вносити такі права як вклад до спільної діяльності чи статутного капіталу створеного за його участю суб'єкта господарювання; заборони Державній службі геології та надр України (далі - Держгеонадра, Служба) вносити зміни до спеціального дозволу на користування надрами від 09.12.2021 №6595 у частині його власника шляхом внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову у справі № 910/14659/25 відмовлено.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026, заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просиd оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі заяву заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора заперечило та навуло власні доводи на їх спростування, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як законну та обґрунтовану; стягнути з апелянта (позивача) на користь Товариства судові витрати у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 в суді апеляційної інстанції.
Відзив від Товариства сформував у системі «Електронний суд» адвокат Заверюха К.О., повноваження якого підтверджено ордером Серія ВТ №1076762 на надання правової допомогу Товариству на підставі договору від 09.12.2025 у Північному апеляційному господарському суді, виданим АО «Правові технології» 30.03.2026.
У судовому засіданні 20.04.2026 представник Товариства Заверюха К.О. повідомив про намір подати заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора в інтересах держави на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/14659/25 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від19.02.2026 у справі №910/14659/25 залишено без змін.
Товариство звернулося з клопотанням, у якому просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства витрати на правову допомогу у сумі 17 000,00 грн.
Обґрунтування цього клопотання наведено вище за текстом цієї постанови.
Офіс Генерального прокурора надав заперечення (клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу) проти поданого Товариством клопотання, у якому просить відмовити Товариству у повному обсязі у стягненні з Офісу Генерального прокурора витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 17 000,00 грн.
Обґрунтування цього заперечення наведено вище за текстом цієї постанови.
З наявних у матеріалах справи документів суд встановив таке.
09.12.2025 Товариство (клієнт) уклало з АО «Правові технології» (АО) договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, щодо представництва інтересів клієнта під час розгляду справи №910/14659/25 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Служби, Товариства про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами, застосування наслідків недійсності правочину.
Згідно з п. 4.2 договору гонорар - форма винагороди АО за надання послуг, передбачених цим договором. Розмір гонорару складається із загальної вартості наданих послуг, вартість яких визначена у п. 4.5 цього договору.
Факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.5 договору вартість послуг складає, в т .ч.: участь у судовому засідання в суді апеляційної інстанції - 7 000,00 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу - 10 000,00 грн.
Перелік та обсяг наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі (п. 4.6 договору).
21.04.2026 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг за договором, згідно з яким АО надало, а клієнт (Товариство) прийняв правничу допомогу з представництва інтересів клієнта під час розгляду Північним апеляційний господарським судом апеляційної скарги заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/14659/25, а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу - 10 000,00 грн; участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 7 000,00 грн. Вартість послуг за цим актом складає 17 000,00 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Суд виходить з того, що в силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Суд, вирішуючи питання про судові витрати зробив, зокрема, такі висновки щодо застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
- відшкодування судових витрат, у т.ч., на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України, визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Отже, процесуальним законом передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Таким чином, розглядаючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення
Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Дослідивши надані Товариством докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених Товариством витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 17 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції (зазначено в акті від 21.04.2026), отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
У контексті зазначеного колегія суддів керується тим, що питання, вирішення якого стояло перед судом, не є особливо складним, зокрема, ураховуючи визначені Офісом Генерального прокурора підстави заяви про забезпечення позову, наявність сталої практики Верховного Суду у контексті зазначеного правового питання, а також відсутність потреби у зборі, наданні доказів, тощо. Тобто необхідним та достатнім у спірних правовідносинах було спростування Товариством наведених Офісом Генерального прокурора у заяві про забезпечення позову підстав для такого забезпечення в частині, що стосується Товариства.
Щодо участі представника Товариства у судовому засіданні апеляційного суду колегія суддів враховує, що у судовому засіданні представник підтримав доводи поданого ним відзиву.
Водночас, з огляду на доводи поданих Офісом Генерального прокурора заперечень, суд відзначає, що Товариство в укладеному з АО договорі визначило гонорар у фіксованому розмірі за кожну окрему послугу, а не погодинну оплату, а тому потреба у підтвердженні кількості часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги за договором, відсутня.
Щодо ненадання Товариством з відзивом попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які воно понесло / планує понести у зв'язку з розглядом справи, суд зазначає, що у цьому конкретному випадку така бездіяльність Товариства не завадила Офісу Генерального прокурора надати свої заперечення щодо заявлених Товариством до стягнення витрат на правничу допомогу. Тобто мета, з якою законодавець поклав на сторону обов'язок надати попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які вона понесла / планує понести у зв'язку з розглядом справи, у цьому випадку була досягнута. Про намір подати заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України Товариство заявило до закінчення судових дебатів.
Суд враховує інші доводи поданого заступником Генерального прокурора заперечення та вважає, що справедливим, обґрунтованим та доведеним буде часткове задоволення заяви Товариства частково - у сумі 5 000,00 грн. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.
У іншій частині заявлений розмір витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що до стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства підлягає 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Стягнути з Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, 01011, Україна, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" (код ЄДРПОУ 16476986, вул. Електриків, 4, м. Київ, 04071) 5000, 00 (п'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" відмовити.
2. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова