вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2026 р. Справа№ 910/11304/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Яценко О.В.
при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.
за участі представників учасників згідно протоколу судового засідання від 30 квітня 2026 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 19.03.2026 Державної служби геології та надр України та
матеріали апеляційної скарги від 24.03.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Доломіт Груп»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 (повний текст рішення складено 05.03.2026.)
у справі № 910/11304/25 (суддя Мандриченко О. В.)
за позовом Керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави;
до
1. Державної служби геології та надр України (м. Київ)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Доломіт Груп» (с. Княже Івано-Франківська область Коломийський р-н)
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу, спеціального дозволу,
Короткий зміст та підстави позовних вимог. Рух справи.
Керівник Коломийської окружної прокуратури, як позивач, 08.09.2025 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави, до Державної служби геології та надр України та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доломіт Груп» в якому просив суд:
-визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 16.05.2024 № 228 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами в частині виставлення на аукціон Видинівського родовища у Коломийському районі Івано-Франківської області;
-визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Видинівського родовища, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20240517- 27036;
-визнати недійсним договір від 18.06.2024 № 3/7-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідницько-промислова розробка корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища) піску, гравію, піщано-галькового матеріалу Видинівського родовища, яка знаходиться у Коломийському районі Івано-Франківської області;
-визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 17.07.2024 № 5705, виданий Державною службою геології та надр України ТОВ «Доломіт Груп».
Позовні вимоги обґрунтовані позицією прокурора, що за наслідками отримання дозволу на спецвикористання надр, у користування другому відповідачу передано надра Видинівського родовища. Спираючись на інформацію, надану Національною академією наук України Інститут географії прокурор вказує, що р. Прут в частині Видинівського родовища відноситься до гірських річок. Частина площі Видинівського родовища знаходиться в межах русла річки Прут та належить до земель водного фонду. Отже, видобування ТОВ «Доломіт Груп» на підставі спірного дозволу піску та гравію в руслі річки Прут може призвести до значних негативних наслідків для навколишнього природного середовища, виникає загроза зміни гідрологічного режиму річки, ерозії берегів, погіршення якості води, знищення місць існування водних організмів, а також руйнування інфраструктури, такої як мости та дороги. Видобуток піску та гравію може змінити русло річки, її глибину швидкість течії, що може призвести до затоплень, осушення прибережних територій, зміни ландшафту та вплинути на водопостачання та призвести до ін. негативних наслідків.
За доводами прокурора, Держгеонадрами за таких обставин незаконно прийнято наказ від 16.05.2024 № 228 в частині затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема в частині, що стосується Видинівського родовища, що в подальшому призвело до проведення такого аукціону та продажу Спеціального дозволу на користування надрами і як наслідок, такий наказ підлягає визнанню як незаконний, а результати електронного аукціону, договір купівлі-продажу, спеціальний дозвіл на користування надрами підлягають визнанню недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі № 910/11304/25 позов задоволено повністю за всіма вимогами, проведено розподіл судових витрат із покладенням їх на обох відповідачів.
Суд першої інстанції погодився із доводами прокурора та, зокрема, на підставі листа Інституту Географії Національної академії наук України № 01-03/127 від 21.07.2025 прийшов до висновку, що Видинівське родовище знаходиться в руслі середньої ріки Прут, яку є всі підстави віднести до категорії гірських річок. Якщо видобуток корисних копалин відбувається безпосередньо в руслі р. Прут або в межах прибережної захисної смуги, що належить до земель водного фонду, то це суперечить положенням ст. 86 Водного Кодексу України, яка не передбачає видобуток піску, гальки та гравію в руслах гірських річок. Оскільки Видинівське родовище знаходиться в руслі середньої ріки, то видобуток в її руслі піску та гравію заборонено в межах земель водного фонду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, обидва відповідачі подали апеляційні скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2026.
Перший відповідач-1, Державна служба геології та надр України, апеляційною скаргою від 19.03.2026 просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2026 та постановити нове, яким, у задоволенні позовної заяви Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави - відмовити повністю.
На думку апелянта, суд першої інстанції не забезпечив повноти дослідження істотних обставин та фактично визнав доведеними твердження прокурора без належних доказів.
Апелянт зазначає, що станом на момент позову видобування піску та гравію переможцем торгів не здійснювалося. Воно планується лише після геологічного вивчення та проведення оцінки впливу на довкілля у 2029- 2031 роках, а сам Спецдозвіл на користування надрами видано ТОВ "Доломіт Груп" на 20 років з переліком заходів, які слід ще виконати його одержувачу до початку промислового видобування.
Відповідач1 звертає увагу суду, що Держгеонадра (як організатор аукціону) не має жодного впливу не процедуру та результати такого аукціону. Враховуючи вищенаведене, Держгеонадра діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, та такими що задоволенню не підлягають.
Також і відповідач-2, ТОВ «Доломіт Груп», 24.03.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить: визнати лист НАН України №72/1231-12 від 04.08.2025 і лист Інституту географії НАН України №01-03/127 від 21.07.2025 неналежними та недопустимими доказами, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2026 у справі №910/11304/25, закрити провадження у справі за позовом виконувача обов'язків керівника окружної прокуратури в інтересах держави в частині визнання незаконним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 16.05.2024 № 228 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується вставити на аукціон (електронні торги)» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами в частині виставлення на аукціон Видинівського родовища у Коломийському районі Івано-Франківської області, прийняти нове рішення яким у задоволенні позову прокурору відмовити повністю.
Скаржник вважає висновки суду першої інстанції однобічними та неповними.
На думку апелянта, листи НАН України та Інституту географії не можуть вважатися належними і допустимими доказами, оскільки вони не містять офіційних висновків експертних установ, а лише посилаються на загальні міркування.
Апелянт зазначає, що прокуратура не надала доказів того, що ТОВ «Доломіт Груп» вже здійснювало видобування піску чи гравію у руслі річки Прут, щодо віднесення якої до гірської річки має заперечення. Сам факт отримання Спеціального дозволу на користування надрами ще не означає порушення закону, якщо видобуток не проводився, а шкоду державі та навколишньому середовищу не завдано.
Ухвалою від 30.03.2026 Північний апеляційний господарський суд об'єднав скарги обох відповідачів в одне провадження керуючись принципами процесуальної економії.
Явка представників сторін.
В засіданні 30.04.2026 прокурор свої позиції у спорі підтримав, просить рішення суду першої інстанції від 03.02.2026 залишити без змін, а апеляційні скарги обох відповідачів без задоволення.
Відповідач2, ТОВ «Доломіт Груп», просить свою апеляційну скаргу задовольнити повністю і також підтримує позицію першого відповідача у спорі.
Відповідач1 свого представника в засідання не направив.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Доводи учасників справи.
Згідно затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1174 ПОЛОЖЕННЯ про Державну службу геології та надр України, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.
Держгеонадра відповідно до покладених на них завдань, зокрема,
надає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами);
Основними завданнями Держгеонадра, зокрема, є:
1) реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
2) внесення на розгляд Міністра економіки, довкілля та сільського господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Держгеонадра веде:
державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин;
державний баланс запасів корисних копалин;
державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин;
державний облік підземних вод та водного кадастру;
каталог відомостей про геологічну інформацію.
Спір стосується отримання Відповідачем2 Спеціального дозволу на користування надрами в частині придбаного на аукціоні права розробки Видинівського родовища у Коломийському районі Івано-Франківської області.
За наданими Відповідачем1 відомостями, Видинівське родовище розташоване на відстані 2,0 км на північний захід від с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області. Найближчі до родовища населені пункти, крім с. Видинів: с. Орелець на північний схід, с. Вовчківці на північний захід, с. Любківці за 1,0 км на північний захід, с. Олешків за 3,2 км на захід, с. Рудники за 4,1 км на південний захід. Відстань від родовища до обласного центру м. Івано-Франківськ автомобільним шляхом становить 87,8 км на північний захід. Геологічна характеристика родовища (ділянки) (відомості про кількість запасів/ресурсів корисних копалин на час надання Дозволу: у геолого-структурному відношенні Видинівське родовище піщано-гравійної суміші розташоване на перетині Внутрішньої зони Передкарпатського прогину і південно-західного краю Волино- Подільської плити, та знаходиться в межах аркуша М-35-ХХХІІ (Чернівці), Карпатська серія, Державної геологічної карти масштабу 1:200 000.
Видинівське родовище приурочено до заплавної тераси р. Прут і являє собою витягнутий вздовж ріки на відстані 2,1 км поклад, ширина якого змінюється в межах 0,5-0,6 км. Заплавна тераса у межах родовища виражена у вигляді двох ступенів: нижньою заливною терасою з висотою від 0,3 до 0,5 м і верхньою, що заливається періодично, під час максимальних паводків. Висота верхньої тераси не перевищує 1 м.
Корисною товщею у межах родовища є гравійно-галечникові відклади, які представлені валунами, галькою, гравієм та пісками. Корисною копалиною є піщано-гравійна суміш. Покрівля корисної копалини залягає на глибині 0,4 м. Розкрив немає повсюдного поширення і представлений ґрунтово-суглинистим шаром. Потужність корисної копалини коливається від 2,8 до 5,6 м і в середньому складає 4,1 м.
Згідно інформації з протоколу електронного аукціону SUE001-UA-20240517-27036 (а.с. 31 том 1) Видинівське родовище розташоване на відстані 2,0 км на північний захід від с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області. Вид корисної копалини: гравій, піщано-гальковий матеріал, пісок. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ), 20 років.
Замовником проведеного електронного аукціону виступила Державна служба геології та надр України.
Як убачається з матеріалів справи, Наказом Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач 1, Держгеонадра) від 16.05.2024 № 228 (далі наказ № 228) попередньо було затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з додатком № 1 до цього наказу (а.с. 24-30 том 1).
Відповідно до додатку 1 до вказаного наказу на торги, зокрема, виставлено Видинівське родовище у Коломийському районі Івано-Франківської області (п. 8 додатку 1 до наказу № 228).
У подальшому в електронній системі «ProZorro. Продажі» (https://prozorro.sale/auction/SUE001-UA-20240517-27036) розміщено дані про аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Видинівське родовище.
За результатами проведеного 06.06.2024 аукціону з продажу вказаного спеціального дозволу, серед п'яти учасників, переможцем визнано ТОВ «Доломіт Груп» (відповідач 2), з ціновою пропозицією 25 030 000,00 грн. (протокол про результати електронного аукціону № SUE001-UA-20240517-27036 - а.с. 31 том 1).
Прокурор не доводить факт порушення процедури даного аукціону як такого, зокрема, існування неправомірних домовленостей його учасників щодо штучного впливу на результати аукціону.
Згідно відомостей, розміщених в електронній системі «ProZorro. Продажі», на момент пред'явлення позову статус вищезазначеного аукціону - «Завершений».
18.06.2024 між Держгеонадра та ТОВ «Доломіт Груп» укладено договір № 3/7-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовища) гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Видинівського родовища, яке знаходиться у Коломийському районі Івано-Франківської області (а.с.48 том 1).
На виконання умов п. 4.3. Договору № 3/7-24 Держгеонадрами видано на користь ТОВ «Доломіт Груп» Спеціальний Дозвіл на користування надрами від 17.07.2024 № 5705 (а.с. 37 том 1).
Дозволом передбачено вид користування надрами: геологічне вивчення, у т.ч. дослідно-промислова розробка корисних копалин із подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ). Мета користування надрами: геологічне вивчення, у т.ч дослідно-промислова розробка родовища, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями, із подальшим видобуванням гравію, піщано-галькового матеріалу, піску (промисловою розробкою родовища). Ступінь освоєння надр: не розробляється.
Дозвіл містить чіткий перелік географічних координат розташування Видинівського родовища. Види корисних копалин: гравій, піщано-гальковий матеріал, пісок.
Прокурор доводить, що згідно ситуаційного плану Видинівське родовище займає площу 89,7 га і контур цієї ділянки знаходиться в руслі ріки Прут.
Керівник Коломийської окружної прокуратури вказує, що видобування піску та гравію в руслах річок може призвести до значних негативних наслідків для навколишнього середовища та інфраструктури, зокрема, серед основних наслідків: зміна гідрологічного режиму річки, ерозія берегів, погіршення якості води, знищення місць існування водних організмів, а також руйнування інфраструктури, такої як мости та дороги. Видобуток піску та гравію може змінити русло річки, її глибину швидкість течії, що може призвести до затоплень, осушення прибережних територій, зміни ландшафту та вплинути на водопостачання, а видалення піску та гравію з русла річки може спричинити обвалення берегів, що призведе до втрати землі, руйнування прибережної інфраструктури та збільшення каламутності води, підвищення каламутності води, забруднення хімічними речовинами, а також зміни температури води, що негативно впливає на водних організмів, оскільки річкові русла та прибережні зони є важливими місцями існування для багатьох видів рослин і тварин, а видобуток може знищити ці місця, порушивши екологічний баланс.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що з боку Держгеонадра незаконно прийнято наказ від 16.05.2024 № 228 в частині затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема в частині, що стосується Видинівського родовища. Це в подальшому призвело до проведення такого аукціону з продажем спеціального дозволу на користування надрами. Прокурор вважає, що такий наказ підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а результати електронного аукціону, договір купівлі-продажу, спеціальний дозвіл на користування надрами підлягають визнанню недійсними.
Обоє відповідачів, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказують що Наказ від 16.05.2024 № 228 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, електронний аукціон SUE001-UA-20240517-27036, проведено повністю у відповідності з вимогами Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993Є, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Також відповідач 2 зазначає про видачу Спеціального дозволу на користь ТОВ «Доломіт Груп» із дотриманням всіх обмежень на користування надрами, які встановлені Міндовкіллям у листі від 30.04.2024р. № 25/4-17/5690-24 та згідно інших норм водного, земельного та екологічного законодавства України. У позові прокурором не зазначено жодних незаконних дій, які вчинило чи планує вчинити ТОВ «Доломіт Груп» на порушення цих обмежень. Це вказує на безпідставність заявленого позову та на відсутність порушення інтересів держави.
Зі свого боку відповідач 2 звертає увагу, що всі роботи на виконання п.2 (Проведення комплексу геологорозвідувальних робіт) Програми робіт з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) (неметалічні) гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Видинівського родовища (це додаток 9 до Наказу Дерджеонадр № 228 від 16.05.2024 (а.с. 28 том 1), проектуються за межами русла та прибережної захисної смуги річки Прут шириною 50 метрів. Безпосередньо процес видобування, відповідно до Програми робіт, що є додатком до Угоди про користування надрами, планується після повного геологічного вивчення (проведення комплексу геологорозвідувальних робіт), отримання необхідних відповідно до законодавства документів, зокрема: проведення Оцінки впливу на довкілля, отримання земельної ділянки і т.д і лише з обмеженнями, викладеними в особливих умовах Спеціального дозволу.
Оцінка доказів, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно із статтею 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційних скарг з урахуванням меж апеляційного оскарження, позицію прокурора, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Апеляційні скарги не базуються на доводах про відсутність права прокурора на звернення до суду (зокрема, виступивши самостійно позивачем без визначення органу, уповноваженого на захист інтересів держави у спірних правовідносинах), натомість зауважено щодо недоведеності прокурором порушення прав держави у цих правовідносинах і порушення норм чинного законодавства.
За правилами чинного ГПК України, склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
У питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. Якщо у позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом державної влади, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного наказу та вчинення інших похідних дій і саме цей орган допустив порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, то він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. Це виключає можливість визначити цей орган позивачем у спірних відносинах, він може бути лише відповідачем (подібні висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року справа № 633/408/18 провадження № 14-86цс22) та підтверджені подальшою сталою судовою практикою з даного питання.
Отже склад сторін у спорі визначено вірно.
З приводу неналежності обраного прокурором способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне:
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24)).
Крім того, обраний спосіб захисту порушеного права має ефективно та повно відновити порушене право.
Також згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).
У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
За правилами ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом прохальної частини позову прокурор оскаржує та просить визнати незаконними/недійсними та скасувати в сукупності: наказ Держгеонадр, результати електронного аукціону, договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами і сам Спеціальний дозвіл.
Всі ці документи пов'язані між собою підставами їх видачі та виникнення.
При цьому в судовому засіданні 30.04.2026 колегія суддів звернула увагу прокурора на існування між відповідачами ще і укладеної ними Угоди № 5705 від 17.07.2024 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) - а.с. 40 том 1).
Ця Угода є додатком до Спеціального дозволу на користування надрами і внесена у його зміст в останньому абзаці ( а.с. 38-39 том 1).
На запитання колегії суддів, присутній в засіданні прокурор не зміг надати пояснення, чому дана угода не охоплена позовними вимогами та не визнається недійсною (на якій підставі вона має залишатися чинною між відповідачами).
Це свідчить про неповноту та неефективність обраного прокурором способу захисту порушеного права держави, спрямованого в кінцевому рахунку (за сукупним змістом позовних вимог) на позбавлення права ТОВ "Доломіт Груп" на користування надрами в межах Видинівського родовища шляхом скасування для нього всіх дозвільних документів із всіма похідними від Спеціального дозволу угодами.
Дана обставина є самостійною підставою для відмови в позові.
Щодо доведеності прокурором правової підстави заявлених у справі позовних вимог, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає наступне:
Прокурор, зокрема, просить суд визнати незаконним та скасувати Наказ Державної служби геології та надр України від 16.05.2024 № 228 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами в частині виставлення на аукціон Видинівського родовища у Коломийському районі Івано-Франківської області (а.с.24 том 1).
Обома відповідачами у апеляційних скаргах викладено позиції, що в цій частині позовних вимог провадження у справі слід закрити, оскільки дана вимога підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і не пов'язана зі здійсненням господарської діяльності.
Апелянти доводять, що спірний наказ видано як акт суб'єкта владних повноважень, який прийнято на виконання його владних управлінських функцій.
Відповідно до преамбули Наказу, його видано Державною службою геології та надр України відповідно до Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 23.009.2020 № 993 (зі змінами) та з метою проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів.
З обґрунтування позову у справі вбачається, що прокурор не оскаржує компетенцію Держгеонадр та саму процедуру прийняття ним спірного Наказу всупереч положень законодавства, що визначає ці питання. Натомість прокурор доводить видачу Наказу в порушення вимог Водного кодексу України, оскільки (на думку прокурора) ним порушуються екологічні та природоохоронні вимоги законодавства (з порушенням прав громадян на екологічну безпеку та інтересів держави загалом) при використанні Відповідачем2 Видинівського родовища на підставі спірного Наказу та похідних від нього документів. Укладені спірні угоди з цих же підстав прокурор вважає такими, що суперечать інтересам держави та суспільства щодо забезпечення кожної людини правом на безпечне довкілля.
За змістом положень частини першої статті 2, пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тому під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У цих висновках апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. А спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Водночас спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.
У цих висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування спорів між адміністративною та господарською судовою юрисдикцією, викладеної в постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 910/8424/17 (провадження № 12-39гс18).
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
ГПК України також встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).
Предметом спору у справі що розглядається, є питання законності набуття Відповідачем2 Спеціального дозволу на користування надрами, як речового права.
Підставами для цих вимог для прокурора стали аргументи про незаконність зазначених у позові актів та правочинів через порушення екологічного та водоохоронного законодавства, а не через порушення процедури вирішення Держгеонадрами даного питання.
Отже метою позовних вимог та звернення прокурора за захистом порушеного (на його думку) права держави, є захист та усунення перешкод в реалізації права власності/користування держави на надра, які мають використовуватися у встановленому чинним законодавством порядку.
При цьому, якщо за наслідками рішень, наказів, дії чи бездіяльності виникли, змінилися чи припинилися цивільні права чи обов'язків, то такі відносини безумовно мають майновий характер або пов'язані з реалізацією певною особою її майнових чи особистих немайнових інтересів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що відносини між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - юридичною особою, у яких дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав окремої юридичної особи, не є публічно-правовим. У такому випадку - виниклий із таких відносин спір - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 28.06.2023 у справі № 686/8141/22 (провадження № 61-5313св23), від 22.08.2023 у справі № 725/3969/22 (провадження № 61-11721св22), а також Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23).
Отже, незважаючи на суб'єктний склад учасників цього спору, з огляду на предмет спору, а також підстави для його виникнення та кінцеву мету заявленого прокурором позову, спір між сторонами у цій справі стосується майнових прав учасників спору, зокрема, Відповідача2, як набувача Спеціального дозволу на користування надрами і тому спір має приватноправовий характер.
Тому всі вимоги у даному спорі мають бути вирішеними за правилами господарського судочинства та в одному судовому провадженні.
Протилежні доводи скаржників з даного питання колегія суддів Північного апеляційного господарського суду відхиляє, в цій частині (про закриття провадження щодо першої позовної вимоги) апеляційна скарга Відповідача2 до задоволення не підлягає.
Крім того, щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу Держгеонадра № 228 від 16.05.2024 в частині виставлення на аукціон Видинівського родовища, слід зазначити і наступні вагомі обставини для правильного вирішення спору:
З урахуванням обставин справи, похідних позовних вимог та наявних доказів у справі, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що Наказ в оскарженій його частині на час вирішення спору у справі вже був виконаним (тобто, вичерпав свою дію виконанням) на користь Відповідача2.
Вже усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту права, як визнання недійсним рішення чи наказу органу державної влади чи місцевого самоврядування, яке фактично виконано на час звернення з позовом до суду, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Дана обставина також є самостійною підставою для відмови в задоволенні в цій частині позову, чого не врахував суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення.
При цьому та незалежно від того, чи було оскаржене відповідне рішення/наказ чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення при вирішенні спору по суті (близькі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).
Щодо решти позовних вимог Північний апеляційний господарський суд зазначає про наступне:
Підставами для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону прокурором вказано таке:
Згідно з п. 38 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 993 (далі - Порядок 993) передбачено, що спори, пов'язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку.
Договір купівлі-продажу дозволу - це договір, який укладається між Держгеонадрами і переможцем аукціону.
Надання спецдозволу на користування надрами, продовження строку його дії, внесення змін, здійснюється відповідним дозвільним органом, у порядку, визначеному Кодексом України про надра (далі - КУаП), переможцю аукціону (електронних торгів), який має право бути користувачем надр відповідно до ч. 1-6 ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 Порядку 993 рішення про проведення аукціону приймається Держгеонадрами з урахуванням вимог та строків, передбачених Кодексом України про надра.
Переможцем аукціону згідно пп16. п. 2 Порядку є учасник, що запропонував найвищу цінову пропозицію.
Прокурор вказує, що оскільки Держгеонадрами виставлено на продаж спецдозвіл на користування надрами на ділянці, на якій заборонено видобуток корисних копалин, чим порушуються права громадян на екологічну безпеку та інтереси держави загалом, то встановлені порушення законодавства є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність дозволу на користування надрами та укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу.
З такою позицією прокурора, підтриманою судом першої інстанції, погодитися неможливо, виходячи з наступного:
Згідно статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує. зокрема, такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
Згідно частини третьої статті 16 КУаП аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційнокомунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи.
Відповідно до пункту 6 Порядку 993 Держгеонадра готує з урахуванням заяв та додаткових матеріалів (пояснювальна записка, оглядова карта та ситуаційний план, каталог географічних координат кутових точок, програма робіт), поданих фізичними особами - підприємцями та юридичними особами, пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, та надсилає їх рекомендованим листом з повідомленням на погодження відповідним районним, міським, селищним, сільським радам і радам об'єднаних територіальних громад - щодо користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.
Якщо протягом 45 календарних днів органи, зазначені в абзаці першому
цього пункту, не надали рішення про погодження або вмотивовану відмову в такому погодженні, пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, вважаються погодженими.
Пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон (разом з пояснювальними записками, оглядовими картами та ситуаційними планами, каталогами географічних координат кутових точок, програмами робіт), подаються Держгеонадрами Міндовкіллю.
Міндовкілля у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надходження від Держгеонадр пропозицій щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, надсилає Держгеонадрам пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, із зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або обґрунтовані пропозиції із зазначенням шляхів їх усунення щодо неможливості надрокористування на запропонованих ділянках надр з дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Зазначені пропозиції опубліковуються Міндовкіллям на офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів після прийняття відповідного рішення.
У разі надання Міндовкіллям обґрунтованих пропозицій щодо встановлення законодавством обмежень стосовно провадження діяльності з користування надрами на території, на якій заплановано її провадження, такі пропозиції враховуються Держгеонадрами під час прийняття рішень щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон.
Держгеонадра після надходження погоджень від органів, зазначених в абзаці першому цього пункту, та пропозицій Міндовкілля із зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства складає та затверджує наказом перелік таких ділянок разом з відповідними програмами робіт та приймає рішення про проведення аукціону.
Судом першої інстанції залишено поза належною увагою, що за результатами звернення Держгеонадр, саме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 30.04.2024р. № 25/4-17/5690-24 (а.с. 132 том 1) відповідно до пункту 6 Порядку 993 , внесло пропозицію щодо включення Видинівського родовища, розташованого у Коломийському районі Івано-Франківської області, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) гравію, піщано-галькового матеріалу, піску, до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умови дотримання вимог водного законодавства:
- дотримання вимог статей 80, 86, 87, 88, 89 ВКУ;
- недопущення використання для власних потреб наявних на зазначеній
земельній ділянці водних об'єктів;
- недопущення змінювання рельєфу басейну річки, руйнування русла річки, зменшення природного рослинного покриву і лісистості басейну річки, здійснювання інших робіт, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води;
- забороняється здійснювати господарську діяльність у прибережних захисних смугах у межах зазначеної у дозволі земельної ділянки;
- забороняється використовувати землі водного фонду в межах зазначеної у дозволі земельної ділянки для потреб, пов'язаних із користуванням надрами.
Даний лист Міндовкілля від 30.04.2024р. № 25/4-17/5690-24 вписано в Спеціальний дозвіл на користування надрами, який видано ТОВ "Доломіт Груп" в розділ "відомості про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами" (а.с. 37-39 том 1).
Отже Спецдозвіл Відповідачу2 було видано і прийнято ним із врахуванням всіх обмежень природокористування, які вказало Міндовкілля стосовно Видинівського родовища.
Як вірно посилається прокурор у позові, неконтрольоване видобування піску та гравію в руслах річок дійсно може призвести до значних негативних наслідків для навколишнього середовища та інфраструктури, зокрема, серед основних наслідків: зміна гідрологічного режиму річки, ерозія берегів, погіршення якості води, знищення місць існування водних організмів, а також руйнування інфраструктури, такої як мости та дороги. Видобуток піску та гравію може змінити русло річки, її глибину швидкість течії, що може призвести до затоплень, осушення прибережних територій, зміни ландшафту та вплинути на водопостачання, а видалення піску та гравію з русла річки може спричинити обвалення берегів, що призведе до втрати землі, руйнування прибережної інфраструктури та збільшення каламутності води, підвищення каламутності води, забруднення хімічними речовинами, а також зміни температури води, що негативно впливає на водних організмів, оскільки річкові русла та прибережні зони є важливими місцями існування для багатьох видів рослин і тварин, а видобуток може знищити ці місця, порушивши екологічний баланс.
Абзацом 1 ст. 86 Водного кодексу України передбачено, що на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів), видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.
Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється: 1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки. В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
За умовами абз. 1-5 ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
Абзацом 1 ст. 89 Водного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
За приписами абз. 3 ст. 96 Водного кодексу України, забороняється здійснення проектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод.
Однак при цьому ні прокурором, ні судом першої інстанції не було належно взято до уваги, що Додатком № 9 до Наказу Державної служби геології та надр України від 16.05.2024 № 228 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» є Програма робіт з геологічного вивчення, в т.ч дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовища) (неметалічні) гравію, піщано-галькового матеріалу, піску Видинівського родовища (а.с. 28 том 1).
Ця ж Програма робіт була підписана Відповідачем2 та Державною службою геології та надр України в якості Додатку № 2 до Угоди про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки .... від 17.07.2024 року № 5705 (а.с. 168 том 1).
Колегія суддів апеляційного суду вже зазначала, що дана Угода про умови користування надрами з метою геологічного вивчення .... від 17.07.2024 року № 5705 (а.с. 40 том 1) вписана до Спеціального дозволу на користування надрами (а.с. 37-39 том 1), але з невідомих причин і вона і Програма робіт як додаток до неї (як правочини) не оскаржуються прокурором, що створює ситуацію невизначеності із правовими наслідками для Відповідача2 та свідчить про суперечливий та полоровинчастий підхід прокурора до обрання ним способу захисту прав держави, з яким він звернувся до суду.
Спеціальний дозвіл на користування надрами видано Відповідачу2, ТОВ "Доломіт Груп" на 20 років, про що прямо вказано у дозволі.
Підписана між відповідачами Програма робіт з геологічного вивчення ... (а.с. 168 том 1) якраз і передбачає детальний план попередніх дій, які має виконати ТОВ "Доломіт Груп" за власні кошти, перед тим як приступити до промислової розробки родовища у 4 кварталі 2031 року.
Так, у період 2024-2026 років Відповідач2 має скласти та затвердити проектно-кошторисну документацію на проведення геологорозвідувальних робіт; здійснити буріння пошукових свердловин; провести комплекс геологорозвідувальних робіт: провести лабораторні та технологічні випробування.
У період 2026 - 2031 року Відповідач2 має провести дослідно-промислову розробку родовища із складанням відповідного проекту, скласти та затвердити геологічний звіт, затвердити запаси корисної копалини.
В межах підготовки в цей же період родовища до промислової розробки, Відповідач2 також повинен провести оцінку впливу на довкілля із складенням Звіту відповідно до ЗУ "Про оцінку впливу на довкілля", для чого йому відведено період 2029 - 2031 років.
Відповідач2 також має вчинити всі інші дії, передбачені Програмою робіт.
Колегія суддів зауважує, що Відповідно до частини дев'ятої статті 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614, Міндовкілля своїм Наказом від 28.12.2021 № 884 затвердило Методичні рекомендації з підготовки Звіту з оцінки впливу на довкілля для видів діяльності у галузі видобування корисних копалин. Дані Методичні рекомендації є документом рекомендаційного характеру, що містить практичні рекомендації стосовно підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля (далі - Звіт) і призначений для використання суб'єктами господарювання та органами виконавчої влади, що здійснюють оцінку впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а також розробниками Звітів, фахівцями (експертами), що залучаються до оцінки впливу на довкілля, експертами експертних комісій, передбачених Законом, представниками громадськості, що беруть участь у процедурі оцінки впливу на довкілля.
Методичні рекомендації стосуються таких видів планованої діяльності:
1) кар'єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів;
2) видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;
3) глибоке буріння (не у повному обсязі, визначеному Законом);
4) видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі;
5) видобування піску і гравію на землях водного фонду.
В розділі 2 (Попередня підготовка до складання Звіту) визначено, що Оцінка впливу на довкілля (ОВД) здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища (у місці ПД), екологічних прогнозів та перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.
Методичними рекомендаціями визначено, що підготовка до складання Звіту може включати, зокрема, визначення координат ділянки надр. Координати є однією з визначальних характеристик ділянки надр і ретельно досліджуються під час вирішення питання про надання спеціального дозволу на користування надрами. Тому, до початку написання Звіту, рекомендується приділити окрему увагу наступному: визначення місця розташування об'єкта надрокористування у системі адміністративно- територіального устрою, за прив'язкою на місцевості, за його географічними координатами; перевірка на перетин кутових точок координат заявленої ділянки надр з діючими спецдозволами та зареєстрованими заявами на отримання спецдозволів; зареєстрованими об'єктами робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр; визначення відстані від кутових точок координат заявленої ділянки надр до територій та об'єктів, що зазнають впливу (житлової забудови, зон відпочинку, територій та об'єктів під особливою охороною, об'єктів культурної спадщини, водозаборів для централізованого водопостачання, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та інших земель з обмеженим
режимом землекористування). За наявності затверджених запасів корисної копалини, видобування якої планується, рекомендується перевіряти відповідність географічних координат кутових точок контуру ліцензійної площі на плані підрахунку запасів та географічних координат кутових точок ділянки у Звіті.
Визначення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до Звіту, є необхідним для забезпечення права громадськості на адекватну і достовірну інформацію про ПД (планова діяльність) та пов'язану з цим екологічну інформацію, а також щоб надати органу влади інформацію, достатню для прийняття мотивованого рішення про ПД (мотивованого висновку з ОВД - оцінки впливу на довкілля) та можливості перевірити наведені дані, оцінки та прогнози.
Методичні рекомендації також містять і розділ про Видобування піску і гравію на землях водного фонду. Враховуючи специфіку виду ПД (планова діяльність), рекомендованим територіальним масштабом (радіусом) для відображення оточення ПД на картографічних матеріалах є зона впливу шкідливої дії вод, що ймовірно виникне внаслідок ПД за землях водного фонду. Рекомендується, щоб оглядова карта дозволяла визначити розташовані у зоні впливу споруди, об'єкти або зони (території), яким може бути завдано шкоди шкідливою дією вод (гідротехнічні споруди, берегова лінія, рибогосподарські об'єкти та їх частини, зони відпочинку або ін.). Міндовкілля пропонує враховувати, що відповідно до Кодексу цивільного захисту України, обов'язком суб'єкта господарювання є проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах суб'єкта господарювання. Рекомендується на ситуаційному плані або на окремій карті позначати: місця гідровідвалів, ставків-відстійників, дамб, інших споруд, необхідних для гідромеханізованого способу видобування; місця для зберігання видобутої продукції. Для розуміння кумулятивного впливу, відображають усі перспективні ділянки надр або гірничі об'єкти в радіусі 500 м від технічної межі ПД (даного гірничодобувного об'єкта), а також, якщо передбачено, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.
Інформацію рекомендується доповнити наступним:
1) потреба у виконанні робіт на землях прибережної захисної смуги, заплави, водоохоронної зони чи іншому використанні цих земель;
2) інженерний захист територій від шкідливої дії вод, що ймовірно виникне (активізується) внаслідок планової діяльності на землях водного фонду.
Отже, немає підстав вважати, що при належному виконанні Програми робіт із дотриманням рекомендацій Міндовкілля за всіма їх пунктами Відповідачем2 не буде дотримано всіх вимог та обмежень, з якими йому було надано Спеціальний дозвіл на користування надрами, який вже включає всі обмеження, визначені Міндовкілля щодо розробки Видинівського родовища і які перелічені у його листі від 30.04.2024 № 25/4-17/5690-24 (а.с. 132 том 1) та які можуть бути додатково визначені положеннями Звіту про оцінку впливу на довкілля.
Оскільки Відповідачем2 станом на час вирішення спору не завершено всіх етапів робіт, які передбачені Програмою робіт і які мають бути обов'язково виконані до часу початку промислової розробки родовища з 4 кварталу 2031 року, немає підстав вважати, що ним порушується природоохоронне законодавство.
У випадку виявлення таких порушень Державна служба геології та надр України в межах своїх повноважень згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1174 ПОЛОЖЕННЯ про Державну службу геології та надр України, зокрема:
- зупиняє та припиняє в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення;
- здійснює внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) та до угоди про умови користування надрами, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами);
- здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням, зокрема за:
обґрунтованістю застосування методик і технологій, якістю, комплексністю, ефективністю робіт з геологічного вивчення надр;
виконанням рішень з питань методичного забезпечення проведення робіт з геологічного вивчення та використання надр;
дотриманням нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення і використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) та угод про умови користування надрами (у тому числі угод про умови користування нафтогазоносними надрами);
повнотою вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов вивчення родовищ корисних копалин;
використанням технічних засобів і методів проведення робіт з геологічного вивчення надр, які виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їх якості;
своєчасністю та відповідністю встановленим вимогам введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;
дотриманням під час дослідно-промислової експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які забезпечують необхідне їх вивчення, не знижуючи при цьому промислову цінність;
збереженням розвідувальних гірничих виробок і свердловин для розробки родовищ корисних копалин, збереженням геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, які можуть бути використані під час подальшого вивчення надр;
обґрунтованістю напрямів пошукових, розвідувальних та інших робіт з геологічного вивчення надр;
своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт з геологічного вивчення і використання надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов;
повнотою і вірогідністю вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин і компонентів, що містяться в них, а також поданням підприємствами та організаціями звітних балансів запасів корисних копалин;
відповідністю геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень державним контрактам і замовленням, а також проектам проведення таких робіт;
виконанням державних програм геологорозвідувальних робіт, геологічних завдань і замовлень;
виконанням вимог щодо охорони надр під час ведення робіт з їх вивчення;
- складає у межах повноважень, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення;
- проводить планові та позапланові перевірки надрокористувачів, за результатами яких (у разі виявлення порушень вимог законодавства) складає акти, видає обов'язкові для виконання вказівки (приписи), визначає строк для усунення виявлених недоліків і порушень вимог законодавства;
Відповідач1 у апеляційній скарзі слушно зауважує, що відповідно до пункту 6.4. Угоди № 5705 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ), Держгеонадра у разі порушення Надрокористувачем (Відповідач2) умов користування надрами:
6.4.1. зупиняє дію Дозволу у випадках передбачених статтею 57 Кодексу
України про надра та в інших випадках, передбачених законодавством;
6.4.2. припиняє право користування надрами шляхом анулювання Дозволу у випадках, передбачених статтею 26 Кодексу України про надра та в інших випадках та порядку, передбачених законом;
6.4.3. звертається з позовом до адміністративного суду з метою зупинення окремих видів робіт з геологічного вивчення та/або видобування надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, істотне зниження ефективності робіт або призвести до заподіяння збитків державі, а також вживає заходів до припинення видобування корисних копалин без спеціальних дозволів на користування надрами (самовільне користування надрами).
Прокурором суду не надано доказів, що ситуація у спорі вже потребує реагування Державної служби геології та надр України та втручання у діяльність Відповідача2 і зміну умов чи скасування Спеціального дозволу через порушення ним вимог чинного природоохоронного законодавства.
Колегія суддів не погоджується із позицією прокурора та суду першої інстанції, що при оцінці відповідності оскаржених документів щодо користування надрами та правочинів на їх виконання чинному законодавству, без оцінки дотримання Відповідачем1 всіх обмежень, які накладаються на нього Спеціальним дозволом, вирішальне значення слід надати висновкам з листа Національної академії наук України та Інституту географії (а.с. 56-57 том 1), які навів Господарський суд м. Києва у своєму рішенні.
Так, зокрема, за висновками Інституту географії відповідно до запиту Вижницької окружної прокуратури, які зроблено за наслідками просторової прив'язки території с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області та його околиць зі схемою фізико-географічного районування, представленою в Національному атласі України, встановлено, зокрема:
1. У відповідності з даними, наведеними в Географічній енциклопедії України, площа водозбірного басейну р. Прут, яка протікає по території України та по кордону Молдови і Румунії становить 27,5 тис. км. У відповідності з ст. 79 Водного кодексу України річки з площею водозбору від 2 тис. до 50 тис. км належать до категорії середніх. Таким чином р. Прут належить до середніх річок.
2. В Українському законодавстві відсутнє чітке визначення терміну «Гірська річка», однак даний термін широко використовуються в науковій літературі. До гірських річок в умовах України відносять ті, які протікають в межах Карпат або Кримських гір та мають глибоко врізані V-подібні долини, значний ухил русла (понад 10 м/км), характеризуються стрімкою течією, частими (інколи катастрофічними) паводками, перманентними змінами конфігурації русла. Русловий алювій гірських річок представлений валунами та галькою. Прут бере початок на північних схилах Чорногірського хребта в Українських Карпатах. У верхній течії долина Пругу перетинає Полонинсько-Чорногірську, Вододільно-верховинську та Зовнішньокарпатську області Українських Карпат. Від витоку і до с. Делятин Івано-Франківської області річка має типово гірський характер. Вона знаходиться в межах Карпатських гір, має глибоко врізану -подібну долину шириною від 35 до 780 м, що на окремих ділянках переходить в ущелину, фрагментарно виражену заплаву, кам'янисте русло шириною 15-40 м. з швидкою течією. У середній течії (на схід від с. Делятин) Прут протікає в межах Передкарпатської височинної області, якій орографічно відповідає Передкарпатська височина з переважно рівнинним рельєфом. На цій ділянці долина річки розширюється до 2-5 км, набуває трапецієвидної форми. Заплава річки двостороння, шириною від 0,5 до 1,5 км. Русло звивисте, багаторукавне шириною 40 - 100 м. Зменшується ухил річки та швидкість течії. Разом з тим річка зберігає значний ерозійний потенціал, характеризується постійними перебудовами конфігурації русла, частими паводками. Таким чином, в середній течії р. Прут зберігає ознаки гірської та набуває деяких ознак рівнинної річки. В науковій та деякій нормативній літературі річки, що протікають в межах передгір'їв і поєднують ознаки як гірських, так і рівнинних річок відносять до категорії передгірських..... Відрізок Черемошу в с. Виднів має ознаки передгірської річки. Враховуючи той факт, що у відповідності з фізико-географічним районуванням Передкарпатська височинна область є складовою гірського краю Українські Карпати, а також той факт, що у відповідності з п. 9 Постанови Кабінету міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та господарської діяльності в них» встановлення зовнішньої межі водоохоронних зон гірських і передгірських річок відбувається за єдиними критеріями, є всі підстави віднести р. Прут (включаючи її частину в районі Виднівського родовища, розміщеного на відстані 2,0 км на північний захід від с. Видинів) до категорії гірських річок.
3. Інститут географії НАН України не володіє достовірними даними щодо розміщення Виднівського родовища, а отже не може аргументовано оцінити належність його території до заплави, та русла р. Прут, водоохоронної зони та прибережної захисної смуги. Слід зазначити, що русло р. Прут в передгір'ях Карпат є дуже динамічним, постійно змінює просторову конфігурацію та рукавність в межах заплави. У випадку, якщо видобуток корисних копалин відбувається безпосередньо в руслі р. Прут або в межах прибережної захисної смуги, що належать до земель водного фонду згідно з положеннями статті 4 Водного кодексу України, -це суперечить положенням статті 86 Водного кодексу України, яка не передбачає видобуток піску, гальки і гравію в руслах гірських річок.
4. Інститут географії НАН України не має достовірних даних щодо оцінки рівня небезпеки для життя, здоров'я людей та стану довкілля діяльності ТОВ "Доломіт Груп" пов'язаної з видобуванням корисних копалин на території Видинівського родовища, оскільки не проводив дослідження з оцінки впливу на довкілля. Проведення таких досліджень є необхідним при організації видобутку корисних копалин в межах водоохоронних зон.
Дана відповідь Інституту географії НАН України на запит Коломийської окружної прокуратури ніяким чином не враховує та не оцінює обмеження для Відповідача2, які встановлюються Спеціальним дозволом на користування надрами з урахуванням включеного до нього посилання на лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 30.04.2024 № 25/4-17/5690/-24, яким визначено весь перелік таких обмежень для забезпечення дотримання природоохоронного законодавства.
Саме з цієї підстави суд погоджується із запереченнями обох відповідачів, що цей доказ є неналежним та недопустимим для висновку суду, що всі оскаржені прокурором документи та правочини суперечать вимогам чинного приодоохороного законодавства та підлягають скасуванню та визнанню недійсними.
На переконання колегії суддів, незважаючи навіть на доказаність розташування частини Видинівського родовища в руслі середньої/гірської/рівнинної чи змішаного типу ріки, це саме по собі не доводить, що Відповідач2 обов'язково буде проводити видобуток піску та гравію саме з русла ріки, що йому прямо заборонено Спеціальним дозволом із врахуванням листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 30.04.2024 № 25/4-17/5690/-24.
Протилежні доводи прокурора з цього приводу, що немає гарантій невчинення Відповідачем2 таких дій, апеляційний суд відхиляє як надумані.
Колегія суддів вкотре наголошує, що встановленим обмеженням користування надрами згідно даного листа Міндовкілля якраз і є недопущення руйнування русла ріки, зміна рельєфу басейну річки, заборона здійснювати господарську діяльність у прибережних захисних смугах у межах зазначеної у дозволі земельної ділянки (а.с. 132 том 1).
Слід також зауважити, що згідно наявних у справі доказів, саме Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України було внесено пропозицію щодо включення Видинівського родовища, розташованого у Коломийському районі Івано-Франківської області, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) гравію, піщано-галькового матеріалу, піску, до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умови дотримання вимог водного законодавства.
При цьому станом на час вирішення спору у Міндовкілля немає жодних зауважень щодо недотримання обома відповідачами порядку надання Спеціального дозволу на користування надрами і недотримання Відповідачем2 Угоди про умови користування надрами, Програми робіт з геологічного вивчення ... корисних копалин, які є додатками до Дозволу. Доказів протилежного в справі немає
Тому Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що наявність застереження від Міндовкілля із визначенням умов включення Видинівського родовища до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, без дотримання цих обмежень, не можна вважати як "врахування розташування цієї ділянки у водоохоронній зоні".
Як передбачено ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами.
Згідно з положеннями ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Статтею 80 Водного кодексу зазначено, з метою охорони водності малих
річок забороняється:
1) змінювати рельєф басейну річки;
2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;
3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;
4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;
5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;
6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів'ях річок;
7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;
8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.
Водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.
Статтею 86 Водного кодексу України, зокрема передбачено, що на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, поглибленням дна для забезпечення судноплавства, у тому числі експлуатаційне днопоглиблення (роботи, що проводяться з метою підтримання заданих навігаційних габаритів морських і внутрішніх водних шляхів, акваторій морських портів), видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Ці вимоги чинного законодавства, які встановлюють обмеження у господарській діяльності на вказаних категоріях земель, відповідачами при наданні та отриманні Спеціального дозволу користування надрами були дотримані, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 20 Кодексу України про надра, для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, надра надаються у користування після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ).
Дослідно-промислова розробка корисних копалин здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Видобуті під час дослідно-промислової розробки корисні копалини підлягають реалізації у загальному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що всі ці обмеження дотримані при видачі Відповідачу2 Спеціального дозволу на користування надрами.
В матеріалах справи відсутні докази про порушення Відповідачем2 таких обмежень та інших вимог чинного природоохоронного законодавства, що б суперечило виданому ТОВ "Доломіт Груп" Спеціальному дозволу.
Крім того, суд погоджується із доводами Відповідача2, що позов прокурора не містить доказів та обґрунтування, що ТОВ "Доломіт Груп" при отриманні Спеціального дозволу діяв недобросовісно і позбавлення його Спеціального дозволу на користування надрами є виправданим реагуванням держави на допущені порушення вимог чинного законодавства.
ТОВ "Доломіт Груп" слушно посилається на правові позиції з практики ЄСПЛ.
Так, відповідно до пункту 71 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20.10.2011 ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду констатує, що у даному конкретному спорі прокурор також не довів і факт допущених порушень з боку Державної служби геології та надр України, чи Міндовкілля при видачі Відповідачу2 Спеціального дозволу на користування надрами і укладенні всіх супутніх угод на його виконання.
Також повністю залишено поза увагою суду першої інстанції той факт що за отримання Спеціального дозволу Відповідач2 вже сплатив до державного бюджету 23 030 000,00 грн. з урахуванням попередньо сплаченого ним гарантійного внеску 2 000 000,00 грн. (а.с. 163-165 том 1).
За результатами звернення прокурора до суду, якби позов було задоволено, ці кошти підлягають до повного повернення Відповідачу2.
При цьому прокурор дане питання взагалі не вирішує у заявленому позові (зокрема, не надає доказів готовності повернути ці кошти з Державного бюджету) і також прокурор не доказує, що обраний ним спосіб захисту порушеного права держави у вигляді позбавлення Відповідача2 Спеціального дозволу, є самим крайнім з можливих способів усунення порушення (замість, натомість, внесення змін до Дозволу, його призупинення на час усунення порушень, тощо), що б дало можливість уникнути завдання збитків державі поверненням коштів Відповідачу2 за Спецдозвіл.
За приписами ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки прокурором не доведено правових підстав для визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу Спеціального дозволу на користування надрами Видинівського родовища, то і всі похідні вимоги щодо визнання недійсним укладеного відповідачами договору № 3/7-24 від 18.06.2024 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, а також і вимога про визнання недійсним Спеціального дозволу на користування надрами від 17.07.2024 № 5704, виданий Держгеонадрами на користь Відповідача2, не підлягають до задоволення.
Колегія суддів приходить до висновку, що прокурор не довів обґрунтованість правових підстав позову, порушення прав держави у спірних відносинах, а також обрав неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійними підставами для відмови у позові.
Натомість суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про підставність задоволення позову прокурора за всіма вимогами, не дослідивши та не оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та вже наявні обмеження для Відповідача2 при отриманні ним Спецдозволу у співвідношенні із доводами прокурора про порушення чинного природоохоронного законодавства.
Суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку та неправильно застосував норми Водного кодексу України про наявність повної заборони на видобування піску та гравію у межах спірної ділянки Видинівського родовища. Натомість аналіз статей 86, 87 Водного кодексу України та Порядку визначення меж водоохоронних зон свідчить про відсутність абсолютної заборони на таку діяльність. Законодавством передбачено можливість видобування корисних копалин у водоохоронних зонах за умови дотримання встановлених обмежень, при отриманні відповідних погоджень та здійснення діяльності за межами земель водного фонду.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Спеціальний дозвіл на користування надрами передбачає поетапну реалізацію Відповідачем2 робіт, де видобування можливе лише після проведення геологічного вивчення, дослідження покладів земельної ділянки та проходження процедури оцінки впливу на довкілля. Такі етапи робіт Відповідачем2 не завершені на час вирішення спору, видобування піску не ведеться. Тому висновки суду першої інстанції про порушення екологічного законодавства при видачі Спецдозволу є передчасними та не підтверджені доказами фактичного здійснення ТОВ "Доломір Груп" забороненої діяльності.
З цих підстав необґрунтованими є доводи прокурора про наявність порушеного права держави, яке потребує захисту заявленим позовом.
Доводи прокурора, з якими погодився суд першої інстанції, фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливого порушення Відповідачем2 природоохоронного законодавства в майбутньому та обов'язкового порушення обмежень Спецдозволу, що є неприпустимим.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.
Відповідно до частин 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
У рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Колегія суддів звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", в яких послідовно зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Північний апеляційний господарський суд вважає, що за результатами апеляційного провадження даною постановою учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, для правильного вирішення спору по суті.
Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за
результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржене рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора повністю.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг обох відповідачів покладаються на прокурора (Івано-Франківська обласна прокуратура, як платник судового збору).
Витрати зі сплати судового збору за подання позову у справі покладаються на прокурора.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу від 19.03.2026 Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі №910/11304/25 - задовольнити повністю.
2. Апеляційну скаргу від 24.03.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Доломіт Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі №910/11304/25 - задовольнити частково.
Відмовити у вимозі про закриття провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 16.05.2024 № 228 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується вставити на аукціон (електронні торги)» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами в частині виставлення на аукціон Видинівського родовища у Коломийському районі Івано-Франківської області.
В решті апеляційну скаргу задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі №910/11304/25 - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення.
Відмовити Керівнику Коломийської окружної прокуратури у задоволенні позову в інтересах держави у справі № 910/11304/25 повністю.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову у справі покласти на прокурора.
4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на прокурора.
Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (76604, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, ідентифікаційний код 03530483) на користь Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 16, ідентифікаційний код 37536031) 14 534,40 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (76604, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11, ідентифікаційний код 03530483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доломіт Груп" (78360, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н., с. Княже, вул. Грушевського, буд. 137, ідентифікаційний код 44966931) 14 534,40 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказів у справі доручити Господарському суду м. Києва.
6.Матеріали справи №910/11304/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді П.В. Горбасенко
О.В. Яценко