ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
07 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/158/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богатиря К.В.,
Лічмана Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УПРАВДОМ» (новий розгляд відповідно до вимог постанови Верховного Суду від 03.02.2026) про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ «ДОБРОБУТ» в Господарському суду Одеської області, за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “УПРАВДОМ»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 19 травня 2025 року (повний текст складено 28.05.2025)
у справі №916/158/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УПРАВДОМ»
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДОБРОБУТ»
про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії,
суддя суду першої інстанції: Д'яченко Т.Г.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "УПРАВДОМ" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "ДОБРОБУТ" (далі також - відповідач, ОСББ) про стягнення з останнього:
- 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії,
- 37 354,66 грн витрат на оплату проектних робіт,
- 351 821,50 грн відшкодування за витоки води з аварійного водопроводу та
- зобов'язання виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 за проектом - капітальний ремонт ділянки мереж водопостачання житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Стадія робочий проект, виконаний Виробничо-комерційною фірмою "МАРС" (мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю) або за будь-якою іншою проектною документацією, яка відповідає чинним вимогам ДБН, ДСТУ та законодавства України.
Крім того, ТОВ "УПРАВДОМ" просило стягнути з ОСББ "ДОБРОБУТ" на свою користь судові витрати, а саме:
- судовий збір у розмірі 5 211,17 грн та
- 108 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідач - ОСББ "ДОБРОБУТ" заперечував проти позовних вимог та в процесі розгляду справи - у відзиві на позовну заяву навів попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/158/25 (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Тому, ОСББ "ДОБРОБУТ" звернулось до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило стягнути з ТОВ "УПРАВДОМ" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 заяву ОСББ "ДОБРОБУТ" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "УПРАВДОМ" на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви - відмовлено.
В свою чергу, не погоджуючись з основним рішенням суду першої інстанції, ТОВ “УПРАВДОМ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/158/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
При цьому, в апеляційної скарзі позивачем були також заявлені вимоги щодо розподілу судових витрат, понесених ТОВ "УПРАВДОМ" як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Так, апелянт просив суд стягнути з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь Товариства:
- судовий збір за подання позову у розмірі 5 211,17 грн,
- витрати на правову допомогу у розмірі 108 000,00 грн, понесені в суді першої інстанції,
- судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 240,44 грн,
- витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн., понесені при апеляційному перегляді справи №916/158/25.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №916/158/25, залишеною без змін Верховним Судом (постанова від 03.02.2026 у справі №916/158/25), апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/158/25 скасовано частково, а саме: в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" витрат по ліквідації аварії у розмірі 33 425,34 грн та відшкодування за витоки води у розмірі 351 821,50 грн. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Крім того вказаним рішенням стягнуто з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" 5 547,55 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, ТОВ "УПРАВДОМ" подало до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі №916/158/25, в якій позивач просив, зокрема:
- здійснити новий розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн за додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у цій справі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
- стягнути з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" частину від понесених позивачем витрат на правову допомогу в межах розгляду справи №916/158/25 в суді апеляційній інстанції у сумі 40 000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення постанови від 24.11.2025 судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також про судові витрати, які були понесені апелянтом під час апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/158/25.
Так, заявник вказав, що оскільки постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ "УПРАВДОМ" задоволено частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 скасовано частково, то витрати ОСББ "ДОБРОБУТ" на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн підлягають новому розподілу - пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, позивач наголошував на тому, що під час апеляційного перегляду справи він поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Під час розгляду вищевказаної заяви позивача, до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСББ "ДОБРОБУТ" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, до 3 000,00 грн.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 заяву ТОВ "УПРАВДОМ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у сумі 25 000,00 грн. В задоволенні решти заяви відмовлено.
Стосовно відшкодування адвокатських витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, суд зазначив, що, зважаючи на матеріали справи, принципи пропорційності та співмірності, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, що, відповідно, вимагає пропорційного розподілу витрат понесених стороною на правничу допомогу, та враховуючи статус відповідача, який створений співвласниками багатоквартирного будинку не з метою ведення господарської діяльності та отримання прибутку, у наведеному випадку обґрунтованим буде покладення на відповідача адвокатських витрат саме у сумі 25 000,00 грн.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги заявника здійснити новий розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн за додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 у справі №916/158/25, суд виходив з того, що ані позивач, ані відповідач своїм правом на оскарження додаткового рішення не скористались, а приписами чинного процесуального законодавства не передбачено здійснення судом апеляційної інстанції перегляду додаткового рішення суду першої інстанції без його апеляційного оскарження стороною в межах розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат понесених у суді апеляційної інстанції.
ТОВ "УПРАВДОМ" не погодилось зі вказаною додатковою постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ "УПРАВДОМ" щодо здійснення нового розподілу судових витрат, понесених ОСББ "ДОБРОБУТ" у суді першої інстанції, а тому звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі №916/158/25, в якій просить скасувати останню в означеній частині, а справу № 916/158/25 у скасованій частині передати до Південно-західного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви ТОВ "УПРАВДОМ" про ухвалення додаткового рішення щодо нового розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ "ДОБРОБУТ" у суді першої інстанції у цій справі.
Постановою Верховного Суду від 03.02.2026 у справі №916/158/25 касаційну скаргу ТОВ "УПРАВДОМ" задоволено; додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі №916/158/25 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ "УПРАВДОМ" щодо здійснення нового розподілу судових витрат, понесених ОСББ "ДОБРОБУТ" у суді першої інстанції. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви ТОВ "УПРАВДОМ" стосовно нового розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ "ДОБРОБУТ" у суді першої інстанції у цій справі.
Ухвалюючи таке рішення суд касаційної інстанції зазначив, що « …відмовляючи позивачеві в означеній частині заяви, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою положення ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та не врахував, що саме апеляційний господарський суд, як суд, що ухвалив остаточне рішення за результатами апеляційного розгляду справи по суті, наділений повноваженнями та повинен був вирішити питання розподілу судових витрат, у тому числі й щодо нового розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ "ДОБРОБУТ" у суді першої інстанції, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, як про те просило ТОВ "УПРАВДОМ" суд апеляційної інстанції у заяві про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Водночас, обмежившись посиланням на те, що сторони не оскаржували додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не врахував, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (пункти 132, 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21)».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 заяву ТОВ “УПРАВДОМ» в частині нового розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ “ДОБРОБУТ» у суді першої інстанції у справі №916/158/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.03.2026 визначена судова колегія прийняла справу №916/158/25 для розгляду заяви ТОВ «УПРАВДОМ» в частині нового розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ «ДОБРОБУТ» у суді першої інстанції до свого провадження.
Але, в подальшому, судом було встановлено обставини, на підставі яких головуючий суддя Павленко Н.А. заявила самовідвід від розгляду відповідної заяви ТОВ “УПРАВДОМ» в межах справи №916/158/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 заяву головуючого судді Павленко Н.А. про самовідвід у справі №916/158/25 - задоволено. Відведено головуючого суддю Павленко Н.А. від участі у розгляді справи №916/158/25. Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу господарських судів та приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи №916/158/25 передано для повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 для розгляду справи №916/158/25 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.03.2026 судова колегія у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В. прийняла справу №916/158/25 для розгляду заяви ТОВ “УПРАВДОМ» в частині нового розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ “ДОБРОБУТ» у суді першої інстанції до свого провадження.
Крім того, вказаною ухвалою, у відповідності до положень ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, вирішено розглянути вищевказану заяву ТОВ “УПРАВДОМ» в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану та складної ситуації в енергосистемі, яка зумовила запровадження стабілізаційних, екстрених та аварійних відключень електроенергії.
Розглянувши заяву ТОВ «УПРАВДОМ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ «ДОБРОБУТ» у суді першої інстанції, враховуючи результат розгляду апеляційної скарги ТОВ «УПРАВДОМ» у справі №916/158/25, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У частині 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Підсумовуючи наведене апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
При цьому, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Виходячи зі змісту положень частин 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Колегія суддів враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Наведена правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.
Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що у частині 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
У постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, судова колегія вказує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, у справі №910/2697/24 від 29.04.2025.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалось вище, рішенням суду першої інстанції від 19.05.2025 у справі №916/158/25 у задоволенні вимог позивача було відмовлено у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідач - ОСББ "ДОБРОБУТ" - звернувся до суду із заявою про стягнення з позивача на свою користь 100 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, позивач заперечував проти вказаної суми та просив її зменшити до 5 000,00 грн, з посиланням на неспівмірність та невідповідність основним критеріям, з яких має виходити суд під час визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
За результатом апеляційного перегляду рішення від 19.05.2025 у даній справі ухвалено постанову від 24.11.2025, якою частково задоволено апеляційну скаргу позивача, частково скасовано рішення суду першої інстанції від 19.05.2025, а саме: в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" витрат по ліквідації аварії у розмірі 33 425,34 грн та відшкодування за витоки води у розмірі 351 821,50 грн. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
З огляду на те, що при зверненні з позовною заявою ТОВ "УПРАВДОМ" заявлялись вимоги про стягнення з відповідача 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії, 37 354,66 грн витрат на оплату проектних робіт, 351 821,50 грн відшкодування за витоки води з аварійного водопроводу та зобов'язання виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, то судова колегія вказує, що позивачем було заявлено 4 позовні вимоги, 2 з яких були задоволені апеляційним судом, а у задоволенні інших двох вимог було відмовлено При цьому, вказана постанова суду апеляційної інстанції від 24.11.2025 у справі №916/158/25 залишена Верховним Судом в силі, про що свідчить постанова суду касаційної інстанції від 03.02.2026 у справі №916/158/25.
Таким чином у даній справі задоволено 50% від заявлених позовних вимог ТОВ «УПРАВДОМ».
Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, у даному випадку, враховуючи часткове скасування судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду, у Південно-західного апеляційного господарського суду наявні підстави для нового розподілу між сторонами судових витрат. А з огляду на вимоги ТОВ "УПРАВДОМ" та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові останнього від 03.02.2026 у справі №916/158/25, такий новий розподіл стосується лише витрат на професійну правничу допомогу, понесену ОСББ "ДОБРОБУТ" (відповідачем) в суді першої інстанції.
Так, у даній справі на підтвердження понесення судових витрат у сумі 100 000,00 грн. ОСББ "ДОБРОБУТ" надало до суду наступні документи:
1) копію Договору про надання правничої допомоги від 04.02.2025 №б/н (далі - Договір), укладеного між ОСББ «ДОБРОБУТ» (Клієнт) та Адвокатським бюро «БОРОГАН» в особі керуючого адвоката Борогана Валентина Володимировича (Адвокат), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов'язується за дорученнями Клієнта надавати останньому правову допомогу, у тому числі, щодо захисту інтересів ОСББ «ДОБРОБУТ» на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах всіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні у справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КАС та КуАП (пп.2.1.2, п. 2.4, 2.5 Договору).
При цьому, відповідно до п. 2.5 Договору правнича допомога надається Клієнту шляхом, зокрема: складення та подання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; особистої участі Адвоката у судових засіданнях; заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої, збирати докази тощо, а також користуватися всіма іншими правами, наданими законодавством України для такого роду повноважень та цим Договором Адвокату
За положеннями п. 3.2 Договору, Клієнт зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу Адвоката та оплатити її у розмірі та строки, встановлені в даному Договорі.
Разом з тим, пунктом 4.1 Договору визначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату грошову винагороду у розмірі 100 000,00 грн.
А приписами п. 4.3 Договору сторони погодили, шо виплата винагороди, розмір якої зазначено у п. 4.1.цього Договору здійснюється протягом 5-ти календарних днів після надходження на рахунок Клієнта коштів стягнутих з позивача у справі №916/158/25.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до винесення судом першої інстанції рішення по справі, а у частині грошових зобов'язань до фактичного розрахунку (п. 7.1 Договору).
Отже, відповідно до вказаного Договору про надання правової допомоги, сторонами узгоджено можливі види та обсяг відповідних послуг Адвоката, що надається Клієнту в межах справи №916/158/25, і за надання такої допомоги Клієнт оплачує Адвокату її вартість, також визначену в самому Договору - у розмірі 100 000,00 грн.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.
2) 19.05.2025 між ОСББ «ДОБРОБУТ» та Адвокатом складено та підписано Акт приймання-передачі виконаної роботи по Договору про надання правничої допомоги від 04.02.2025 №б/н.
Відповідно до вказаного Акту, Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято в межах судової справи №916/158/25 в суді першої інстанції наступні роботи: ознайомлення з матеріалами справи №916/158/25, вивчення судової практики в подібних правовідносинах, узгодження правової позиції з Клієнтом, підготовка та подача відзиву на позовну заяву, підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання про долучення доказів у справі, письмові пояснення, участь у судових засідання.
Також, у даному Акті визначено, що всього за виконану роботу Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату протягом 5-ти календарних днів після надходження на рахунок Клієнта коштів стягнутих з позивача у справі №916/158/25.
Клієнт засвідчив у цьому Акті, що претензій щодо якості виконаних робіт він немає.
Зазначений Акт наданих послуг від 19.05.2025 підписаний сторонами без жодних зауважень та скріплений печатками контрагентів.
3) Матеріали справи свідчать, що представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції здійснював адвокат Бороган Валентин Володимирович, який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1470683 від 04.02.2025 на надання правничої (правової) допомоги, що був виданий на підставі Договору про надання правничої допомоги б/н від 04.02.2025.
З огляду на матеріали справи вбачається, що адвокатом Бороганом В.В. в суді першої інстанції були складені та подані до суду апеляційної інстанції наступні процесуальні документи: заява від 04.02.2025 про ознайомлення з матеріалами справи №916/158/25, відзив від 10.02.2025 на позовну заяву, заперечення від 06.03.2025 на відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання від 18.03.2025 про долучення доказів до матеріалів справи, письмові пояснення від 21.04.2025 у справі.
Участь адвоката Борогана В.В. у судових засіданнях 24.02.2025, 10.03.2025, 24.03.2025, 14.04.2025, 21.04.2025 в суді першої інстанції підтверджується наявними у матеріалах даної справи протоколами відповідних судових засідань.
Тобто, Адвокатом виконані взяти на себе відповідні зобов'язання, які відображені в Акті наданих послуг від 19.05.2025.
Таким чином, відповідачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатом послуг в суді першої інстанції на суму 100 000,00 грн, яка є узгодженою сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, судова колегія наголошує на тому, що зазначена сума є фіксованим розміром адвокатської винагороди, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
У контексті наведеного апеляційний суд зазначає, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання Договору правової допомоги й призвели до настання відповідних умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та Клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги Клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між Клієнтом та Адвокатом у Договорі про надання правничої допомоги від 04.02.2025, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання відповідного результату (задоволення позову), не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом Бороганом В.В. час на надання послуг правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між адвокатом Бороганом В.В. та ОСББ «ДОБРОБУТ» у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
При цьому, враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Як зазначалось вище, у даному випадку, після апеляційного перегляду справи №916/158/25 судом апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду було частково скасовано, позовні вимоги - частково задоволені (1/2 частини позовних вимог), а за приписами п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов'язок з відшкодування (тобто - у розмірі 50 000,00 грн) понесених відповідачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на позивача.
Разом з цим, апеляційна колегія враховує, що ТОВ «УПРАВДОМ» заперечує проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, посилаючись, у тому числі на те, що заявлена сума адвокатських витрат є надміру завищеною.
Наводячи обґрунтування своєї позиції, позивач зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
На переконання ТОВ «УПРАВДОМ», зважаючи на наведені Адвокатом виконані роботи, таки дії останнього як ознайомлення з матеріалами справи №916/158/25, вивчення судової практики в подібних правовідносинах та узгодження правової позиції з клієнтом є складовими частинами такої послуги як складання та подання відзиву на позовну заяву.
Щодо складання та подання відзиву на позов та інші клопотання і пояснення відповідача, то позивачем зазначено, що перелічені заяви відповідача - не значні за обсягом, а складання таких заяв не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом такі заяви є типовими, додатки до них не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником відповідача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що Адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів).
Позивач наголошує, що заявлений адвокатом Бороганом В.В. розмір витрат на професійну правничу допомогу явно не відповідає основним критеріям, з яких має виходити суд під час визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивач вважає, що вартість послуги із складання та подання відзиву на позовну заяву, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 5 000,00 грн.
Ураховуючи заперечення позивача, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінюючи обґрунтованість суми судових витрат зі складністю справи №916/158/25, судова колегія зазначає, що дана справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Виокремлення Адвокатом таких послуг як «вивчення судової практики в подібних правовідносинах», «узгодження правової позиції з Клієнтом» та «підготовка і подача відзиву на позовну заяву» судова колегія оцінює критично, оскільки вони фактично дублюють одна одну послугу та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.
Подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у постанові від 08.04.2021 року у справі №922/2321/20.
При цьому, суд враховує, що стягнення заборгованості за здійснені позивачем роботи з усунення аварії в мережах (водопроводі), які знаходяться на балансі ОСББ "ДОБРОБУТ" не відноситься до складної категорії спорів. Підготовка у даній справи заяв по суті справи: відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, письмові пояснення (в яких фактично дублюється позиція відповідача) об'єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою, фактично обмежується спеціальним законодавством.
Поряд з наведеним, апеляційною колегією також враховується і приватноправовий характер спору у цій справі, який не викликав публічного резонансу з боку органів державної/місцевої влади або засобів масової інформації (тобто відсутність проявів публічного інтересу до справи).
Також, у даному випадку суд враховує ціну позову, яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, відповідачем заявлено до відшкодування судові витрати на правову допомогу у розмірі, який становить майже 25% від розміру задоволених судом позовних вимог, що свою чергу не відповідає критерію співмірності відповідно до ціни позову.
Судова колегія звертає увагу на те, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Апеляційна колегія звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями Господарського процесуального кодексу України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).
Апеляційний суд вважає за необхідне додатково зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене та зважаючи на характер та рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, з огляду на обсяг підготовлених та поданих до суду Адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, приватноправовий характер спору, а також виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн.
Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) в суді першої інстанції, розумності її розміру та є співрозмірною зі складністю справи і виконаними Адвокатом робіт (наданими послугами), а відтак, підлягає відшкодуванню на користь ОСББ "ДОБРОБУТ" за рахунок ТОВ «УПРАВДОМ».
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/2871/25 шляхом винесення додаткової постанови у відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з ТОВ «УПРАВДОМ» підлягає стягненню на користь ОСББ «ДОБРОБУТ» понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції при розгляді справи №916/158/25 у розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» про ухвалення додаткового рішення щодо здійснення нового розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ДОБРОБУТ» в Господарському суді Одеської області, пропорційно розміру задоволених позовних вимог постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №916/158/25, - задовольнити.
Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" від 20.05.2025 вх. № ГСОО 2-778/25 у справі №916/158/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДОБРОБУТ» витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем в суді першої інстанції, у розмірі 20 000,00 грн.
В іншій частині заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" від 20.05.2025 вх. № ГСОО 2-778/25 у справі №916/158/25 - відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Матеріали справи №916/158/25 повернути до Господарського суду Одеської області.
Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Лічман Л.В.