ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
06 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3433/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Павленко Н.А.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 про відмову у визнанні кредиторських вимог (АТ «Український Будівельно-Інвестиційний банк»)
по справі №916/3433/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ»
про банкрутство, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 (суддя Шаратов Ю.А.) відкрито провадження у справі № 916/3433/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ», введено процедуру розпорядження майном ТОВ «ЗОРЯ», призначено розпорядником майна ТОВ «ЗОРЯ» арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича.
15.10.2025 було опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі №916/3433/25 про банкрутство ТОВ «ЗОРЯ» № 77436.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2026 за результатами попереднього засідання встановлено:
1) визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» є:
- Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО» з вимогами у сумі 3 956 238,51 грн та 108 336,00 судовий збір та авансування грошової винагороди розпорядника майна, з яких: 108 336,00 грн. - перша черга; 2 881 055,74 грн. - четверта черга; 1 075 182,77 грн. - шоста черга.
- Головне управління ДПС в Одеській області з вимогами у сумі 4 364 812,36 грн. та 4844,80 грн. судового збору, з яких: 4844,80 грн. - перша черга; 143 509,22 грн. - друга черга; 3 841 765,83 грн. - третя черга; 379 537,31 грн. - шоста черга.
2) Не визнаними вимогами кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» є:
- Головне управління ДПС в Одеській області з вимогами у сумі 147 613,73 грн.
28.01.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх. №3-88/26) Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» про грошові вимоги до боржника в сумі 441 479,44 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 у задоволенні кредиторських вимог Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» у сумі 441 479,44 грн. відмовлено повністю.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 про відмову у визнанні кредиторських вимог (АТ «Український Будівельно-Інвестиційний банк») по справі №916/3433/25.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, окрім іншого, докази сплати судового збору та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Підпунктом 6 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду про результати розгляду грошових вимог кредиторів ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Підпунктом 2 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У даному випадку оскаржується ухвала про розгляд заяви про визнання кредиторських вимог.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 про відмову у визнанні кредиторських вимог (АТ «Український Будівельно-Інвестиційний банк») по справі №916/3433/25 було подано через систему електронний суд.
Таким чином за подання даної апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у сумі 7 987,20 грн (3 328,00 х 2 х 150% х 0,8).
В свою чергу апелянт не надав докази сплати судового збору, чим порушив вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
В той же час, від апелянт надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що 05.10.2023 на підставі рішення правління НБУ №350-рш розпочалася процедура ліквідації АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», у зв'язку з процедурою ліквідації АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» обмежений у фінансуванні витрат в тому числі зі сплати судового збору, оскільки метою процедури ліквідації банку є задоволення вимог кредиторів банку.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Аналіз наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для (1) відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або (2) розстрочення сплати судового збору, (3) зменшення його розміру чи (4) звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення / розстрочення / зменшення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір".
В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала розгляд судом. Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому, ГПК України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зробила висновок щодо застосування норм частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", зазначивши, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору поширюються на осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України "Про судовий збір" (якою визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору), або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею.
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію (враховуючи майновий стан), але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Колегія суддів зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Суд звертає увагу на пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, де зазначено: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист".
Зі статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що:
1) законодавець, застосував конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення;
2) умови застосування диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Колегія суддів зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).
У даному випадку, апелянт не надає жодних доказів на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору.
Саме лише посилання на знаходження у ліквідаційній процедурі не може свідчити про відсутність у апелянта грошових коштів чи інших майнових активів для оплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Більше того, сума судового збору не є значною та становить 7 987,20 грн.
Колегія суддів також враховує ті обставини, що при зверненні до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі, Акціонерне товариство «Український Будівельно-Інвестиційний банк» сплатило судовий збір у сумі 6656,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №53886 від 27.01.2026.
Крім того, апелянт в своєму клопотанні про відстрочення сплати судового збору посилається на те, що у зв'язку процедурою ліквідації АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» обмежений у фінансуванні витрат в тому числі зі сплати судового збору, а не на відсутність активів за рахунок, яких можливо було б сплати судовий збір.
Отже, апелянтом не надано даних на момент звернення з апеляційною скаргою щодо рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, інших активів, можливості розпоряджатися такими активами без значного погіршення фінансового становища, доказів відсутності/наявності грошових коштів на ліквідаційному рахунку, достатніх для сплати судового збору в розмірі, встановленому законом, що в свою чергу не дає змоги суду визначити фінансовий стан АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у цій справі апелянт мав доступ до суду першої інстанції, а отже, не був позбавлений права на судовий розгляд як такого.
За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, а апелянтом не було доведено свого важкого майнового стану, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 про відмову у визнанні кредиторських вимог (АТ «Український Будівельно-Інвестиційний банк») по справі №916/3433/25.
Відповідно до ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
У даному випадку, апелянт надав докази направлення апеляційної скарги на адресу боржника ТОВ «Зоря» та арбітражної керуючої Коваленко І.А..
В той же час докази направлення апеляційної скарги на адресу кредиторів - ТОВ «ПРОЛІГАЛС БІЗНЕС», ТОВ «АГРО КОМПЛЕКС - АВТО», Головного управління ДПС в Одеській області, ТОВ «АГРО КРЕДО», ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 про відмову у визнанні кредиторських вимог (АТ «Український Будівельно-Інвестиційний банк») по справі №916/3433/25 відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
1.Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 про відмову у визнанні кредиторських вимог (АТ «Український Будівельно-Інвестиційний банк») по справі №916/3433/25.
2.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український Будівельно-Інвестиційний банк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2026 про відмову у визнанні кредиторських вимог (АТ «Український Будівельно-Інвестиційний банк») по справі №916/3433/25 - залишити без руху.
3.Встановити Акціонерному товариству «Український Будівельно-Інвестиційний банк» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів 1) сплати судового збору у сумі 7 987,20 грн 2) направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу ТОВ «ПРОЛІГАЛС БІЗНЕС», ТОВ «АГРО КОМПЛЕКС - АВТО», Головного управління ДПС в Одеській області, ТОВ «АГРО КРЕДО», ОСОБА_1 - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
4.Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
Н.А. Павленко