Справа № 641/3584/25 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/417/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
07 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на ухвалу Слобідського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220540002612, щодо
ОСОБА_10 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.4 ст.358, ч.5 ст.190 КК України,
повернуто прокурору, оскільки він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
До Слобідського районного суду м.Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220540002612, щодо ОСОБА_10 , за обвинуваченням її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.4 ст.358, ч.5 ст.190 КК України.
Ухвалою Слобідського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2025 року у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 повернуто прокурору на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу місцевого суду скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, призначити новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції.
В обґрунтування зазначає, що обвинувальний акт цілком відповідає загальним та основним вимогам ст.291 КПК України, так як містить чітку його структуру, з достатньою повнотою відображено фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважає встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, тобто виконані всі вимоги, передбаченні законом.
Вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, передбачених під час підготовчого судового засідання, самостійно перейшов до вивчення фактичних обставин щодо об'єму обвинувачення, не дослідивши жодного доказу та піддав сумніву виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими.
Звертає увагу на те, що викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_10 фактичні обставини злочину (фабула обвинувачення), до яких критично поставився суд, в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою та відповідною правовою кваліфікацією.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, представник потерпілого в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги прокурора підтримали в повному обсязі та наполягали на її задоволенні.
Обвинувачена та її захисники в судовому засіданні просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, представника потерпілого на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченої та її захисників, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Крім того, ч.2 ст.404 КПК України надає право апеляційному суду вийти за межі апеляційних вимог тільки в разі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ухвали суду, повертаючи обвинувальний акт прокурору на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд своє рішення мотивував тим, що обвинувальний акт №12019220540002612 не відповідає вимогам ч.1 ст.291 КПК України, оскільки у фактично встановлених обставинах, які вказані в обвинувальному акті, не зазначено мотив та мету вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України.
Разом з цим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
При цьому обвинувачення, згідно п. 13 ч. 1ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.
Висновки суду першої інстанції про те, що обвинувачення сформульовано неповно та не конкретно, є передчасними.
З урахуванням такої стадії судового розгляду, як підготовче судове засідання, будь-яка оцінка пред'явленого обвинувачення щодо його фактичного змісту є втручанням в оцінку доказів, що є процесуально неприпустимим.
До того ж, процесуальна оцінка зазначених вище обставин, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст.373 КПК України, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 318-380 КПК України.
Відповідно до правових висновків, які містяться у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року (справа № 5-328кс16), суду належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, а також норм, що формують інститут обвинувачення у чинному кримінальному процесуальному законодавстві.
Згідно із зазначеною нормою цього закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз юридичної складової цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті №12019220540002612 щодо ОСОБА_10 , прокурором змістовно та послідовно викладено обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що в повному обсязі дозволяє стороні захисту зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення та можливість суду роз'яснити його обвинуваченим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, коли в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, або взагалі суд прийде до висновку про відсутність складу, події злочину, або про недоведеність винуватості обвинуваченої, то КПК України передбачає процесуальні рішення, які має прийняти суд у таких випадках.
З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (ч.1 ст.338 КПК України).
Колегія суддів наголошує на тому, що питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті фактичним обставинам справи, про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду під час підготовчого судового провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду.
Більш того, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність чи повноту визначення прокурором обсягу обвинувачення або зобов'язувати його змінювати, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 та від 10 вересня 2020 року у справі № 504/3802/15.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019220540002612 щодо ОСОБА_10 за ст.356, ч.4 ст.358, ч.5 ст.190 КК України, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 291 КПК України, оскільки містить у собі усі необхідні складові елементи злочину та реквізити.
Порушення судом першої інстанції вимог ст.ст.370, 291 КПК України є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин слід визнати, що суд прийшов до передчасного висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, а доводи апеляційної скарги прокурора про це є цілком обґрунтованими. А тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення ст.415 КПК України та призначити новий розгляд провадження щодо ОСОБА_10 зі стадії підготовчого провадження, що є виключною компетенцією суду першої інстанції, в ході якого слід усунути зазначені порушення закону, ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 задовольнити.
Ухвалу Слобідського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2025 року щодо ОСОБА_10 - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_10 у тому ж суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4