Справа № 635/4801/25 Головуючий І-ї інстанції - Якішина О.М.
Провадження № 33/818/520/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
06 травня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Кірчу А.О.
за участю особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 17.06.2025 року о 23 год. 25 хв. за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Квартальна, 3, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою DRAGER ALKOTEST ARLJ 0157 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі щодо неї закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять доказів щодо керування нею транспортним засобом, а також законності її зупинки співробітниками поліції, зокрема, порушення нею вимог ПДР України.
Вказує, що, всупереч даним протоколу та рапорту поліції, автомобіль був зупинений о 22 год 30 хв., що убачається і з відеозапису, тобто, до настання комендантської години.
При цьому, відеозапис події є неповним та небезперевним.
Крім того, зазначає, що її клопотання про надання правової допомоги було фактично проігноровано поліцейськими, так як вони не вжили жодних дій щодо надання їй можливості реалізувати таке право.
Також, матеріали справи не містять доказів щодо її відсторонення від права керування ТЗ.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 17.06.2025 року о 23 год. 25 хв. за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Квартальна, 3, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою DRAGER ALKOTEST ARLJ 0157 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовилась.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №365078 від 18.06.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 18.06.2025 року об 00 год. 10 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та хитка хода; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд у зв'язку з виявленими ознаками (характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та хитка хода) за допомогою Драгер Алкотест не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;
- рапортом поліцейського-водія роти УПО в Харківській області сержанта поліції Путяніна К. від 17.06.2025 року щодо обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керувала автомобілем за обставин, викладених у протоколі, слід зазначити наступне.
На окремому відеоносії, долученому до матеріалі справи, міститься відеозапис з реєстратора службового авто, на якому зафіксовано рух автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , який зупиняється на вимогу поліції.
Відеозаписом з боді-камер поліції, також долученому до матеріалів судового провадження, зафіксовані події, що мали місце 17.06.2025 року, вже після зупинки вище вказаного автомобіля о 23 год. 48 хв. При цьому, ОСОБА_1 перебуває за кермом на місці водія, поряд на передньому пасажирському сидінні знаходиться ще одна жінка, а біля авто - чоловік. На вимогу поліцейських ОСОБА_1 надає документи для ознайомлення. Надалі, в процесі спілкування, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти відповідний огляд - як на місці зупинки ТЗ, так і у медичному закладі, на що остання категорично відмовилась.
Під час розмови з інспекторами поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечувала факт керування нею авто, вказувала, що їхала з вул.Догаєва, 3, додому, на вимогу поліції одразу зупинилась, не тікала та нічого не порушувала, припаркувавшись біля будику.
Таким чином, зважаючи на викладене та з урахуванням даних відеозапису, суд критичного оцінює такі доводи та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу ОСОБА_1 уникнути відповідальності, в той час як заперечення апелянтом факту керування останньою транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.
При цьому, апеляційний суд враховує, що така версія сторони захисту з'явилась вже під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також те, що ОСОБА_1 самостійно відмовилась від надання власних письмових пояснень по суті інкримінованого їй правопорушення, зокрема, і з приводу некерування нею авто.
Разом із тим, вказуючи, що не керувала автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адмінстративне правопорушення, ОСОБА_1 водночас оспорює безпідставність її зупинки співробітниками поліції, зокрема, вказує, що всупереч даним, наявним у матеріалах справи, не порушувала дію комендантської години, а згідно даних відеореєстратора, її зупинка відбулась взагалі на годину раніше - о 22 год. 30 хв.
Так, відповідно до рапорту поліцейського-водія роти УПО в Харківській області сержанта поліції Путяніна К. убачається, що під час патрулювання району 17.06.2025 року о 23 год. 25 хв. за маршрутом Лис-21 був виявлений автомобіль Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , який пересувався у комендантську годину по вул. Догаєва, після чого був зупинений та у ході перевірки документів у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, після чого було викликано екіпаж Байрак-36 для складання протоколу про адмінітсративне правопорушення за даним фактом. (а.с.4)
Згідно відеозапису події убачається, що вказаний час вказувався ОСОБА_1 як підстава її зупинки, про що остання також не заперечувала та поцікавилась, яке покарання передбачено за порушення комендантської години, на що їй було роз'яснено інспектором поліції, що відповідальність за таке не передбачено, однак, зазначене є підставою для зупинки авто та перевірки документів.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.
Так, рішення начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год. Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
Той факт, що віеозаписом з реєстратора службового авто час зупинки автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксовано як 22 год. 30 хв., апеляційний суд приймає до уваги, водночас, зазначене свідчить про ймовірний збій у роботі самого приладу, в той час як зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 саме після початку дії коменданської години підтверджується іншими зібраними у справі доказами та не заперечувалась водієм авто ( ОСОБА_1 ) на місці.
За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо її зупинки апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась у період дії комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диск, на якому міститься лише фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. При цьому, розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.
При цьому, слід зауважити, що посилаючись на неповноту відеофіксації, ОСОБА_1 на місці самостійно вимагала, що поліцейські вимкнули камери, забороняла себе знімати та пропонувала інспектору поспілкуватись без камер.
Доводи апеляційної скарги про те, що співробітниками поліції була проігнорована вимога ОСОБА_1 щодо надання їй правничої допомоги є безпідставникми, оскільки згідно відеозапису убачається, що після висловлення останньою такого бажання, поліцейський роз'яснив їй можливість зателефонувати адвокату, якою остання на власний розсуд не побажала скористатись.
При цьому, ОСОБА_1 повідомила, що сама є юристом та колишнім працівником суду.
Посилання апелянта на те, що її не було відсторонено від права керування ТЗ, також не спроможними з огляду на дані того ж відеозапису з боді-камер поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 було роз'яснено, що надалі керувати авто їй заборонено, та запропоновано або знайти тверезого водія, або залишити автомобіль на місці зупинки, оскільки він був припаркований без порушенть вимог ПДРУ.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Подане ОСОБА_1 клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. шляхом стягнення вказаних витрат з держави за рахунок бюджетних асигнувань розгляду апеляційним судом не підлягає за тих обставин, що нормами КУпАП не передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, нею було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що її дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та її винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову суддіХарківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик